Постанова № 43118888, 10.03.2015, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2015 року справа № 823/274/15

м. Черкаси

10 год. 10 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Орленко В.І.,

при секретарі - Дудці Г.О.,

за участю представника позивача сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Богданівське" Дишлової І.О. - за довіреністю,

представника відповідача Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області Савенко Ю.Н. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Богданівське" до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулося сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Богданівське» (далі-позивач) до державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 10.10.2014 №704/НОМЕР_1.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтовуючи їх тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог щодо формування податкового кредиту, оскільки з контрагентом ФОП ОСОБА_4 здійснені реальні господарські операції, на підтвердження яких наявні необхідні первинні документи. Представник позивача зазначає, що висновки акту перевірки не відповідають нормам чинного законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами. Недоліки первинних бухгалтерських документів не спростовують реальність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом.

За вказаних обставин представник позивача вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача проти заявленого адміністративного позову заперечує, мотивуючи це тим, що позивачем завищено податковий кредит всього на суму 45 208 грн. за липень 2013 року по правовідносинах з ФОП ОСОБА_4, у зв'язку з відсутністю фактичного здійснення господарських операцій.

З наведених підстав представник відповідача вважає, що оскаржуване рішення є законним та не підлягає скасуванню.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Богданівське" зареєстроване суб'єктом господарювання 27.10.1999р., код за ЄДРПОУ НОМЕР_3; взято на податковий облік 06.03.1993р.; зареєстроване платником ПДВ, індивідуальний податковий номер НОМЕР_4.

Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, у період з 22.09.2014 по 26.09.2014 проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка СТОВ «Богданівське» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з платником податків фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 за січень-березень, червень-липень та вересень 2013 року. За результатами вказаної перевірки складено акт №322/23-13-2200/НОМЕР_3 від 03.10.2014 (далі по тексту - акт перевірки), яким зафіксовано порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201, ст. 203 Податкового кодексу України та п.3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 №11, в результаті чого не перераховано суми ПДВ з поточного на спеціальний рахунок за липень 2013 року у розмірі 45208 грн. внаслідок завищення податкового кредиту звітного періоду.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.10.2014 №704/НОМЕР_1, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 56510 грн., в тому числі за основним платежем - 45208 грн. та за штрафними санкціями - 11302 грн.

За результатами процедури адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію сторін, суд враховує, що згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

В свою чергу, відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу(п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Досліджуючи реальність здійснення господарських операцій, суд встановив, що між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу №29/01/13 від 29.01.2013 на поставку сільськогосподарської продукції, за яким останній зобов'язався передати у власність позивача сільськогосподарську продукцію, а позивач прийняти та оплатити товар.

На виконання умов вищезазначеного договору ФОП ОСОБА_4 продав, а позивач придбав шрот соняшника на загальну суму 271245 грн., що підтверджується відомостями, які містяться у рахунку-фактурі №4 від 03.07.2013 та видатковій накладній №4 від 03.07.2013р.

Згідно відомостей, які містяться у банківській виписці по рахунку № НОМЕР_5, відкритому в ПАТ КБ «Стандарт», позивачем оплачено на поточний рахунок ФОП ОСОБА_4 вартість шроту соняшника на загальну суму 271245 грн., в т. ч. ПДВ.

Судом встановлено, що на підтвердження виконання договору №29/01/13 від 29.01.2013 ФОП ОСОБА_4 видано позивачеві податкову накладну: № 4 від 03.07.2013 на суму 271 245 грн., в т.ч. ПДВ 45207 грн. 50 коп., яка містить усі необхідні реквізити та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Перевезення шроту соняшника здійснювалось відповідно до товарно-транспортних накладних №34 від 02.07.2013 та №33 від 02.07.2013 приватним підприємством «Абрамовіч» на замовлення ФОП ОСОБА_4

Посилання відповідача на акти документальних позапланових невиїзних перевірок фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 № 205/17-20/НОМЕР_2 від 02.04.2014 та №465-441/17-20/НОМЕР_2, як на підставу встановлення безпідставності формування податкового кредиту за наслідками договірних взаємовідносин з цим контрагентом, суд вважає необґрунтованими, оскільки, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, оскільки це не передбачено положеннями Податкового кодексу України. При здійсненні господарських взаємовідносин позивач не зобов'язаний перевіряти дотримання податкового законодавства своїми контрагентами та господарюючими суб'єктами, які здійснюють постачання товарів чи робіт цим контрагентам.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаного договору та порушення законодавства України в момент складання наявної у позивача податкової накладної.

Первинними бухгалтерськими документами, підтверджено фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_4 Позивачем у повному обсязі оплачено вартість поставленого цим контрагентом шроту соняшника. Отже, позивач поніс витрати, які пов'язані із фактичним здійсненням господарських операцій.

Суд погоджується з позицією позивача, що він не є учасником договору з перевезення товару тому, що згідно розділу 4 договору № 29/01/13 від 29.01.2013 обов'язок організувати доставку товару покладено на ФОП ОСОБА_4 Отже, є безпідставними твердження відповідача про те, що внаслідок неналежного оформлення товарно-транспортних накладних відсутній факт здійснення господарських операцій. Платник не має можливості встановлювати достовірність заповнення контрагентом товарно-транспортних накладних, автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності, на нього не може покладатись надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

Викладені вище обставини в їх сукупності дають підстави для висновку, що господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що придбавалися позивачем у спірний період, отримані з метою використання та використані у власній господарській діяльності для приготування кормів для тварин, які вирощує позивач, що є свідченням добросовісності дій позивача при здійсненні вказаних операцій.

Судом досліджено надходження вказаного шроту до позивача та його використання у власній господарській діяльності. Так, згідно відомостей, які містяться у звіті по зважуваннях за 03.07.2013 в облікових записах №011749, №011750, №011752, №011753 зазначено факт зважування шроту соняшникового, який надійшов від ФОП ОСОБА_4 у кількості 83 460 кг. Крім того, письмовими поясненнями вагаря позивача ОСОБА_5 підтверджено здійснення 03.07.2013 зважувань шроту соняшника, який надійшов від ФОП ОСОБА_4 та внесення відповідних даних до електронної облікової системи підприємства.

Фактичне надходження шроту соняшника від ФОП ОСОБА_4 також підтверджується наявністю посвідчень про якість № 2 та № 3 від 02.07.2013, які надані останнім разом з партіями товару.

За інформацією, що міститься у довідці позивача від 04.03.2015 № 22, стосовно руху та залишків шроту соняшникового на СТОВ „Богданівське" за період 01.07.2013 - 31.08.2013 вбачається, що станом на 01.07.2013 залишок шроту соняшника складає 33659 кг, 03.07.2013 оприбутковано 83460 кг та згодовано худобі за липень 2013 року 54348 кг., а тому на залишку станом на 01.08.2013 залишилось 62771 кг, що також підтверджено карткою бухгалтерського рахунку №208 за липень 2013 року. Зі статистичної звітності позивача „Стан тваринництва" на 01.07.2013 вбачається наявність великої рогатої худоби на звітну дату 1216 голів. З огляду на зазначене, суд погоджується з доводами позивача, що за відсутності факту постачання шроту соняшникового від ФОП ОСОБА_4 позивач позбавлений можливості додавати його у раціон годівлі великої рогатої худоби.

Відтак, доводи відповідача не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з ПДВ, оскільки він виконав усі передбачені законом умови формування податкового кредиту і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

На думку суду, доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Однак, відповідачем під час розгляду справи не надано будь-яких доказів та не зазначено будь-яких обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення господарських операцій позивача та доказів, які виключають право позивача на формування витрат для цілей визначення податкового кредиту.

Посилання відповідача на відсутність у названого постачальника об'єктивної можливості для виконання поставок товарів в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу також не можна розцінювати як доказ фіктивності спірних операцій. Адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником.

Окремо суд звертає увагу, що в акті перевірки відповідач робить висновок про те, що господарські операції між позивачем та ФОП ОСОБА_4 у січні-березні та червні 2013 року фактично відбулись, натомість з посиланням на відсутність основних засобів та робочого персоналу у ФОП ОСОБА_4 відповідач робить висновки, що господарські операції позивача з цим контрагентом у липні 2013 року фактично не здійснювались. Тобто, в одному періоді контролюючий орган підтвердив об'єктивну можливість здійснення ФОП ОСОБА_4 поставок позивачу товарів, однак у спірному періоді прийшов до протилежного висновку, що додатково підтверджує незаконність дій відповідача при визначенні грошових зобов'язань позивачу за липень 2013 року.

Крім того суд переконаний, що позивач не зобов'язаний нести відповідальність за несплату податків продавцями (постачальниками), або за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї, що підтверджено практикою Європейського суду з прав людини та Верховного Суду України.

Суд акцентує увагу, що в матеріалах справи відсутній вирок суду, який набрав законної сили та яким встановлено укладення договорів між позивачем та названим контрагентом з метою, яка порушує публічний порядок, вчинення угод з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, так само не встановлено і ухилення від сплати податків за наслідками виконання згаданих договорів з боку позивача. Епізод наявності змови позивача з контрагентом з метою зменшення податкових зобов'язань в ході слідства не досліджувався, судом не перевірявся і рішення з цього приводу судом прийнято не було.

У відповідності до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому в силу положень частини 2 статті 71 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача в судовому засіданні не довів належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Отже, враховуючи сукупність встановлених вище обставин справи, суд приходить до висновку про законність формування позивачем податкового кредиту за липень 2013 року у зв'язку з включенням до його складу суми податку на додану вартість в розмірі 45 208 грн.

Враховуючи законність формування позивачем податкового кредиту за липень 2013 року, суд вважає безпідставними посилання відповідача на порушення позивачем п. 3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 №11, щодо не здійснення перерахування суми ПДВ з поточного на спеціальний рахунок за липень 2013 року у розмірі 45208 грн.

За вказаних обставин оскаржуване податкове повідомлення-рішення Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 10.10.2014 №704/НОМЕР_1, є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 10.10.2014 №704/НОМЕР_1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Богданівське" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.І. Орленко

Повний текст постанови виготовлений 16.03.2015