Ухвала суду № 43119087, 10.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3676/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

10 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Кучми А.Ю. та Аліменка В.О.,

при секретарі Авраменко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Нілової Ангеліни Олександрівни на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Нілової Ангеліни Олександрівни, треті особи: Державна реєстраційна служба Україна, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

В березні 2014 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" звернулося в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Нілової Ангеліни Олександрівни, треті особи: Державна реєстраційна служба Україна, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2014 року позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано Рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 05 лютого 2014 року №10670767, що прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Держаної реєстраційної служби України Ніловою Ангеліною Олександрівною.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 10.09.2008 р. між ВАТ «Сведбанк» (банк) та ОСОБА_3 (позичальник) було укладено Кредитний договір №2634/0908/55-024 (а.с. 11-14).

10.09.2008 між ВАТ "Сведбанк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_4, ОСОБА_5 (іпотекодавцями) укладено нотаріально засвідчений Іпотечний договір №2634/0908/55-024-Z-1 (а.с. 17-19).

28.11.2012 між ПАТ "Сведбанк" (банк) та ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс (фактор) було укладено Договір факторингу №15 (а.с. 28-40).

Згідно Реєстру заборгованостей боржників №1-Б від 28.11.2012 банк відступив фактору право вимоги заборгованості до боржників на умовах, передбачених Договором факторингу №15, зокрема, щодо ОСОБА_3 по Кредитному договору №2634/0908/55-024 (а.с. 42).

Договір про відступлення прав за іпотечними договорами, перелік яких наведено у Додатку №1 до цього Договору, з якого вбачається, що новому іпотекодержателю передано, зокрема, права за Іпотечним договором №2634/0908/55-024-Z-1 (а.с. 44).

28.11.2012 між ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс (клієнт) та ТОВ "Кредитні ініціативи" (фактор) було укладено Договір факторингу, за умовами якого клієнт відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у Реєстрі заборгованості боржників та у Переліку кредитних договорів та Договорів забезпечення, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги клієнту набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає клієнту за плату грошові кошти в розпорядження (а.с. 55-63).

Згідно Реєстру заборгованостей боржників №1-Б клієнт відступив фактору право вимоги заборгованості до боржників на умовах, передбачених Договором факторингу б/н, зокрема, щодо ОСОБА_3 по Кредитному договору №2634/0908/55-024 (а.с. 65).

Також, 28.11.2012 р. між ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (іпотекодержатель) та ТОВ "Кредитні ініціативи" (новий іпотекодержатель) було укладено нотаріально засвідчений Договір про передачу прав за іпотечним договором, за умоваим якого, сторони домовились, що разом з відступленням прав вимоги заборгованостей по кредитних договорах від боржників, що здійснюється на підставі Договору факторингу б/н, укладеного між сторонами, одночасно передаються права вимоги за іпотечними договорами, які визначені цим договором. Так, згідно Додатку №1 до Договору про передачу прав за іпотечним договором №2189 іпотекодержатель відступив новому іпотекодержателю права за Іпотечним договором №2634/0908/55-024-Z-1 (а.с. 61).

29.01.2014 ТОВ "Кредитні ініціативи" звернулось до Державної реєстраційної служби України із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на вище вказану Квартиру №524, за наслідками розгляду якої, 05 лютого 2014 року Державним реєстратором прав на нерухоме майно Ніловою О.А. прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №10670767. Рішення вмотивовано тим, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме з поданих документів неможливо встановити перехід права вимоги на зазначену квартиру від ВАТ "Сведбанк" та ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс", оскільки реєстр заборгованостей боржників від 28.11.2012 не містить відомостей про боржників та об'єкти нерухомого майна, право вимоги на які відчужуються, у зв'язку з чим неможливо встановити перехід права вимоги від ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" до ТОВ "Кредитні ініціативи", крім того, відсутній документ про вручення вимоги одному з іпотекодавців..

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність зазначеного рішення, виходячи з наступного.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону 1. Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що

належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме:

1) право власності на нерухоме майно;

2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном;

3) інші речові права відповідно до закону;

Ч. 1 ст. 8 Закону передбачено, що орган державної реєстрації прав, зокрема проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Згідно п.1 ч.2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до ст. 24 Закону, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;

3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим

Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;

5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;

5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;

6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

2. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закон України «Про іпотеку» У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Положеннями ч.1, 2 ст.36 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно положень ч.1 ст.37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

З аналізу вищенаведених норм, колегія суддів дійшла висновку про те, що чинним законодавством передбачена можливість державної реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, як на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, так і на підставі іпотечного договору, що містить відповідне застереження.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про відсутність документу про вручення вимоги одному з іпотекодавців, оскільки факт її надіслання кожному з іпотекодавців підтверджується копіями зворотніх поштових повідомлень, що були надані позивачем (а.с. 23-24).

Колегія суддів звертає увагу на те, що подані позивачем документи в повній мірі дають змогу встановити відповідність заявлених прав документам, а в наданих договорах достатньо інформації для визначення яке само «право вимоги» за ними передається, зокрема щодо об'єктів нерухомого майна, право вимоги, на які відчужуються.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що у відповідності до п. 13 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22.06.2011, у разі подання не в повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав прийнято рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, яке б містило рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №10670767 від 05.02.2014 року.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Нілової Ангеліни Олександрівни - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2014 року- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 16 березня 2015 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.