Постанова № 43119252, 12.03.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2015 р. Справа № 917/179/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Гетьман Р.А.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників:

від позивача - Сундалова М.В. - за довіреністю від 10.03.2015р. № 02/1055;

від відповідача - Бречко О.Г. - за довіреністю від 31.12.2014р. № Н-125-6, Коваленко Р.Й. - за довіреністю від 31.12.2014р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (вх.№2939 П/2) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 06.02.2015р. у справі №917/179/15,

за позовом Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Полтава,

до Товариства з додатковою відповідальністю "Полтаваавтотранс", м.Полтава,

про примусове виконання зобов'язань (за назвою позову); зобов'язання відповідача виконати пункт 6 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.07.2012р. № 02/86-рш (за прохальною частиною позову),

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 06.02.2015р. у справі №917/179/15 (суддя Бунякіна Г.І.) позовну заяву Полтавського обласного територіального відділення АМКУ від 31.01.2015р. №02/435, вх. №209/15 від 03.02.2015р., повернуто без розгляду.

Зокрема, місцевий господарський суд, посилаючись на п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що Полтавським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України при поданні відповідного позову не обґрунтовано та не надано доказів щодо підстав та компетенції територіального відділення, зокрема, його адмінколегії, закріплювати своїми рішеннями вимоги до суб'єктів господарювання щодо зобов'язання здійснення будь-яких перерахунків та повернення іншим господарюючим суб'єктам коштів, у зв'язку з чим дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви без розгляду.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, Полтавське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 06.02.2015р. у справі № 917/179/15 про повернення позовної заяви без розгляду і передати справу на розгляд до господарського суду Полтавської області.

Полтавське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, посилаючись на ст.ст. 17, 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст. 48, 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зазначає про помилковість висновку місцевого господарського суду щодо відсутності у нього повноважень на звернення з відповідним позовом до господарського суду.

Крім того, на думку апелянта, правомірність покладення зобов'язань на ТДВ "Полтаваавтотранс", визначених у пункті 6 резолютивної частини рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.07.2012р. № 02/86-рш була доведена та встановлена під час судового розгляду справи № 18/1561/12 та, відповідно, не потребує повторного доказування під час подання позову про примусове виконання рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.02.2015р. у справі № 917/179/15 апеляційну скаргу Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято до провадження, справу призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу господарського суду Харківської області від 06.02.2015р. у справі №917/179/15 залишити в силі (вх.№ 4018).

Зокрема, відповідач, посилаючись на п. 3, 4, 5 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, ст. 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", зазначає про правомірність повернення господарським судом першої інстанції позовної заяви Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на підставі ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні представник Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України підтримав вимоги апеляційної скарги, просив ухвалу господарського суду Полтавської області від 06.02.2015р. у справі №917/179/15 скасувати, справу № 917/179/15 передати на розгляд до господарського суду Полтавської області.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники відповідача заперечували проти вимог апеляційної скарги, просили ухвалу господарського суду Полтавської області від 06.02.2015р. у справі №917/179/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, а також доводи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом Полтавської області норм процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу у порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Рішенням адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.07.2012р. № 02/86-рш у справі № 02-02-50/46-2012 визнано:

- дії Товариства з додатковою відповідальністю "Полтаваавтотранс", які полягали в продажі квитків автомобільних перевізників пасажирів на приміських маршрутах за вартістю з урахуванням додаткових 20%, що не відповідає чинному законодавству, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку автостанційних послуг, які надаються автомобільним перевізником на сегменті продажу квитків в межах Полтавської області за 2011 рік, що призвело до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання та споживачів (пасажирів), які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

- дії Товариства з додатковою відповідальністю "Полтаваавтотранс" щодо обрахування винагороди автостанції за обов'язкові автостанційні послуги при розрахунках з перевізниками, які здійснюють приміські пасажирські перевезення, як 10% від суми вартості за тарифом реалізованих квитків з урахуванням додаткових 20%, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку обов'язкових послуг автостанції, які надавались автомобільним перевізникам в межах Полтавської області за 2011 рік, що призвели до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Пунктом 6 резолютивної частини вказаного рішення Товариство з додатковою відповідальністю "Полтаваавтотранс" було зобов'язано у місячний термін з дня одержання рішення здійснити перерахунок отриманої автостанцією винагороди за обов'язкові автостанційні послуги та перерахувати автомобільним перевізникам кошти, отримані автостанцією понад 10% від суми вартості за тарифом реалізованих квитків.

22.12.2013р. постановою Вищого господарського суду України у справі №18/1561/12 за результатами розгляду касаційної скарги Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України відмовлено у задоволенні позову ТДВ "Полтаваавтотранс" про визнання недійсним рішення Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.07.2012р. № 02/86-рш.

27.12.2013р. Полтавським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України направлено Товариству з додатковою відповідальністю "Полтаваавтотранс" вимогу щодо надання документального підтвердження виконання зобов'язань, передбачених п. 6 резолютивної частини рішення від 03.07.2012р. № 02/86-рш.

У відповідь до зазначеної вимоги Товариством з додатковою відповідальністю "Полтаваавтотранс" направлено відповідачу лист від 08.01.2014р. № 6-01/7, до якого не було додано доказів виконання зобов'язань, визначених п. 6 резолютивної частини рішення від 03.07.2012р. № 02/86-рш.

14.02.2014р. територіальним відділенням Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 02/23-рш, відповідно до якого було визнано дії ТДВ "Полтаваавтостранс" у вигляді невиконання пункту шостого резолютивної частини рішення адміністративно колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.07.2012р. № 02/86-рш порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченої пунктом 4 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та накладено штраф у розмірі 68000 грн.

Тривале невиконання Товариством з додатковою відповідальністю "Полтаваавтотранс" пункту шостого резолютивної частини рішення адміністративно колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.07.2012р. № 02/86-рш стало підставою для звернення до господарського суду Полтавської області з позовною заявою.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, зокрема, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Колегія суддів зазначає, що згідно з частиною 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя, який вирішує питання про прийняття позовної заяви, зобов'язаний повернути позовну заяву з підстав неправильного оформлення позовної заяви та доданих до неї документів.

При цьому, відповідно до п. 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" суд не вправі повернути позовну заяву на підставі пункту 3 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України з мотиву неподання документів, що є доказами, або подання не засвідчених належним чином копій документів, оскільки позивач може їх подати до закінчення розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Полтавське територіальне відділення Антимонопольного комітету України, обґрунтовуючи підстави подання позову до суду, посилається на рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.07.2012р. №02/86-рш у справі № 02-02-50/46-2012, яке було переглянуто в межах розгляду господарської справи № 18/1561/12, а також приписи ст. 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", якими наділено територіальне відділення Антимонопольного комітету України правом на звернення з відповідним позовами, скаргами та заявами до суду.

При цьому, колегією суддів встановлено, що до позовної заяви було додано вказане рішення, а також інші документи, які, на думку позивача, підтверджують наявність обов'язку у відповідача виконати вимоги п. 6 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.07.2012р. № 02/86-рш у справі № 02-02-50/46-2012, що свідчать про дотримання позивачем вимог п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що стаття 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ратифікованої Верховною Радою України Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

Відповідно до положення частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Аналіз цього положення дає підстави дійти висновку, що суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що відповідні права і свободи порушено чи порушуються, або створено чи створюється перешкоди для їх реалізації, або має місце інше ущемлення прав і свобод.

Також, наведена позиція викладена Конституційним Судом України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України від 09.07.2002р. № 15-рп/2002.

У ч. 3 рішення у цій справі Конституційний Суд України виходить з того, що положення частини другої статті 124 Конституції України треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами. Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

При цьому, колегія суддів зазначає, що право на звернення до суду з позовами в інтересах інших осіб повинно бути встановлено законом. У випадках, передбачених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування можуть звертатися до господарського суду на захист державних чи громадських інтересів.

Таким чином, захист прав та інтересів інших осіб є однією з гарантій реалізації конституційного права кожного на судовий захист і полягає у зверненні до суду державних органів, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, яким законом надано право звертатися із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб.

Згідно з ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, зокрема, про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Також, пунктом 16 статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", а також пп. 16 абз. 1 п. 8 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23 лютого 2001 р. N 32-р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 березня 2001 р. за N 291/5482 голова територіального відділення Антимонопольного комітету України під час реалізації завдань, покладених на відділення, має повноваження на звернення до суду з позовами, заявами і скаргами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про дотримання Полтавським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України положень п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України як підстави для прийняття позовної заяви до розгляду місцевим господарським судом.

При цьому, оцінка обґрунтованості доводів Полтавського територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, обрання ним способу захисту, який відповідає обставинам справи, а також порушення прав та законних інтересів осіб, за захистом яких воно звернулось до суду повинна бути надана місцевим господарським судом при прийнятті позовної заяви до розгляду.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, необґрунтовано та безпідставно відмолено Полтавському територіальному відділенню Антимонопольного комітету України в прийняття позовної заяви з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

За наведених підстав, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга Полтавського територіального відділення Антимонопольного комітету України підлягає задоволенню, ухвала господарського суду Полтавської області від 06.02.2015р. у справі № 917/179/15 - скасуванню, а справа №917/179/15 відповідно до приписів статті 106 Господарського процесуального кодексу України - передачі на розгляд місцевого господарського суду.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч.1 ст. 104, ст.ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Полтавського територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 06.02.2015р. у справі №917/179/15 скасувати.

Справу № 917/179/15 передати на розгляд господарського суду Полтавської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 17.03.2015р.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя Р.А. Гетьман