Постанова № 43113027, 10.03.2015, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2015 р. Справа № 809/3751/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Григорука О.Б.

при секретарі Котик Д.М.

за участю: позивача - ОСОБА_1, представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1

до відповідача: Прокуратури Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача Територіальна державна інспекція праці в Івано-Франківській області

про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказів №1004к від 15.10.2014, №1112к від 26.11.2014, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до прокуратури Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Територіальна державна інспекція праці в Івано-Франківській області про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення №1004-к від 15 жовтня 2014 року, скасування наказу №1112к від 26 листопада 2014 року, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що звільнення позивача із займаної посади відбулося із порушеннями вимог ст. 40, 42, 49-2, 116 Кодексу законів про працю України, Конституції України, Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві. Також зазначив, що відповідачем допущено порушення норм законодавства при здійсненні процедури вивільнення, зокрема, не забезпечено переважне право позивача на залишення його на роботі, допущені порушення при попередженні про наступне вивільнення, не запропоновано в порядку, встановленому законом, усіх вакантних посад. Також позивачем зазначено про відсутність згоди профспілкового комітету на його вивільнення. Крім цього, вказав, що його звільнення відбулося під час тимчасової непрацездатності, а розрахунок не проведений.

Представники відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечили з підстав, вказаних у письмовому запереченні (т. 1 а.с. 49-55).

Третя особа на стороні позивача - Територіальна інспекція праці в Івано-Франківській області, неодноразово надсилала на адресу суду клопотання про здійснення судових засідань без участі її представника, повідомивши про перебування головного спеціаліста - юриста у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. При цьому, надала письмові пояснення з приводу заявленого позову (т. 1 а.с. 21, 127, т.2 а.с. 126-127).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення позивача, представників відповідача, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 працював в органах прокуратури на різних посадах з 28 лютого 1997 року. Присягу працівника прокуратури прийняв 04 лютого 2011 року (т.2 а.с. 130). З 13 лютого 2013 року до звільнення згідно оскаржуваних наказів перебував на посаді заступника Калуcького міжрайонного прокурора.

Наказом прокуратури Івано-Франківської області від 15 жовтня 2014 року №1004к позивача звільнено з посади заступника Калуського міжрайонного прокурора в зв'язку із скороченням штатної чисельності на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Частиною 1 статті 40 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

В пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Досліджуючи наявність правових підстав для звільнення позивача із займаної посади, судом встановлено наявність змін в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності або штату працівників.

У відповідності до наказу Генеральної прокуратури України №44ш від 24 червня 2014 року вирішено скоротити у структурі та штатному розписі органів прокуратури Івано-Франківської області 25 штатних одиниць, в тому числі, - посаду заступника Калуського міжрайонного прокурора. Таким чином, станом на момент виникнення спірних правовідносин мало місце скорочення чисельності або штату працівників Калуської міжрайонної прокуратури.

Вказане свідчить про наявність обставин, які могли бути підставою для звільнення працівника відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України. При цьому, слід зазначити, що скорочення посади заступника Калуського міжрайонного прокурора у зв'язку з скороченням штатної чисельності, відбулось на підставі наказу, який в установленому законом порядку не оскаржувався та є чинним.

15 липня 2014 року позивача було попереджено про наступне вивільнення із займаної посади з 15 вересня 2014 року згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України в зв'язку із змінами до структури та штатної чисельності - скорочення посади заступника Калуського міжрайонного прокурора. З вказаним попередженням позивача ознайомлено, копію письмового попередження ним отримано 15 липня 2014 року, про що свідчить особистий підпис вчинений ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 64).

Судом встановлено, що до прийняття наказу Генеральної прокуратури України №44ш від 24 червня 2014 року, в штатному розписі Калуської міжрайонної прокуратури було передбачено дві посади заступників прокурора.

Положеннями статті 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Отже, у першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці.

Представниками відповідача в судових засіданнях наголошувалось, що при визначенні посади заступника, яка підлягала скороченню, в тому числі, бралися до уваги продуктивність праці і кваліфікація осіб, які займали вказані посади. При цьому, було враховано також інформацію безпосереднього керівника позивача - Калуського міжрайонного прокурора від 10.07.2014 року №78-2417 (т. 1 а.с. 82-86), у якій з наведенням підстав та обставин останній вважав за доцільне скоротити в структурі та штатному розписі Калуської міжрайонної прокуратури саме посаду заступника Калуського міжрайонного прокурора Рибки О.М.

Крім цього, у письмових поясненнях, які подані суду, наведено обставини, які взяті до уваги відповідачем при порівнянні продуктивності праці і кваліфікації осіб, які займали на час скорочення посади заступників Калуського міжрайонного прокурора.

Однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці є дисциплінованість працівника. Тому при застосуванні положень статті 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі слід враховувати, в тому числі, і наявність дисциплінарних стягнень.

Як встановлено судом, до позивача поряд із заохоченнями, за час перебування на посаді заступника Калуського міжрайонного прокурора застосовувались заходи впливу в зв'язку з неналежним виконанням службових обов'язків, порушенням виконавської дисципліни, про що свідчать накази №825к від 27.08.2013 року, №1162к від 25.11.2013 року, № 713к від 22 липня 2014 року (т. 1 а.с. 78-80). Вказані накази у встановленому порядку позивачем не оскаржувалися. Крім цього, як встановлено судом у відповідності до наказу прокуратури Івано-Франківської області №499к від 11 червня 2013 року позивачу за неналежне виконання службових обов'язків, суттєві недоліки в організації роботи з питань діяльності прокурорів у кримінальному провадженні, здійсненні та організації нагляду за додержанням законів органами досудового розслідування та виконання роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури оголошено догану (т. 1 а.с. 93-96). Вказаний наказ оскаржений позивачем до суду. За результатами розгляду справи Івано-Франківським окружним адміністративним судом в справі № 809/3053/13-а від 10 грудня 2013 року відмовлено в задоволенні позовних вимог позивача щодо скасування даного наказу. В подальшому вказане судове рішення залишене без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 вересня 2014 року.

Вказані обставини також приймались до уваги відповідачем при визначенні посади, яка підлягала скороченню, про що зазначено в письмовому запереченні на адміністративний позов.

Щодо твердження позивача про наявність недоліків у роботі іншого заступника Калуського міжрайонного прокурора Краснощока В.Л., а також його нижчу продуктивність та кваліфікацію, то станом на момент попередження про наступне вивільнення зазначена особа до дисциплінарної відповідальності не притягувалась.

Також, у відповідності до поданої представником відповідача інформації щодо фонду заробітної плати по Калуській міжрайонній прокуратурі заступник Калуського міжрайонного прокурора ОСОБА_17. отримував 60% надбавку за виконання особливо важливої роботи, що також враховується при вирішенні питання більшої продуктивності та кваліфікації працівника (т.1 а.с. 38-39). При цьому, відсутня інформація щодо виконання таких робіт та виплати таких надбавок позивачу.

Таким чином, судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідачем порушено вимоги статті 42 КЗпП України при визначенні переважного права на залишення на роботі працівника з врахуванням більш високої кваліфікації чи продуктивності праці при звільненні ОСОБА_1

Щодо посилань позивача про те, що відповідачем при звільненні не враховано сімейний стан, перебування на його утриманні двох неповнолітніх дітей, а також інвалідність, слід зазначити, що вказані обставини у відповідності до статті 42 Кодексу законів про працю України надають перевагу в залишенні на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.

Досліджуючи питання дотримання власником або уповноваженим ним органом вимог норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, зокрема чи запропоновано переведення на вакантні посади позивачу, встановлено наступне.

У позовній заяві позивач зазначає, що відповідачем не пропонувались посади, які б відповідали його кваліфікації та бажанням обійняти, а керівником відповідача не вживались заходи щодо переведення позивача на іншу роботу у прокуратурі області.

При цьому, представники відповідача стверджують, що ОСОБА_1 неодноразово пропонувались вакантні посади, що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими повідомленнями.

Так, повідомленням від 17 липня 2014 року позивачу було запропоновано зайняти посаду прокурора прокуратури Косівського району Івано-Франківської області на час відпустки для догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 67)

Згідно акту від 17 липня 2014 року (т. 1 а.с. 68) у присутності працівників Калуської міжрайонної прокуратури ОСОБА_1 було надано для ознайомлення вказане вище повідомлення. Також вказаним актом встановлено, що позивач ознайомився зі змістом вказаного повідомлення та відмовився його підписати. Вказаний акт підписаний Калуським міжрайонним прокурором ОСОБА_8, спеціалістом І категорії ОСОБА_6, старшим прокурором Калуської міжрайонної прокуратури ОСОБА_18, старшим прокурором Калуської міжрайонної прокуратури ОСОБА_7.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_18, ОСОБА_7 підтвердили факт ознайомлення позивача із вказаним повідомленням, а також обставини, зафіксовані у акті від 17.07.2014.

Згідно повідомлення, датованого липнем 2014 року без зазначення конкретної дати, позивачу було запропоновано зайняти вакантну станом на 28 липня 2014 року посаду прокурора прокуратури Тлумацького району Івано-Франківської області на час відпустки для догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку ОСОБА_9. (т. 1 а.с. 69).

29 липня 2014 року було складено акт (т. 1 а.с. 70), яким зафіксовано, що у присутності працівників Калуської міжрайонної прокуратури ОСОБА_1 було надано для ознайомлення вказане вище повідомлення. Також вказаним актом встановлено, що позивач ознайомився зі змістом вказаного повідомлення та відмовився його підписати. Вказаний акт підписаний Калуським міжрайонним прокурором ОСОБА_8, старшим прокурором Калуської міжрайонної прокуратури ОСОБА_10, прокурором Калуської міжрайонної прокуратури ОСОБА_9, прокурором Калуської міжрайонної прокуратури ОСОБА_11.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11 підтвердили факт ознайомлення позивача із вказаним повідомленням, а також всі інші обставини, зафіксовані у вказаному акті.

Згідно повідомлення, датованого липнем 2014 року без зазначення конкретної дати, позивачу було запропоновано зайняти вакантну станом на 30 липня 2014 року посаду прокурора прокуратури Косівського району Івано-Франківської області на час відпустки для догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку ОСОБА_12 (т. 1 а.с. 71).

У відповідності акту від 31 липня 2014 року (т. 1 а.с. 72), зафіксовано, що у присутності працівників Калуської міжрайонної прокуратури ОСОБА_1 було надано для ознайомлення вказане вище повідомлення. Також вказаним актом встановлено, що позивач ознайомився зі змістом вказаного повідомлення та відмовився його підписати. Вказаний акт підписаний Калуським міжрайонним прокурором ОСОБА_8, старшим прокурором Калуської міжрайонної прокуратури ОСОБА_13, спеціалістом 1 категорії ОСОБА_14, спеціалістом 1 категорії ОСОБА_6.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_6 підтвердили факт ознайомлення позивача із вказаним повідомленням та відмову позивача підписувати вказаний акт.

Крім цього, у відповідності до акту від 08 вересня 2014 року, який підписаний начальником відділу роботи з кадрами прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_3, старшим прокурором відділу роботи з кадрами прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_15, провідним спеціалістом відділу роботи з кадрами прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_16, в кабінеті відділу роботи з кадрами прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_1 було зачитано повідомлення про те, що в органах прокуратури наявна вакантна посада - прокурора прокуратури Рогатинського району. Від запропонованої посади ОСОБА_1 відмовився, зіславшись на те, що до прокуратури Рогатинського району йому далеко добиратись (т. 1 а.с. 76).

В матеріалах справи міститься вказане повідомлення, датоване 09.09.2014 роком, яким було запропоновано позивачу зайняти вакантну посаду прокурора прокуратури Рогатинського району.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_3, ОСОБА_15, ОСОБА_16 підтвердили факт перебування позивача у прокуратурі Івано-Франківської області, ознайомлення його із вказаним повідомленням та відмову позивача від зайняття запропонованої посади.

Невідповідність дати повідомлення та акту представники відповідача пояснили тим, що у зв'язку з відмовою позивача від пропонованої посади, вказане повідомлення на наступний день було зареєстроване в журналі вихідної кореспонденції та направлене позивачу засобами поштового зв'язку.

Таким чином, за результатами досліджених письмових доказів та пояснень свідків судом встановлено, що позивач був ознайомлений з пропозиціями про зайняття вакантних посад, однак згоду на їх зайняття не надав. При цьому, відсутність реєстрації таких повідомлень чи актів, інші недоліки, в тому числі відсутність вказаних повідомлень в оглянутій в судовому засіданні особовій справі, не спростовують того факту, що відповідачем пропонувалось позивачу зайняти посади, які були вакантними на час здійснення пропозицій.

Також, однією з підстав для скасування спірних наказів на яку посилається позивач, зазначено звільнення його в період тимчасової непрацездатності.

З вказаного приводу, слід зазначити, що у відповідності до оскаржуваного наказу №1004-к від 15 жовтня 2014 року позивача звільнено із займаної посади з 15 жовтня 2014 року. В матеріалах справи міститься листок непрацездатності, який підтверджує, що з 15 жовтня 2015 року по 21 жовтня 2014 року позивач перебував на амбулаторному лікуванні.

Таким чином, звільнення позивача у відповідності до наказу №1004к від 15 жовтня 2014 року відбулося в період тимчасової непрацездатності.

Судом встановлено, що 26.11.2014 року відповідачем прийнято наказ №1112к "Про внесення змін до наказу прокурора області від 15 жовтня 2014 року №1004к "Про звільнення ОСОБА_1.". У відповідності до вказаного наказу було частково змінено наказ №1004к від 15.10.2014 року, а саме змінено дату звільнення позивача з 15 жовтня 2014 року на 22 жовтня 2014 року. Підставою прийняття вказаного наказу зазначено, що після прийняття наказу №1004к від 15 жовтня 2014 року позивачем надіслано до Калуської міжрайонної прокуратури листки непрацездатності №343760 та №353471, згідно яких ОСОБА_1 з 04.10.2014 року по 15.10.2014 року та з 15.10.2014 року по 21.10.2014 року перебував на амбулаторному лікуванні.

Однією з позовних вимог позивача є скасування наказу №1112к "Про внесення змін до наказу прокурора області від 15 жовтня 2014 року №1004к "Про звільнення ОСОБА_1.". З вказаного приводу слід зауважити, що відповідачем оскаржуваний наказ прийнято з метою недопущення порушення прав позивача, передбачених ч. 3 ст. 40 КЗпП України, а саме - його звільнення у період непрацездатності. За таких обставин, відсутні протиправні дії відповідача, оскільки про існування листків непрацездатності відповідачу стало відомо після прийняття наказу від 15 жовтня 2014 року №1004к, а наказ №1112к від 26.11.2014 року прийнятий для усунення порушень та дотримання вимог ч. 3 статті 40 КЗпП України.

В обгрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначає, що при звільненні відповідачем не одержано попередньої згоди профспілкового органу на таке вивільнення.

Судом встановлено, що позивач, у відповідності до заяви від 29 липня 2011 року був членом первинної профспілкової організації апарату прокуратури Івано-Франківської області. Після звільнення з посади старшого прокурора прокуратури Івано-Франківської області з питань внутрішньої безпеки та переведення до Калуської міжрайонної прокуратури знятий з обліку членів первинної профспілкової організації прокуратури Івано-Франківської області. Членські внески ОСОБА_1 не сплачувались з 20.02.2013 року, тобто з моменту звільнення з попередньої посади. У відповідності до інформації від 27.02.2015 року (т. 2. а.с. 128), підписаної головою профспілкової організації прокуратури Івано-Франківської області, яка погоджена членами профкому, ОСОБА_1 односторонньо припинив своє членство у профспілковій організації прокуратури Івано-Франківської області, вийшовши зі складу трудового колективу апарату прокуратури Івано-Франківської області і за його заявою був призначений у трудовий колектив Калуської міжрайонної прокуратури. З врахуванням вказаних фактів, а також враховуючи, що станом на момент звільнення з роботи (22.10.2014) ОСОБА_1 не перебував у трудовому колективі апарату прокуратури Івано-Франківської області і її профспілковій організації питання щодо його звільнення не розглядалося, в зв'язку з відсутністю підстав.

Також судом встановлено, що за місцем роботи позивача у Калуській міжрайонній прокуратури профспілкова організація не створювалась, що підтверджується листом Калуської міжрайонної прокуратури від 25.11.2014 року №78-3878-вих.-14 (т. 1 а.с. 47).

За таких обставин, є безпідставним твердження позивача про порушення відповідачем порядку його звільнення в частині неодержання попередньої згоди первинної профспілкової організації.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у відповідача- прокуратури Івано-Франківської області були правові підстави для звільнення позивача із займаної посади, оскільки судом встановлено наявність змін в організації виробництва і праці, а також мала місце відмова працівника від переведення на інші посади, які були запропоновані відповідачем. Судом встановлено, що відповідачем дотримано норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника за п. 1 ст. 40 КЗпП України. При цьому, інші доводи позивача не спростовують вказаних вище фактів та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних наказів.

За таких обставин, судом не встановлено порушень прокуратурою Івано-Франківської області при прийнятті оскаржуваних наказів, які б слугували підставою для поновлення позивача на публічній службі. Враховуючи це, також не підлягають до задоволення і інші позовні вимоги позивача, зокрема щодо стягнення з відповідачів середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Григорук О.Б.

Постанова складена в повному обсязі 13.03.2015 року.