Рішення № 43126515, 12.03.2015, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/2152/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2015 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

В складі: головуючого судді - Матвієнка В. М.

при секретарі - Павличенко О.А.

представника ОСОБА_1- ОСОБА_2

представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

представника КП Лубенське МБТІ - Рудика С.С.

представника виконавчого комітету Лубенської міської ради - Шмонденка А.Г.

розглянувши у судовому засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виділ в натурі частини земельної ділянки , яка перебуває у спільній частковій власності, позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, визнання права власності на гараж , ОСОБА_3 до виконавчого комітету Лубенської міської ради про визнання рішення виконавчого комітету Лубенської міської ради частково недійсним,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про виділ в натурі частини земельної ділянки , яка перебуває у спільній частковій власності , мотивуючи тим, що вона являється власником домоволодіння, що складається з житлового будинку та господарських будівель розташованих на земельній ділянці пл.. 0,1 га по АДРЕСА_1 .

Земельна ділянка на якій розташоване вищевказане домоволодіння перебуває у спільній частковій власності сторін, а саме ОСОБА_1 належить на праві власності 2/3 частини, ОСОБА_3 1/3 частина.

На теперішній час між ними виник спір щодо розділу, користування земельною ділянкою, який у добровільному порядку не вирішується в зв»язку з чим ОСОБА_1 прохає виділити в натурі , їй у власність об»єкт нерухомого майна у вигляді 2/3 частини земельної ділянки та припинити право спільної часткової власності на земельну ділянку.

ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування земельною ділянкою та визнання права власності на гараж в порядку спадкування , мотивуючи тим, що ОСОБА_1 належить 2/3 частини , а йому 1/3 частина земельної ділянки розташованої в АДРЕСА_1 на якій побудований його батьком гараж. На теперішній час між ними виник спір щодо поділу , користування земельною ділянкою. Гараж ОСОБА_1 оформила та зареєструвала на себе протиправно, оскільки він не входив до переліку спадщини, яку прийняла ОСОБА_1 Даним гаражем користувався за життя його батько ОСОБА_7, який мав автомобіль.

ОСОБА_3 прохає суд визнати частково недійсним технічний паспорт на домоволодіння по АДРЕСА_1 виданого на ім»я ОСОБА_1 в частині гаража «Ж» , визнати частково недійсним витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на об»єкт нерухомого майна власником, якого являється ОСОБА_1 в частині об»єкту нерухомого майна - гараж «Ж», визначити порядок користування земельною ділянкою з урахуванням належних йому з ОСОБА_1 часток , визнати за ОСОБА_3 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_7 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на праві власності належить гараж «Ж», розташований по АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду зустрічна позовна заява об»єднана з первісним позовом в одне провадження.

Крім того ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Лубенської міської ради про визнання рішення виконавчого комітету №70 від 27.03.2002 року в частині надання дозволу оформити право власності на гараж ОСОБА_8 недійсним та його скасування.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що тільки у 2014 році він дізнався про існування цього рішення, при ухваленні рішення виконавчий комітет не врахував те що гараж будував та користувався ним його батько. В даному рішенні безпідставно вказано про те що всі будівлі включаючи і гараж побудовані чоловіком ОСОБА_8, ОСОБА_9

Даний позов був об»єднаний в одне провадження з первинними позовами в одне провадження.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала , вважає, що реєстрація права власності на гараж на її ім.»я проведена законно, гараж будувався її батьком ОСОБА_9 у 1989 році, а не батьком ОСОБА_3, рішення виконавчого комітету №70 від 27.03.2002 року про надання дозволу оформити право власності на гараж ОСОБА_8 є правомірним, підстав для визнання права власності за ОСОБА_3 на гараж немає. Прохає виділити їй земельну ділянку за варіантом №8 порядку користування земельною ділянкою згідно часток в праві власності , додаток №11 , зафарбовано зеленим кольором висновку судово - технічної експертизи та стягнути з ОСОБА_3 всі понесені судові витрати.

ОСОБА_3 позов ОСОБА_1 не визнав, свої позовні вимоги підтримав,прохав їх задовольнити оскільки спірний гараж будував його батько ОСОБА_7, ОСОБА_1 незаконно оформила право власності на гараж, рішення виконавчого комітету №70 від 27.03.2002 року про надання дозволу оформити право власності на гараж ОСОБА_8 є незаконним , яке підлягає скасуванню так як при його ухваленні не враховувалися обставини щодо його будівництва та осіб , які його будували. Не заперечує проти виділення йому земельної ділянки за варіантами №1, №2, №3, №4 порядку користування земельною ділянкою згідно часток в праві власності , додатки №4-7 , зафарбовано жовтим кольором висновку судово - технічної експертизи та стягнути з ОСОБА_1 всі понесені судові витрати.

Представник відповідача виконавчого комітету Лубенської міської ради позов ОСОБА_3 не визнав і пояснив, що рішення виконкому №70 від 27.03.2002 року про надання дозволу оформити право власності на гараж ОСОБА_8 є правомірним. Перед ухваленням рішення виконком вивчалася технічна документація на гараж та інші об»єкти нерухомості по АДРЕСА_1 , ніяких заперечень, спорів щодо оформлення права власності на гараж не було. Доказів, підтверджуючих незаконність цього рішення та його скасування ОСОБА_3 суду не надав, а тому в задоволенні його позову слід відмовити.

Представник КП Лубенське МБТІ підтвердив суду, що земельні ділянка під будівництво спірного гаража не виділялася, гараж був збудований самовільно, запис про його рік побудови 1980 є помилковим, в технічній документації зазначається, що гараж побудований ОСОБА_9

Підстав для визнання незаконним оформлення права власності на гараж за ОСОБА_1 немає.

Управління Держземагенства у Лубенському районі звернулось до суду з письмовою заявою про розгляд справи без свого представника.

Дослідивши матеріали, докази справи, заслухавши учасників судового засідання суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виділ в натурі частини земельної ділянки , яка перебуває у спільній частковій власності підлягають задоволенню, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, визнання права власності на гараж , ОСОБА_3 до виконавчого комітету Лубенської міської ради про визнання рішення виконавчого комітету Лубенської міської ради частково недійсним слід відмовити.

Встановлено, що домоволодіння по АДРЕСА_1 належало ОСОБА_9 , який за життя склав заповіт на ім.»я своє дружини ОСОБА_8, матері ОСОБА_1 . Згідно цього заповіту ОСОБА_9 заповів ОСОБА_8 житловий будинок з господарчими будівлями розташованих по АДРЕСА_1. Разом з тим ОСОБА_9 за життя приватизував земельну ділянку на якій розташоване вищевказане домоволодіння.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 помер .

Відповідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.10.2000 року ОСОБА_8 оформила право власності на це домоволодіння .

Земельна ділянка не входила до переліку спадкового майна , яке вказувалось у заповіті ОСОБА_9 і тому земельна ділянка по АДРЕСА_1 успадковувалась за законом його дружиною ОСОБА_8, та дітьми ОСОБА_1, ОСОБА_7 в рівних частках по 1/3 частини кожним, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом ВАВ №376661 від 14.10.2002 року. На підставі цього свідоцтва був оформлений державний акт про право власності на земельні ділянку ПЛ №209020 в якому зазначено, що земельна ділянка належить трьом співвласникам ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_7 по 1/3 частині кожному.

За життя ОСОБА_8 склала заповіт на належне їй домоволодіння по АДРЕСА_1 та належну їй 1/3 частину земельної ділянки розташованої за цією адресою на ім.»я дочки ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 померла.

Згідно свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 15.09.2005 року ОСОБА_1 прийняла та оформила право власності на спадщину , що відкрилась після смерті матері ОСОБА_8 В зв»язку з прийняттям спадщини ОСОБА_1 стала власником всього домоволодіння та 2/3 частини земельної ділянки по АДРЕСА_1, а ОСОБА_7 залишився власником тільки 1/3 частини вказаної земельної ділянки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 батько ОСОБА_3 помер.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.01.2014 року ОСОБА_3 набув право власності на 1/3 частину земельної ділянки в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7

На теперішній час між ОСОБА_1 власником всього домоволодіння , 2/3 частин земельної ділянки та ОСОБА_3 власником 1/3 частини земельної ділянки виник спір щодо поділу та користування земельною ділянкою в зв»язку з чим ОСОБА_1 прохає виділити їй об»єкт нерухомості у вигляді земельної ділянки із земельної ділянки, що перебуває у спільній частковій власності .

Згідно ч.1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Отже такі вимоги ОСОБА_1 суд визнає правомірними, які ґрунтуються на Законі і підлягають задоволенню.

Поділ земельної ділянки сторони не можуть через те що ОСОБА_3 вважає незаконним оформленням гаража розташованому на земельній ділянці по АДРЕСА_1 на ОСОБА_1 та що він мав бути власником цього гаража , як спадкоємець на спадщину, що відкрилась після смерті батька ОСОБА_7

ОСОБА_3 стверджує, що даний гараж побудував його батько ОСОБА_7, однак через свою смерть оформити належним чином на себе не встиг.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 пояснили, що гараж будував ОСОБА_7 Гараж був збудований у 1990 -1991 р.р.

Свідок ОСОБА_13 пояснив, що він підписував акт вуличного комітету , як голова вуличного комітету , хто будував гараж не знає, акт складався зі слів ОСОБА_3 та його матері.

Свідок ОСОБА_10 підтвердив, що акт про будівництво гаража приносила мати ОСОБА_3, який вона підписала.

Дані показання свідків суд оцінює критично оскільки вони давалися зацікавленими особами, які підтвердили, що акт про будівництво гаража їм приносили ОСОБА_3 разом з матір»ю, який вони підписували.

Посилання позивача на докази придбання будівельних і інших матеріалів, які нібито безперечно свідчать про те, що ці матеріали дійсно були використані у будівництві гаражу у 1990 році, є непереконливими.

Так, відповідно до належних документів технічної інвентаризації Лубенського МБТІ, гараж «Ж» був побудований не у 1990 році, а у 1989 році. До позову додана накладна на отримання чотирьох виробів 8-54-12, яка оплачена 29.11.1990 року на Лубенський завод залізобетонних виробів. Хто отримував цей виріб і що він собою являє невідомо, незрозуміло і те, як цей виріб мав приймати участь у будівництві гаражу. Також додана і квитанція на оплату 29.11.1990 року на цей же Лубенський завод залізобетонних виробів на 266,32 крб. Однак квитанція виписана на ім'я невідомої особи ОСОБА_14, а не на ім'я батьків позивача, які мали прізвище ОСОБА_7.

Доданий чек №3 від 09.11.1990 року, відповідно до якого ОСОБА_7 придбав за 189 крб шістдесят три цеглини, кожна з яких коштує 3 крб. Такої кількості цегли суд вважає не витачило б для того, щоб побудувати гараж. Дублікат чеку на придбання невідомою особою 12 рулонів руберойду на 114 крб. суд також оцінює критично та як цей товар був придбаний не у листопаді 1990 року, а 30 травня невідомого року. Як і коли цей руберойд від невідомої особи був використаний на будівництві гаражу незрозуміло.

Доданий наряд по рахунку №1596 від 06.11.1990 року на отримання гаражних воріт у Лубенському РММ ОСОБА_16 (матір позивача). Однак доказів на підтвердження того, що ці ворота встановлювались на спірний гараж ОСОБА_3 суду не надано.

Згідно досліджених судом матеріалів інвентарної справи по домоволодінню розташованому по АДРЕСА_1 підтверджується, що гараж був побудований ОСОБА_9 (а.с.103,108.110,113, 115,116,117).

Як встановлено судом запис про рік побудови гаражу у технічному паспорті 1980 є помилковим, судом встановлено, що гараж був збудований у 1989 році.

Після смерті ОСОБА_9 його дружина ОСОБА_8, виявивши відсутність гаража у заповіті стала займатися питанням щодо оформлення права власності на себе , звертаючись до Лубенського МБТІ, виконавчого комітету Лубенської міської ради .

Після підготовки відповідних документів виконавчий комітет Лубенської міської ради ухвалив рішення №70 від 27.03.2002 року за яким дозволено ОСОБА_8 оформити право власності на гараж та інші господарчі будівлі розташовані по АДРЕСА_1. В цьому ж рішенні зазначено, що будівлі побудовані її чоловіком ОСОБА_9 , який помер . В судовому засіданні представник виконкому Лубенської міської ради підтвердив законність цього рішення та відсутність доказів у ОСОБА_3 підтверджуючих його протиправність .

Згідно ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що після ухвалення рішення №70 від 27.03.2002 року виконавчим комітетом ОСОБА_8 отримавши фактично рішення органу місцевого самоврядування і фактично легалізувавши ці побудови на себе через погіршення стану здоров'я та брак коштів на цьому зупинилась, не оформила ці побудови у органах технічної інвентаризації, не оплатила їх роботу по внесенню змін у документацію, а ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 померла.

ОСОБА_1 після смерті матері ОСОБА_8 стала займатися питанням оформленням права власності на гараж, звернувшись з відповідними документами до Лубенського МБТІ.

Гараж та інші самочинно збудовані об'єкти у технічній документації були легалізовані про що у технічний паспорт були внесені зміни. Однак, ці відомості (про збільшення об'єктів у складі домоволодіння) у серпні 2005 року не були внесені у Державний реєстр прав власності на нерухоме майно.

Відовідно до Наказу №127 від 24.05.2001 року Держкомбудівництва, архітектури та житлової політики України була затверджена інструкція про порядок проведення технічної інвентаризації об»єктів нерухомого майна.

Згідно п.3.2 Інструкції…не належить до самочинного будівництва все, що було побудоване до 05.08.1992 року на території приватних домоволодінь, а також літні душові, незалежно від року побудови.

У зв'язку із змінами у законодавстві Реєстраційна служба у 2014 році внесла до відповідних реєстрів про склад об»єктів домоволодіння належного ОСОБА_1 При видачі нового технічного паспорту на будинок повторно помилково внесено рік побудови гаража 1980 .

Суд вивчивши матеріали , докази по оформленню гаражу ОСОБА_1 прийшов до висновку, що порядок у проведенні цих дій був дотриманий, він ґрунтується на законі і тому визнавати недійсним технічний паспорт на домоволодіння , частково недійсним витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно в частині гаража «Ж» зареєстрованого на ОСОБА_1 підстав у суду немає, а тому в задоволенні цих вимог слід відмовити. Ствердження ОСОБА_3 про те що гаражем користувався його батько, маючи автомобіль не може визнаватися підставою для визнання права власності на гараж за його батьком.

Судом також встановлено, що гараж будувався на неприватизованій земельній ділянці, земельна ділянка належала міському фонду , заяв про надання земельної ділянки під будівництво гаража ОСОБА_7 не подавав, проекту на будівництво гаражу не замовляв, земельна ділянка під гараж органом місцевого самоврядування не надавалась нікому, сама ОСОБА_8 мала намір оформити самочинно збудований гараж на себе, а не на свого сина ОСОБА_7

Підстав для визнання частково недійсним рішення виконавчого комітету Лубенської міської ради №70 від 27.03.2002 року за яким дозволено ОСОБА_8 оформити право власності на гараж та інші господарчі будівлі розташовані по АДРЕСА_1 та що будівлі побудовані її чоловіком ОСОБА_9 , який помер та його скасування суд не знайшов, доказів на підтвердження своїх вимог ОСОБА_3 суду не надав, а тому в задоволенні цих вимог слід відмовити. При цьому суд взяв до уваги те що ОСОБА_3 взагалі не вказано, у чому є полягає недійсність цього рішення.

В ході розгляду справи судом призначалася судово - технічна експертиза за якою визначені варіанти розділу земельної ділянки з якою сторони погодилися.

При визначенні варіанту розділу земельної ділянки суд врахував місце розташування належного ОСОБА_1 гаража, розмір часток сторін у спільній частковій власності, належність тільки ОСОБА_1 всього домоволодіння в якому вона проживає і тому вважає за можливе застосувати варіант №8 порядку користування земельною ділянкою згідно часток в праві власності , додаток №11 за яким виділити частину земельної ділянки зафарбовану зеленим кольором, а ОСОБА_3 земельну ділянку жовтим кольором з встановленням земельного сервітуту.

У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ , право спільної часткової власності на це майно припиняється. Враховуючи те що співвласникам земельної ділянки п АДРЕСА_1 виділяються в натурі

частки земельних ділянок право спільної часткової власності на цю земельні ділянку припиняється.

Відповідно ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з витрат на правову допомогу, яку прохає стягнути ОСОБА_1 Факт надання правової допомоги ОСОБА_1 адвокатом ОСОБА_2 підтверджується письмовими документами, а саме: ордерами, квитанціями, витягами з угоди на представництво інтересів у цивільній справі

У відповідності із ч.2 ст. 84 ЦПК України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Згідно квитанцій за надання правової допомоги ОСОБА_1 оплатила адвокату ОСОБА_2 6000 грн. та 5400 грн., всього 11400 грн.

Згідно ст. 1 ЗУ "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" . Розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

На час розгляду справи вартість однієї години праці адвоката складала - 487,2 грн.

Згідно журналів судових засідань, представник адвокат ОСОБА_2 , як представник ОСОБА_1 приймав участь у судових засіданнях протягом 20.08.2014р. - 1 хвл., 08.09.2014р. - 134 хвл., 04.12.2014р. - 1 хвл., 10.12.2014 р. - 21 хвл., 29.12.2014р. - 8 хвл. , 27.01.2015р. - 84 хвл., 12.03.2015р. 43 хвл., а всього - 292 хвл.

З урахуванням вимог ст. 1 ЗУ "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" , вартості однієї години праці адвоката, тривалістю його участі у судових засіданнях розмір компенсації за надання правової допомоги ОСОБА_2 складає - 2371 грн. (487,2* 292:60=2371 грн.)

Крім того адвокат ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 допомогу поза судовому засіданні, а саме у підготовці позовної заяви витративши на це - 7 год .(60*7=420 хвл.), а тому компенсація за надання цієї допомоги з урахуванням вартості однієї години праці адвоката складає - 3400 грн. (487,2 * 7 =3400). Всього вартість компенсації за надання правової допомоги адвокатом ОСОБА_2 поза судових засідань та участі в судових засіданнях складає - 5771 грн.

(2371 + 3400=5771).

Враховуючи надані письмово підтверджуючі документи вартість сплаченої суми за надання правової допомоги позивачем адвокату ОСОБА_2 11400 грн. відповідно квитанцій , а вартість компенсації за надану правову допомогу становить 5771 грн. суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 5771 грн. компенсації за надання правової допомоги.

Крім того суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки понесені неї судові витрати пов"язані оплатою судового збору.

Витрати за поведену експертизу з ОСОБА_3 не підлягають стягненню оскільки, він оплатив її вартість у половинному розмірі, як і ОСОБА_1

Обраний позивачкою спосіб захисту своїх інтересів відповідає вимогам ст. 16 ЦК України, заявлені ОСОБА_1 вимоги є правомірними, які підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 60, 79, 84, 88, 209, 212-215 ЦПК України

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виділ в натурі частини земельної ділянки , яка перебуває у спільній частковій власності задовольнити.

Виділити в натурі , як об"єкт нерухомого майна у власність ОСОБА_1 в особисте користування земельну ділянку пл. 622, 84 кв.м та 44,03 кв. м розташованої в АДРЕСА_1.

Розміри меж земельної ділянки площею 622, 84 кв. м в точках Д-Л-К-З-Ж .

Розміри земельної ділянки площею 44,03 кв.м в точках А-Б-В-Г.

Земельна ділянка , що виділяється ОСОБА_1 площею 666, 87 кв.м складається із двох земельних ділянок : площею 622, 84 кв.м та 44, 03 кв. в особистому користуванні ( варіант №8 порядку користування земельною ділянкою згідно часток в праві власності , додаток №11 , зафарбовано зеленим кольором)

Виділити в натурі , як об"єкт нерухомого майна у власність ОСОБА_3 в особисте користування земельну ділянку пл. 333, 44 кв.м розташованої в АДРЕСА_1.

Розміри меж земельної ділянки площею 333, 44 кв. м в точках Б-І-К-Л-Д-Г-В.

Земельна ділянка , що виділяється ОСОБА_3 площею 333, 44 кв.м складається із однієї земельної ділянки : площею 333, 44 кв. м в особистому користуванні

( варіант №8 порядку користування земельною ділянкою згідно часток в праві власності , додаток №11 , зафарбовано жовтим кольором).

Пропонується на частині земельної ділянки, що виділяється у користування ОСОБА_3 встановити право земельного сервітуту для ОСОБА_1 на здійснення проходу до колодязя №1.

Межі земельного сервітуту проходять в точках Б-Р-С-Т-О-П-В. Ширина проходу становить 1,0 м.

Площа земельної ділянки для встановлення земельного сервітуту складає 13,0 кв.м.

Межі порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 вказані в додатку №11 до даного висновку червоним кольором та проходять в точках К-Л-Д та Г-В-Б.

Після виділу ОСОБА_1 в натурі 2/3 частини земельної ділянки розташованій по АДРЕСА_1 ,площею 0,1 га припинити право спільної часткової власності на земельні ділянку кадастровий номер 5310700000:02:029:0024.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, визнання права власності на гараж відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до виконавчого комітету Лубенської міської ради про визнання рішення виконавчого комітету Лубенської міської ради частково недійсним відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 243 грн. 60 коп. судового збору, 5771 грн. за надання правової допомоги.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду Матвієнко В. М.