Ухвала суду № 43118995, 03.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 березня 2015 рокусправа № 804/1203/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання:Пасічника А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 р. по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Всесвіт» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Всесвіт» звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати неправомірними дії відповідача по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам позивача з ТОВ «ТДТП» за період з 01.09.2013 р. по 30.09.2013 р.; скасувати податкове повідомлення-рішення №0000142202 від 17.12.2013 р.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 р. позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0000142202 від 17.12.2013 р. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У звязку з реорганізацією відповідача судом апеляційної інстанції було допущено процесуальне правонаступництво Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 13.09.2011 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Всесвіт» зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та перебуває на обліку в ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська та є платником податків і зборів до бюджету.

20.11.2013 р., на підставі п.п.20.1.4 п.20 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, начальником ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області видано наказ №486 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства позивачем по взаємовідносинах з ТОВ «ТДТП» за період з 01.09.2013 р. по 30.09.2013 р.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт №546/22-02/31313654 від 26.11.2013 р.

В ході проведення перевірки були встановлені порушення п.п.14.1.37 п.14.1 ст.14, ст.22, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3,198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 255527,00 грн.

Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки, позивач подав заперечення до ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, які були залишені без змін.

17.12.2013 року відповідачем винесено податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 про збільшення позивачу сум грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість в сумі 383290,50 грн., з яких за основним платежем - 255527,00 грн.; 127763,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що відносини між позивачем та ТОВ «ТДТП» носять реальний характер, що підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що не враховуються при визначені оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 ПК України.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у звязку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у звязку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з витягу з ЄДР, одним із видів діяльності позивача за КВЕД-2010 є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Так, позивачем придбано у ТОВ «ТДТП» дизельне пальне, що підтверджується наступними документами: договором поставки нафтопродуктів від 10.09.2013 р. №100913; видатковими накладними №092625 від 26.09.2013 р.; №092729 від 27.09.2013 р.; №0927347 від 27.09.2013 р.; №093041 від 30.09.2013; податковими накладними від 26.09.2013 р. №880; від 27.09.2013 р. №931; від 27.09.2013 р. №932; від 30.09.2013 р. №991; товарно-транспортними накладними №9260 від 26.09.2013 р.; №92733 від 27.09.2013 р.; №92738 від 27.09.2013 р.; №93049 від 30.09.2013 р.; подорожніми листами вантажного автомобіля №409141 від 26.09.2013 р.; №409214 від 27.09.2013 р.; №409556 від 27.09.2013 р.; №409557 від 30.09.2013 р. свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів за ТОВ «Всесвіт»; випискою по банківських рахунках з 01.08.2013 р. по 24.12.2013 р.

Отримані в вересні 2013 року від ТОВ «ТДТП» видаткові та податкові накладні включено позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за відповідний період.

Як вбачається з акту перевірки, фактично, підставою для визначення грошового зобовязання з податку на додану вартість стала відсутність, на думку податкового органу, належного підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ «ТДТП».

Зазначеного висновку Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області дійшла з огляду на те, що позивачем не надано товарно-транспортних накладних, актів прийому-передачі, довіреностей.

З матеріалів справи вбачається, що 18.11.2013 р., на запит ДПІ в Ленінському районі м. Дніпропетровська про підтвердження фінансово-господарських відносин між позивачем та ТОВ «ТДТП» за вересень 2013 року, підприємством були надані оригінали наступних документів: оборотно-сальдові відомості; видаткові накладні; рахунки; товарно-транспортні накладні; подорожні листи та платіжні доручення. Отримання зазначених документів відповідачем підтверджується штемпелем податкового органу про отримання ним вхідної кореспонденції.

Крім цього, щодо посилання відповідача на Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, суд апеляційної інстанції зазначає, що вони не встановлюють правил податкового обліку, не є законодавчими документами з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту. Вони лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами: товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних. Наявність в товарно-транспортних накладних певних недоліків при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, а також використання у власній господарській діяльності, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права віднести витрати з придбання цього товару до складу валових витрат та до податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення..

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала виготовлена 10.03.2015 року.

Головуючий:С.А. Уханенко

Суддя:І.Ю. Богданенко

Суддя:Ю.М. Дадим