Ухвала суду № 43117930, 11.03.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2015 р.Справа № 816/3829/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд - ВБР" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.11.2014р. по справі № 816/3829/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд - ВБР"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Буд - ВБР", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 05.02.2014 № 0000342202/143, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 58 966,25 грн., з них за основним платежем 47 173,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 11 793,25 грн., та від 04.03.2014 за № 0000862202/286, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 68 112,00 грн., з них за основним платежем 45 408,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 22 704,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.11.2014 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд - ВБР" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень - рішень відмовити.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі позивач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.11.2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи з підстав та обґрунтувань викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку.

10.03.2014 року до канцелярії Харківського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання від представника позивача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з хворобою.

Відповідач причини неявки до суду не повідомив.

Колегія суддів, вирішивши клопотання представника позивача, дійшла до висновку, що воно задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Частинами 1 та 2 статті 195-1 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом одного місяця з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

У виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

З огляду на зазначені норми законодавства та беручи до уваги те, що участь у судовому засіданні осіб апеляційний суд не визнав обов'язковою, доказів поважності причини неявки до суду представником позивача не надано, а також необхідність додержання строків, передбачених ч.1 ст. 195-1 КАС України та достатність в матеріалах справи доказів для її вирішення, колегія суддів дійшла висновку про можливість її розгляду за відсутності представника позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що у період з 09.01.2014 року по 14.01.2014 року посадовою особою КОДПІ згідно із п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПКУ та відповідно до наказу Кременчуцької ОДПІ від 28.11.2013 року № 1545 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Буд-ВБР" (код ЄДРПОУ 36804785) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Агросервіс Інвест Плюс" (код ЄДРПОУ 37037062) за період з 01.01.2013 по 31.01.2013.

Перевіркою встановлено, що позивач у перевіряємому періоді мав фінансово - господарські відносини із ТОВ "Агросервіс Інвест Плюс" на підставі договору на виконання робіт (надання послуг) № 03/01-3 від 03.01.2013 року, згідно якого Замовник (ТОВ "Буд-ВБР") замовляє, а Виконавець (ТОВ "Агросервіс Інвест Плюс") бере на себе виконання загальнобудівельних, будівельно-монтажних та ремонтних робіт(а.с. 10 т.1).

Виконання вказаного договору оформлено актами типової форми № Кб-2в виконаних робіт та № Кб-3 довідками про вартість виконаних робіт:

- від 30.01.2013 року № 00-01-04 «Котел ПТВМ 100» (а.с. 118-122 т.1), включено до податкового кредиту на підставі податкової накладної від 30.01.2013 № 986 з номенклатурою поставки виконані будівельно-монтажні роботи у січні 2013 року на загальну суму 9001,20 грн, в т.ч. ПДВ 1500,20 грн.(а.с.71 т.1);

- від 30.01.2013 року № 00-01-06 «Зміна діаметрів трубопроводів поз. 8, поз. 19 з Ду600 на Ду500мм. Бітумна установка. Виробництво №3» (а.с.145-149 т.1), включено до податкового кредиту на підставі податкової накладної від 30.01.2013 № 984 з номенклатурою поставки виконані будівельно-монтажні роботи у січні 2013 року на загальну суму 10003,20 грн, в т.ч. ПДВ 1667,20 грн. (а.с. 70 т. 1);

- від 31.01.2013 року № 00-01-03 «Заміна агрегату електронасосного вихрового ВК 5/24, ВК 10/45 АУ2» (а.с. 112-117 т. 1), включено до податкового кредиту на підставі податкової накладної від 31.01.2013 № 1043 з номенклатурою поставки виконані будівельно-монтажні роботи у січні 2013 року на загальну суму 50000,40 грн, в т.ч. ПДВ 8333,40 грн.(а.с.75 т.1);

- від 30.01.2013 року № 00-01-07 «Заміна вогнетривкої футеровки» (а.с. 159-164 т. 1), включено до податкового кредиту на підставі податкової накладної від 30.01.2013 № 988 з номенклатурою поставки виконані будівельно-монтажні роботи у січні 2013 року на загальну суму 30560,40 грн, в т.ч. ПДВ 5093,40 грн.(а.с.72 т.1);

- від 31.01.2013 року № 00-01-01 «Реконструкція приміщень основного корпусу Третьої міської лікарні под. відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії і операційного блоку по вул. Павлова в м. Кременчук» (опалення) (а.с. 78-82 т. 1), включено до податкового кредиту на підставі податкової накладної від 31.01.2013 № 1041 з номенклатурою поставки виконані будівельно-монтажні роботи у січні 2013 року на загальну суму 48009,60 грн, в т.ч. ПДВ 8001,60 грн.(а.с.74 т.1);

- від 31.01.2013 року № 00-01-05 «Заміна вогнетривкої футеровки» (а.с. 128-133 т. 1), включено до податкового кредиту на підставі податкової накладної від 30.01.2013 № 989 з номенклатурою поставки виконані будівельно-монтажні роботи у січні 2013 року на загальну суму 35461,20 грн, в т.ч. ПДВ 5910,20 грн.(а.с.73 т.1);

- від 31.01.2013 року № 00-01-08 «Реконструкція приміщень основного корпусу Третьої міської лікарні под. відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії і операційного блоку по вул. Павлова в м. Кременчук (водопровід і каналізація) (а.с. 176-180 т. 1), включено до податкового кредиту на підставі податкової накладної від 31.01.2013 № 1051 з номенклатурою поставки виконані будівельно-монтажні роботи у січні 2013 року на загальну суму 45210,00 грн, в т.ч. ПДВ 7535,00 грн.(а.с.76 т.1);

- від 31.01.2013 року № 00-01-02 «Реконструкція приміщень основного корпусу Третьої міської лікарні под. відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії і операційного блоку по вул. Павлова в м. Кременчук (водопровід і каналізація) (а.с. 93-97 т. 1), включено до податкового кредиту на підставі податкової накладної від 31.01.2013 № 1052 з номенклатурою поставки виконані будівельно-монтажні роботи у січні 2013 року на загальну суму 54792,00 грн, в т.ч. ПДВ 9132,00 грн.(а.с.77 т.1).

Розрахунки здійснювались згідно платіжних доручень № 63 від 05.03.2013 року на загальну суму 100 000 грн., у т.ч. ПДВ 16666,67 грн., №68 від 14.03.2013 року на загальну суму 80 000 грн., у т.ч. ПДВ 13333,33 грн., № 91 від 28.08.2013 року на загальну суму 100 000 грн., у т.ч. ПДВ 16666,67 грн. (а.с. 33-35 т. 2). За даними перевірки, заборгованість ТОВ «Буд-ВБР» перед ТОВ «Агросервіс Інвест Плюс» за надані послуги станом на 14.01.2014 року становить 93038 грн. з ПДВ.

За висновками перевірки, вищеперелічені операції не мали реального характеру, а здійснювалося лише їх документальне оформлення з метою формування податкових показників та збільшення податкового кредиту.

До таких висновків посадові особи відповідача, що здійснювали перевірку, дійшли, враховуючи акт від 04.03.2013 № 220/22-2/37037062 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Агросервіс Інвест Плюс" щодо підтвердження господарських відносин із платниками за період вересень 2012 року по січень 2013 року. Так, за наслідками даної перевірки встановлено завищення податкового кредиту та податкових зобовязань ТОВ «Агросервіс Інвест Плюс» за перевіряємий період у звязку з відсутністю поставок товарів та укладення угод без мети настання реальних наслідків. Господарські операції ТОВ «Агросервіс Інвест Плюс» щодо придбання товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутністю ділової мети та необхідного обсягу цивільної дієздатності.

За результатами перевірки посадовими особами КОДПІ складено акт від 21.01.2014 № 166/16-03-22-02-12/36804785, яким зафіксовано висновки про порушення позивачем п. 201.1, п. 201.6 ст. 201, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 47173 грн. за січень 2013 року.

На підставі даних висновків акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення рішення від 05.02.2014 № 0000342202/143, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 58 966,25 грн., з них за основним платежем 47 173,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 11 793,25 грн.

Також судом встановлено, що у період з 03.02.2014 року по 07.02.2014 року посадовою особою КОДПІ згідно із п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПКУ та відповідно до наказу Кременчуцької ОДПІ від 03.02.2014 року № 343 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Буд-ВБР" (код ЄДРПОУ 36804785) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Армабуд-ТЕХ" (код ЄДРПОУ 38406268) за період з 01.06.2013 по 30.06.2013.

Перевіркою встановлено, що позивач у перевіряємому періоді мав фінансово - господарські відносини із ТОВ "Армабуд-ТЕХ" на підставі договору на виконання робіт (надання послуг) № 02/04-1 від 02.04.2013 року, згідно якого Замовник (ТОВ "Буд-ВБР") замовляє, а Виконавець (ТОВ "Армабуд-ТЕХ") бере на себе виконання загальнобудівельних, будівельно-монтажних та ремонтних робіт. Виконавець бере на себе послуги по наданню спец автомобілів для виконання будівельно-монтажних робіт (а.с. 11 т.1).

Виконання вказаного договору оформлено актами типової форми № Кб-2в виконаних робіт та № Кб-3 довідками про вартість виконаних робіт:

- від 21.06.2013 року № 00-06-02 «Ремонт обладнання корпусу» (а.с. 53-56 т.1), включено до податкового кредиту на підставі податкової накладної від 21.06.2013 № 256 з номенклатурою поставки виконані будівельно-монтажні роботи у червні 2013 року на загальну суму 60 000 грн., в т.ч. ПДВ 10 000 грн.(а.с.14 т.1);

- від 21.06.2013 року № 00-06-05 «Ремонт обладнання» (а.с. 43-46 т.1), включено до податкового кредиту на підставі податкової накладної від 21.06.2013 № 257 з номенклатурою поставки виконані будівельно-монтажні роботи у червні 2013 року на загальну суму 58 756,80 грн., в т.ч. ПДВ 9792,80 грн.(а.с.15 т.1);

- від 21.06.2013 року № 00-06-04 «Заміна вогнетривкої футеровки» (а.с. 25-28 т.1), включено до податкового кредиту на підставі податкової накладної від 21.06.2013 № 258 з номенклатурою поставки виконані будівельно-монтажні роботи у червні 2013 року на загальну суму 58152,00 грн., в т.ч. ПДВ 9692,00 грн.(а.с.16 т.1);

- від 21.06.2013 року № 00-06-03 «Заміна вогнетривкої футеровки» (а.с. 18-20 т.1), включено до податкового кредиту на підставі податкової накладної від 21.06.2013 № 259 з номенклатурою поставки виконані будівельно-монтажні роботи у червні 2013 року на загальну суму 57718,80,00 грн., в т.ч. ПДВ 961980,00 грн.(а.с.17 т.1);

- від 21.06.2013 року № 00-06-02 «Монтажні роботи» (а.с. 53-55 т.1), включено до податкового кредиту на підставі податкової накладної від 21.06.2013 № 254 з номенклатурою поставки виконані будівельно-монтажні роботи у червні 2013 року на загальну суму 13903,20 грн., в т.ч. ПДВ 2317,20 грн.(а.с.12 т.1);

- від 21.06.2013 року № 00-06-01 «Монтажні роботи» (а.с. 62-64 т.1), включено до податкового кредиту на підставі податкової накладної від 21.06.2013 № 255 з номенклатурою поставки виконані будівельно-монтажні роботи у червні 2013 року на загальну суму 23919,60 грн., в т.ч. ПДВ 3986,60 грн.(а.с.13 т.1).

Розрахунки здійснювались у безготівковій формі згідно банківських виписок № 195 від 14.06.2013 року на загальну суму 20 000 грн., у т.ч. ПДВ 3333,33 грн., № 198 від 14.06.2013 року на загальну суму 20 000 грн., у т.ч. ПДВ 3333,33 грн., № 183 від 01.06.2013 року на загальну суму 36 000 грн., у т.ч. ПДВ 6000,00 грн., № 186 від 01.06.2013 року на загальну суму 49 000 грн., у т.ч. ПДВ 8166,66 грн. За даними перевірки, заборгованість ТОВ «Буд-ВБР» перед ТОВ «Армабуд-ТЕХ» за надані послуги станом на 30.06.2013 року становить 147450,40 грн. з ПДВ.

За висновками перевірки, вищеперелічені операції не мали реального характеру, а здійснювалося лише їх документальне оформлення з метою формування податкових показників та збільшення податкового кредиту.

До таких висновків посадові особи відповідача, що здійснювали перевірку, дійшли, враховуючи акт від 18.11.2013 № 1796/26-59-22-07/38406268 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Армабуд-ТЕХ» з контрагентами, з якими платником податку задекларовані взаємовідносини за період з 01.06.2013 по 30.09.2013. Так, за наслідками даної перевірки встановлено завищення податкового кредиту та податкових зобовязань ТОВ «Армабуд-ТЕХ» за перевіряємий період, оскільки правочини, укладені ТОВ «Армабуд-ТЕХ» та підприємствами-постачальниками, не спричинили настання реальних наслідків, оскільки відсутня будь-яка інформація щодо виробничих потужностей, складських приміщень, устаткування, що необхідно для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

За результатами перевірки посадовими особами КОДПІ складено акт 13.02.2014 № 414/16-03-22-02-12/36804785, яким зафіксовано висновки про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 45408 грн. за червень 2013 року.

На підставі даних висновків акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення рішення від та від 04.03.2014 за № 0000862202/286, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 68 112,00 грн., з них за основним платежем 45 408,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 22 704,00 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями від 05.02.2014 № 0000342202/143 та від 04.03.2014 за № 0000862202/286, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності реального характеру здійснених господарських операцій між позивачем та його контрагентами у перевіряємому періоді.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також відображених суб'єктом владних повноважень в актах перевірки суджень на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.п.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Згідно з п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п. 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Колегія суддів зауважує, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, витрати для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, основним видом діяльності ТОВ "Буд-ВБР" за КВЕД є 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель. Крім того, видами діяльності позивача за КВЕД є: 42.21 будівництво трубопроводів, 43.33 покриття підлоги і облицювання стін, 25.11 виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій, 43.29 інші будівельно-монтажні роботи, 43.22 монтаж водопровідних мереж, систем опалення і кондиціонування (а.с. 218 т.1).

Для виконання основного виду діяльності підприємство позивача має ліцензії на здійснення господарської діяльності серії АВ № 590396, видану Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 19.09.2011, строком дії з 19.09.2011 по 23.6.2013, та серії АЕ № 261643, видану Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 14.06.2013, строком дії з 07.06.2013 по 07.06.2018.

Так, у межах вищевказаних видів діяльності ТОВ "Буд-ВБР" укладено ряд договорів, зокрема:

- договір підряду № 3989 від 27.12.2012 року, укладений із ВАТ «Полтавський ГЗК», зідно якого підрядник (ТОВ «Буд-ВБР») зобовязується виконати роботи з капітального, поточного ремонту, заміні змінного обладнання, ремонту технологічних і сантехнічних трубопроводів, вогнетривких робіт ЦПО та інших цехах комбінату (а.с. 240-243 т. 1);

- договір на виконання робіт № 16-07/12 від 02.07.2012 року, укладений із КГП «Союзрембуд» про виконання сантехнічних робіт по капітальному ремонту Третьої міської лікарні м. Кременчук (а.с. 244-245 т. 1);

- договір № 30 від 02.01.2013 року, укладений з фірмою «Укртатнафтасервіс» про виконання ремонтно-будівельних, будівельних робіт (а.с. 79 т.2).

Виконання договорів позивача із вищевказаними замовниками та генпідрядниками були оформлені сторонами відповідними актами форми № Кб-2в виконаних робіт та № Кб-3 довідка про вартість виконаних робіт (а. с. 37-78 т. 2).

В подальшому представники позивача пояснювали, що для виконання вищезазначених договорів залучалися субпідрядники ТОВ «Агросервіс Інвест Плюс» та ТОВ «Армабуд-ТЕХ».

Таким чином судом встановлено, що ТОВ «Буд-ВБР» не виконували будівельно-монтажних робіт у перевіряємому періоді, а складені акти форми Кб-2в із вищезгаданими замовниками не відповідають дійсному економічному змісту проведених операцій.

За змістом пояснень представника позивача, ТОВ «Буд-ВБР» виступали у цих операціях посередником.

Згідно до ч.1 ст. 837 Цивільного Кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 839 Цивільного Кодексу України, зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 875 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Статтею 877 Цивільного Кодексу України встановлено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

Перевіряючи реальність здійснення спірних господарських операцій із ТОВ «Агросервіс Інвест Плюс» та ТОВ «Армабуд-ТЕХ», їх зв'язок із господарською діяльністю позивача та наявності змін у структурі активів позивача та його контрагентів за результатами даної операції, судом встановлено наступне.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобовязань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття господарська операція (бухгалтерський чи економічний ефект).

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 18 "Будівельні контракти" (надалі - Положення (стандарт) 18), затверджене наказом Мінфіну від 28.04.2001 № 205, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.05.2001 за № 433/5624, визначає методологічні засади формування підрядниками у бухгалтерському обліку інформації про доходи та витрати, пов'язані з виконанням будівельних контрактів, та її розкриття у фінансовій звітності.

Пунктом 2 даного Положення поняття будівництво визначено як спорудження нового об'єкта, реконструкція, розширення, добудова, реставрація і ремонт об'єктів, виконання монтажних робіт.

Така сфера діяльності як будівництво має свою специфіку, а господарські операції, здійснені у цій діяльності, мають документально оформлюватися з урахуванням цієї специфіки.

Зокрема, реальність проведення будівельних робіт може бути підтверджена проектно-кошторисною документацією, затвердженою в установленому порядку, необхідними ліцензіями та дозволами, будівельною документацією, яка утворюється в процесі будівництва (загальний журнал робіт, документи авторського нагляду, акти прихованих робіт, документи по контролю якості виконаних робіт у процесі будівництва та інш.).

Згідно із Законом України Про будівельні норми, будівельні норми затверджений субєктом нормування підзаконний нормативний акт технічного характеру, що містить обовязкові вимоги у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Відповідно до цього закону державні будівельні норми (надалі ДБН), стандарти і правила розробляються й затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури. Нині згідно з Указом Президента України № 1085/2010 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади таким органом є Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства (далі Мінрегіон) України, утворене шляхом реорганізації Міністерства регіонального розвитку та будівництва України та Міністерства з питань житлово-комунального господарства України.

Державні будівельні норми Склад та зміст проектної документації на будівництво ДБН А.2.2-3-2012, затверджені наказом Мінрегіону України від 03.03.2012 № 98 (чинні з 01.07.2012) встановлюють склад та зміст проектної документації на нове будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт та технічне переоснащення будинків, будівель, споруд, будь-якого призначення, їх комплексів, лінійних обєктів інженерно-транспортної інфраструктури.

За змістом п. 9.1 ДБН А.3.1-5:2009 «Організація будівельного виробництва», затверджених та введених в дію наказами Мінрегіонбуду від 25.12.2009 № 689, від 31.08.2010 № 334 та від 25.05.2011 № 53, будівельні організації забезпечують відповідність будівельної продукції вимогам Технічного регламенту будівельних виробів, будівель і споруд, конкретизованим у регламентних технічних умовах і будівельних нормах.

Будівельна організація відповідно до вимог чинних стандартів ISO серії 90 000 здійснює комплекс технічних, економічних і організаційних заходів з ефективного управління якістю на всіх стадіях створення будівельної продукції (п. 9.2 ДБН А.3.1-5:2009).

Пунктом 9.4 ДБН А.3.1-5:2009 передбачено, що контроль якості виконання робіт у процесі виробництва, зокрема, включає вхідний контроль конструкцій, виробів, матеріалів та устаткування, операційний контроль виробничих процесів, приймальний контроль будівельно-монтажних робіт.

Відповідно до п. 1.17 ДБН А.3.1-5-2009 Організація будівельного виробництва на кожному об'єкті будівництва належить вести загальний журнал робіт та складати акти на закриття прихованих робіт. Загальний журнал робіт є основним первинним виробничим документом, який відтворює технологічну послідовність, строки, якість і умови виконання будівельно-монтажних робіт.

Зазначений перелік державних будівельних норм, які встановлюють вимоги та умови до будівництва та його документального оформлення, не є вичерпним.

Разом з тим, на підтвердження реального виконання спірних правочинів, позивачем не надано ані проектно-технічних документацій, у відповідності до яких здійснювалися будівельно-монтажні роботи, копія якої обовязково повинна бути у підрядника, ані будівельної документації, яка безумовно мала б бути утворена в процесі реального здійснення будівельних робіт (загальний журнал робіт, документи авторського нагляду, акти прихованих робіт, документи по контролю якості виконаних робіт у процесі будівництва та інш.) по жодному із вище перелічених обєктів будівництва.

З метою бухгалтерського обліку пунктом 2 Положення (стандарт) 18 обєкт будівництва визначено як сукупність будівель і споруд або окремі будівлі і споруди, будівництво яких здійснюється за єдиним проектом.

Основні вимоги до проектної та робочої документації визначені ДСТУ Б А.2.4-4:2009.

Вимогами вказаного документу встановлено, що проектна документація виготовляється у чотирьох примірниках: один із них залишається у проектанта, другий надається замовнику, третій підряднику і четвертий архівний.

За відсутності проектів кошторисно технічної документації на обєкт будівництва взагалі ставить під сумнів фактичну наявність таких обєктів будівництва та не надає права платнику податку формувати показники бухгалтерської та податкової звітності, виходячи із вартості таких обєктів будівництва, оскільки вони не є підтвердженими документально із урахуванням специфіки господарської операції.

З приводу складених між позивачем та ТОВ «Агросервіс Інвест Плюс», ТОВ «Армабуд-ТЕХ» акти форми Кб-2в, суд першої інстанції вірно зазначив, що у будівництві є дві примірні форми первинних документів з обліку - Акт приймання виконаних будівельних робіт (№ КБ-2в) та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (№ КБ-3), які затверджені наказом Мінрегіонбуду від 04.12.2009 № 554 (із змінами, внесеними наказом Мінрегіону від 19.09.2011 № 195, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин втратив чинність згідно з наказом Мінрегіону від 20.01.2014 № 16). По будовах (обєктах), що здійснюються за рахунок бюджетних коштів і коштів підприємств, установ і організацій державної форми власності взаєморозрахунки за виконані обсяги будівельних робіт здійснюються обовязково на підставі форм № КБ-2в та № КБ-3.

Для підприємств, що виконують роботи за рахунок інших джерел фінансування, застосування примірних форм № КБ-2в і № КБ-3 є рекомендованим. У цих випадках може складатися інший документ, форма якого зазначається у договорі підряду, що забезпечує отримання інформації про дату, види, обсяги та вартість виконаних робіт, обчислення прибутку, з обґрунтуванням вартості та підтвердженням витрат матеріальних ресурсів.

Як було зазначено вище, сторони оформили свої господарські взаємовідносини саме актами форм № КБ-2в та № КБ-3, які підписані у двосторонньому порядку між ТОВ «Буд-ВБР» як підрядником та ТОВ «Агросервіс Інвест Плюс», ТОВ «Армабуд-ТЕХ» як субпідрядниками.

Однак, у випадку здійснення будівельних робіт по ланцюгу постачання замовник - підрядник - субпідрядник, такі акти підписуються у тристоронньому порядку всіма субєктами містобудування, що передбачено затвердженими формами актів.

Крім того, наявні в матеріалах справи акти форм № КБ-2в та № КБ-3 не містять найменування обєктів будівництва та їх адрес, у звязку з чим не надається можливим достовірно встановити, де саме та на яких обєктах будівництва виконувалися зазначені в цих актах роботи, у звязку з чим вони не мають юридичної доказовості щодо економічного змісту та реальності здійснення вищевказаних послуг.

Також суд першої інстанції вірно зазначив, що умови договорів, укладених позивачем з ТОВ «Агросервіс Інвест Плюс», ТОВ «Армабуд-ТЕХ», не конкретизовані щодо виду будівельних і будівельно-монтажних робіт та способу їх виконання. Так, зокрема, договори не містять інформації, з якого матеріалу вони виконувались і хто надавав такий матеріал. В судовому засіданні суду першої інстанції представники позивача також не надали інформації, з чийого матеріалу виконувалися роботи за вказаними договорами, чи складався звіт про використаний матеріал та чи передавалися залишки матеріалу позивачу у разі, якщо ці матеріали йому належали.

На запити суду, при виконанні приписів ст. 11 КАС України, до ТОВ «Агросервіс Інвест Плюс», ТОВ «Армабуд-ТЕХ» про надання інформації щодо суті господарських операцій з ТОВ Буд-ВБР та доказів на підтвердження реальності господарських операцій відповідей не надано.

З огляду на встановлені у справі обставини, враховуючи відсутність будь-яких будівельних документів, які б були створені позивачем та його контрагентом в процесі реального здійснення будівельних робіт, які вони зобовязані були оформлювати в силу вищевказаних норм, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних випадках мало місце лише документальне оформлення господарських операцій без підтвердження їх реального виконання.

Позивачем як на перевірку, так і до матеріалів справи надано лише первинні документи по оформленню результатів господарських операцій ( акт здачі прийняття робіт (послуг), податкова накладна та платіжні доручення про проведення платежів). При цьому не надано жодного документу, який би міг свідчити про реальне виконання будівельних робіт з урахуванням специфіки таких операцій, тобто позивачем не створено жодного документу із будівельної документації, яка безумовно повинна бути наявна у підрядника при реальному виконанні таких робіт.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.07.2014 року по справі № 826/8381/14 визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по вжиттю заходів направлених на проведення зустрічної звірки ТОВ "Армабуд-Тех", що оформлено актом від 08.11.2013 року № 1796/26-59-22-07/38406268 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Армабуд-Тех" з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 01.06.2013 року по 30.09.2013 року", на підставі якого був винесений акт від 13.02.2014 року № 414/16-03-22-02-12/36804785, а тому і податкове повідмолення-рішення від 04.03.2014 року № 0000862202/86, яке було винесено на підставі вищезазначеного акту, має бути скасовано, як безпідставне, колегія суддів не приймає, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Зважаючи на зміст наведеної норми процесуального права та враховуючи, що вимоги заявленого позову полягають у скасуванні податкових повідомлень-рішень, предметом доказування у даній справі мають бути саме обставини, які свідчать про обґрунтованість чи безпідставність винесення спірних податкових повідомлень-рішень та наявність чи відсутність порушень позивачем законодавчих приписів, тобто, реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на формування податкового кредиту; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Суто формальні порушення щодо порядку проведення перевірок податковим органом платника податків та/або його контрагентів, не можуть бути достатніми підставами для скасування податкових повідомлень-рішень за умов доведеності фактів порушень особою, що перевіряється, норм законодавства.

Таким чином, вищенаведені доводи апеляційної скарги, враховуючи ненадання документів на підтвердження реального характеру здійснених господарських операцій у перевіряємому періоді, не спростовують висновки суду першої інстанції щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства під час декларування взаємовідносин з вищезазначеними контрагентами, що знайшло своє належне підтвердження і в ході судового розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про їх скасування є не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач, в порушення вимог ч.1 ст. 71 КАС України, не довів законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Натомість відповідач, заперечуючи проти позову, відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України, надав беззаперечні докази на підтвердження правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, що є предметом оскарження позивачем, що кореспондується з приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 04.11.2014 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд - ВБР" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.11.2014р. по справі № 816/3829/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

(підпис)ОСОБА_1Судді(підпис)

(підпис)

ОСОБА_2

ОСОБА_3

Повний текст ухвали виготовлений 16.03.2015 р.