Постанова № 43117783, 11.03.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2015 року Справа № 876/234/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

з участю секретаря Волошин М.М.,

представника позивача Максимчука Ю.В.,

представника відповідача Мельника С.І.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Агротехніка» звернулося в суд з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ТзОВ «Агротехніка» оскаржила її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова є незаконна і необґрунтована та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову, оскільки факт закупівлі сировини у контрагента підтверджується належними та допустимими первинними документами, а тому винесене податкове повідомлення-рішення від 30 жовтня 2014 року №00023531501, яким нараховане основне зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 18 769,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 9 385,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 30 жовтня 2014 року №00023521501 яким зменшено суму бюджетного відшкодування за липень 2014 року на 127 298,00 грн. з нарахуванням штрафних санкцій у розмірі 63 649,00 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник ТзОВ «Агротехніка» в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просить постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким їхній адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, просить постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року залишити без змін.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ТзОВ «Агротехніка» підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Постановляючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем не підтверджений рух активів у процесі здійснення господарської операції та спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, висновки Луцької ОДПІ, які викладені в акті перевірки від 20 жовтня 2014 року №8434/15-1/21750952 є обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення від 30 жовтня 2014 року №00023531501, №0023521501 правомірними.

Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх помилковими та необґрунтованими з огляду на наступне.

Судом встановлено, що у період з 30 вересня 2014 року по 06 жовтня 2014 року працівниками Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області була проведена позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Агротехніка» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2014 року, за результатом якої був складений акт перевірки від 20 жовтня 2014 року №8434/15-1/21750952 (т.1 а.с.10-20).

У резолютивній частині акту податковим органом був зроблений висновок, що перевіркою не підтверджено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість ТзОВ «Агротехніка» за липень 2014 року в сумі 127 298,00 грн. Як наслідок, в порушення абзацу «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України завищено суму бюджетного відшкодування за липень 2014 року на суму 127 298,00 грн. (т.2 а.с.20).

Цей висновок був мотивований тим, що працівниками Кам'янець-Подільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Хмельницькій області проведено перевірку контрагента позивача - ТзОВ «Елітекогруп», про що складено акт від 30 вересня 2014 року №1193/222/37180544. Відповідно до матеріалів перевірки, документально не підтверджена реальність здійснення господарських відносин ТзОВ «Елітекогруп» і ТзОВ «Агросота». Відповідно не підтверджується і факт подальшої реалізації продукції іншим суб'єктам господарювання, в тому числі ТзОВ «Агротехніка» (т.1 а.с.8 зворот, а.с.84-91).

На підставі висновків акту перевірки від 20 жовтня 2014 року №8434/15-1/21750952 Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Волинській області було винесене податкове повідомлення-рішення від 30 жовтня 2014 року №00023531501, яким нараховане основне зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 18 769,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 9 385,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 30 жовтня 2014 року №00023521501 яким зменшено суму бюджетного відшкодування за липень 2014 року на 127 298,00 грн. з нарахуванням штрафних санкцій у розмірі 63 649,00 грн. (а.с.21-22).

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, виходячи з положень пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Кодексу витрати операційної діяльності включають, в тому числі, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 вищезгаданої статті передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість, зокрема, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтвердженими митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу).

Ст. 200.4 ПК України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Згідно з вимогами п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:

були зареєстровані як платники ПДВ менше ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.

Колегія суддів встановила, що позивачем суду надано на підтвердження спірних господарських операцій усі необхідні первинні документи, що підтверджують реальність спірних господарських операцій.

Так, судом встановлено, що між ТзОВ «Агротехніка» та ТОВ «Елітекогруп» було укладено Договори поставки № ВП -111 від 3105.2013 р. та № КВ -ВЗ1-2-1088 від 28.11.2013 р. умовами яких були поставка сої, соняшника та ріпаку.

Відтак, на виконання умов вищезазначених договорів, в червні 2014 р. ТОВ «Елітекогруп» було поставлено в користь ТзОВ «Агротехніка» обумовлений договорами товар на загальну суму 879 399,00 грн. в т.ч. ПДВ 146 566,50 грн. Товар було поставлено на підставі видаткових накладних № 70 від 06.06.2014 р., № 74 від 26.06.2014р, № 75 від 27.06.2014 р., № 76 від 27.06.2014 р., № 71 від 28.06.2014 р., № 72 від 28.06.2014 р.

Крім того, поставка сої, соняшника та ріпаку підтверджується також Договорами поставки, аналізними картками, Актами на різницю у вазі продукції, Картками-перепустками вхідного контролю сировини та іншими документами, які надавалися для перевірки.

Товар був повністю оплачений з боку ТзОВ «Агротехніка», що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, ТзОВ «Елітекогруп» було виписано відповідні податкові накладні № 2 від 06.06.2014 р., № 3 від 25.06.2014 р., № 4 від 26.06.2014 р., № 5 від 27.06.2014 р., № 6 від 27.06.2014 року, які дають підстави для включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту. Дані податкові накладні відображені у реєстрі отриманих податкових накладних та включені до податкового кредиту за червень 2014 року.

Вищенаведені господарські операції відображені ТзОВ «Агротехніка» в бухгалтерському і податковому обліках, та відповідно подано в декларації з податку на додану вартість за відповідний період, де відображено в обліку на відповідну суму податковий кредит.

Згідно Специфікацій до договору поставки, передача товару здійснювалася на умовах СРТ (інкотермс-2010), тобто поставку товару за власний рахунок та власним транспортом здійснював Продавець - ТОВ «Елітекогруп» про що свідчать надані позивачем і долучені до матеріалів справи товаротранспортні накладні, які підтверджують перевезення товару від продавця до покупця.

Згідно з даними Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» ТОВ «Елітекогруп» зареєстроване Камянець-Подільською Реєстраційною службою Кам'янець-подільського міськрайонного управління юстиції Хмельницької області 27.08.2010 р., на час здійснення господарських операцій діяло і в процесі припинення не перебувало. Отже, на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Елітекогруп» мало юридичну правосуб'єктність.

Крім того, видами діяльності контрагента за КВЕД є

Код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур;

Код КВЕД 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів;

Код КВЕД 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах;

Код КВЕД 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тоннами, текстильною сировиною та напівфабрикатами;

Код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленнм тютюном, насінням і кормами для тварин (основний).

Отже, з наведеного вище колегія суддів робить висновок, що господарська операція із поставки лізину повністю відповідає цілям господарської діяльності ТОВ «Елітекогруп».

Колегія суддів погоджується з твердженнями позивача, що оскільки господарські операції між ТзОВ «Агротехніка» та ТзОВ «Елітекогруп» впродовж 2013- 2014 рр. носили систематичний характер, розбіжності, що виникали у податкових та видаткових накладних компенсовувалися наступними поставками. Так як вартість товару не змінювалася, товар не повертався, передоплата також не поверталася - відповідно жодного коригування податкових накладних законом не передбачено. На кінець звітного кварталу вартість поставленого товару повністю узгоджувалася із сумою коштів, які позивачем було перераховано в якості передоплати (чи оплати).

Так, згідно Акту звірки взаємних розрахунків, станом на 31.12.2014 року заборгованість ТзОВ «Елітекогруп» перед ТзОВ «Агротехніка» становить всього 1 029,00 грн.

Спростовуючи висновки суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що податкова накладна № 3 від 25.06.2014 р. була виписана на авансовий платіж в розмірі 330 784,50 грн., який був сплачений згідно платіжного доручення № 1120 від 25.06.2014 р. В свою чергу поставка товару була здійснена 26.06.2014 р. згідно видаткової накладної № 74 на суму 236 808,00 грн.

Податкова накладна № 4 від 26.06.2014 року була виписана на авансовий платіж в розмірі 135 136,00 грн., який був сплачений згідно платіжного доручення № 1156 від 26.06.2014 р. В свою чергу поставка товару відбулася 27.06.2014 р. згідно видаткової накладної № 75 на суму 118 826,00 грн.

Податкова накладна № 5 від 27.06.2014 р. була виписана на авансовий платіж в розмірі 200 000,00 грн., який був сплачений згідно платіжного доручення № 32 від 27.06.2014 р. Поставка товару відбулася 28.06.2014 р. згідно видаткової накладної № 71 на суму 118 862,00 грн. В цей же день відбулася ще одна поставка товару на суму 142 100,40 грн., згідно видаткової накладної № 72. Таким чином, авансовий платіж був сплачений в розмірі 200 000,00 грн., а товару було поставлено на 252 236,40 грн. Відтак, ТзОВ «Елітекогруп» було виписано податкову накладну № 6 на суму 52 236,40 грн., яка становить різницю між поставкою та авансом (252 236,40 грн. - 200 000,00 грн. = 52 236,40 грн.).

Що стосується податкової накладної № 2 від 06.06.2014 р., то вона була виписана на суму передоплат, які були проведені у травні 2014 року.

Відтак, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що ТзОВ «Елітекогруп» було зобов'язане виписувати податкові накладні на авансові платежі, адже згідно з підпунктом "а" пункту 187.1 статті 187 Кодексу дата надходження авансового платежу є датою виникнення у продавця товарів/послуг податкових зобов'язань з податку на додану вартість. При цьому оригінали зазначених податкових накладних надавалися позивачу одночасно із отриманням партії товару, що повністю узгоджується із п. 3.1. договорів поставки.

Таким чином, по «першій події (дата надходження коштів)» ТзОВ «Елітекогруп», як постачальником виписувалися податкові накладні. В свою чергу ТзОВ «Агротехіка», як покупцем зазначені податкові накладні включалися до складу податкового кредиту вже безпосередньо після отримання товару і даних податкових накладних.

Колегія суддів не бере до уваги висновки акту перевірки Кам'янець-Подільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Хмельницькій області від 30 вересня 2014 року №1193/222/37180544 зважаючи на наступне.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 29.10.2010 року у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та Вищого адміністративного суду, викладених в ухвалах від 29.03.2012 у справі № К/9991/1617/11 та від 09.04.2012 у справі № К-46073/09, несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку.

В силу приписів ст.ст.8 і 19 Конституції України лише висновку одного органу державної податкової служби України про визнання господарських операцій такими, що фактично не відбувались є недостатнім для висновку іншого органу державної податкової служби України про порушення контрагентом такого платника податків законів з питань оподаткування.

Разом з тим, практика Європейського Суду з прав людини також підтверджує такий підхід до вирішення податкових спорів. Зокрема, у рішенні від 22.01.2009 року по справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) ЄСПЛ зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на викладене, в ході перевірки позивача належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами (складання яких передбачено умовами договорів, податковими накладними, складеними з дотриманням вимог податкового законодавства, документами, що свідчать про фактичне понесення витрат на придбання товару підтверджено, що господарські операції з контрагентом обумовлені діловою метою, мали реальний характер і фактично виконані.

Отже, висновок податкового органу, з яким погодився суд першої інстанції, про порушення позивачем а. «а» п.200.4 ст.200, п.198.1 ст.198, п.201.6 ст.206, п.200.3 ст.200 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VІ є помилковим, у зв'язку з чим оскаржені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

За таких обставин апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову Волинського окружного адміністративного суду відповідно до п. п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст.202 КАС України скасувати з постановленням нового судового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.195,198,202,205,206,254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» задовольнити повністю.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року у справі №803/2311/14 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 30 жовтня 2014 року №00023531501 та від 30 жовтня 2014 року №0023521501.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий А.Р.Курилець

Судді М.П.Кушнерик

О.І.Мікула

Повний текст постанови виготовлений 13 березня 2015 року.