Ухвала суду № 43119058, 10.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12811/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

10 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Степанюка А.Г., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2014 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» до Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Фудмережа» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: скасувати рішення Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 28.05.2014 № 69-01-21.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2014 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 15.05.2014 перевіряючими Головного управління Міндоходів у Полтавській області за результатами проведення фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами у магазині, що розташований за адресою: м. Полтава, вул. Ковпака, 26-В та належить позивачу, складено акт № 16-93-21-36387249, в якому встановлено продаж 1 пачки цигарок «Вог Блу слім» по ціні 15, 50 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 19.05.2104 № 0013, а на пачці виробником ВАТ «Прилуки» нанесена ціна 14,50 грн., чим порушено вимоги ч. 13 ст. 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Всього тютюнових виробів на суму 176 853, 25 грн.

28.05.2014 на підставі акту перевірки відповідачем винесено рішення про застосування фінансових санкцій № 69-01-21, яким до позивача відповідно до абз. 14 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та у зв'язку з порушенням вимог ч. 13 ст. 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 176 853, 25 грн.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач прийняв спірне рішення про застосування фінансових санкцій від 28.05.2014 № 69-01-21 в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що ПК України не передбачено таку форму рішення податкового органу як рішення про застосування фінансових санкцій, у зв'язку з чим спірне рішення відповідача є неправомірним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

За змістом ст. 11-1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлена виробником або імпортером максимальна роздрібна ціна на тютюнові вироби наноситься на пачку, коробку або сувенірну коробку тютюнових виробів разом з датою їх виготовлення. Максимальна роздрібна ціна за пачку, коробку або сувенірну коробку наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається з її цифрового виразу та скороченого найменування грошової одиниці України.

Частиною 13 ст. 18 вказаного Закону встановлено, що за наявності у місці торгівлі тютюновими виробами таких виробів однієї власної назви, на пачках, коробках та сувенірних коробках яких вказані різні максимальні роздрібні ціни, продаж таких тютюнових виробів здійснюється за цінами, не вищими, ніж ті, що вказані на відповідних пачках, коробках та сувенірних коробках.

Відповідно до абз. 14 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, - 100 відсотків вартості наявних у суб'єкта господарювання тютюнових виробів, але не менше 10000 гривень.

Колегія суддів зазначає, що позивачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано жодних обґрунтувань та доказів щодо неправомірності встановлених в акті перевірки порушень, за які до нього застосовані штрафні санкції. Вказане свідчить про те, що суть самого правопорушення позивачем не оскаржується.

Стосовно доводів апелянта про те, що ПК України не передбачено таку форму рішення податкового органу як рішення про застосування фінансових санкцій, а тому відповідач перевищив встановлену ПК України компетенцію, у зв'язку з чим спірне рішення підлягає скасуванню колегія суддів зазначає наступне.

Норми Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та Порядку, які встановлюють, зокрема, механізм застосування вказаних фінансових санкцій, форму рішення про застосування фінансових санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності, є спеціальними нормами та підлягають переважному застосуванню перед тими нормами ПК України, які містять відповідне загальне регулювання.

Так, згідно з п. 1 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790, цей Порядок визначає механізм застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Пунктом 2 вказаного Порядку передбачено, що фінансові санкції застосовуються за порушення, передбачені статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Відповідно до п.п. 5-8 вказаного Порядку підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є акт перевірки додержання суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства. Рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 2 цього Порядку, приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС, його регіональні управління та їх територіальні підрозділи, Мінекономрозвитку), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, ДПС, Держстату, Держспоживінспекції відповідно до їх компетенції, визначеної законодавством. Рішення про застосування фінансових санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за порушення норм Закону складається за формою згідно з додатком до цього Порядку.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 № 375/11/14-14 якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. У такому разі рішення контролюючого органу про застосування фінансових санкцій за порушення вимог законодавства з регулювання обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, прийняте не за формою, передбаченою для податкових повідомлень-рішень, варто розцінювати як податкове повідомлення-рішення з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення. Запропонований підхід є універсальним принципом розгляду податкових спорів, відповідно до якого перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки оскаржуване рішення у даній справі в цілому відповідає встановленій Порядком формі рішення про застосування фінансових санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за порушення норм Закону, то таке рішення прийняте в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2014 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Степанюк А.Г.

Шурко О.І.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Степанюк А.Г.

Шурко О.І.