Ухвала суду № 43117634, 10.03.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2015 р. Справа № 489/7219/14-а

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Кокорєв В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Жук С.І.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального закладу культури „Миколаївський обласний краєзнавчий музей" на Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва 22 січня 2015 року по справі за позовом Комунального закладу культури „Миколаївський обласний краєзнавчий музей" до Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про скасування постанов про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та постанов про відкриття виконавчого провадження по стягненню виконавчого збору та по стягненню витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, -

встановиЛА:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про скасування постанов про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та постанов про відкриття виконавчого провадження по стягненню виконавчого збору та по стягненню витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва 22 січня 2015 року відмовлено Комунальному закладу культури „Миколаївський обласний краєзнавчий музей" в задоволені адміністративного позову.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва 22 січня 2015 року та прийняти нове рішення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необгрунтованним, незаконним та винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 05.09.2014 року постановою заступника начальника Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження № 44637365 на виконання листа № 2/489/1360 виданого 12.08.2014 року Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з позивача на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу 8847,36 грн. та компенсації моральної шкоди 1000 грн.

01.10.2014 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі його заяви від 26.09.2014 року.

01.10.2014 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 984,74 грн.

01.10.2014 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій в розмірі 100 грн.

Постановою від 03.10.2014 року відкрито виконавче провадження № 44956939 по стягненню вищезазначеного виконавчого збору.

Також постановою від 03.10.2014 року відкрито виконавче провадження № 44957117 по стягненню витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Відповідно до ст. 1 Закону України«Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року№ 606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Про відкриття виконавчого провадження державний виконавець виносить відповідну постанову, в якій зазначає, що в разі невиконання рішення в добровільному порядку у встановлені для цього строки, воно буде виконано в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

Відповідно до частини 1, 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

За приписами ст. 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Тобто, стягнення виконавчого збору, є саме тим заходом, який застосовується державним виконавцем у випадку не виконання боржником рішення суду в строк, що ним встановлений.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неправомірність прийняття виконавчого листа до виконання відповідачем, вказуючи, що рішення повинно було виконуватись органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

При цьому постанова про відкриття виконавчого провадження № 44637365 позивачем в судовому порядку не оскаржена.

Визнання постанови про відкриття виконавчого провадження неправомірною та її скасування є самостійним предметом судового оскарження, тобто до набрання законної сили судовим рішенням про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження не можна робити висновок про її неправомірність.

Те, що дії та рішення державного виконавця мають самостійний спосіб оскарження зазначено у постанові Верховного Суду України від 26.08.2014 за № 3-36гс/14.

Мотиви та доводи, наведені у апеляційній скарзі, висновків судів не спростовують і є безпідставними, оскільки за правилами частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Комунального закладу культури „Миколаївський обласний краєзнавчий музей" про скасування постанов про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та постанов про відкриття виконавчого провадження по стягненню виконавчого збору та по стягненню витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій належним чином не обґрунтовані, не підтверджені наявними у справі матеріалами та задоволенню не підлягають.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального закладу культури „Миколаївський обласний краєзнавчий музей", - залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва 22 січня 2015 року по справі № 489/7219/14-а, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя С.І. Жук