Ухвала суду № 43122218, 12.03.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/3276/14-ц Головуючий у І інстанції Рудюк О.Д.Провадження № 22-ц/780/265/15 Доповідач у 2 інстанції Волохов Категорія 26 12.03.2015

УХВАЛА

Іменем України

12 березня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого: Волохова Л.А.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Іванової І.В.,

при секретарі Франюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 30 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

встановила:

Позивач звернулась до суду з цим позовом, посилаючись на те, що 12.09.2007р. між ОСОБА_3 (її матір'ю) та відповідачкою було укладено договір позики, посвідчений нотаріально, згідно якого остання позичила у ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 404 000,00грн. та зобов'язалась їх повернути до 12.03.2008р.

ІНФОРМАЦІЯ_1. позикодавець померла. Позивачка, вважаючи, що до неї, як до спадкоємця першої черги, перейшло право відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов'язаннях, просила суд стягнути з відповідачки на її користь 937 445,76грн. боргу за договором позики.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 30 жовтня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішенням, яким задовольнити її позовні вимоги викладені в позовній заяві.

Вважає, що після смерті матері до неї перейшло право вимоги за договором позики та що строк позовної давності нею не пропущений, так як про існування договору позики вона дізналась лише в 2014 році.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.09.2007р. між ОСОБА_3 та відповідачкою було укладено договір позики, який посвідчено приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу ОСОБА_4. та зареєстровано в реєстрі за №7821.

Згідно вказаного договору позики ОСОБА_3 позичила відповідачці грошові кошти в розмірі 404 000,00грн., що станом на 12.09.2007р. по курсу НБУ складало 80 000,00грн., а остання, у свою чергу, зобов'язалась повернути борг до 12.03.2008р.

ІНФОРМАЦІЯ_1. позикодавець ОСОБА_3 померла і позивачка, будучи донькою позикодавця звернулась до суду з позовом про повернення боргу за договором позики їй, як спадкоємцю першої черги після смерті ОСОБА_3

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив - ст.1261 ЦК України.

У судовому засіданні відповідач та її представник просили суд застосувати строк позовної давності передбачений ст. 257 ЦК України, у зв'язку з чим відмовити в задоволенні позову.

Позовна давність регламентується статтями Глави 19 Цивільного кодексу України, тобто нормами матеріального права.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1 ст. 261 ЦПК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. ч. 3, 4, 5 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі зробленою до винесення рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

До поважних причин пропущення строку позовної давності відносяться обставини, що об'єктивно перешкодили учаснику процесу вчасно подати позовну заяву.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущений без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, крім випадків, коли позов не доведений.

Статті 10, 60 ЦПК України визначають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 ЦПК України, частина перша якої передбачає, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

В обґрунтування прийнятого рішення суд зазначив, що договір позики було укладено 12.09.2007р., строк виконання зобов'язання у договорі сторони визначили 12.03.2008р., сторона у договорі - матір позивачки померла ІНФОРМАЦІЯ_1., а з позовом до суду позивачка звернулась лише 04.08.2014р., тобто з порушенням строку позовної давності.

Колегія суддів вважає, що позивач в порушення вимог положення ст. 60 ЦПК України не надав належних доказів на підтвердження того, що про існування договору позики їй стало відомо лише в 2014 році.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про те, що позивач, в порушення норм ст. 262 ЦК України звернувся до суду після спливу трирічного строку позовної давності.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин між сторонами та ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Інших доводів, які б спростували законність і обґрунтованість ухваленого судом рішення, апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить.

Згідно зі ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, правильно встановлено правові відносини сторін, дана належна правова оцінка доказам у справі, висновки місцевого суду відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду відповідає вимогам матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_1 а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 308 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 30 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді :