Постанова № 43116813, 11.03.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 березня 2015 р. Справа № 802/262/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Сала П.І.,

за участю

секретаря судового засідання: Череватої А.Ю.,

представника позивача: Кудрик Я.О.,

представника відповідача: Олійника А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці

до: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Вінниці

про: відшкодування витрат,

ВСТАНОВИВ:

05.02.2015 року управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці (далі - УПФ в м. Вінниці) звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Вінниці (далі - Фонд) кошти в сумі 2505,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з серпня по грудень 2014 року УПФ в м. Вінниці включило в акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, кошти в загальній сумі 212 046,84 грн. Однак відповідач прийняв до відшкодування лише 209 541,42 грн. та протиправно відмовляє у включенні до актів щомісячної звірки по особових справах потерпілих витрати, пов'язані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві громадянам, яким заподіяно каліцтво на підприємствах, розташованих на території країн Співдружності Незалежних Держав (далі - СНД), за період серпень-грудень 2014 року в сумі 1683,10 грн., допомогу на поховання, виплачену у вересні 2014 року в розмірі 237,06 грн., а також витрати на виплату пенсій тимчасово переселеним із зони проведення антитерористичної операції за листопад-грудень 2014 року в розмірі 583,48 грн. Позивач вважає, що відшкодування вказаних витрат Пенсійного фонду України має здійснюватися за рахунок коштів Фонду, а тому, враховуючи відмову відповідача, просить стягнути з нього спірну заборгованість.

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримала заявлені позовні вимоги та надала пояснення згідно з наведеними у позовній заяві обґрунтуваннями.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги заперечив, посилаючись на те, що відповідно до Порядку відшкодування Фондом витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003року № 5-4/4, УПФ в м. Вінниці та Фонд мають проводити тільки звірку витрат по особовим справам потерпілим. Відтак вимоги щодо стягнення таких витрат є безпідставними. Крім того зазначає, що особи, які отримують пенсію по трудовому каліцтву і отримали травми в країнах СНД не є застрахованими особами і норми вищевказаного Порядку на них не розповсюджуються. Таким чином, підстав для відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві громадянам, яким заподіяно каліцтво на підприємствах, розташованих на території країн СНД, за період з серпня по грудень 2014 року в сумі 1683,10 грн. немає. Також позивачем безпідставно включено до актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих витрати, які пов'язані з допомогою на поховання в сумі 237,06 грн., оскільки відсутній причинно-наслідковий зв'язок смерті потерпілого внаслідок настання страхового випадку. Витрати на виплату пенсій по втраті годувальника тимчасово переселеній із зони проведення антитерористичної операції ОСОБА_3 за листопад-грудень 2014 року в розмірі 583,48 грн. не можуть бути відшкодовані Фондом, оскільки остання в порушення вимог Порядку обслуговування осіб, що тимчасово переселені із зони проведення АТО та тимчасово окупованої території, викладеного у листі виконавчої дирекції Фонду від 25.07.2014 року № 552-08-01, не зареєструвалася в Реєстрі потерпілих на виробництві виконавчої дирекції Фонду. Відтак, просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши доводи сторін, суд доходить висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Встановлено, що за період з серпня по грудень 2014 року між УПФ в м. Вінниці та Фондом була проведена щомісячна звірка витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Загальна сума витрат, що підлягала відшкодуванню УПФ в м. Вінниці становила 212 046,84 грн. Водночас Фондом було прийнято до відшкодування кошти в сумі 209 541,42 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відмовив у включенні до актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих наступні витрати:

- витрати, пов'язані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві громадянам, яким заподіяно каліцтво на підприємствах, розташованих на території країн СНД за період з серпня по грудень 2014 року на загальну суму 1683,10 грн.;

- витрати, пов'язані з виплатою допомоги на поховання за вересень 2014 року в розмірі 237,06 грн.;

- витрати, пов'язані з виплатою пенсій тимчасово переселеним із зони проведення антитерористичної операції за період з листопада по грудень 2014 року в розмірі 583,48 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) передбачено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до ст. 4 Основ залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

За пенсійним страхуванням згідно із ст. 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів. Відповідно до пункту четвертого цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року (далі - Угода) визначено, що держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатності осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

Статтею 5 Угоди встановлено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Згідно із ст. 3 Угоди усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає таке забезпечення.

Частина 2 статті 2 Закону № 1105-XIV визначає, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього закону.

Отже, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, якщо страховий випадок стався на території держав-учасниць Угоди, призначаються за законодавством України і виплачуються з коштів Пенсійного фонду України.

Проте пунктом 5 частини першої статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-XIV) Фонд зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону № 1105-XIV.

Відповідно до цієї статті Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

При цьому слід зазначити, що згідно з підпунктом "в" пункту 1 частини 1 ст. 21 Закону Україні "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Правовий аналіз вищевказаних норм законодавства дає змогу зробити висновок про те, що Фонд є особою, яка відповідно до закону зобов'язана здійснювати спірні виплати.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1105-XIV якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з Фонду витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві громадянам, яким заподіяно каліцтво на підприємствах, розташованих на території країн СНД, які переїхали в Україну, в сумі 1683,10 грн. за період з серпня по грудень 2014 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вказаний висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, яка висвітлена у постанові від 12.11.2013 року у справі № 21-361а11 та інших рішеннях в справах цієї категорії.

Вирішуючи вимоги позивача в частині стягнення на його користь з Фонду суми допомоги на поховання у розмірі 237,06 грн., що була виплачена у вересні 2014 року родичам померлого пенсіонера ОСОБА_4, суд виходить з таких мотивів.

Як вже зазначалося, види соціальних послуг та матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням визначені у статті 25 Основ. Усі види страхування, крім медичного, включають в себе допомогу на поховання. Так, зокрема, до пенсійного страхування входить допомога на поховання пенсіонерів; до страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві); до страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 5 частини першої статті 24 Закону № 1105-XIV Фонд зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

У статті 21 цього Закону визначені соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом. Так, у разі настання страхового випадку Фонд у встановленому законом порядку повинен, зокрема, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачувати відповідні кошти йому або особам, які перебували на його утриманні; організовувати поховання померлого, відшкодовувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Відповідно до ч. 8 ст. 34 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 року № 826, регулює питання відшкодування Фондом таких витрат страхувальнику або сім ї застрахованого, чи іншій особі, яка здійснювала поховання потерпілого, на організацію поховання та пов'язаних з цим ритуальних послуг. Витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких наведено Кабінетом Міністрів України (пункт 2 цього Порядку). Організація поховання працівника, який загинув на виробництві або помер у лікарні під час лікування отриманої на виробництві травми, проводиться страхувальником (пункт 5 зазначеного Порядку).

Згідно з абзацом 2 частини 9 статті 34 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

Зі змісту частини четвертої статті 26 Основ, частини другої статті 24 Закону № 1105-XIV вбачається: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика та відшкодувати понесені ним витрати.

Аналіз норм Закону № 1105-XIV, який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та зазначеного вище Порядку, затвердженого на виконання частини восьмої статті 34 цього Закону, дає підстави вважати, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Також слід зазначити, що положення пункту 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, , яким зобов'язано Фонд відшкодовувати ПФУ витрати на допомогу на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, котра отримувала пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суперечить положенням Закону № 1105-XIV. Зокрема стаття 21 цього Закону пов'язує виникнення такого обов'язку у Фонду зі смертю працівника, а не з отриманням померлим, який не працював, зазначеної вище пенсії.

Вказана правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 23.05.2011 року у справі 21-48а11, а згідно із ч. 2 ст. 161 КАС України його висновки є обов'язковими для застосування при вирішенні адміністративної справи.

Таким чином, оскільки позивачем не доведено причинного зв'язку між смертю пенсіонера ОСОБА_4, родичам якого було виплачено допомогу на поховання, та одержаним трудовим каліцтвом, вимоги УПФ в м. Вінниці в частині стягнення з відповідача коштів у розмірі 237,06 грн. не можуть бути задоволені.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог про стягнення з Фонду витрат на виплату пенсій тимчасово переселеним із зони проведення антитерористичної операції за період з листопада по грудень 2014 року в розмірі 583,48 грн., судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 33 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з пп. "д" п. 1 ч. 1 ст. 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством.

Правові норми, що містяться у ст.ст. 21, 28 Закону № 1105-XIV дозволяють дійти висновку про те, що у разі настання страхового випадку обов'язок своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання чи пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Згідно з ч. 16 ст. 34 Закону № 1105-XIV виплата пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання провадиться потерпілому відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення крім випадків, передбачених пунктом 2 статті 8 та статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 5 ст. 24 Закону № 1105-XIV Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів. Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Розрахунки між Фондами здійснюються відповідно до вищевказаного Порядку відшкодування витрат.

Пунктом 4 Порядку передбачено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалась пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Враховуючи наведене суд доходить висновку, що чинним законодавством обов'язок призначати та виплачувати застрахованим особам пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання покладено на органи Пенсійного фонду, а Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний приймати участь у фінансуванні витрат на виплату зазначених пенсій та відшкодовувати Пенсійному фонду понесені ним витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.

Згідно з ч. 3 ст. 7 цього Закону громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

В силу вимог ч. 1 ст. 4 Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 переїхала з м. Донецька у м. Вінниця та звернулася до позивача із заявою про запит пенсійної справи з метою отримання пенсії за новим місцем проживання (провулок Івана Франка, 20 а, м. Вінниця).

21.10.2014 року ОСОБА_5 взято на облік в УПФ у м. Вінниці, що підтверджується розпорядженням № 10730. На підставі отриманої електронної справи цій особі протягом листопада-грудня 2014 року позивачем виплачено пенсію по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Таким чином, відмова Фонду у прийнятті до відшкодування суми коштів на виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, сплаченої УПФ України в м. Вінниці гр. ОСОБА_5 є неправомірною, а тому відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачеві фактичні витрати на виплату вищезазначеної пенсії за спірний період.

При цьому суд не бере доуваги посилання відповідача на лист виконавчої дирекції Фонду від 25.07.2014 року № 552-08-01, яким визначено Порядок обслуговування осіб, що тимчасово переселені з зони проведення АТО та тимчасово окупованої території, оскільки цей документ не є нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини, а стосується внутрішньої діяльності та взаємодії в процесі проведення страхових виплат відділень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Зокрема метою встановлення такого Порядку є забезпечення безперервності одержання страхових виплат громадянами України, які прибувають для тимчасового проживання з Донецької та Луганської області.

Відповідно до положень ст.ст. 11, 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити частково, а саме у частині стягнення з відповідача витрат на виплату пенсій громадянам держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну, в сумі 1683,10 грн. за період з серпня по грудень 2014 року та витрат на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тимчасово переселеним із зони проведення АТО в сумі 583,48 грн. за період з листопада по грудень 2014 року, а всього 2266,58 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача-суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, питання про розподіл судових витрат у справі не вирішується.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 72, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Вінниці (ідентифікаційний код 25937723) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці (ідентифікаційний код 37979905, р/р № 25607323420103, відкритий у філії Вінницького обласного управління ПАТ "Ощадбанк", МФО 302076) витрати на виплату пенсій громадянам держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну, в сумі 1683,10 грн. за період з серпня по грудень 2014 року та витрати на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тимчасово переселеним із зони проведення АТО в сумі 583,48 грн. за період з листопада по грудень 2014 року, а всього 2266 (дві тисячі двісті шістдесят шість) грн. 58 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова у повному обсязі складена: 16.03.2015 року.

Суддя Сало Павло Ігорович