Ухвала суду № 43117619, 10.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12279/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

10 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

за участю секретаря: Козлової І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київський метрополітен» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2014 у справі за адміністративним позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві до Комунального підприємства «Київський метрополітен» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київський метрополітен» про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків у розмірі 1693034,93 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2014 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що структурний підрозділ «Служби колії, тунельних споруд і будівель» не є юридичною особою, його баланс є складовою загального балансу КП «Київський метрополітен», основним видом діяльності є функції та завдання, направлені на забезпечення чіткої і безперебійної роботи метрополітену, безпечних перевезень пасажирів, виконання графіку руху поїздів та визначено за КВЕД 60.21.2, його віднесено до 2-го класу професійного ризику виробництва для якого встановлено страховий тариф 0,57. На думку апелянта, позивачем не надано жодного доказу який міг би підтвердити те, що Структурний підрозділ реально здійснює діяльність, що відповідає КВЕД 45.21.2 (будівництво мостів, шляхових естакад, тунелів і метрополітенів) та отримує від такого виду діяльності прибуток.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно положення про Службу (затверджено наказом начальника КП «Київський метрополітен № 468-Н» від 22.10.2007) основним завданням (п. 2.1.) є забезпечення належної експлуатації та виконання всіх видів ремонту колії, штучних споруд, моторно-рейкового транспорту, будівель, сантехнічного та енергетичного обладнання, що знаходиться на балансі служби. Основною функцією посеред інших Служби є виконання робіт з реконструкції, модернізації капітального та поточних ремонтів, технічного обслуговування та іншого поліпшення основних фондів Служби (п.3.3.). Серед цих завдань і функцій діяльність з пасажирських регулярних перевезень діяльності трамвайного транспорту відсутня. Відтак в цілях реалізації статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-XIV від 23.09.1999, положень Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України», затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань № 36 від 12.07.2007, Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання» № 1423 від 13.09.2000 належним видом діяльності для визначення страхового тарифу для «Служби колії, тунельних споруд і будівель» є КВЕД 45.21.2 та/або 45.21.1, оскільки відповідають виду діяльності, яким він (структурний підрозділ) займається в перевіряємий період до 01.01.2011 згідно відомостей про функції та завдання, визначених відповідним положенням № 468-Н від 22.10.07.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з повідомленням про взяття на облік № 2.13721 від 24.06.2009 структурний підрозділ «Служба колії, тунельних споруд і будівель» віднесено 52-го класу професійного ризику виробництва та з 13.01.2009 встановлено страховий тариф у розмірі 2,32 % до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників.

Колегією суддів встановлено, що 15.07.2014 за результатами перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Структурним підрозділом «Служба колії, тунельних споруд і будівель» за період з 10.06.2009 по 15.07.2014 Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві складено акт № 15.417 (а.с. 11-12), в якому зазначено, що за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 1693034,93 грн, що включає суму недоїмки 1 143 826, 77 грн та пені 549 208, 16 грн.

Заборгованість виникла у зв'язку з тим, що структурний підрозділ «Служба колії, тунельних споруд і будівель» має інший (вищий) клас ризику, ніж встановлений для КП «Київський метрополітен», та більший страховий тариф, за яким сплачуються внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Зокрема, КП «Київський метрополітен» має клас ризику 2 і страховий тариф 0,57 % (КВЕД 60.21.2 - діяльність регулярного електротранспорту, включаючи діяльність фунікулерів та підвісних канатних доріг), а перевіркою встановлено, що вид діяльності, якою займається структурний підрозділ «Служба колії, тунельних споруд і будівель» (КВЕД 41.21.2 - будівництво мостів, шляхових естакад, тунелів і метрополітенів) відповідає клас ризику 52 та страховий тариф 2,32%.

До суду КП «Київський метрополітен» з позовом про скасування акту № 15.417 від 15.07.2014 не зверталось.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2009 у задоволенні позовних вимог КП «Київський метрополітен» відмовлено з огляду на те, що акт перевірки не є рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які можна оскаржити до адміністративного суду.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2010 апеляційну скаргу КП «Київський метрополітен» залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2009 змінено в частині підстав відмови в задоволенні позову. Апеляційний суд виходив з того, що акт перевірки, яким додатково нараховуються страхові внески та пеня, є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні статті 17 КАС України, оскільки ним породжується обов'язок суб'єкта господарювання погасити у законодавчо визначений термін донараховані суми.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.10.2013 постанову апеляційного суду залишено без змін.

Тобто, КП «Київський метрополітен» не оспорювало акт № 15.417 від 15.07.2014, яким підприємству нараховано заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 1693034, 93 грн.

Страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, відповідно до класів професійного ризику виробництва встановлено Законом України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 2272-III від 22.02.2001.

Згідно ст. 3 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 2272-III від 22.02.2001 підсобно-допоміжні виробництва (підрозділи) підприємств, які займаються незалежно від спеціалізації підприємства іншими видами виробничої діяльності та перебувають на самостійному балансі і є у зв'язку з цим самостійними обліковими одиницями, при визначенні розмірів страхових внесків відносяться до галузей економіки, яким відповідає їх діяльність.

Судом першої інстанції встановлено, що структурний підрозділ «Служба колії, тунельних споруд і будівель» має окремий баланс, поточний рахунок в установі банку, круглу печатку зі своїм найменуванням.

Отже, страховий тариф, за яким сплачуються внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання повинен визначатися у залежності від виду діяльності структурного підрозділу відповідно до галузей економіки з урахуванням класу ризику, що в свою чергу, впливає на розміри страхових внесків.

Згідно положень підрозділів, їх завданням та функціями, в тому числі, є виконання робіт (послуг), вироблення і реалізація товарів, продукції, а також будь-які інші види господарської діяльності, дозволені законодавством України з метою отримання прибутку (доходу).

Структурні підрозділи створюють належні умови для високопродуктивної праці, забезпечення додержання законодавства про працю, правил та норм соціального страхування, охорони праці, техніки безпеки, забезпечують своєчасну сплату податків та інших відрахувань, згідно чинного законодавства, здійснюють оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї роботи.

Отже, враховуючи вищезазначене, клас професійного ризику виробництва та розмір страхового тарифу підлягає встановленню структурним підрозділам за їх основним видом діяльності, незалежно від виду економічної діяльності головного підприємства.

Відтак, суми страхових внесків донараховано позивачу обґрунтовано, а, як наслідок, і вірно визначено суму пені, що підлягає сплаті.

Згідно частини п'ятнадцятої ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків мають право проводити в порядку, визначеному законодавством України, планові та позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності щодо сплати та цільового використання ними збору на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків.

Відповідно до п. 8.6 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України суми донарахованих страхових внесків, пені та штрафів сплачуються до Фонду страхувальниками в десятиденний термін з дня складання акта перевірки окремим платіжним дорученням, у рядку призначення платежу вказуються дата перевірки, номер акта і період.

Проте, відповідач, всупереч вимог п. 8.6 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, не вніс відповідні грошові кошти на розрахунковий рахунок позивача у десятиденний термін.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 1693034,93 грн підлягає сплаті.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київський метрополітен» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2014 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено: 10.03.2015.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

.

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.