Рішення № 43122227, 11.03.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/9080/13 Головуючий у І інстанції Пархоменко О. В.Провадження № 22-ц/780/933/15 Доповідач у 2 інстанції Данілов О.М.Категорія 47 11.03.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

11 березня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Данілова О.М.,

суддів: Мережко М.В.., Коцюрби О.П.,

при секретарі: Франюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до Ірпінського міського суду Київської області із позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, мотивуючи свої вимоги тим, що у період з 07 березня 2004 року по 06 листопада 2013 року вона перебувала з ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають сина, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. У зв'язку з припиненням сімейних відносин та розірванням шлюбу виникла необхідність у поділі майна подружжя.

В період шлюбу ними було набуте наступне майно: ? частини квартири АДРЕСА_1 вартістю 55414 грн.; автомобіль НОМЕР_1 вартістю 14600 доларів США, що на момент подачі позову до суду становило 116697,80 грн., а всього на суму 172111,80 грн.

Вказані об'єкти були набуті наступним чином: 1\2 частини квартири АДРЕСА_1 вартістю 50190 грн. була сплачена ОСОБА_3 02 березня 2004 року відповідно до договору №61 про дольову участь у будівництві житла від 23 лютого 2004 року до вступу у шлюб за рахунок коштів, які належали їй до шлюбу, отже є її особистою власністю. Інша ? частина даної квартири вартістю 55414 грн. придбана в період шлюбу за рахунок спільних коштів. Автомобіль «Volvo S60», д.н.з. НОМЕР_2 був набутий 31 березня 2012 року шляхом сплати колишньому власнику ОСОБА_6 відповідної суми коштів та переоформлення авто у ДАІ на ОСОБА_4 на підставі довідки-рахунку.

Крім того у сторін був спільний бізнес, який був оформлений на ОСОБА_4 як приватного підприємця, зокрема, вони надавали послуги секретарів та перекладачів для редакції журналу «Право України». ОСОБА_3 особисто працювала на ОСОБА_4 на підставі трудового договору протягом 2010-2012 років, а з 2013 року у зв'язку із розширенням бізнесу вона також зареєструвалась як приватний підприємець проте продовжувала виконувати ту ж роботу, що і раніше. Протягом 2012-2013 року ними були отримані значні доходи, які відповідач відмовляється ділити. Зокрема, за 2012 рік - 180483 грн., протягом січня-серпня 2013 року приблизно 280000 грн. ОСОБА_4 вказані кошти приховав, оскільки в інтересах сім'ї вони використані не були.

Оскільки ОСОБА_4 після припинення шлюбних відносин та розірвання шлюбу не проживає разом з колишньою сімєю за адресою: АДРЕСА_2 і ніколи не був там зареєстрований, його частка у спільному майні - квартирі є незначною - ?, квартира однокімнатна, а тому поділити її в натурі неможливо. Крім того, з ОСОБА_3 проживає син, який знаходиться на її утриманні, тому вона вважає можливим припинити право власності відповідача на набуте під час шлюбу майно, а саме на ? частину квартири АДРЕСА_3 шляхом компенсації ОСОБА_4 вартості ? частини квартири.

Оскільки ОСОБА_4 забрав собі автомобіль, який коштує приблизно стільки ж скільки ? частина квартири, тому вважає, що поділ майна слід здійснити наступним чином, виділивши ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_3, а ОСОБА_4 виділити автомобіль НОМЕР_1.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_3 змінювала вимоги, згідно останніх уточнень та доповнень просила визнати спільною сумісною власністю подружжя ? частину квартири АДРЕСА_1 вартістю 244888 грн.; автомобіль НОМЕР_1 вартістю 126181,52 грн. та грошові кошти в сумі 581161 грн. Поділити набуте у шлюбі майно наступним чином: виділити в натурі ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_4, що у смт. Коцюбинське Київської області; виділити в натурі ОСОБА_4 автомобіль НОМЕР_1; компенсувати ОСОБА_4 його частку у спільному майні подружжя шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 63090,50 грн.; поділити кошти в сумі 581161 грн., які зароблені подружжям під час шлюбу та знаходились на розрахунковому рахунку ФОП ОСОБА_4 порівну; стягнути на користь ОСОБА_3 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог 227490 грн.

ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 посилаючись на те, що 07 березня 2004 року між ним та ОСОБА_3 було укладено шлюб, який було розірвано 06 листопада 2013 року на підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області. Під час шлюбу подружжям було набуте наступне майно, яке є предметом спору, а саме квартира АДРЕСА_1; автомобіль НОМЕР_1.

Зазначає, що ? частина квартири АДРЕСА_1 було придбано до реєстрації шлюбу, але в той час, коли ОСОБА_3 укладався договір №61 про дольову участь у будівництві житла від 23 лютого 2004 року, відповідно до якого було сплачено вартість зазначеної частки, сторони проживали однією сімєю, маючи при цьому спільний побут як чоловік та дружина, а кошти які було витрачено на оплату вказаної частки були сумісні та здобуті спільними зусиллями.

Просив суд визнати квартиру АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3; визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_4 право власності на автомобіль НОМЕР_1, стягнувши з нього на користь ОСОБА_3 половину його вартості, а саме 63093,26 грн.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 04 грудня 2014 року первісний позов ОСОБА_3 задоволено частково та визнано автомобіль НОМЕР_1 вартістю 126186,52 грн. та грошові кошти в сумі 581161 грн. спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Поділено спільне майно подружжя між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, виділивши ОСОБА_4 із спільної сумісної власності подружжя автомобіль НОМЕР_1 вартістю 126186,52 грн., визнавши за ОСОБА_4 право власності на вказане майно. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за половину вартості автомобіля НОМЕР_1 в сумі 63093,26 грн. Виділено ОСОБА_3 із спільної сумісної власності подружжя ? частини грошових коштів у сумі 290580,50 грн., визнавши за нею право власності на вказане майно. Виділено ОСОБА_4 із спільної сумісної власності подружжя ? частини грошових коштів у сумі 290580,50 грн., визнавши за ним право власності на вказане майно. В іншій частині позов залишено без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано квартиру АДРЕСА_5 вартістю 640486 грн. та автомобіль НОМЕР_1 вартістю 126186,52 грн. спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Поділено спільне майно подружжя між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Виділено ОСОБА_4 із спільної сумісної власності подружжя ? частини квартири АДРЕСА_5 визнавши за ОСОБА_4 право власності на вказане майно. Виділено ОСОБА_3 із спільної сумісної власності подружжя ? частини квартири АДРЕСА_5 визнавши за ОСОБА_3 право власності на вказане майно. Виділено ОСОБА_4 із спільної сумісної власності подружжя автомобіль НОМЕР_1 вартістю 126186,52 грн., визнавши за ОСОБА_4 право власності на вказане майно. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за половину вартості автомобіля НОМЕР_1 в сумі 63093,26 грн.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, просила рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04 грудня 2014 року в частині визнання квартири АДРЕСА_5 вартістю 640486 грн. спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким спільною сумісною власністю подружжя ? частину квартири АДРЕСА_1 вартістю 244888 грн. Задовольнити її позовні вимоги стосовно виділення їй в натурі квартиру АДРЕСА_5 вартістю 489775 грн. Компенсувати ОСОБА_4 його частку у спільному майні подружжя шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 59353 грн. Стягнути на користь ОСОБА_3 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог 231228 грн.

ОСОБА_4 також подав апеляційну скаргу, в якій пославшись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, ухваленого з неповним з'ясуванням обставин справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, просив змінити рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04 грудня 2014 року та відмовити у задоволенні вимоги ОСОБА_3 про поділ коштів у сумі 581161 грн. в решті залишивши рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Законним і обґрунтованим відповідно до ст. 213 ЦПК України є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 215 ЦПК України, в мотивувальній частині рішення суд має зазначити встановлені судом обставини і визначити відповідно до них правовідносини, мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення, бере до уваги чи відхиляє докази, застосовує зазначені у рішенні нормативно-правові акти.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 07 березня 2004 року, який розірваний у встановленому законом порядку відповідно до рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06 листопада 2013 року (а.с. 6, 9, Т. 1). Від даного шлюбу вони мають неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з ОСОБА_3 (а.с. 7, Т. 1).

23 лютого 2004 року між ТОВ «Євразіябуд» та ОСОБА_7 було укладено договір №61 про дольову участь у будівництві житла, відповідно до п. 1 якого забудовник будує і передає у власність дольовику обумовлену квартиру у новозбудованому житловому будинку, а саме 1-кімнатну квартиру загальною площею 42,72 кв.м. за будівельним АДРЕСА_1 Київської області, а дольовик в порядку дольової участі сплачує вартість будівництва житла на умовах договору (а.с. 12-13, Т. 1).

04 жовтня 2004 року між ТОВ «Євразіябуд», АППБ «Аваль» та ОСОБА_3 була укладена додаткова угода до договору про дольову участь у будівництві житла №61 від 23 лютого 2004 року, відповідно до п. 1.1 якого в зв'язку з отриманням ОСОБА_4 в банку кредиту та передачею в заставу майнових прав за договором про дольову участь у будівництві житла №61 від 23 лютого 2004 року для виконання умов угоди про співробітництво та організацію взаємовідносин №09/05/05 від 05 листопада 2003 року сторони домовились, що організація після введення будинку в експлуатацію передає представнику банку документи, визначені в договорі про дольову участь у будівництві житла, необхідні для оформлення права власності на нерухомість у відповідності з наданою банку довіреністю від імені інвестора (а.с. 18, Т. 1).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Коцюбинської селищної ради 29 червня 2006 року власником квартири АДРЕСА_5 є ОСОБА_3 на підставі рішення виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради від 21 березня 2006 року №40/10 (а.с. 10, Т. 1).

31 березня 2012 року сторонами був придбаний автомобіль «Volvo S60» (а.с. 21-23, Т. 1). Також в період шлюбу подружжям від спільної праці були зароблені кошти в сумі 581161 грн.

Згідно висновку №СЕ-1-1-213/14 судової будівельно-технічної експертизи від 05 травня 2014 року, дійсна ринкова вартість квартири АДРЕСА_5 становить 640486 грн.; дійсна ринкова вартість ? частини вказаної квартири становить 320243 грн., а дійсна ринкова вартість ? частини квартири становить 160122 грн. (115-123, Т. 1).

Згідно висновку №СЕ-1-2-218/14 від 15 квітня 2014 року судового експерта-автотоварознавця, виконаного Судовою незалежною експертизою України, ринкова вартість автомобіля НОМЕР_1 становить 126186,52 грн. (а.с. 97-110, Т. 1).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісного позову та задоволення зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що квартира АДРЕСА_5 та автомобіль НОМЕР_1, а також грошові кошти є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а тому частки їх в праві спільної сумісної власності є рівними.

Колегія суддів з рішенням суду першої інстанції в частині розподілу грошових коштів та визнання права власності на них погодитись не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та не узгоджуються з вимогами чинного законодавства виходячи з наступного.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року №17-рп/2012 приватне підприємство (або його частина), засноване одним із подружжя, - це окремий об'єкт права спільної сумісної власності подружжя, до якого входять усі види майна, у тому числі вклад до статутного капіталу та майно, виділене з їх спільної сумісної власності.

З виписок по рахунку НОМЕР_3 СПД ФО ОСОБА_4 за період з січня 2012 року по грудень 2013 року (а.с. 37-77, Т. 2) вбачається рух коштів, а саме: сплата податків, оплата оренди офісу, виплата заробітної плати працівникам, а також дохід підприємства та оплата послуг контрагентів ФОП ОСОБА_4

Кошти, які просить розподілити ОСОБА_3 є прибутком підприємства, отриманим у результаті господарської діяльності, а не особистим прибутком ОСОБА_4, а отже і поділу не підлягають.

Виділяючи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із спільної сумісної власності подружжя по ? частині грошових коштів у сумі по 290580,50 грн., та визнавши за ними право власності на вказане майно, суд першої інстанції не взяв до уваги вищезазначені обставини та безпідставно задовольнив вимоги в цій частині.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_3 про розподіл грошових коштів та визнання права власності на них підлягає скасуванню через порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

В решті рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому повинно бути залишене без змін.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04 грудня 2014 року в частині задоволення позовних вимог про розподіл грошових коштів та визнання права власності на необхідно скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 В решті рішення суду відповідає обставинам справи, висновки суду відповідають встановленим обставинам, ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, та не може бути скасоване з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04 грудня 2014 року в частині задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл грошових коштів та визнання права власності на них скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл грошових коштів та визнання права власності на них відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: