Ухвала суду № 43118980, 05.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 березня 2015 рокусправа № 804/9127/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Кругового О.О.

суддів: Дадим Ю.М. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання:Пасічник А.М..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Криворізької центральної об'єднана державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетрвоського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2013 року у справі №804|9127|13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропромсінтез» до Криворізької центральної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и в :

05 липня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропромсінтез» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0001662201 від 25 червня 2013 року.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване податкове повідомлення рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки прийняте на підставі висновків акту перевірки, що не відповідають суті спірних відносин. Також, позивач зазначає, що висновки акту перевірки грунтуються лише на припущеннях податкового органу, який не наділений повноваженнями щодо визнання нікчемними правочинів, тому оскаржуване податкове повідомлення рішення носить протиправний характер та підлягає скасуванню в судовому порядку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2013 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропромсінтез» залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем було допущено порушення вимог норм чинного законодавства при формуванні податку на додану вартість, внаслідок укладення нікчемних (удаваних) правочинів з метою отримання податкової вигоди, у звязку з зазначеним, податковий орган правомірно зазначив у висновках акту перевірки про виявлені порушення, та прийняв на їх підставі податкове повідомлення рішення, яке є правомірним та обґрунтованим, а підстави для його скасування відсутні.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 11 червня 2013 року по 13.06.2013 року посадовими особами Криворізької центральної ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Дніпропромсінтез» з питання дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ПП «Полтава Проект Монтаж» за січень 2013 року, за наслідками якої складено акт перевірки №1615/НОМЕР_1 від 13.06.2013 р..

Перевіркою встановлено порушення ведення податкового обліку в частині визначення податкового кредиту по деклараціям за січень 2013 року, чим порушено:

п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, ст. 1, п. 2 ст. 3, ст. 4, п.6 ст. 8, п. 1 та п. 2 статті 9 Закону України від 16.07.99 №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704 документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ПП «Полтава Проект Монтаж»

пп.185.1 ст. 185, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-ІУ (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 74714.0 грн. по взаємовідносинам з ПП «Полтава Проект Монтаж» за січень 2013 року.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення №0001662201 від 25.06.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 74714 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 18678.5 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення рішення №0001662201 від 25.06.2013 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що акт перевірки не відповідає вимогам чинного законодавства, також дії відповідача щодо проведення перевірки носять протиправний характер, оскільки здійснені із порушенням порядку та меж визначених наказом для проведення перевірки. Вказане, на думку суду першої інстанції свідчить про протиправність податкового повідомлення рішення, а також про наявність достатніх підстав для його скасування.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у звязку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у звязку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 03 січня 2013 року між позивачем та ПП «Полтава Проект Монтаж» укладено договір поставки №42, відповідно до якого ПП «Полтава Проект Монтаж» (постачальник) зобовязується передати у власність ТОВ «Дніпропромсінтез» (покупця) балони (товар), у кількості визначеній п. 1.2 договору: Балон СПБТ, 50л., Балон ацетиленовий, 40 л, Балон вуглекислотний, 40 л, Балон кисневий 40 л, Балон азотний, 40 л, Балон аргоновий, 40 л, Балон СТГ, 40л. за ціною, визначеною договором, а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар.

Згідно 2.1 доставка товару здійснюється силами та за рахунок покупця на умовах само вивозу. Передача Товару від продавця до покупця здійснюється за адресою: м.Дніпропетровськ, вул..Набережна Заводська, 3.

На підтвердження фактичного виконання умов договору позивачем до суду надано податкові та видаткові накладні, рахунки на поставлений товар. Вказані документи бухгалтерського обліку містять перелік поставленого товару, що відповідає визначеному в договорі №42 асортименту. (а.с.76 -112)

Транспортування товару на адресу позивача здійснювалось позивачем із залученням перевізника ПП «Валга», на підтвердження зазначеного факту позивачем надано товарно транспортні накладні, відповідно до яких вантажовідправником виступає ПП «Полтава Проект Монтаж», вантажоодержувачем ТОВ «Дніпропромсінтез», а перевізником ПП «Валга». Пунктом навантаження є м.Кривий Ріг, вул.. Арселорна, 1А, пунктом призначення є м. Дніпропетровськ, вул.. Набережна Заводська, 9.

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обовязкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Доводи відповідача про відсутність реальності настання наслідків обумовлених договором поставки №42, із посиланням на ненадання до перевірки ТТН не приймаються судом апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Як вже зазначалось, позивачем до суду було надано товарно транспортні накладні на підтвердження факту належного транспортування товару, придбаного позивачем, до місця призначення.

Податковий орган вказує на їх невідповідність вимогам чинного законодавства, оскільки у ПП «Валга» не перебувають на балансі транспортні засоби, якими було здійснено перевезення, а в графі пункту призначення зазначено адресу, що не відповідає обумовленій в договорі поставки.

Суд апеляційної інстанції з цього приводу вважає за необхідне зазначити наступне.

Відсутність, або певна невідповідність лише товарно-транспортних накладних не позбавляє господарські операції їх реального змісту, з урахуванням наявних видаткових накладних, оплати за поставлений товар (послуги) та подальшого використання товару у власній господарській діяльності платника податків, що у своїй сукупності підтверджує отримання товару (послуг) і як наслідок наявність у платника права на формування податкового кредиту. Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., визначено такий документ як товарно-транспортна накладна та подорожній лист. Між тим, вказані Правила не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обовязки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Так, певна невідповідність ТТН може свідчити лише про неналежне оформлення документів щодо перевезення товару, та не може слугувати підставою для визнання або невизнання господарської операції з постачання (купівлі продажу ) товару, оскільки не має статусу документу звітності первинного бухгалтерського обліку щодо операції поставки.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що поставка товару на адресу іншу, ніж обумовлена договором, може бути наслідком як зміни умов договору поставки так і усної або письмовою домовленістю між сторонами позивачем та перевізником. Зміна пункту призначення має значення лише для фактичного прийняття товару від перевізника замовником транспортних послуг, вказана обставина не може бути підставою для невизнання господарської операції з поставки товару для умов оподаткування податком на додану вартість господарських відносини з поставки товару за умови наявності складних належним чином документів первинного бухгалтерського обліку.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обовязок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами наслідком яких є поставка та придбання товару та надання послуг.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі зясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у звязку з чим підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Криворізької центральної об'єднана державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетрвоського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2013 року у справі №804|9127|13-а без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:О.О. Круговий

Суддя:Ю.М. Дадим

Суддя:С.А. Уханенко