Ухвала суду № 43124774, 16.03.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1799/14-ц

Провадження № 22-ц/779/468/2015

Категорія 48

Головуючий у 1 інстанції Пулик М.В

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Проскурніцького П.І., Вакарук В.М.

секретаря Драганчук У.М.

з участю апелянта ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 12 січня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 12 січня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна відмовлено за їх безпідставністю.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне дослідження та оцінку доказів, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт зазначає, що судом не взято до уваги показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та їхньої з відповідачем неповнолітньої дочки ОСОБА_10, які в судовому засіданні підтвердили той факт, що вони з відповідачем проживали однією сім'єю.

Не відповідає дійсним обставинам справи, на думку апелянта, також висновок суду про те, що вони з відповідачем не вели спільного господарства. З її показань, показань їхньої з відповідачем неповнолітньої дочки та свідків на її стороні вбачається, що вони з відповідачем проживали однією сім'єю до січня 2012 року. За цей час вони вели спільний бюджет, який використовували на проживання та придбання спірного автомобіля. Також під час проживання в с. Нижній Струтин вони вели спільне господарство, зокрема утримували козу, яку відповідач привіз від своєї матері. Крім того, кожного року вони з відповідачем святкували дні народження їхньої дочки, про що стверджували свідки, які були присутні на днях народженнях, та бачили, що відносини між нею та відповідачем носили сімейний характер.

В мотивувальній частині рішення суд зазначив, що відповідач у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин намагався добровільно надавати дочці матеріальну допомогу і тому 18.08.2011 року відкрив на її ім'я депозитний рахунок, куди вносив грошові кошти. При цьому, суд не з'ясував ту обставину, чому ОСОБА_3 відкрив на її ім'я рахунок тільки 18.08.2011 року, а не з 2003 року, відколи, як він стверджує, вони не проживають разом.

Також апелянт зазначає, що судом взято до уваги, як доказ по справі, позовну заяву ОСОБА_3 до неї про розірвання шлюбу, в якій він зазначив про те, що вони вже тривалий період часу сімейних стосунків не підтримують, разом не проживають і спільного господарства не ведуть, та її заяву, в якій вона даний позов про розірвання шлюбу визнала. Однак, в заяві про розірвання шлюбу не було вказано з якого саме часу вони не проживають разом.

На думку апелянта, уявлення свідків та висновок суду про те, що відповідач досить тривалий час проживав у своїх батьків в смт. Рожнятів є хибними. Зазначає, що оскільки батьки відповідача похилого віку, однак попри це мали велике господарство, то відповідач допомагав їм, проте ввечері вертався додому, до неї та їхньої дочки. Крім того, коли батько відповідача хворів та був у важкому стані відповідач ночував у батьків. Вона проти цього не заперечувала.

Не погоджується апелянт також і з твердженням суду про те, що оскільки сторони погодились на пропозицію відповідача ОСОБА_3 щодо оцінки спірного автомобіля, то судом не вирішувалася її вимога про призначення автотоварознавчої експертизи, однак вона була проти такої пропозиції відповідача.

З наведених мотивів просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У засіданні апеляційного суду апелянт доводи апеляційної скарги підтримала з наведених у ній мотивів.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечили, просили її відхилити. Рішення суду першої інстанції вважали законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що спірний автомобіль придбаний відповідачем ОСОБА_3 за час його окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин з ОСОБА_2, а тому є його особистою власністю, яка не підлягає поділу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони у 2000 році зареєстрували шлюб, який рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 15.10.2012 року розірвано (а.с. 6).

За даними повідомлення Центру ДАІ з обслуговування м. Калуш, Калуського, Галицького, Долинського, Рогатинського та Рожнятівського районів від 11.11.2014 року автомобіль марки RENAULT DUSTER, 2010 року випуску, кузов НОМЕР_2, д.н.з. НОМЕР_1 зареєстрований за ОСОБА_3 17.03.2011 року (а.с. 7).

В силу дії ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

За змістом ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони в обґрунтування своїх вимог та заперечень зіслались на пояснення свідків, які дали свідчення в суді першої інстанції. Позивач крім того надала фотографії та відео матеріали про відвідування відповідачем урочистостей, пов'язаних з подіями в житті їхньої дитини, які судом оглянуті в судовому засіданні.

Судом першої інстанції в сукупності дано оцінку поясненням всіх свідків та інших доказів, наданих сторонами, на підставі яких суд дійшов висновку, що з 2003 року сімейні стосунки сторін фактично припинились, а придбаний ОСОБА_3 в березні 2011 року автомобіль не є спільним майном подружжя, а є його особистою приватною власністю.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 57 Сімейного кодексу України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 30 постанови №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», якщо за час окремого проживання подружжя після фактичного припинення шлюбних відносин спільне майно його членами не придбавалося, суд відповідно до ч. 6 с. 57 СК України може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте кожним з них за цей період та за вказаних обставин, і провести поділ тільки того майна, що було їхньою спільною власністю до настання таких обставин.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Фактично всі доводи апелянта зводяться до переоцінки доказів. Будь-яких інших доказів, які б вказували на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права апелянтом не надано, як і доказів, що висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Отже, відповідно до положень ст. 308 ЦПК України апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 12 січня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Проскурніцький П.І.

Вакарук В.М.