Постанова № 43116204, 03.03.2015, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/34/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2015 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі :головуючого-судді суддівМатущака В.В. Касапа В.М. Польового О.Л. при секретарі за участі:Писаренко О.Р. представників сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Марченка Олександра Анатолійовича , Державної реєстраційної служби України , Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулися до суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Марченка Олександра Анатолійовича, Державної реєстраційної служби України, Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог позивачі просять суд: визнати протиправним та скасувати рішення №17078510 від 10.11.2014 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень та зобов'язати реєстраційну службу Хмельницького міськрайонного управління юстиції провести реєстрацію права власності, форма власності: приватна, спільна часткова, на квартиру №4, загальна площа 86,20 м.кв., житлова площа 44,20 м.кв., що розташована: АДРЕСА_3 за ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8.

В обґрунтування позовних вимог зазначають, що Державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Марченком О.А. прийняте рішення №17078510 від 10.11.2014 року про відмову у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна, спільна часткова, на квартиру №4, загальна площа 86,20 м.кв., житлова площа 44,20 м.кв., що розташована: АДРЕСА_3 за позивачами, оскільки подані документи не дають можливість встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Позивачі вважають спірне рішення протиправним, таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства так як в даному рішенні відповідач посилався на норми, які жодним чином не обґрунтовують його правомірність. Позивач вважає, що рішення суду про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна є документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація права власності.

Позивачі в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити в повному обсязі.

Державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Марченко Олександр Анатолійович позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, в яких зазначає, що позовні вимоги позивачів є необґрунтованими, оскільки при прийнятті рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №17078510 від 10.11.2014 року діяв на підставі, у межах та спосіб, передбачений законом. Вказав, що документи, подані позивачем для проведення державної реєстрації прав не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Просив в задоволенні позовних вимог, з урахуванням поданого позивачем уточнення, відмовити в повному обсязі.

Представник Державної реєстраційної служби України та Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції в судовому засіданні проти позовних вимог не заперечував, при винесенні рішення покладається на думку суду.

Заслухавши пояснення позивачів, представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково з наступних підстав.

Суд встановив, що 06.11.2014 року позивачі звернулися до відповідача із заявою про реєстрацію права власності на квартиру №4, загальна площа 86,20 м.кв., житлова площа 44,20 м.кв., що розташована: АДРЕСА_2 Разом із заявою були подані наступні документи: технічний паспорт серія та номер б/н, виданий 08.11.2005 року, видавник: Хмельницьке бюро технічної інвентаризації; свідоцтво про право власності на житло, серія та номер б/н, виданий 16.02.1996 року, видавник: Відділ приватизації Хмельницького міськвиконкому; рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.01.2006 року; квитанції про сплату державного мита; паспорти громадян України та ідентифікаційні коди.

За результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, рішенням реєстратора Державної реєстраційної служби України №1707851 від 10.11.2014 року позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна, спільна часткова, на квартиру №4, загальна площа 86,20 м.кв., житлова площа 44,20 м.кв., що розташована: АДРЕСА_3 за позивачами, оскільки подані документи не дають можливість встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Досліджуючи протиправність прийнятого рішення, суд зазначає наступне.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» N1952-IV встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Стаття 3 п. п. 1, 2, 3 Закону України N 1952-IV встановлює, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Стаття 19 Закону України N 1952-IV закріплює підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Так відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України N 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Із наведеного вбачається, що державна реєстрація права власності здійснюється у тому числі на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

У свою чергу, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав не нерухоме майно.

Згідно з п.15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868 (далі - Порядку) під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

В силу пункту 28 Порядку, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

В свою чергу, у ч.4 ст. 24 Закону України N 1952-IV зазначено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Пунктом 37 Порядку також визначено, що документом, який підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Таким рішенням у спірних правовідносинах є рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.01.2006 року, яким задоволено позов ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до виконавчого комітету Хмельницької міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво. Визнано право спільної приватної власності на самочинно здійсненні забудови до лоджії квартири АДРЕСА_2 розмірами 1,40*2,80 м., 1,40*4390м. та 1,98*2,80м. Рішення суду набрало законної сили 10.02.2007 року.

Вище вказаним судовим рішенням встановлена та обставина, що ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на праві спільної часткової власності належить квартира №4, загальна площа 86,20 м.кв., житлова площа 44,20 м.кв., що розташована: АДРЕСА_2

Крім того, представником відповідача надана копія картки прийому заяви №16994172 в якій зазначено, що позивачами разом із заявою були подані наступні документи: технічний паспорт серія та номер б/н, виданий 08.11.2005, видавник: Хмельницьке бюро технічної інвентаризації; свідоцтво про право власності на житло, серія та номер б/н, виданий 16.02.1996, видавник: Відділ приватизації Хмельницького міськвиконкому; рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.01.2006; квитанції про сплату державного мита; паспорти громадян України та ідентифікаційні коди.

З урахуванням викладеного, зважаючи на принцип обов'язковості судового рішення, суд вказує на відповідність поданого позивачем документа - рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, вимогам статті 331, 376 Цивільного кодексу України та, відповідно, обґрунтованості висновку щодо наявності підстав реєстрації прав у зв'язку з поданням документів, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Аналогічна позиція викладена в Увалі Вищого адміністративного суду №К/9991/26632/12 від 22.05.2014.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

З урахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що при винесенні оскаржуваного рішення державний реєстратор Державної реєстраційної служби України діяв не у спосіб, що передбачений законодавством, а тому позовна вимога ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання протиправним та скасування рішення Державної реєстраційної служби України №17078510 від 10.11.2014 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень підлягає задоволенню.

Що стосується позовних вимог до реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції, то вони задоволенню не підлягають, так як оскаржувані дії вчиненні іншим відповідачем - державним реєстратором державної реєстраційної служби України.

Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 р. № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі" суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. При цьому слід ураховувати, що в такому разі в мотивувальній частині рішення суд повинен навести відповідне обґрунтування.

Так, з метою надання повного захисту правам та інтересам позивачів, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Державну реєстраційну службу України провести реєстрацію права власності на квартиру, форма власності: приватна, спільна часткова, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8.

Надаючи правове обґрунтування необхідності виходу за межі позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст. 11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч. 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч. 2 ст. 72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до квитанції №178 від 25.12.2014 року ОСОБА_5 було сплачено 73 грн. 08 коп. судового збору.

Таким чином з огляду на те що позовні вимоги були задоволені частково, судовий збір який підлягає відшкодуванню ОСОБА_5 становить 36 грн. 54 коп.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №17078510 від 10.11.2014 року держаного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Марченка Олександра Анатолійовича.

Зобов'язати Державну реєстраційну службу України провести реєстрацію права власності на квартиру, форма власності: приватна, спільна часткова, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8.

Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 понесені судові витрати в розмірі 36 (тридцять шість) грн. 54 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 03 березня 2015 року

Головуючий суддя судді/підпис/ В.В. Матущак В.М. Касап О.Л. Польовий "Згідно з оригіналом" Суддя В.В. Матущак