Рішення № 43122240, 03.03.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/3970/14 Головуючий у І інстанції Кухаленко Д. С.Провадження № 22-ц/780/538/15 Доповідач у 2 інстанції ОлійникКатегорія 46 03.03.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

03 березня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді Олійника В.І.,

суддів: Сліпченка О.І., Іванової І.В.,

при секретарі Петленко І.О.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 листопада 2014 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та проїзду загального користування, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та проїзду загального користування, посилаючись на те, що їй на праві приватної власності належить будинок АДРЕСА_1 згідно договору дарування від 8 березня 1998 року, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно та технічного паспорту. Даний будинок знаходиться на земельній ділянці площею 1537,280 кв.м., власником якої також є позивачка згідно державних актів на право власності на земельні ділянки.

У 2008 році відповідач самовільно зруйнував її огорожу, яка розділяла їхні земельні ділянки зі сторони ділянки сусіда ОСОБА_3, проїзду загального користування та земельної ділянки ТОВ «Макро Систем Інвест» і самовільно зайняв її земельну ділянку орієнтовною площею 0,02 га. та перекрив парканом проїзд загального користування.

Позивачка зверталась за допомогою про відновлення меж своєї земельної ділянки та звільнення проїзду загального користування до депутатів Ірпінської міської ради Київської області Мельник О.В. та Марощак О.І. і отримала акти від 21 липня 2008 року та 17 грудня 2008 року про те, що відповідач зруйнував її паркан, перегородив парканом виїзд з її ділянки та заблокував проїзд загального користування.

18 лютого 2009 року позивачка звернулась до виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області з тими ж самими питаннями, на що отримала відповідь, що при обстеженні в натурі встановлено факт самочинного заняття земельної ділянки ОСОБА_2 у зв'язку з чим копія її заяви направлена для розгляду до Управління з контролю за використанням та охороною земель у Київській області. В подальшому отримала відповідь з Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Київській області у якому вказано, що ОСОБА_2 самовільно зайняв земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2. Для усунення виявлених порушень відповідачу видано припис про усунення виявлених порушень і складено протокол про адміністративне правопорушення, по якому винесено постанову.

12 травня 2014 року позивачка звернулась до Ірпінського МВГУ МВС України в Київській області із заявою прийняти міри до відповідача, який перешкоджає їй користуватись своєю власністю. Згодом вона отримала лист, відповідно до якого вказано, що по факту самоправних дій гр. ОСОБА_2 та самозахвату її земельної ділянки позивачці потрібно звернутись у відповідні органи, так як дана категорія справ не є компетенцією міліції. Крім цього до листа було додано висновок про відсутність у діях ОСОБА_2 ознак кримінального правопорушення.

Зазначала, що протягом декількох років в результаті неправомірних дій відповідача вона не в змозі користуватися своєю земельною ділянкою, а найголовніше те, що в результаті захоплення її земельної ділянки та заблокування відповідачем проїзду загального користування до її ділянки не може потрапити машина для викачки каналізаційних стоків з вигрібної ями, яка знаходиться на привласненій відповідачем частині земельної ділянки, що є прямою загрозою затоплення каналізаційних шляхів з її будинку, пожежної служби та машин швидкої допомоги.

Враховуючи вищенаведене, просила зобов'язати відповідача ОСОБА_2 не перешкоджати в користуванні її власністю у вигляді земельної ділянки, яку він самовільно захопив; зобов'язати відповідача ОСОБА_2 за свій рахунок демонтувати огорожу, яку він встановив на її земельній ділянці та встановити огорожу, яка була у попередньому стані за свій рахунок; зобов'язати відповідача ОСОБА_2 розблокувати проїзд загального користування, який виходить на АДРЕСА_3 та стягнути судові витрати в розмірі 243 грн. 60 коп.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17 листопада 2014 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення та ухвалення нового, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що позивачем по справі не заявлялося клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи щодо спірного витання, а факт порушення права користування її земельною ділянкою не доведений.

Проте, колегія суддів з таким висновком не може погодитися.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Вимоги позивача про зобов'язання не чинити перешкод у здійсненні права користування і розпорядження майном та виселення, на переконання апеляційного суду, повністю ґрунтуються на положеннях ст.391 ЦК України, згідно якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.91 Земельного кодексу власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок і дотримуватись правил добросусідства.

Згідно ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку, а ст.126 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами.

Статтею 152 ЗК України визначено способи захисту прав на земельні ділянки і ч.2 цієї передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Судом першої інстанції не було взято до уваги, що 16 березня 2009 року виконавчий комітет Ірпінської міської ради у відповідь на заяву позивачки встановив факт самочинно зайнятої земельної ділянки позивачки громадянином ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_4, у зв'язку з чим направив копії заяви позивачки для розгляду в Управління з контролю за використанням та охороною земель у Київській області.

07 травня 2009 року Державною інспекцією з контролю за виконанням і охороною земель у Київській області встановлено, що громадянин ОСОБА_2 самовільно зайняв земельну ділянку ОСОБА_1, власницею якої позивачка є згідно державного акту на право власності на земельну ділянку.

Для усунення виявлених правопорушень ОСОБА_2 було видано припис про усунення виявлених порушень від 27 квітня 2009 року №П1210/97, складено протокол від 27 квітня 2009 року №0121401 та винесено постанову про адміністративне правопорушення від 27 квітня 2009 року за №0063/05.

Однак виявлені правопорушення ОСОБА_2 усунуті не були, про що свідчать подальші заяви позивачки щодо усунення її порушеного права на користування земельною ділянкою та складені депутатами акти.

Судом апеляційної інстанції на підставі зібраних доказів та пояснень сторін встановлено, що ОСОБА_2 чинить позивачці перешкоди у користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою шляхом встановлення на її межі огорожі та не допускаючи її (позивачку) до її земельної ділянки.

Враховуючи вище наведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення в частині зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні її земельною ділянкою, межі якою встановлено Державним актом серії ЯЕ №772373 від 18 серпня 2010 року та зобов'язання його демонтувати огорожу, встановлену на земельній ділянці ОСОБА_1

В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316 України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 листопада 2014 року скасувати в частині відмовлення у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні земельною ділянкою і демонтування огорожі і в цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні її земельною ділянкою, межі якою встановлено Державним актом серії ЯЕ №772373 від 18 серпня 2010 року.

Зобов'язати ОСОБА_2 демонтувати огорожу, встановлену на земельній ділянці ОСОБА_1.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду Київської області набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Олійник В.І.

Судді: Сліпченко О.І.

Іванова І.В.