Ухвала суду № 43118971, 05.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 березня 2015 рокусправа № 804/6942/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Кругового О.О.

суддів: Дадим Ю.М. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання:Пасічника А.М..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року у справі №804/6942/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НВП СІСТАР» до Дніпропетровської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

16 травня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «НВП СІСТАР» звернулось до суду з адміністративним позовом в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Дніпропетровської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 21.02.2014 року №00011211502.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки прийняте на підставі висновків акту перевірки, що не відповідають суті спірних відносин. Також, позивач зазначає, що висновки акту перевірки ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу та на обставинах, що не відповідають дійсності, тому вказані висновки носять протиправний характер, а оскаржувані податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року адміністративний позов задоволено визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Дніпропетровської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 21.02.2014 року №00011211502.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Дніпропетровська обєднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем було допущено порушення вимог чинного податкового законодавства при формуванні податку на додану вартість, внаслідок укладення правочинів, що не підтверджені належними документами первинного бухгалтерського обліку, з метою отримання податкової вигоди. У звязку з зазначеним, податковим органом було правомірно відображено в висновках акту перевірки про виявлені під час проведення перевірки порушення та прийнято за наслідками перевірки податкове повідомлення рішення, яке є законним та обґрунтованим, а відтак підстави для його скасування відсутні.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалам справи підтверджено, що у період з 21.01.2014 року по 25.01.2014 року посадовими особами Дніпропетровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ НВП «НВП СІСТАР» з питань взаємовідносин з ПП «Спецстанкострой» за період грудень 2010 року, січень березень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №68/22-02/2423805 від 31.04.2014 року.

Перевіркою встановлено порушення:

-ст. 202, 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, здійснюється шляхом доведення наміру субєкта господарювання на ухилення від сплати податків, виключно шляхом отримання податкової вигоди за рахунок переважно з бюджету (відсутність розумної, економічно обґрунтованої господарської мети вчинення правочину тощо), у результаті чого застосовуються податкові наслідки, яких сторони прагнули уникнути, без визнання угоди недійсною, п. 3.1 ст. 3 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 03.04.1997 року №168-ВР «Про податок на додану вартість», ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ст. 44 Господарського Кодексу України пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування податку підприємств» від 28.12.1994 року за №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) занижено податок на прибуток на загальну суму 175 000 грн., у т.ч. ІУ квартал 2010 р. 50 000 грн., І квартал 2011 125 000 грн..

- ст. 202, ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином, здійснюються шляхом доведення наміру отримання податкової вигоди за рахунок чи переважно з бюджету (відсутність розумної, економічно обґрунтованої господарської мети вчинення правочину тощо), у результаті чого застосовуються податкові наслідки, яких сторони прагнули уникнути, без визнання угоди недійсною, п. 3.1 4.1 ст. 4 Закону України від 03.04.1997 року №168-ВР «про податок на додану вартість», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ст. 44 Господарського кодексу України.

-п. 3.1 ст. 3 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 03.04.1997 р. №168-ВР «Про податок на додану вартість» завищено податкові зобовязання 116 666.67 грн., в т.ч за грудень 2010 року і суму 33 333.33 грн., за січень 2011 року на суму 16 666.67 грн., за лютий 2011 року на суму 66 666.67 грн..

-пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ч. 1 ст. 203, 215, 228, 901 ЦК України завищено податковий кредит на 116 666.67 грн., в т.ч. за грудень 2010 року на суму 33 333.33 грн., за січень 2011 року на суму 16 666.67 грн., за лютий 2011 року на суму 66 666.67 грн..

За наслідками перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення №0001121502 від 21.02.2014 року, яким позивачу збільшено грошове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 125 000 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення рішення №00011211502 від 21.02.2014 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем сформовано податкові зобовязання з податку на прибуток за наслідками господарських операцій, направлених на реальне настання наслідків ними обумовлених, тому оскаржуване податкове повідомлення рішення є незаконним та необґрунтованим, прийнятим із порушеннями вимог чинного законодавства та підлягає скасуванню в судовому порядку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 р. №13-92 оподатковуваним доходом вважається сукупний ситий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручки в грошовій, натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо повязаними з одержанням доходу. Аналогічні приписи містить ст. 177 Податкового кодексу України.

До складу витрат, безпосередньо повязаних з одержанням доходу, належать втрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній та нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією ведення виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установленими п. 5.3 5.7 цієї статті.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх фактичної видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт послуг).

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755- VІ.

Відповідно до пп. 14.1.56 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно до 14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до ст.134 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст. 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Підпунктом 139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для віднесення платником податків валових витрат і до таких підстав віднесено: наявність факту сплати протягом звітного періоду сум на підготовку організацією ведення виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) за умови належного документального підтвердження означених витрат.

Отже, чинним, на час виникнення спірних правовідносин законодавством, передбачено, що підставою для не включення доходів до валових є відсутність належного документального підтвердження означених витрат.

В ході перевірки податковим органом зроблено висновок про відсутність реального характеру господарських відносин, що мали місце між позивачем та ПП «Спецтанкстрой» через відсутність за адресою позивача реалізуємого товару, ненаданням ТТН по договору поставки, а також у звязку з неотриманням від позивача документації на підтвердження придбання реалізованого товару невласного виробництва (догорів поставки, ТТН, залізничних накладних, тощо).

Враховуючи такі обставини, суд апеляційної інстанції, враховуючи принцип адміністративного судочинства офіційне зясування обставин справи, вважає за необхідне дослідити документальне підтвердження отриманого позивачем валового доходу за період грудень 2010 року, січень - березень 2011.

Встановлені обставини справи свідчать, що 01.01.2011 року між позивачем та ПП «Спецстанкострой» було укладено договір поставки №ДОП00247/10, у відповідності до якого ТОВ «НВП СІСТАР» (постачальник) зобовязується продати та передати у власність ПП «Спецстанкострой» (покупця), а покупець зобовязується прийняти та оплатити металоконструкцію (товар), в асортименті якості та за ціною передбаченому договором.

У відповідності до п. 3.2 договору право власності на товар та ризики його зіпсування переходять до покупця в момент передачі товару на складі постачальника. Поставка товару здійснюється шляхом самовивозу. В разі вивезення товару третіми особами, право власності на товар у покупця виникає з моменту передачі товару перевізнику на складі продавця, відповідальність за безпеку товару несе перевізник до моменту передачі товару покупцю.

На підтвердження виконання умов договору поставки позивачем до суду надано копії специфікацій до договору поставки, видаткові накладні, позивачем як продавцем товару.

Також, на підтвердження того, що ПП «Спецстанкострой» було самостійно вивезено товар зі складу продавця позивачем надано копії товарно - транспортних накладних, у відповідності до яких вантажовідправником є ТОВ «НВП СІСТАР», місцем навантаження є юридична адреса позивача: вул.. Гаванська, 9-б м. Дніпропетровськ, замовником послуг транспортування виступає ПП «Спецстанкострой», а перевізником ТОВ «НВП Стальсервіс».

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обовязкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність формування позивачем податку на прибуток та валових доходів у перевіряє мий період за наслідками господарських відносин з ПП «Спецстанкострой» на підставі складених належним чином документів первинного бухгалтерського обліку.

Доводи відповідача про відсутність реальності настання наслідків обумовлених договором поставки №42, із посиланням на ненадання до перевірки ТТН не приймаються судом апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Як вже зазначалось, позивачем до суду було надано товарно транспортні накладні на підтвердження факту належного транспортування товару, придбаного позивачем, до місця призначення.

Суд апеляційної інстанції з цього приводу вважає за необхідне зазначити наступне.

Відсутність, або певна невідповідність лише товарно-транспортних накладних не позбавляє господарські операції їх реального змісту, з урахуванням наявних видаткових накладних, оплати за поставлений товар (послуги) та подальшого використання товару у власній господарській діяльності платника податків, що у своїй сукупності підтверджує отримання товару (послуг) і як наслідок наявність у платника права на формування податкового кредиту. Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., визначено такий документ як товарно-транспортна накладна та подорожній лист. Між тим, вказані Правила не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обовязки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Так, певна невідповідність або відсутність ТТН може свідчити лише про неналежне оформлення документів щодо перевезення (переміщення) товару, та не може слугувати підставою для визнання або невизнання господарської операції з постачання (купівлі продажу) товару, оскільки не має статусу документу звітності первинного бухгалтерського обліку щодо операції поставки.

Також, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи відповідача стосовно відсутності у ТОВ «НВП СІСТАР» права на формування валових доходів та витрат, а також податкового кредиту за рахунок продажу металевої продукції невласного виробництва через відсутність у позивача документів первинного обліку на підтвердження факту придбання реалізованого товару.

Так, позивачем до суду надано копії видаткових накладних, залізничних накладних, митних декларацій, сертифікатів якості та відповідності, та звіряльної відомості, інвентаризаційних описів, що свідчать на користь фактичного придбання ТОВ «НВП СІСТАР» металевої продукції у резидентів та нерезидентів України. (а.с.110-144)

Крім того, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що свідчили б про те, що вказану продукцію позивачем не було використано в своїй господарській діяльності.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обовязок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами наслідком яких є поставка та придбання товару та надання послуг.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки правовідносини між ТОВ НВП «Сістар» та ПП «Спецстанкострой» не були предметом судового дослідження у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1, ОСОБА_2 у організації мережі фіктивних підприємств з метою формування податного кредиту та конвертації грошових коштів, то жодних відомостей щодо наявності в діях посадових осіб ТОВ НВП «Сістар» чи контрагентів по спірним правочинам протиправного умислу, встановленого обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, не наведено. У звязку із вказаним, посилання податкового органу на рішення суду в кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1, ОСОБА_2 є безпідставним та не беруться до уваги судом у якості доказу в адміністративній справі.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції в достатньому обсязі зясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у звязку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Дніпропетровської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року у справі №804/6942/14 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:О.О. Круговий

Суддя:Ю.М. Дадим

Суддя:С.А. Уханенко