Ухвала суду № 43125279, 18.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 грудня 2014 рокусправа № 0870/10939/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді:Проценко О.А.

суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.12.2012р. у справі №0870/10939/12

за позовом Комунального підприємства "Водоканал"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Водоканал" (далі по тексту - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, податковий орган) від 25.09.2012 № НОМЕР_1, яким позивачу донараховано податок на додану вартість на загальну суму 79704,00 грн., та № НОМЕР_2, яким позивачу донараховано податкове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 86518,00 грн.

На обґрунтування позову позивач зазначав про помилковість висновків податкового органу щодо безпідставного завищення валових витрат по операціях з придбання товару у ТОВ ТД Схід-Капітал у розмірі 848 грн. та безпідставне завищення валових витрат із взаємовідносин позивача з ТОВ АМОС у сумі 345730 грн., з ТОВ ТД Техносплав у сумі 21820 грн. Позивач стверджує, що ці висновки не відповідають дійсності, оскільки спростовуються первинними бухгалтерськими документами. Позвиач стверджує, що оскільки товарно-матеріальні цінності використані у господарській діяльності - їх вартість підлягає включенню до складу валових витрат на підставі пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 та п. 5.9 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств та п.п.138.1, 138.2, 138.8 ст. 138 Податкового Кодексу України.

Позивач також вважає необґрунтованими висновки податкового органу про безпідставне завищення позивачем податкового кредиту на суму ПДВ по операціям з придбання товарів у контрагентів ТОВ ТД Схід-Капітал на 170 грн., ТОВ АМОС у розмірі 69146 грн. та ТОВ ТД Техносплав у розмірі 4364 грн. Так, суми податку за операціями з ТОВ ТД Схід-Капітал були включені до складу податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності на підставі пп.7.4.1 та на вимогу пп.7.4.5 підтверджені податковими накладними, які мають усі необхідні реквізити, встановлені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", та складені у відповідності до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165.

На твердженням позивача суми податку за операціями з ТОВ АМОС та ТОВ ТД Техносплав були включені до складу податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності на підставі п.198.1, 198.2 та на вимогу п.201.10 підтверджені податковими накладними, які мають усі необхідні реквізити, встановлені п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, та складені у відповідності до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 р. № 1379.

Позивач наполягає, що угоди, укладені між КП Водоканал та зазначеними у акті перевірки підприємствами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому немає законних підстав вважати їх нікчемними. Виконання договорів тягне за собою створення юридичних наслідків та передачу товарно-матеріальних цінностей. Жодна із сторін зазначених правочинів не заперечує проти їх дійсності, реальність фінансово-господарських операцій за цими угодами підтверджено первинними бухгалтерськими документами. А тому позивач вважає висновки податкового органу безпідставними та просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою суду першої інстанції адміністративний позов задоволено. При цьому суд зазначив, що висновки відповідача щодо порушення позивачем норм Законів України Про податок на додану вартість, Про оподаткування прибутку підприємств та Податкового кодексу України спростовуються матеріалами справи, а тому податкові повідомлення-рішення №0000930028 від 25.09.2012., №0000940028 від 25.09.2012 є протиправними та підлягають скасуванню.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволені позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача на предмет дотримання вимог податкового законодавства з контрагентами ТОВ ТД Схід-Капітал, за період з 01.11.09 по 30.11.09, ТОВ Торговий дім Техносплав за період з 01.02.11 по 28.02.11, ТОВ Амос за період з 01.05.11 по 31.07.11.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 05.09.12 №335/28-0/03327121, в якому зазначається про порушення позивачем:

- пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств, п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 84 344 грн.

- пп 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 73 680 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесені податкові повідомлення рішення від 25.09.2012р.:

-№ НОМЕР_1, яким позивачу донараховано зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 79704,00 грн.,

-№ НОМЕР_2, яким позивачу донараховано податок на прибуток на загальну суму 86518,00 грн.

За висновками податкового органу діяльність контрагентів позивача ТОВ ТД СХІД-КАПІТАЛ, ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ТЕХНОСПЛАВ,ТОВ АМОС є фіктивною, господарські операції - безтоварні. Так, за доводами відповідача у контрагентів позивача ТОВ ТД Схід-Капітал, ТОВ Торговий дім Техносплав, ТОВ Амос відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, а саме: відсутні в достатній кількості трудові ресурси, власні чи орендовані транспортні засоби та інше обладнання, яке необхідно для виконання договорів. За твердженнями податкового органу угоди, укладені між позивачем та вищевказаними підприємствами, не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.97 № 168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому паво на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п. 7.5. ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.2.3 п.7.2 ст..7 Закону №168/97-ВР податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках; оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобовязань із сплати податків.

За нормами пп. 7.2.6 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності до пп. 7.4.5 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

За визначенням п.14.1.18, п.14.1.181 Податкового кодексу України (далі ПКУ), податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 198.3 ст.198 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПКУ). Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п.201.4 ст.201 ПКУ). Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6 ст.201 ПКУ). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п.201.8. ст.201 ПКУ). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПКУ).

При цьому відповідно до пп.198.6 п.198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 10.1. Наказу ДПА України №1002 від 24.12.2010р. Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення зазначено, що придбання або виготовлення товарів/послуг та придбання (будівництво, спорудження) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) на митній території України відображається на підставі податкових накладних, розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, а також інших подібних документів.

З урахуванням вищевказаних норм Податкового кодексу податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платником податків-покупцем. Лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку-покупця, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, безспірно позбавляють покупця права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів - таких як обов'язкова сплата постачальниками сум податку до бюджету, у т.ч. по ланцюгу постачання товару тощо, у Податковому кодексі України не передбачено.

Тобто податковий кредит формується за умови списання платником податків грошових коштів на оплату товарів (робіт, послуг), або отримання ним товару, та має підтверджуватись податковою накладною.

Матеріали справи підтверджують наявність податкових накладних, оформлених контрагентами позивача постачальниками у відповідності до норм ПКУ та Закону України Про податок на додану вартість.

З урахуванням зазначеного суд першої інстанції вірно визначився щодо безпідставності доводів податкового органу з посиланням на п. 198.6 ст. 198 та п. 201.4 ст. 201 ПКУ, оскільки сплата ПДВ у складі ціни товару відповідачем не оспорюється.

Матеріали справи також спростовують висновок податкового органу щодо порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (далі Закону №334), Податкового кодексу України, зокрема, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138. 1, п. 138.2, 138.8 ст.138 Податкового кодексу України, внаслідок чого як вважає відповідач, позивачем занижено податок на прибуток за перевіряємий період.

Висновки податкового органу не ґрунтуються на законі, оскільки за приписами пп. 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПКУ витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Так, згідно з п.138.2 ст.138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, які підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складну валових витрат згідно з п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не відносяться витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 2.1.1 Закону №334 платниками податку на прибуток з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Матеріали справи підтверджують, що контрагенти позивача: ТОВ ТД СХІД-КАПІТАЛ, ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ТЕХНОСПЛАВ,ТОВ АМОС зареєстровані у встановленому законодавством порядку як платники податку, фіктивними не визнавалися.

За визначенням пп.5.2.1, 5.2 ст.5 Закону України № 334 валові витрати виробництва - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 344).

Датою збільшення валових витрат відповідно до правил ст.11 Закону № 334 є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Враховуючи зазначене, формування валових витрат, пов'язаних з придбанням товарів (робіт, послуг) здійснюється по кожному податковому періоду та при визначенні валових витрат враховується загальна сума доходів та витрат від усіх видів діяльності платника податків взагалі по всім контрагентам, а не окремо по одному, що обумовлює неможливість податковим органом виокремити контрагентів позивача та відносно них встановити порушення Позивачем правил щодо формування валових витрат.

Податковий органом не сперечається, що товар, придбаний у ТОВ ТД СХІД-КАПІТАЛ, ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ТЕХНОСПЛАВ, ТОВ АМОС, використовувався позивачем у власній господарській діяльності. Товарність операцій з виконання вищевказаних договорів підтверджується видатковими та податковими накладними.

Щодо зауважень податкового органу стосовно доказів перевезення товару, слід зазначити, що законодавство не передбачає обовязковість надання перевірником замовнику транспортних послуг подорожнього листа.

Слід також зазначити, що відповідачем не надано до справи таких, що набрали законної сили судових рішень у інших справах, в тому числі вироків у кримінальних справах, які б підтверджували висновки податкового органу, викладені в акті перевірки.

Натомість дані, наведені в деклараціях позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку та відповідають податковому обліку (звітності). Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про безтоварність проведених позивачем господарських операцій. Позивач мав усі законні підстави для формування валових витрат, передбачених нормами податкового законодавства.

Доводи податкового органу щодо правової оцінки договорів не приймаються до уваги, оскільки у відповідності до ч.2 ст.1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Більш того, слід зазначити, що податкова звітність це окремий вид звітності, який не повязується законом з характеристикою чи оцінкою угоди, а відображає певні наслідки операцій з майном або майновими правами платника податку.

За встановлених обставин колегія судів вважає, що доводи відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають значення для справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.12.2012р. у справі №0870/10939/12 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.12.2012р. у справі №0870/10939/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий:О.А. Проценко

Суддя:Ю.В. Дурасова

Суддя:Л.П. Туркіна