Ухвала суду № 43118916, 03.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"03" лютого 2015 р. справа № 808/8659/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПанченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2014 р. у справі № 808/8659/13-а

за позовом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області

до ОСОБА_1,

третя особа - голова комісії з припинення Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ ОСОБА_2,

про стягнення витрат, -

встановив:

08.11.2013 року позивач звернувся до Запорізького оружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з відповідача витрати, повязані з його утриманням у Запорізькому юридичному інституті Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ у розмірі 8827,42 грн. на користь відповідача.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне зясування судом обставин справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до порядку відшкодування особами витрат, повязаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 313 від 01.03.2007 року відповідач повинен відшкодовувати витрати, повязані із його утриманням у Запорізькому юридичному інституті Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. Посилається на ч. 7 ст. 18 Закону України «Про міліцію» та п. 3.1 Договору №8011 від 29.10.2008 року, як підставу для стягнення даних витрат.

Просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

До судового засідання сторони повідомлені належним чином про день, час та місце судового засідання, не зявились, що не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 29.10.2008 року між Запорізьким юридичним інститутом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, з одного боку, позивачем, з другого боку та відповідачем укладено договір № 8011 про підготовку фахівця у Запорізькому юридичному інституті Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.

Розділами 3 та 4 договору № 8011 від 29.10.2008 року визначено підстави та порядок відшкодування фактичних витрат на підготовку.

Згідно до виписки з наказу ГУМВС України в Запорізькій області № 183 о/с від 23.06.2011 року молодшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 призначено дізнавачем сектору дізнання Енергодарського міського відділу з 20.06.2011 року.

Відповідно до витягу з наказу ГУМВС України в Запорізькій області № 296 о/с від 02.07.2013 року, згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п. 64 «є» (за порушення дисципліни).

Згідно з ч .7 ст. 18 Закону України «Про міліцію» № 565-ХІІ від 20.12.1990 року (у редакції чинній на час подання позову) курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, як звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, повязані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у звязку з здійсненням субєктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у звязку з публічним формуванням субєкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідач по справі у спірних правовідносинах не виконував функції субєкта владних повноважень, а фізичною особою стороною у цивільно-правовій угоді, яка не виконала її умов.

У відповідності до ч. 1 ст. 14 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Таким чином колегія суддів вважає, що, враховуючи характер спірних правовідносин, дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини належить вирішувати в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розяснює позивачу, що розгляд даної справи має здійснюватись в порядку цивільного судочинства.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ч. 1 ст. 203 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2014 р. у справі № 808/8659/13-а скасувати.

Провадження у справі закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:О.М. Панченко

Суддя:В.Є. Чередниченко

Суддя:А.О. Коршун