Постанова № 43119367, 17.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 березня 2015 року 08:10 № 826/1753/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києвітретя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Тарма Груп»про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.12.2014 року № 2514/26-59-17-01,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.12.2014 року № 2514/26-59-17-01, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 2500 грн. за основним платежем та на 1250 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування позову позивачка посилається на те, що висновки ДПІ ґрунтуються на тому, що операції з контрагентом фактично не проведені, а відтак у позивача відсутні підстави для формування спірних сум податкових вигод.

У той же час, як зазначено у позові, із третьою особою був укладений договір, відповідно до якого третя особа в якості субпідрядника для організації виконання позивачем заходів, які організовувались за угодою з ТОВ «Арена Конференція та семінари». Зокрема, позивачем за участі третьої особи організовувались заходи з проведення кава пауз. Позивач зазначає, що проведення заходів, закупівля товарів для їх проведення підтверджується сукупністю наявних первинних документів, а відтак позивач вважає формування податкового кредиту правомірним, а висновки ДПІ - безпідставними.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України позивачка просила розглядати справу за її відсутності.

ДПІ у письмових запереченнях на позов зазначила, що з підстав, викладених в акті перевірки, рішення є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає. Представник ДПІ у судове засідання 10.03.2015 р. не з'явився, доказів поважності неприбуття не надав, що є підставою для розгляду справи за відсутності відповідача згідно положень ч. 4 ст. 128 КАС України.

Третя особа, надавши пояснення та первинні документи, зазначила про фактичне виконання спірних операцій та на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України просила розглядати справу за її відсутності.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України у судовому засіданні 10.03.2015 р. ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані позивачем, відповідачем та третьою особою документи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (р.н. НОМЕР_1) з питань правомірності формування податкового кредиту з ПДВ за липень 2014 року при взаємовідносинах з ТОВ «Тарма Груп» (код з ЄДР 39184734).

За результатами перевірки складено акт від 28.10.2014 р. № 1627/17-01/НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).

Згідно з актом перевірки позивачка є платником ПДВ відповідно до свідоцтва від 22.11.2010 р.

Перевіркою встановлено, що за липень 2014 р. позивачкою сформовано податковий кредит у розмірі 2500 грн. по відносинам з ТОВ «Тарма Груп».

В Акті перевірки зазначено, що згідно акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів про неможливість проведення звірки ТОВ «Тарма Груп» від 22.08.2014 р., товариство має стан « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, у зв'язку з чим вручити запит та отримати інформацію не має можливості. Фактичне місцезнаходження не встановлено. Зазначено, що вказане товариство є платником ПДВ.

В Акті перевірки вказується про відсутність будь-якої інформації» про наявні у третьої особи складські приміщення, наявність транспорту, устаткування, трудових ресурсів, про проведення транзитних фінансових потоків, про здійснення операцій через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, операції не мають реального характеру.

ДПІ зазначає на стор. 9 Акту перевірки, що маніпулювання звітними даними дала можливість ТОВ «Тарма Груп» сформувати технічний податковий кредит, та надало можливість в подальшому сформувати сумнівний податковий кредит по ланцюгу постачання до вигодонабувачів і транзитерів, які у свою чергу використовують даний схемний податковий кредит з метою заниження ПДВ.

Виходячи з того, що операції фактично не здійснювались, ДПІ прийшла до висновку, що позивачем порушено п. 187.1., 198.1., 198.2., 198.3., 198.6., ст. 201 ПК України в результаті чого занижено до сплати ПДВ до сплати за липень 2014 р. у розмірі 2500 грн.

На підставі вказаних висновків Акту перевірки прийнято оскаржуване рішення.

У взаємозв'язку з наведеним також встановлено судом, що 31.07.2014 р. між позивачем та ТОВ «ТАРМА ГРУП» підписано договір № 31/07-01, відповідно до якого третя особа зобов'язалася надати позивачу (замовнику) послуги з організації проведення заходів. Перелік послуг, строки надання, вартість та порядок оплати, місце та інші умови надання послуг визначаються у додатках. Послуги надаються за допомогою власного або залученого персоналу виконавця.

Згідно з додатком № 1 від 31.07.2014 р. обумовлювалось надання послуг з обслуговування заходу за замовленням замовника. Строк надання послуг - 31.07.2014 р., вартість - 15000 грн. з ПДВ - 2500 грн. Оплата проводиться до 05.08.2014 р. Між сторонами складено акт від 31.07.2014 р. щодо надання послуг - «організація та обслуговування заходу». Крім того, 31.07.2014 р. складено податкову накладну № 378 на суму 15000 грн. з ПДВ 2500 грн. Оплата проведена 04.08.2014 р. до цього, 31.07.2014 р. виконавцем сформовано рахунок № 378.

У свою чергу, між позивачкою (виконавцем) та ТОВ «Арена конференцій та семінари» (замовник) підписано договір № 31-0714/01 щодо надання послуг з організації та обслуговування 31.07.2014 р. заходу за адресою АДРЕСА_2. Вартість послуг 17972,30 грн. з ПДВ - 2995,38 грн. Згідно з додатком до договору передбачено проведення «кава-брейк-1» на 100 персон із розрахунку 59,40 грн. на 1 персону та «кава-брейк-2» (випічка, десерти, печення, стіл кави) на 100 персон із розрахунку 128,00 грн. на 1 персону.

На підтвердження здійснення цих операцій позивачем до справи надано акт виконання послуг № 55 від 24.07.2014 р., видано податкову накладну від 24.07.2014 р. № 58 (щодо організації та обслуговування заходу 24.07.2014 р.) за договором від 24.07.2014 р. Рахунок сформований 23.07.2014 р. Оплата проведена 25.07.2014 р.

При цьому, щодо придбання продуктів позивачкою надано фіскальні чеки та податкові накладні від 01.07.2014, 02.07.2014 р., 03.07.204 р., 04.07.2014, 05.07.2014, 06.07.2014, 21.07.2014 р., 23.07.2014 р.

Проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України (в редакції на час оформлення операцій та формування податкових вигод), а саме:

- п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють її видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення фактично вчинених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (5) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою, (6) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності - п/п. 14.1.231. ПК України).

При цьому, суть останнього, слід розуміти так, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета. Податкова економія при цьому діловою метою не визнається. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною суттю операцій.

Недоведеність наявності зазначених чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкових вигод, зокрема, недоведеність фактичного здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкових вигод.

В даному випадку, дослідивши та оцінивши відповідно до положень ст. 86 КАС України («Оцінка доказів») наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування) та з урахуванням положень ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України, суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій, про відсутність у первинних документів юридичної значимості для формування спірних сум податкових вигод, а отже і про відсутність правових підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Так, відносно юридичної значимості первинних документів та, в контексті застосування у зв'язку з цим приписів законодавства з питань бухгалтерського обліку, суд вважає за необхідне звернути увагу на правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у постанові від 07.07.2011 р. (№ К-25801/08; номер рішення в ЄДРСР - 18257561).

Зокрема, виходячи з правової позиції ВАС України, первинні документи, які мають узагальнений характер, неконкретні за змістом, не можуть враховуватися при формуванні відповідних податкових вигод.

Видані в даному випадку за договором із контрагентом акт та податкова накладні містять лише загальні посилання про надання послуг (організація та обслуговування заходу) та не містять деталізації структури цих послуг, у чому полягало виконання таких послуг, конкретного місця виконання, тобто по суті не містять визначення змісту операцій, наявність відомостей щодо чого у первинних документах обумовлена вимогами статей 1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та характером обумовлених операцій. З огляду на наведене, вказані первинні документи не мають юридичної значимості для цілей формування податкового та бухгалтерського обліку.

Крім того, як зазначає позивач, послуги, які придбавалися ним у контрагента (третьої особи) та були за твердженням позивача виконані 31.07.2014 р., були призначені для їх подальшого постачання на користь ТОВ «Арена конференцій та семінари» для організації влаштованого останнім заходу.

У той же час, послуги для ТОВ «Арена конференцій та семінари» з боку позивача були оформлені виконанням 24.07.2014 р., що є задекларованою датою проведення заходу, що вказує на відсутність взаємозв'язку первинних документів, оформлених 31.07.2014 р. між позивачем та третьою особою, та первинними документами щодо організації та проведення заходу, які до цього були оформлені 24.07.2014 р. між позивачем та ТОВ «Арена конференцій та семінари».

Водночас, на підтвердження участі у проведенні заходу 31.07.2014 р. та придбання у зв'язку з цим послуг у третьої особи (субпідрядника), позивачем не надано жодних доказів проведення 31.07.2014 р. заходів за участі позивача, наявності замовлення інших осіб на проведення такого заходу за участі позивача або оренди приміщення для проведення 31.07.2014 р. певних заходів, що, відповідно, вказує на недоведеність проведення певних заходів 31.07.2014 р. за участі позивача та субпідрядника - третьої особи та недоведеність фактичного виконання послуг, обумовлених угодою між позивачем та третьою особою.

При цьому, під час розгляду справи не надано доказів наявності у третьої особи трудових та матеріальних ресурсів для забезпечення виконання спірних операцій, обізнаність позивача щодо чого обумовлена звичайною діловою практикою, а також характером і специфікою угоди (обумовлених операцій).

Під час розгляду справи також не надано доказів передоручення третьою особою виконання вказаних операцій іншим особам - субпідрядникам.

Відтак, враховуючи специфіку та особливості цих операцій, під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак не доведено фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача.

При цьому, суд враховує, що наявність оплати за спірними операціями сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Таким чином, враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку, що за спірними операціями лише оформлювались окремі документи та податкова накладна без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями документи та податкова накладна, є юридично дефектними та не створюються правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод.

Таким чином, під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення та про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Наведені позивачем доводи та надані ним матеріали не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Так, відносно доводів позивача щодо не надіслання акту перевірки від 28.10.2014 р., слід зазначити, що в матеріалах справи наявний фіскальний чек від 28.10.2014 р. про надіслання кореспонденції позивачу. За даними УДППЗ «Укрпошта» та штриховому ідентифікатору 0411611924887 поштове відправлення не було вручено позивачу з незалежних від ДПІ причин - «за закінченням встановленого терміну зберігання», а відтак, в силу положень ст. 42 та п. 86.4. ПК України акт перевірки вважається врученим у зв'язку з чим відсутні підстави для висновку про порушення ДПІ встановленої ПК України процедури.

Що ж стосується вищезгаданих фіскальних чеків, слід зазначити, що самі по собі ці фіскальні чеки щодо придбання окремих продуктів, в окремих випадках - майже за місяць до обумовленої дати заходу (31.07.2014 р.), не є доказом виконання спірних операцій, виконання яких в даному випадку не доведено позивачем в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 1 ст. 71 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке, як приходить до висновку суд, є законним та обґрунтованим, вірним по суті, а отже підстав для задоволення позову не має.

При цьому, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити та беручи до уваги, що позивачем при зверненні з позовом сплачено лише 182,70 грн. (10 відсотків розміру мінімальної ставки судового збору), суд зазначає, що відповідно до положень абз. 2 п/п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 87 КАС України з позивача підлягає стягненню решта суми судового збору. Так, позивачем заявлено вимогу про скасування рішення, відповідно до якого збільшено грошові позивача перед бюджетом загалом на 3750,00 грн. Відтак, виходячи з положень зазначеного закону, розмір судового збору, що підлягає сплаті, складає 1827,00 грн. (мінімальний розмір). Враховуючи сплачену позивачем суму та у зв'язку з відмовою у задоволенні позову підлягає стягненню з позивача решта суми судового збору у розмірі 1 644,30 грн., який на підставі ст. 9 вказаного Закону підлягає зарахуванню до спеціального фонду Державного бюджету України. При цьому, виходячи з вимог ч. 3 ст. 258 КАС України, щодо стягнення судового збору підлягає видачі виконавчий лист, який надсилається судом до державної податкової інспекції.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1; адреса: 04111, АДРЕСА_1) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 644,30 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31218206784007, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДР суду 34414689). Після набрання постановою суду законної сили - видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін