Рішення № 43118499, 10.03.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" березня 2015 р.Справа № 916/5136/14

За позовом: публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДОБРОПІЛЬСЬКА ЦЗФ"

до відповідача: державного підприємства "Одеська залізниця"

про стягнення 1 390,97 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Деренченко Г.І., за довіреністю

СУТЬ СПОРУ: позивач, публічне акціонерне товариство "ДТЕК ДОБРОПІЛЬСЬКА ЦЗФ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з державного підприємства "Одеська залізниця" 1 390,97 грн. вартості недостачі вантажу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.12.2014р. позовну заяву (вх. №5293/14) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/5136/14 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Письмове клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи (вх.№2-786/15 від 12.02.2015р.) судом задоволено, у зв'язку з чим строк розгляду справи було продовжено до 10.03.2015р.

Представник позивача в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення повернуті на адресу суду з відміткою про вручення останньому поштової кореспонденції.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Представник відповідача заявлені позивачем позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні, з підстав викладених у відзиві на позов (вх.№301/15 від 12.01.2015р.).

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив:

31 грудня 2013р. між публічним акціонерним товариством "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (Замовник) та публічним акціонерним товариством "ДТЕК ДОБРОПІЛЬСЬКА ЦЗФ" (Виконавець) було укладено договір №13-15/75-У, згідно умов п.1.1. якого у відповідності із цим Договором, Замовник зобов'язується передати (поставити) Виконавцю вугілля для збагачення, сплатити послуги Виконавця пов'язанні зі збільшенням вугілля та прийняти концентрат. Виконавець зобов'язується прийняти вугілля, провести його збагачення та передати (поставити) отриманий в результаті збагачення вугілля концентрат Замовнику, в строки та на умовах обумовлених цим Договором та/або Специфікаціями.

Так, на виконання умов вищенаведеного договору, 03.07.14р. публічне акціонерне товариство "ДТЕК ДОБРОПІЛЬСЬКА ЦЗФ" зі станції Добропілля Донецької залізниці за залізничною накладною №50489350 відправило на станцію Чорноморська Одеської залізниці вугіллям, загальною вагою 71 000 кг.

З прибуттям вагону №67881748 на станцію Чорноморська Одеської залізниці було проведено його комісійне переваження, в результаті чого, було виявлено нестачу вантажу, яка зафіксована в акті загальної форми №5532 від 05.07.2014р. та в комерційному акті АА № 053259/159 від 05 липня 2014 року.

Так, данні акти містять визначення про те, що у вагоні №67881748 навантаження вантажу здійснено рівномірно укатано вище бортів на 200 мм, маркування відсутнє. Над 1, 2 люками наявні поглиблення вантажу справа та зліва за ходом потягу маються поглиблення вантажу 2600х2800х700. Двері та люки щільно закриті. Протікання вантажу не має. Вагон в технічному відношенні справний.

Як стверджує позивач вагон №64881748, прибув на Чорноморська Одеської залізниці з нестачею вантажу у кількості 3 000 кг, що і було встановлено комерційним актом, вартість якої позивач визначив згідно довідки №1/6819 від 05.09.14р., що видана публічним акціонерним товариством "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", де вартість 1 тони вугільної продукції складає 880,36 грн. (з ПДВ).

Так, з посиланням на факти виникнення нестачі, встановлені в комерційних актах, на думку позивача, її спричинено з вини ДП „Одеська залізниця", що і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно п.п. 1, 2, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частиною 2 ст. 306 ГК України визначено, що суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст. 129 Статуту Залізниць України).

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч.2, 3 ст. 308 ГК України).

Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Частиною 3 ст. 32 Статуту Залізниць України визначено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Згідно ст. 110 Статуту Залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.

Відповідно до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.

Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі - продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку що саме в процесі перевезення ДП „Одеська залізниця" не вжило заходів щодо його зберігання, що призвело до нестачі вантажу у розмірі 3000 кг, на яку вказують обставини, відображені у комерційному акті, а саме заглиблення на поверхні вантажу, тобто мала місце крадіжка в процесі перевезення вантажу, оскільки інші докази втрати вантажу в матеріалах справи відсутні.

Отже, суд покладає відповідальність за нестачу вантажу на ДП „Одеська залізниця", обов'язком якої є забезпечення схоронності вантажу під час перевезення.

Відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 р. норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2 % маси, зазначеної в перевізних документах для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

Природна втрата маси вантажу при транспортуванні згідно Правил видачі вантажів у вагоні № 67881748 складає 71 000 кг (загальна вага вантажу у вагоні) х 2% = 1420 кг.

3 000 кг (маса втраченого вантажу) - 1 420 кг = 1 580 кг. Отже, нестача вантажу з врахуванням норми природної втрати маси вантажу складає - 1 580 кг.

Тоді, 1 580 кг х 880,36 грн. = 1 390,97 грн. Вартість нестачі вантажу у вагоні №67881748 складає 1 390,97 грн. (з ПДВ).

За таких обставин, суд повністю задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з ДП „Одеська залізниця" вартості нестачі вантажу в сумі 1 390,97 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд, задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги, у зв'язку з чим з ДП „Одеська залізниця" на користь публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДОБРОПІЛЬСЬКА ЦЗФ" підлягає стягненню вартість нестачі вантажу в сумі 1 390,97 грн.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827,00 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДОБРОПІЛЬСЬКА ЦЗФ" - задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного підприємства "Одеська залізниця" (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд 19, код ЄДРЮОФОП 01071315) на користь публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДОБРОПІЛЬСЬКА ЦЗФ" (85000, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Київська, буд. 1, код ЄДРЮОФОП 00176472) 1 390 (одна тисяча триста дев'яносто) грн. 97 коп. вартості нестачі вантажу, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - витрат на оплату судового збору.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України

Повний текст рішення складено 16 березня 2015 р.

Суддя О.В. Цісельський