Ухвала суду № 43113565, 05.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2015 року м. Київ К/800/55591/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Пасічник С.С. , Ситников О.Ф. , розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Ірпіньського міського суду Київської області від 01.09.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області про зміну способу і порядку виконання судового рішення,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області з вимогами про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі №2-а-2314/2010. Посилалась на те, що 22.11.2013р. головним державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №40928991 з примусового виконання виконавчого листа Ірпінського міського суду Київської області №2-а-2314/2010 від 19.01.2011р., яким зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення відповідно до ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01.06.2010р. з врахуванням вже проведених виплат. З 01.11.2011р. всупереч рішення суду відповідач здійснює нарахування та виплату їй пенсії у розмірах, визначених постановами Кабінету Міністрів України, з цих підстав просила змінити спосіб виконання рішення.

Ухвалою Ірпіньського міського суду Київської області від 01.09.2014р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014р., в задоволенні заяви відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що можуть ускладнити або унеможливити виконання судового рішення у встановлений судом спосіб і порядок виконання, тому у разі задоволення заяви суд фактично б змінив зміст постанови.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні заяви, але з інших правових підстав.

Відповідно до ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Зазначена норма кореспондується із приписами ч.1 ст.36 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Наведені правові норми визначають підстави та порядок відстрочення і розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі з метою створення оптимальних умов для належного та якісного його виконання в процесі виконавчого провадження.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом; у разі, якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що питання про зміну способу та порядку виконання судового рішення може порушуватись лише за умови наявного відкритого виконавчого провадження.

Як вбачається із матеріалів справи, 22.01.2014р. постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Київській області №ВП 40928991 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Ірпінського міського суду Київської області №2-а-2314/2010 від 19.01.2011р. При цьому до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення позивач звернулась 18.08.2014р.

Отже, закінчення виконавчого провадження в цій справі виключає можливість вирішення питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення в порядку, визначеному в ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу Ірпіньського міського суду Київської області від 01.09.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Кочан В.М.

судді

Пасічник С.С.

Ситников О.Ф.