Ухвала суду № 43122213, 11.03.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/1101/14-ц Головуючий у І інстанції Бутенко В.О. Провадження № 22-ц/780/498/15 Доповідач у 2 інстанції Данілов О.М.Категорія 46 11.03.2015

УХВАЛА

Іменем України

11 березня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Данілова О.М.,

суддів: Мережко М.В., Суханової Є.М.,

при секретарі: Франюк Т.В.

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Малоснітинської сільської ради, треті особи: ОСОБА_3, Управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у Київській області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання недійсним та скасування рішення Малоснітинської сільської ради та державного акта на право власності,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області із позовом до Малоснітинської сільської ради про визнання недійcним та скасування рішення Малоснітинської сільської ради про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки з урахуванням дороги загального користування та державного акта на право власності, мотивуючи свої вимоги тим, що він є власником земельної ділянки, що розташована у АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Даною земельною ділянкою він користувався багато років, і весь час, як і жителі села мав вільний доступ до своєї власності до того моменту, як було прийнято рішення Малоснітинської сільської ради № 04-06-У від 21 серпня 2006 року про надання дозволу на приватизацію землі загального користування громадянці ОСОБА_3 Позивач неодноразово з жителями села Мала Снітинка звертались до голови Малоснітинської сільської ради.

Просив суд, визнати недійсним та скасувати рішення Малоснітинської сільської ради № 04-06-У від 21 серпня 2006 року; визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2014 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2014 року та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Державного акта на право власності серії ЯЖ №694539 від 26 лютого 2009 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки загальною площею 0,0946 га, що розташована у АДРЕСА_1 з цільовим призначенням: ведення особистого селянського господарства (а.с. 8, Т. 1).

Згідно із рішенням Малоснітинської сільської ради «Про приватизацію земельних ділянок громадян» № 04-06-У від 21 серпня 2006 року передано, зокрема, ОСОБА_3, безкоштовно у приватну власність земельні ділянки громадян; Зобов`язано громадян використовувати земельні ділянки за цільовим призначенням; Надано дозвіл Фастівському госпрозрахунковому бюро на виготовлення державного акту; Затверджено матеріали інвентаризації та внесено зміни у земельно-кадастрову документацію (а.с. 9, Т. 1).

Актом про встановлення в натурі (на місцевості), погодження зовнішньої межі та передачу на зберігання встановлених межових знаків земельної ділянки від 01 жовтня 2007 року ОСОБА_3 за участю суміжних користувачів ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_12 встановили в натурі (на місцевості) та погодили зовнішню межу земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 117, Т. 1).

Відповідно до Державного акту Серії ЯД № 753713 від 25 лютого 2009 року ОСОБА_3 на підставі рішення М.Снітинської сільської ради № 10 від 10 грудня 2008 року є власником земельної ділянки 0,2500 га у межах згідно з планом.

З автомобільних доріг загального користування державної власності, які знаходяться на балансі Служби автомобільних доріг у Київській області, через с. Мала Снітинка проходять дві дороги місцевого значення: 0102405 Фастів-Кощіївка та С1024Гі/Фастів-Кощіївка /-Велика Офірна. В межах села автомобільна дорога 0102405 Фастів-Кощіївка співпадає з вулицею Гагарін, а С102411/ Фастів-Кощіївка/Велика Офірна співпадає з вулицею Шевченка (а.с. 119, Т. 1).

Як вбачається з матеріалів справи «Дорога загального користування» в генеральному плані АДРЕСА_1 між буд. №12, №14 та №16 відсутня.

Відповідно до Постанови про накладення адміністративного стягнення Головного управління Держкомзему у Київській області № 006/24 від 14 липня 2010 року встановлено, що станом на 07.05.2010 року згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 0054/14/01 земельна ділянка із земель житлової та громадської забудови площею 0,25 га розташована по АДРЕСА_1 належить гр. ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 753713 від 25 лютого 2009 року, який зареєстровано за № 01:09:032:00012. Частина вказаної земельної ділянки площею 0,05 га на час проведення перевірки самовільно зайнята власником земельної ділянки по АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_2 шляхом облаштування проїзду до власного двору.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що, позивачем не доведено той факт, що відповідачем при прийнятті рішення Малоснітинської сільської ради «Про приватизацію земельних ділянок громадян» № 04-06-У від 21 серпня 2006 року не дотримані вимоги ст. 118 ЗК України та яким чином відповідачем порушені його права.

З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та узгоджуються з вимогами чинного законодавства.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Факт виконання ОСОБА_3 вимог чинного законодавства підтверджується зокрема її заявою на ім'я відповідача про безоплатну передачу земельної ділянки у приватну власність, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,25 га.; актом про встановлення в натурі (на місцевості) погодження зовнішньої межі та передачу на зберігання встановлених межових знаків земельної ділянки від 01 жовтня 2007 року; технічною документацією, розробленою ТОВ НВФ «Фастівзем» по інвентаризації земельної ділянки та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку за ОСОБА_3

Оскільки ОСОБА_3 виконала порядок безоплатної приватизації земельних ділянок, відповідач в межах наданих законом повноважень прийняв рішення про передачу ОСОБА_3 у приватну власність земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,25 га.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що з боку ОСОБА_3 чи Малоснітинської сільської ради мали місце порушення при безоплатній приватизації земельних ділянок.

Зважаючи на відсутність підстав для визнання незаконним та скасування рішення Малоснітинської сільської ради №04-06-У від 21 серпня 2006 року, немає підстав для задоволення вимог про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, який був виданий ОСОБА_3

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи (а.с. 75), ОСОБА_2 за рахунок приватизованої землі ОСОБА_3 площею 0,05 га. самовільно облаштував проїзд до власної земельної ділянки, що підтверджується актом №А0164124101 про перевірку дотримання вимог земельного законодавства від 29 червня 2010 року, актом №0054/14/01 про перевірку дотримання вимог земельного законодавства від 07 травня 2010 року та постановою про накладення адміністративного стягнення від 14 липня 2010 року за №006/24 (а.с. 14).

Факт самовільного зайняття позивачем земельної ділянки підтверджується рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2013 року (а.с.68), у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Малоснітинська сільська рада Фастівського району про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. в якому зазначено, що ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за самовільне зайняття ним земельної ділянки ОСОБА_3 та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Дане рішення набрало законної сили.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем у відповідності до ст. 60 ЦПК України не надано безспірних та беззаперечних доказів того, що відповідачем порушені права позивача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідає обставинам справи, постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: