Рішення № 43122189, 11.03.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 368/1821/14-ц Головуючий у І інстанції Кириченко В.І.Провадження № 22-ц/780/156/15 Доповідач у 2 інстанції ТаргонійКатегорія 1 11.03.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

11 березня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - судді Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Приходька К.П.,

за участю секретаря Черепинець А.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 08 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Шпендівської сільської ради, третя особа: ОСОБА_2, про визнання права власності на ? частину земельної частки (паю).

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів

ВСТАНОВИЛА :

У вересні 2014 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Шпендівської сільської ради, третя особа: ОСОБА_2, про визнання права власності на ? частину земельної частки (паю).

Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся - ОСОБА_3, яка відповідно до заповіту від 25.04.1985 року заповіла йому все своє майно.

Прийнявши спадщину від померлої бабусі, а саме: земельну частку (пай) розміром 3,57 в умовах кадастрових гектарах, що розташована в с. Шпендівка, Кагарлицького району Київської області та житловий будинок АДРЕСА_1, він отримав правовстановлюючі документи, зокрема, свідоцтво про отримання спадщини за заповітом та державний акт серії ЯБ № 524230 від 26.12.2005 року на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Після смерті батька - ОСОБА_4, сестра позивача - ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання недійсним заповіту, дублікату заповіту та свідоцтва про право на спадщину.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 06.01.2009 року визнано недійсним заповіт, посвідчений Шпендівською сільською радою від 23.04.1985 року від імені ОСОБА_3. Визнано недійсним дублікат заповіту, виданий секретарем Шпендівської сільської ради 10.01.2002 року від імені ОСОБА_3. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 19.02.2002 року на земельну ділянку (пай) розміром 3,57 в умовах кадастрових гектарах, що виданий ОСОБА_3 на підставі сертифікату серії РН № 335574, що був виданий на підставі дублікату заповіту, посвідченого виконкомом Шпендівської сільської ради на ОСОБА_1. Визнано недійсним Державний акт серії ЯБ № 524230 від 26.12.2005 року, виданий на ім'я ОСОБА_1 та скасовано його реєстрацію. Визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину земельної частки (паю) розміром 3,57 в умовних кадастрових гектарах, що знаходяться на території Шпендівської сільської ради Кагарлицького району Київської області як спадкоємиці за законом. Визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину майнового паю члена колгоспу «Червоний маяк», що знаходиться на території Шпендівської сільської ради Кагарлицького району Київської області як спадкоємиці за законом.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 24.02.2010 року визнано за позивачем та ОСОБА_2 в рівних частках право власності на спадковий житловий будинок АДРЕСА_1

Однак, судом не вирішено питання стосовно іншої ? частини земельної частки (паю) розміром 3,57 в умовних кадастрових гектарах, що розташована в с. Шпендівка Кагарлицького району Київської області, який належав його бабусі - ОСОБА_3 та за рішенням суду успадкував його батько ОСОБА_4

Посилаючись на ст. ст. 1216, 1261 ЦК України, просив суд визнати за ним права власності на ? частину спірної земельної частки (паю), який належав його бабусі ОСОБА_3 в порядку спадкування після смерті батька - ОСОБА_4

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 08 жовтня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі, позивач ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 24 лютого 2010 року вирішено питання стосовно житлового будинку, який належав бабусі та визнано за ним та ОСОБА_2 у рівних частках право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 Однак, судом не було вирішено питання стосовно ? частини земельної частки (паю) розміром 3,57 в умовах кадастрових гектарах, що розташована в с. Шпендівка, Кагарлицького району Київської області, який належав його бабусі ОСОБА_3 та за рішенням суду успадкував його батько ОСОБА_4

Крім того, судом не було взято до уваги, що відповідачем була подана заява про визнання позову, а також те, що він приймав участь у розгляді справи № 2-79/10 в якості відповідача і позовні вимоги щодо ? частини спірного земельною паю не заявляв.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про часткове її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує наступні питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (ч. 1 ст. 214 ЦПК України).

Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам закону в повній мірі не відповідає.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 не довів, що Шпендівська сільська рада порушувала його права на спадкування після смерті батька ОСОБА_6 як спадкоємця І черги за законом відповідно до вимог ч. 1 ст. 1261 ЦК України. Крім того, зазначив, що рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 06.01.2009 року на даний час не виконано, а тому відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України, суд, за відповідною заявою осіб, може ухвалити додаткове рішення.

Проте, колегія суддів не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду, оскільки вони зроблені без повного і всебічного з'ясування обставин, що мають значення для справи та на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, без надання належної оцінки доказам, які були досліджені в судовому засіданні, та із неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Так, згідно матеріалів справи, колегією суддв апеляційного суду встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, бабуся позивача ОСОБА_1 та третьої особи у справі - ОСОБА_2

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на земельну частку (пай) розміром 3,57 умовних кадастрових гектарів в с. Шпендівка Кагарлицького району Київської області, а також житловий будинок АДРЕСА_1 Вказані обставини підтверджуються Сертифікатом на право на земельну частку (пай), а також рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 06 січня 2009 року.

Так, відповідно до рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 06.01.2009 року визнано недійсним заповіт, посвідчений Шпендівською сільською радою від 23.04.1985 року від імені ОСОБА_3. Визнано недійсним дублікат заповіту, виданий секретарем Шпендівської сільської ради 10.01.2002 року від імені ОСОБА_3. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 19.02.2002 року на земельну ділянку (пай) розміром 3,57 в умовах кадастрових гектарах, що виданий ОСОБА_3 на підставі сертифікату серії РН № 335574, що був виданий на підставі дублікату заповіту, посвідченого виконкомом Шпендівської сільської ради на ОСОБА_1. Визнано недійсним Державний акт серії ЯБ № 524230 від 26.12.2005 року, виданий на ім'я ОСОБА_1 та скасовано його реєстрацію. Визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину земельної частки (паю) розміром 3,57 в умовних кадастрових гектарах, що знаходяться на території Шпендівської сільської ради Кагарлицького району Київської області як спадкоємиці за законом. Визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину майнового паю члена колгоспу «Червоний маяк», що знаходиться на території Шпендівської сільської ради Кагарлицького району Київської області як спадкоємиці за законом.

Вказаним рішенням встановлено також, що спадкоємцем після смерті ОСОБА_3, був її син - ОСОБА_4, який фактично прийняв спадщину, однак за життя не встиг її переоформити на себе.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4, заповіту після своєї смерті не залишив.

Відповідно до матеріалів Спадкової справи до майна померлого ОСОБА_4 № 934, спадкоємцями першої черги за законом після його смерті є: дружина - ОСОБА_9, син - ОСОБА_1 та донька - ОСОБА_2.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1,2 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У відповідності з вимогами ст. 1269 ЦК України, усі спадкоємці звернулись до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4

До спадкової маси після смерті ОСОБА_4 увійшли як успадковані ним після смерті матері земельна частка (пай) та домоволодіння у с. Шпендівка, так і ? частка у квартирі за адресою: АДРЕСА_2.

З матеріалів вказаної Спадкової справи вбачається, що дружина померлого - ОСОБА_9 та син ОСОБА_1 отримали свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/12 частину спадкової квартири.

Встановлено також, що рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 24.02.2010 року визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кожним в рівних частках право власності на спадковий житловий будинок АДРЕСА_1

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1, посилаючись на положення ст. ст. 1223, 1261 ЦК України, зазначив, що як спадкоємець першої черги має право на визнання за ним в порядку спадкування права на ? частину земельної частки (паю) розміром 3,57 в умовних кадастрових гектарах, що знаходяться на території Шпендівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, оскільки право на іншу ? частину земельної частки (паю) вже визнано за ОСОБА_2 на підставі судового рішення, що набрало законної сили.

Однак, колегія суддів апеляційного суду вважає такі вимоги безпідставними.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач є спадкоємцем після смерті батька ОСОБА_4, від спадщини не відмовився, подав відповідну заяву до нотаріуса про прийняття спадщини у передбачений законом строк.

В той же час, інші спадкоємці, як ОСОБА_2, так і ОСОБА_9, також прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4

ОСОБА_9 подала відповідну заяву до нотаріуса, від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 не відмовлялась, а от же має право на частку в спадковому майні відповідно до закону на рівні з іншими спадкоємцями.

Оскільки у ОСОБА_1 не виникло право на спадкування ? частини земельної частки (паю), відсутні підстави для задоволенні його позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В той же час, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для визнання за позивачем права на належну йому 1/3 частину спадкового майна, оскільки позовні вимоги ним заявлені до неналежного відповідача - Шпендівської сільської ради.

Суд апеляційної інстанції встановив, що належним відповідачами у справі є інші спадкоємці - ОСОБА_9 та ОСОБА_2, а оскільки апеляційний суд не наділений правом на заміну неналежного відповідача належним або залученням до участі у справі співвідповідача, колегія приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 309 ПК України є підставою для його скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з підстав, зазначених вище.

На підставі викладеного та керуючись 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 08 жовтня 2014 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Шпендівської сільської ради, третя особа: ОСОБА_2, про визнання права власності на ? частину земельної частки (паю) - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: