Ухвала суду № 43118990, 25.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 лютого 2015 рокусправа № 808/9613/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Проценко О.А.

за участю секретаря:Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від

18 лютого 2014 року у справі №808/9613/13-а

за позовом

до відповідачів

про

Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі по тексту позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі по тексту відповідач), в якому просила, з урахуванням уточнення позовних вимог, стягнути з відповідача податковий борг по орендній платі за землю з фізичних осіб в сумі 8222,29 грн.

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позові, зазначив, що в звязку з наявністю у відповідача податкового боргу по орендній платі з фізичних осіб, ним було направлено на податкову адресу відповідача податкову вимогу №27-15 від 08 серпня 2013 року, яку було отримано останнім 09 серпня 2013 року. На момент звернення із адміністративним позовом податковий борг Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 сплачено не було.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року у справі №808/9613/13-а адміністративний позов задоволено.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що наявні матеріали справи свідчать про те, що відповідачем в порушення вимог законодавства не сплачено суму податкового боргу в розмірі 8229,29 грн.

Відповідач Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року у справі №808/9613/13-а та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначено, що у звязку із встановленням факту невикористання земельної ділянки з 22 лютого 2013 року, позивач не погоджується з заявленим податковим органом боргом.

Позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направив.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників сторін по справі.

У судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, загальна сума боргу відповідача з орендної платі за землю з фізичних осіб складає 8222,29 грн., що підтверджується даними облікової картки.

Дана заборгованість виникла у зв'язку з поданням відповідачем податкової декларації з плати за землю №351 від 01.02.2013 року, згідно якої відповідач протягом 2013 року повинен сплачувати щомісячну орендну плату в розмірі 1816,02 грн.

У відповідності до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю є загальнодержавним податком, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до підпунктів 287.3 та 287.4 пункту 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим боргом є сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Колегія суддів, враховуючи самостійне подання відповідачем податкової декларації з плати за землю №351 від 01.02.2013 року та несплату визначеного у даній декларації грошового зобовязання у встановлений законом строк, виходить із узгодженості даного грошового зобовязання та наявності у відповідача податкового боргу із орендної плати за земельну ділянку.

Згідно пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.4 вищезазначеної статті податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

З метою погашення існуючої заборгованості та на виконання вимог ст.59 Податкового кодексу України контролюючим органом сформовану податкову вимогу від 08.08.2013 року №27-15, яка отримана відповідачем 09.08.2013 року.

Матеріали справи не містять доказів, спростовуючих існування у відповідача податкового боргу з орендної плати за земельну ділянку, натомість його наявність підтверджено належними засобами доказування.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на встановлення судовими рішеннями факту невикористання земельної ділянки, оскільки дана обставина не може виключати необхідність задоволення заявлених вимог про стягнення податкового боргу, з огляду на те, що у розумінні пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

При цьому, колегія суддів зазначає,що податкове зобовязання було визначено платником податків самостійно, згідно податковой декларації № 351 від 01.02.2013р., що виключає оскарження названого зобовязання у суді та передбачає можливість зменшення останнього шляхом подання уточнюючого розрахунку, доказів чого відповідач не надав.

Крім того, необхідно звернути увагу на те, що позивачем у наявних в матеріалах справи запереченнях на адміністративний позов визнано обставину існування податкового боргу у розмірі 8259,14 грн.

З огляду на вищевикладене, висновок суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог є правомірним, доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду від 18 лютого 2014 року, з огляду на що дане судове рішення необхідно залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року у справі №808/9613/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Головуючий:Л.П. Туркіна

Суддя:Ю.В. Дурасова

Суддя:О.А. Проценко