Ухвала суду № 43118943, 24.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"24" лютого 2015 р.

справа № 804/3630/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2014 р. у справі № 804/3630/14

за позовом Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ",

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика "Фаворит плюс",

про застосування заходів реагування, -

встановив:

12.03.2014 року позивач звернувся до Дніпропетровського оружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив застосувати до відповідача захід реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді заборони реалізації в роздрібному магазині «Продукти-45», розташованого за адресою м. Запоріжжя вул. Запорізька буд. 4 продукції відповідно до наданого переліку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з’ясування судом обставин справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до ч.5 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V від 05.05.2007 року позивач правомірно звернувся до суду з позовом про заборону реалізації продукції з виявленими недоліками. Окрім того зазначає, продукція вказане в переліку, не відповідає вимогам визначеним в абз. 4 п. 29 «Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 487 від 28.10.2010 року.

Просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Інші учасники процесу повідомлені належним чином, про день, час та місце судового засідання до судового засідання не з’явились, що не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши пояснення представника відповдіача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 20.02.2014 року позивачем, на підставі наказу № 44 від 19.02.2014 року та направлення № 000222 від 19.02.2014 року проведено позапланову перевірку магазина № 45 ТОВ «АТБ-маркет», розташованого за адресою м. Запоріжжя вул. Запорізька, 4.

За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 000113 від 20.02.2014 року. Відповідно до акту перевірки позивачем було встановлено порушення ст. 4, 6, 15 Закону України "Про захист прав споживачів", п.п. 17, 21 Порядку провадження торгівельної діяльності та правил торгівельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №833 від 15.06.2006 р., п. п. 13, 15 Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затверджених наказом міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11.07.2012 р. №185, п. п.6,29 Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів, затвердженого наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.10.2010 р. №487. Тобто, встановлено, що в торгівельному залі в реалізації з наявністю цінників знаходився товар без необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації в обсязі, передбаченому законодавством у будь-якій наочній формі, що забезпечує його свідомий і компетентний вибір, маркування товару неповною мірою відповідає вимогам зазначених вище норм, зокрема, маркування позицій п. п. 1-38 додатку № 7 до акту перевірки № 000113 від 20.02.2014 року не містить передбаченого законодавством чіткого надання інформації про поживну цінність продукції із вказівкою на кількість білка та жирів у встановлених одиницях виміру на 100 г. харчового продукту, а зазначені лише загальні фрази "не менше"/ "не більше".

20.02.2014 рок позивачем на підставі результатів перевірки, викладених в акту перевірки № 000113 від 20.02.2014 року, винесено припис, щодо заборони реалізації продукції, вказаної в додатку 7 до акту перевірки, в разі відсутності документів, що засвідчують її відповідність вимогам нормативних документів, додержання яких відповідно до законодавства є обов’язковим, а також зобов’язано упорядкувати роботу підприємства відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007 року повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування. Вжиття інших заходів реагування, передбачених законом, допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, а у випадках, передбачених законом, - із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом.

Якщо законом передбачено, що обґрунтованість вжиття органом державного нагляду (контролю) заходів реагування має бути підтверджена судом, орган державного нагляду (контролю) звертається до адміністративного суду з адміністративним позовом не пізніше наступного робочого дня з дня видання (прийняття) відповідного розпорядчого документа.

Частиною 7 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007 року передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Відповідно до матеріалів справи позивачем винесено припис до Акту перевірки № 000113 від 20.02.2014, яким заборонено реалізацію певного виду продукції у зв'язку з відсутністю документів, що засвідчують її відповідність вимогам нормативних документів та зобов'язано відповідача упорядкувати роботу підприємства відповідно до вимог законодавства.

Згідно пп. «а» п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-ХІІ від 12.05.1991 року спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право приймати рішення про припинення суб'єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, реалізації та виробництва продукції, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів та нормативних документів, - до усунення виявлених недоліків.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що положеннями ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» №1023-ХІІ від 12.05.1991 року не передбачено повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів щодо звернення до адміністративного суду з позовом про застосування судом заходів реагування у разі, якщо їх вже застосовано.

Окрім того колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» №1023-ХІІ від 12.05.1991 року споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» №1023-ХІІ від 12.05.1991 року продавець (виробник, виконавець) зобов’язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також передати інформацію на цю продукцію.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів» №1023-ХІІ від 12.05.1991 року споживач має право на те, щоб продукція за звичайних умов її використання, зберігання і транспортування була безпечною для його життя, здоров’я навколишнього природного середовища, а також не завдала шкоди його майну.

У відповідності до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів» №1023-ХІІ від 12.05.1991 року виробник (виконавець, продавець) повинен попереджати споживача про встановлений строк служби (строк придатності) товару (наслідків роботи) або його частини, обов'язкові умови його використання та можливі наслідки в разі їх невиконання, а також про необхідні дії після закінчення цього строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» №1023-ХІІ від 12.05.1991 року інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.

Продукти харчування, упаковані або розфасовані в Україні, повинні супроводжуватись інформацією про їх походження.

Згідно до ст. 1 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» № 771/97-ВРвід 23.12.1997 року стандарт - документ, затверджений центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання та споживчої політики, яким встановлено для загального та систематичного використання правила, інструкції або характеристики продуктів, пов'язаних з ними процесів або послуг, додержання яких є обов'язковим. Стандарт не містить вимог щодо безпечності харчових продуктів, встановлених санітарними заходами, та може включати або бути цілком присвячений вимогам щодо позначення, упаковки, маркування та етикетування продукту чи процесу, а також вимогам до термінології, яка вживається щодо процесу, продукту чи послуги.

Відповідно до матеріалів справи продукти, перелічені в переліку, який міститься в матеріалах справи в додатку № 7 до акту перевірки № 000113 від 20.02.2014 року, виготовлені згідно відповідних національних стандартів України та технічних умов, приведених у відповідність до національних стандартів. Згідно до п. 5.1.3 ДСТУ 4436:2006 «Ковбаси варені, сосиски, сардельки, хліби м’ясні. Загальні технічні умови», затвердженого Держспоживстандартом України №175 від 15.07.2005 року масова частка білка та жиру у відповідних виробах зазначається у відсотках та позначенням «не менше ніж»/«не більше ніж».

Відповідно до п. 6 Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів, затвердженого наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики № 487 від 28.10.2010 року, ДСТУ 4518:2008 «Продукти харчові. Маркування для споживачів. Загальні правила», інформація про харчову цінність для конкретних традиційних назв вказаної продукції наводиться в маркуванні останньої зі словами для білку «не менше», для жиру «не більше», тобто для білку зазначається найменш можливе значення, для жиру найбільш можливе значення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з боку відповідача відсутні жодні порушення в частині маркування продукції, що стали предметом перевірки та заборони відповідачем до реалізації продукції, вказаної в додатку № 7до акту перевірки № 000113 від 20.02.2014 року

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та постановив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги суперечать матеріалами справи, та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст. 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2014 р. у справі № 804/3630/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун