Ухвала суду № 4312435, 17.06.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К/С № К-6970/07, К-11474/08

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2009 р. м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

Федорова М.О.

при секретарі Кризі В.О.

за участю представників

позивача Цихмейструк О.В.

відповідача Шилова А.К.

прокуратури Зарудяна Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську та заступника прокурора Івано-Франківської області

на постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 25.12.2007 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2008 р.

у справі № А-8/33 (22а-4532/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецтрансприкарпаття»

до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 25.12.2007р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2008 р., позов задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0003212312/0 від 06.10.2006 р. повністю. Податкове повідомлення-рішення №0003222312/0 від 06.10.2006 р. визнано нечинним частково в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумах 436322 грн. основного платежу та 231661 грн. штрафних санкцій. В решті позовних вимог провадження у справі закрито.

ДПІ у м. Івано-Франківську та заступник прокурора Івано-Франківської області подали касаційні скарги, якими просять скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. У касаційних скаргах та доповненні до касаційної скарги посилаються на порушення судами норм матеріального і процесуального права, а саме: п. 1.32, п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст.ст. 11, 70, 71, 86, 159, 163 Кодексу адміністративного судочинства України. Наголошують на тому, що позивач не мав права відносити до складу валових витрат витрати з оплати послуг за договором транспортно-експедиційного обслуговування № 01-09/2005 від 01.09.2005 р., оскільки такі послуги не надавалися виконавцем договору в силу того, що вони могли бути надані виключно залізницею. Акти виконаних робіт, податкові накладні, платіжні виписки через клієнт-банк, вхідні та вихідні листи, роздруківки дислокації вагонів та кошториси за змістом і обсягом послуг відповідають актам виконаних робіт, однак не відображають фактичного виконання проведених (наданих) послуг для позивача. Отже, витрати з придбання послуг не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які б підтверджували використання витрат у господарській діяльності, а договір укладений з метою безпідставного збільшення валових витрат та формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

ТОВ «Укрспецтрансприкарпаття» у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, наголошуючи на тому, що позивач правомірно відніс до складу валових витрат понесені витрати з транспортно-експедиційних послуг, наданих ТОВ «Інтертранс-Ескпедиція» за договором транспортно-експедиційного обслуговування № 01-09/2005 від 01.09.2005 р., та правомірно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих цим же підприємством, оскільки такі послуги придбавалися позивачем для використання у власній господарській діяльності та підтверджуються первинними документами, договір не визнаний недійсним та не доведено, що договір суперечить актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, інтересам держави і суспільства.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу та у судовому засіданні представник позивача наголосили на тому, що вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29.09.2008 р., який набрав законної сили 10.12.2008 р., ОСОБА_1 - директора ТОВ «Укрспецтрансприкарпаття» виправдано за ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України та звільнено від призначеного покарання, оскільки умислу у діях вказаної особи судом встановлено не було. Дослідженими у кримінальній справі доказами не встановлено, що договір № 01-09/2005 між позивачем та ТОВ «Інтертранс-експедиція» був удаваним, тобто таким, що укладений з метою безпідставного завищення валових витрат та податкового кредиту, навпаки, була встановлена реальність наданих за цим договором послуг.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін та прокурора, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом від 20.09.2006 р. № 557/23-4/33644810 виїзної позапланової документальної перевірки за період з 01.07.2005 р. по 30.03.2006 р., серед іншого, зафіксовано порушення позивачем вимог п. 1.32, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та порушення вимог п.п. 7.3.1 п. 7.3, пп.. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які полягали у безпідставному віднесенні до складу валових витрат витрати за договором № 01-09/2005 від 01.09.2005 р. на транспортно-експедиційне обслуговування, які не використані у господарській діяльності, та безпідставному віднесенні до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих виконавцем даного договору.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0003212312/0 від 06.10.2006 р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, в тому числі з основного платежу у сумі 813781 грн. та штрафних санкцій у сумі 694666,00 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0003222312/0 від 06.10.2006р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, у тому числі основного платежу у сумі 561988,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 280994,00 грн..

На підставі договору транспортно-експедиційного обслуговування № 01-09/2005 від 01.09.2005 р. та додаткових до нього угод обсяг операцій складає 3906150,00 грн., в тому числі і ПДВ.

Виконання договору № 01-09/2005 підтверджується актами виконаних робіт № 1 від 30.09.2005 р., № 2 від 31.20.2005 р., № 3 від 30.11.2005 р., № 4 від 31.12.2005 р., № 5 від 31.01.2006 р., № 6 від 28.02.2005 р., № 7 від 31.03.2007 р.

Оплата послуг за договором № 01-09/2005 підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

ТОВ «Інтретранс-експедиція» на надані послуги видало позивачеві податкові накладні. Позивач відобразив операцію за договором № 01-09/2005 у бухгалтерському та податковому обліках.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права і процесуального права, на які посилається податкова інспекція та заступник прокурора у касаційних скаргах, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі, надали їм правильну правову оцінку на підставі законодавства, що врегульовує спірні відносини.

Судами попередніх інстанцій досліджено питання щодо фактичного виконання договору № 01-09/2005 від 01.09.2005 р., і, за наявності таких належних та достатніх доказів, як акти прийому передачі виконаних робіт, податкових накладних, які відображені позивачем у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг), платіжних доручень, розрахунків провізійної палати, розрахунків оптимізації схем доставки вантажу, відомостей про дислокацію вагонів, достовірно встановлена реальність отриманих позивачем транспортно - експедиційних послуг за цим договором та факт понесених позивачем витрат з їх оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами те, що зазначені вище первинні документи, в тому числі акти виконаних робіт та податкові накладні є такими, що не відповідають дійсності, тобто, що транспортно-експедиційні послуги виконавцем не надавалися та те, що договір укладено з метою безпідставного збільшення валових витрат позивача та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

Судами попередніх інстанцій надана ретельна оцінка позиції податкової інспекції щодо неможливості надання передбачених договором № 01-09/2005 від 01.09.2005 р. транспортно - експедиційних послуг, яка податковою інспекцією обґрунтована тим, що такі послуги згідно зі Статутом Залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, є виключною компетенцією Залізниць (ст.ст. 17, 18, 31, 32, 37, 51, 61, 100).

Зі змісту зазначених статей статуту та змісту отриманих позивачем послуг за договором №01-09/2005 суди дійшли правильного висновку про те, що послуги, які надавалися позивачу ТОВ «Інтертранс-експедиція», за своїм характером є допоміжними та супутніми послугами і їх надання відповідає нормам законодавства про транспортне експедирування, зокрема ст. 929 Цивільного кодексу України, ст. 316 Господарського кодексу України, ст. 1, ст. 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 р. № 1955-IV.

Із змісту наведених норм законодавства випливає, що експедитори надають транспортно-експедиторські послуги - послуги, безпосередньо пов'язані з організацією перевезень вантажів, самостійно визначені сторонами за домовленістю у договорі транспортного експедирування. При цьому законодавством перелік таких послуг не обмежено. Послуги можуть бути надані експедитором як самостійно, так і з залученням інших підприємств та організацій, і не обов'язково виключно шляхом залучення, як експедитора, Залізниці.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, надані транспортно - експедиційні послуги за договором № 01-09/2005 від 01.09.2005 р. є додатковими послугами при перевезенні вантажів, які отримував позивач з метою виконання договору транспортно-експедиційного обслуговування № 46/Т-334 від 29.07.2005р., укладеного з ТОВ «Карпатнафтохім», що свідчить про те, що послуги придбавалися позивачам з метою використання у власній господарській діяльності, а саме: надання транспортно-експедиційних послуг ТОВ «Карпатнафтохім» з метою отримання доходу.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного порушення вимог законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями за договором № 01-09/2005.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та оскаржених судових рішень.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську та заступника прокурора Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 25.12.2007 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2008 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.А. Сергейчук

О.І. Степашко

М.О. Федоров