Постанова № 43118270, 13.03.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2015 року Житомир справа № 806/5575/14

час прийняття: 10 год. 55 хв. категорія 8.3.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попової О. Г.,

за участі секретаря Слісарчука Б.Я.,

за участі позивача ОСОБА_1

за участі представника позивача ОСОБА_2,

за участі представника відповідача Плужнік К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000027521 від 03.12.2014 р.,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0000027521 від 03.12.2014 року. В обгрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що вона не здійснює реалізацію алкогольних напоїв у магазині, а алкогольні напої, про які зазначено в акті перевірки, є власністю продавця та знаходились в її сумках, а тому застосування штрафних санкцій за зберігання такої продукції в місці не внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв та за відсутність на ній марок акцизного збору встановленого зразка є протиправним, а спірне податкове повідомлення- рішення неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні позивач та представник позивача заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в письмових запереченнях щодо позову.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області проведено фактичну перевірку з питань додержання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог встановлених законодавством України, які є обов"язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складено акт від 19.11.2014 року (а.с.6).

В акті перевірки зазначено наступні порушення:

- ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" в частині зберігання алкогольних напоїв в місці не внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв;

- ст. 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" в частині зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка.

На підставі вказаного акту контролюючим органом винесено податкове повідомлення - рішення №0000027521 від 03.12.2014 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 34000,00 грн. (а.с.5).

Досліджуючи правомірність винесення відповідачем спірного рішення, судом встановлено наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 №481/95-BP (редакція, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №481/95-BP).

Статтею 1 Закону №481/95-BP визначено, що алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об'ємних одиниць, які відносяться до товарних груп Гармонізованої системи опису та кодування товарів під кодами 22 04, 22 05, 22 06, 22 08; місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться органами доходів і зборів і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

Положеннями частини п'ятої статті 2 Закону №481/95-BP встановлено, що виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового та алкогольних напоїв здійснюється за наявності внесених до Єдиного реєстру місць зберігання спирту. При цьому приміщення, в яких здійснюється виробництво спирту етилового, та місця зберігання спирту, розташовані на державному підприємстві, яке виробляє спирт етиловий, вважаються акцизним складом. Акцизним складом також вважаються виробничі приміщення на території суб'єкта господарювання, де суб'єктом господарювання виробляється, обробляється (переробляється) горілка та лікеро-горілчані вироби, та його складські приміщення, в яких зберігається, одержується чи відправляється горілка та лікеро-горілчані вироби. На акцизних складах постійно діють представники органу доходів і зборів за місцем розташування акцизного складу.

Відповідно до частини 33 статті 15 Закону №481/95-BP, зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; для фізичних осіб-підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків (ч.34, ст.15 Закону №481/95-BP).

В акті перевірки зазначено, що в павільйоні Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зберігались алкогольні напої на суму 1005,00 грн. в кількості 21 пляшка в місці, не внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв (а.с.6).

Позивачем до акту перевірки подано зауваження, а саме зазначено, що виявлене вино належить продавцю (а.с.34).

В судове засідання викликано та допитано в якості свідка продавця, а саме: ОСОБА_4, яка була присутня при проведенні перевірки посадовими особами контролюючого органу.

Свідок ОСОБА_4, в судовому засіданні зазначила, що працює на тимчасовій роботі в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1". Під час проведення перевірки в магазині співробітники податкової служби у її речах, клітчатих сумках, які знаходились при вході в магазин виявили вино, яке вона придбала собі та своїй доньці на дні народження, які відбудуться в січні на березні 2015 року. Аналогічні доводи викладені і в письмових поясненнях до акту перевірки (а.с.33).

ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що він здійснював перевірку магазину, під час якої було виявлено зберігання алкогольних напоїв. Пляшки з вином знаходились в магазині в сумках та під прилавком.

Отже, факт зберігання алкогольних напоїв в приміщенні магазину підтверджується показаннями свідка. Суд звертає увагу на те, що на підтвердження пояснень продавця, що алкогольні напої не реалізовувались в магазині, а придбані нею для власних потреб, позивачем не підтверджені будь-якими доказами.

Згідно положеннями статті 17 Закону №481/95-BP, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 1700 гривень (абз.11, ч.2, ст.17 Закону №481/95-BP).

За таких обставин, з урахуванням того, що в магазині позивача в момент проведення перевірки, зберігались алкогольні напої у місці, яке не внесено до Єдиного реєстру, суд приходить до висновку, про правомірність податкового повідомлення - рішення №0000027521 від 03.12.2014 року щодо застосування штрафних санкцій в зазначеній частині.

Щодо застосування до позивача штрафних санкцій за зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка, то суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що в павільйоні Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, зберігалось вино імпортного походження без марок акцизного збору встановленого зразка (а.с.6).

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону № 481/95, алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Згідно п.п. 14.1.107 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Підпунктом 14.1.109 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що маркуванням алкогольних напоїв є наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Відповідно п.20 постанови КМ України №1251 від 27.12.2010 року "Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів" (редакція на час спірних правовідносин), у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України покупці марок зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару. Контроль за наявністю марок на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу здійснюють територіальні органи Міністерства доходів і зборів, а під час ввезення таких товарів на митну територію України - територіальні органи Міністерства доходів і зборів. Маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції.

Згідно з п. 226.6 ст.226 ПК України, маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць.

Судом встановлено та не спростовано представником відповідача, що посадовими особами податкового органу, в ході здійснення перевірки, не досліджувалось питання щодо відсотку вмісту спирту етилового в алкогольних напоях, що знаходились в приміщенні магазину. Дана обставина, не дає суду можливості встановити фактичні обставини справи щодо того чи підлягала маркуванню така продукція.

Крім того, судом встановлено, що відносно ОСОБА_4 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 164, 164-5 КпАП, а саме: за зберігання алкогольних напоїв не маркованого акцизними нормами встановлено зразка (а.с.59).

Постановою Корольовського районного суду від 12.12.2014 року провадження відносно ОСОБА_4 за ст.164 ч.1, 164-5 ч. 1 КпАП України закрито у зв"язку з відсутністю у її діях складу вказаного правопорушення (а.с.60).

Згідно з п.226.11 ст. 226 ПК України, ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняються.

Пунктом 228.9 ст. 228 ПК України визначено, що відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до законодавства.

Так, відповідно до абзацу 11 статті 17 Закону №481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

У відповідності до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 р. "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Висновки акту перевірки у цій частині не підтверджені доказами по справі.

Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності винесення оскаржуваного рішення в частині застосування штрафних санкцій за зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка.

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0000027521 від 03.12.2014 року підлягає скасуванню в частині застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 17000 грн. за зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка, в іншій частині є правомірним та не підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0000027521 від 03.12.2014 року в частині штрафних санкцій в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.Г. Попова

Повний текст постанови виготовлено: 17 березня 2015 р.