Постанова № 43118243, 02.03.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 березня 2015 р. Справа № 802/112/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жернакова М. В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука В. В.,

представників позивача: Кривоноса С. П., Ходькова І. С.,

представників відповідача: Прокопюк О. В., Якименко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготрейдсервіс"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Енерготрейдсервіс" (далі - ТОВ "Енерготрейдсервіс", позивач) з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, контролюючий орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.01.2015 № 000072205.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте в порушення вимог чинного законодавства України, нормативне обґрунтування застосовано за відсутності юридичних фактів, на підставі помилкового застосування норм матеріального права до фактичних правовідносин, а тому підлягає скасуванню. Зокрема, позивач вважає помилковими висновки податкового органу щодо непроведення господарських операцій з контрагентами TOB "Пазл-Строй" (код ЄДРПОУ - 38545801) за липень 2014 року та TOB "TM Комфорт Плюс" (код ЄДРПОУ 37633797) за серпень 2014 року, оскільки зазначені правочини повністю підтверджені всіма необхідними первинними документами, є реальними і укладені в межах господарської діяльності товариства.

В судовому засіданні представники позивача повністю підтримали заявлені позовні вимоги згідно з наведеними у позовній заяві обґрунтуваннями, просили суд адміністративний позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти вимог позивача заперечили з мотивів, наполягали на тому, що під час проведення перевірки та прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган діяв відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає. Представники відповідача стверджували, що між позивачем та контрагентами відбулося лише формальне укладення угод з метою формування штучного податкового кредиту, спрямованого для отримання податкової вигоди з ПДВ,

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд установив такі фактичні обставини.

З 22.12.2014 по 24.12.2014 Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області на підставі наказу № 409 від 22.12.2014 та направлення на перевірку № 342/22 від 22.12.2014 провела документальну позапланову виїзну перевірку TOB "Енерготрейдсервіс" (з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість за взаєморозрахунками з контрагентами TOB "Пазл-Строй" (код ЄДРПОУ - 38545801) за липень 2014 року та TOB "TM Комфорт Плюс" (код ЄДРПОУ 37633797) за серпень 2014 року.

За результатами перевірки складений акт від 26.12.2014 № 372/22-05/36474184.

Відповідно до висновків акта перевірки встановлено, що TOB "Енерготрейдсервіс" в порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п.1 98.6 ст. 198, п. 200.1 п. 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) занизив податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 55000 грн., в т.ч. за липень 2014 року на суму 25000 грн. - (податкова декларація з податку на додану вартість вх. № 9045644634 від 08.08.2014), за серпень 2014 року на суму 30000 грн. - (податкова декларація з податку на додану вартість вх. № 9054326457 від 22.09.2014.

На підставі висновків акта перевірки 13.01.2015 Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області прийняла податкове повідомлення-рішення за формою "Р" № 0000072205, яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем 55000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 13750 грн.

З прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач не погоджується, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, в зв'язку з чим звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з такого.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України передбачає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 201 ПК України передбачає, що податкова накладна є податковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітний податковий період.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

При цьому нормами ч. 2 ст. 9 вказаного закону встановлені вимоги до первинних документів. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають, зокрема, обставини, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як установив суд, позивач з ТОВ "Пазл-Строй" уклав договір підряду від 01.07.2014 № 1072, згідно з яким ТОВ "Пазл-Строй" прийняв на себе зобов'язання виконати комплекс електромонтажних будівельних робіт.

На підтвердження виконання умов указаного договору позивач надав суду податкові накладні № 92 від 14.07.2014; № 93 від 18.07.2014; платіжне доручення № 102 від 18.07.2014; акти надання послуг 1207 від 07.07.2014; 1208 від 14.07.2014; 1209 від 18.07.2014.

Крім того 15.08.2014 позивач уклав з ТОВ "КМ Комфорт Плюс" договір підряду № 518, згідно з яким ТОВ "Пазл-Строй" прийняв на себе зобов'язання виконати комплекс електромонтажних будівельних робіт.

На підтвердження виконання умов указаного договору позивач надав суду податкову накладну № 27 від 29.08.2014; платіжне доручення № 127 від 29.08.2014; акт надання послуг 525 від 29.08.2014.

Зазначені первинні документи були також надані на письмові запити Вінницької ОДПІ № 20909/10/15-02 від 17.09.2014 та № 24348/10/15-03 від 24.10.2014, згідно відповідей за вих. №37 від 03.10.2014 та вих. №37 від 31.10.2014.

Як установив суд, роботи, виконанні TOB "Пазл-Строй" та TOB "TM Комфорт Плюс", здійсненні на виконання умов договору підряду № 01.07.2013 від 02.07.2013, укладеного між позивачем та TOB "Поділлябудінвест", відповідно до якого TOB "Пазл-Строй" та TOB "TM Комфорт Плюс" були залучені як субпідрядні організації по будівництву електромережі 0,4 кВ для електрозабезпечення будівельного майданчика житлового будинку, що розташований в м. Вінниці по вул. Тимощука.

В акті перевірки № 372/22-05/36474184 відповідач зазначає, про те, що "при перевірці наданих TOB "Енерготрейдсервіс" первинних документів, а саме актів надання послуг затверджених TOB "Пазл-Строй" встановлено, що за №1207 від 07.07.2014 на суму 39 240,0 грн., в т. ч. ПДВ 6 540,0 грн.; №1208 від 14.07.2014 на суму 58 500,0 грн., в т.ч. ПДВ 9 750,0 грн.; №1209 від18.07.2014 на суму 52 260,0 грн., в т. ч. ПДВ 8 710,0 грн., оформленні з порушенням, а саме в актах наданих послуг в графі "найменування робіт (послуг) зазначено: "Електромонтажні роботи" лише загальна вартість виконання послуг...".

На переконання контролюючого органу, вказані акти, складені з порушенням вимог п.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 та порушенням норм п.2.4 Наказу Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Однак, дані твердження відповідача не відповідають дійсності, оскільки вказані акти надання послуг містять всі необхідні реквізити визначені п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, зазначені ати надання послуг відповідають вимогам п. 2.4 Наказу Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", в якому визначається, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ,

- назва документа (форми),

- дата і місце складання,

- зміст та обсяг господарської операції,

- одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі),

- посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення,

- особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, первинними документами підтверджується реальне виконання сторонами правочинів, фактів сплати позивачем коштів за наданні послуги TОB "Пазл-Строй" та TOB "TM Комфорт Плюс" по виконанню електромонтажних робіт, в тому числі ПДВ в ціні виконаних робіт, тому доводи контролюючого органу щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Враховуючи те, що додаткові накладні виписані TOB "Пазл-Строй" та TOB "TM Комфорт Плюс" в адресу TOB "Енерготрейдсервіс", оформленні у відповідності до вимог ст. 201 ПК України, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №1379 від 01.11.2011 "Про затвердження форм податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної", відповідним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та прийняті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику та самі операції підтвердженні й іншими первинними документами, TOB "Енерготрейдсервіс" має законне право на віднесення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, а саме декларації з ПДВ за липень та серпень 2014 року відповідно.

Суд не приймає в якості належного доказу посилання відповідача на акт від 27.10.2014 за № 2279/26-55-22-07/38545801 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB "Пазл-Строй", код ЄДРПОУ 38545801 щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період 01.07.2014 по 31.07.2014.

Зазначений акт підтверджують лише факт не проведення перевірки податковими органами з різних причин (відсутність за юридичною адресою, банкрутство контрагентів тощо).

Згідно з пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1232 був затверджений Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (надалі - Порядок проведення звірок). Згідно з указаним порядком зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань. З метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних. Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту. Орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження.

Таким чином, в будь-якому випадку результати зустрічної звірки (навіть якщо ці результати, як і передбачено Порядком проведення звірок, були оформлені відповідною довідкою), не можуть бути ані підставою для направлення запиту, ані підставою для здійснення перевірки згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, оскільки зустрічна звірка проводиться під час перевірки платника податків.

Варто відмітити, що податковим законодавством не ставиться в залежність отримання результатів перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування від підтвердження правомірності нарахування сум податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру такого податкового кредиту.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що контролюючий орган не навів обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагента були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

Також суд виходить з того, що чинним законодавством на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в тому числі дотримання ними вимог податкового закону. Кожен платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Отже, позивач не може нести відповідальність за діяльність свого контрагента.

Вказана правова позиція підтверджена і постановами Верховного Суду України від 22 жовтня 2010 року та 31 січня 2011 року. Крім того, вона повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 22 січня 2009 року (справа "Булвес" АД проти Болгарії") констатував, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Отже, сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій і не дає підстав для сумніву у їх реальності та висновку про безтоварність.

Натомість, відповідач не надав належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Також представники відповідача не навели обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагента були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

З огляду на викладене суд вважає, що висновки відповідача щодо порушення позивачем податкового законодавства є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність оскаржуваного рішення, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа). З урахуванням вказаної норми судові витрати в розмірі 182,70 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою "Р" від 13.01.2015 № 000072205, прийняте Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Вінницькій області, яким визначено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за основним платежем у сумі 55000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 13750 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору у сумі 182,70 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жернаков Михайло Володимирович