Постанова № 43112972, 19.02.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

19 лютого 2015 року справа № 814/3597/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Єнтіної А.П., секретаря судового засідання Западнюк К.А.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 26.11.14);

від відповідача: Чернявський В.С. (довіреність №66/10-039 від 21.02.14);

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовомФізичної особи-підприємецця ОСОБА_3, АДРЕСА_1

доДержавної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, вул. Артема, 1-А, м. Миколаїв,54052

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.11.2014р. №0022671701, від 18.11.2014р. № 0022681701, визнання протиправним та скасування вимоги від 29.10.2014р. №Ф985-17/8, В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі-позивач, ФОП ОСОБА_3) звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області (далі-відповідач, ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.11.2014р. №0022671701 та №0022681701, рішення від 18.11.2014 р. №0003381701, вимоги про сплату боргу від 29.10.2014 р. №Ф-985-17/8. Мотивуючи свої вимоги тим, що податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій прийняті відповідачем безпідставно, за відсутністю доведеності наявності порушень вимог чинного законодавства України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи для звернення відповідача з запитом до АІС "Автомобіль" ДАІ МВС України для отримання інформації щодо зареєстрованих транспортних засобів.

Але, суд відмовляє у заявленому клопотанні, оскільки таке питання щодо належності транспортного засобу вже з'ясовувалось при проведенні перевірки і не було доводом визначеним в акті перевірки як підставу для прийняття податкових повідомлень-рішень. Також, зважаючи на заявлене клопотання судом вбачається з боку відповідача затягування розгляду справи, так як після відкриття провадження у справі пройшло 3 місяці.

Дослідивши матеріали справи, діюче законодавство, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов наступного.

ФОП ОСОБА_3 зареєстрований виконавчим комітетом Миколаївської міської ради від 07.10.1998 р. №25220170000008436 та перебуває як платник податків на обліку в ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва, має торговий патент серії НОМЕР_3 на право роздрібної торгівлі пальним, виданий ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва строком дії з 01.04.2011 по 31.03.2016 р.

22.10.2014р. фахівцями ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 щодо правильності та своєчасності сплати податків, зборів та внесків з питань правових відносин з платниками податків ТОВ "Константа-Імпекс" (код ЄДРПОУ 37624342) за березень, травень, 2013 р. та ТОВ "Нафт-Ойл" (код ЄДРПОУ 39040674) за червень, липень 2014 р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 29.10.2014 року №884/14-05-17-01/НОМЕР_2, у висновках якого встановлено, що перевіркою встановлено порушення позивачем:

1) п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України в результаті завищення витрат за 2013 рік на суму 253366,50 грн., занижено податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за 2013 р. на суму 43072,31 грн.;

2) ст. 128 п. 6 Господарського кодексу України, ст. 177 п. 177.10. ПК України, що виявилось у неналежному веденні обліку витрат за 2013 рік (включено перекручені дані до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік, а саме: завищено витрати за 2013 рік на суму 253366,50 грн., в результаті чого занижено суму чистого оподатковуваного доходу за 2013 рік на суму 253366,50 грн.;

3) ч.2 п.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого перевіркою донараховано єдиного внеску за 2013 р. на суму 87918,18 грн.;

4) п. 198.1, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті завищення податкового кредиту за березень 2013 року на суму 13968,80 грн., за квітень 2013 р. на суму 17893,80 грн., за травень 2013 р. на суму 18810,70 грн., за червень 2013 р. на суму 6694,17 грн., за липень 2013 р. на суму 28024,00 грн., занижено податок на додану вартість за 2013-2014 роки всього на суму 85392 грн.

На підставі Акту перевірки ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва прийнято: вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29.10.2014 р. №Ф-985-17/8 щодо заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 87918,18 грн.; рішення від 18.11.2014 р. №0022691701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасного не нарахованого єдиного внеску в сумі 4395,91 грн.; податкове повідомлення-рішення від 18.11.2014 р. №0022671701 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 128088 грн., в т.ч. за основним платежем - 85392 грн., за штрафними санкціями - 42696 грн.; податкове повідомлення-рішення від 18.11.2014 р. №0022681701 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 60479,27 грн., в т.ч. за основним платежем - 40319,51 грн., за штрафними санкціями - 20159,76 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги є непідтвердженість здійснення реальності господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками ТОВ "Константа-Імпекс", ТОВ "Нафт-Ойл".

Такий висновок податкового органу ґрунтується на використаних під час аналізу господарських операцій позивача та його контрагентів матеріалів податкових перевірок, а саме висновки:

- Акту перевірки від 14.07.2014 р. №32/2200/37624342 Світловодської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Константа-Імпекс" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП "Аріс" їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий-липень 2013 року", в якому встановлено відсутність фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ "Константа-Імпекс" з підприємствами-постачальниками, відсутність реальності поставок товарів на адресу ТОВ "Константа-Імпекс" за березень, травень 2013 року, податкові накладні, виписані ТОВ "Константа-Імпекс" в подальшому підприємствам-покупцям за відповідними фінансово-господарськими операціями мають ознаки первинних документів таких, що не відповідають чинному законодавству, а тому податкові накладні, складені та видані з порушенням податкового законодавства України, не можуть вважатися належним доказом на підтвердження правомірності формування витрат підприємствами-покупцями;

- Акту перевірки від 07.08.2014 р. №160/14-02-22-01/39040674 ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Нафт-Ойл" щодо формування податкового кредиту з контрагентами-постачальниками та податкових зобов'язань з контрагентами-покупцями за січень-червень 2014 р.";

- Акту перевірки від 08.09.2014 р. №176/14-02-22-01/39040674 ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Нафт-Ойл" щодо формування податкового кредиту з контрагентами постачальниками та податкових зобов'язань з контрагентами-покупцями за липень 2014 року", в якому встановлено відсутність фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ "Нафт-Ойл" з підприємствами-постачальниками, відсутність реальності поставок товарів на адресу ТОВ "Нафт-Ойл" за червень, липень 2013 року, податкові накладні, виписані ТОВ "Нафт-Ойл" в подальшому підприємствам-покупцям за відповідними фінансово-господарськими операціями мають ознаки первинних документів таких, що не відповідають чинному законодавству, а тому податкові накладні, складені та видані з порушенням податкового законодавства України, не можуть вважатися належним доказом на підтвердження правомірності формування витрат підприємствами-покупцями.

Суд дійшов висновку про неправомірність позиції відповідача щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій, оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання господарських операцій з ТОВ "Константа-Імпекс" та ТОВ "Нафт-Ойл".

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 09.01.2013р. між позивачем (Покупець) та ТОВ "Константа-Імпекс" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №01-03К, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти у відповідності з умовами, визначеними цим договором.

На підставі договору від ТОВ "Константа-Імпекс" було отримано рахунки-фактури №СФ-0000075 від 06.03.2013 р., № СФ-0000095 від 25.03.2013 р., СФ-0000162 від 16.05.2013 р.

Поставку товару та його прийняття здійснено на підставі видаткових накладних №РН-000061 від 06.03.2013 р., №РН-0000082 від25.03.2013 р., №РН-0000137 від 17.05.2013 р.

На кожну поставку партії товару продавцем ТОВ "Константа-Імпекс" виписано та видано покупцю податкові накладні №8 від 06.03.2013 р., №31 від 25.03.2013 р., №21 від 17.05.2013 р., які відображені в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Розрахунки проведені в повному обсязі в період з 12.03.2013р. по 30.05.2013 р., що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками.

Транспортування товару до покупця здійснено на підставі ТТН форми 1-ТТН (нафтопродукт) №57 від 06.03.2013 р., №77 від 25.03.2013 р., №129 від 17.05.2013р.

Взаємовідносини позивача з ТОВ "Нафт-Ойл" здійснювалися на підставі договору поставки від 23.06.2014 р. №028-НО, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали у відповідності з умовами, визначеними цим договором.

На підставі договору від ТОВ "Нафт-Ойл" було отримано рахунки на оплату №108 від 30.06.2014 р., №121 від 30.06.2014 р., №140 від 30.07.2014 р.

Поставку товару та його прийняття здійснено на підставі видаткових накладних №98 від 30.06.2014 р., №111 від 30.06.2014 р., №130 від 30.07.2014 р.

На кожну поставку партії товару продавцем ТОВ "Нафт-Ойл" виписано та видано покупцю податкові накладні №108 від 30.06.2014 р., №118 від 30.06.2014 р., №144 від 30.07.2014 р., які відображені в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Розрахунки проведені в повному обсязі в період з 08.07.2014р. по 30.07.2014 р., що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками.

Транспортування товару до покупця здійснено на підставі ТТН форми 1-ТТН (нафтопродукт) №98 від 30.06.2014 р., №111 від 30.06.2014 р., №130 від 30.07.2014р.

Суд звертає увагу, що окрім договору, видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, виписаних та складених відповідно до вимог чинного законодавства на кожну партію поставки товару окремо, платіжних доручень на оплату товару, позивачем надано й перелік документів, наявність яких є обов'язковою згідно Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008р. №281/171/578/155. А саме витяг з журналу реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів у резервуарах за формою №7-НП, витяг з журналу обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП, в якому відображається щоденний облік (прийняття та відпуск) кожного виду нафтопродуктів та інші відомості.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача з приводу того, що угоди між позивачем та контрагентами фактично не відбувалося, оскільки відповідачем не надано суду жодного доказу, який би спростовував факт здійснення цих угод. Заперечення відповідача ґрунтуються виключно на його припущеннях та думці.

Разом з тим, в акті перевірки містяться доводи відповідача про те, що позивачем до перевірки не надано договору (угоди) щодо орендованих позивачем ємкостей загальним об'ємом 150 куб.м. для зберігання ПММ та не вказана інформація щодо місця їх знаходження.

З цього приводу суд зазначає, що у матеріалах справи містяться докази того, що позивач (Орендар) 01.01.2013 р. та 01.01.2014р. уклав з ТОВ "Миколаївське ТЕП-14896" (Орендодавець) договори №8, №12 про оренду приміщення та обладнання, відповідно до яких Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне володіння і користування приміщення та обладнення, які розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Подвійського, 16. Виконання зобов'язання за зазначеними договорами підтверджені актами прийому-передачі від 01.01.2013р. та від 01.01.2014 р.

Отже, суд вважає, що на підставі наданих позивачем копій первинних документів позивач довів суду реальність здійснення господарської операції з контрагентами, тому суд вважає, що встановлений факт здійснення господарської операції.

Так, з досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у його контрагента, з якими позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

Окрім того, юридична відповідальність за порушення податкового законодавства має індивідуальний характер та жодна особа не може нести відповідальність за дії іншої особи, оскільки жодна норма діючого законодавства не встановлює такої можливості.

Разом з тим, п.198.1. ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3. ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

П. 198.6. ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, з урахуванням наданих позивачем доказів, суд вважає, що обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій, на які платних податку посилається як на підставу формування податкового кредиту, у судовому засіданні доведені повністю, у зв'язку з чим суд не приймає до уваги доводи відповідача про нереальність правочинів.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали намір на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок.

Також слід зазначити, що відповідно до п.177.2. ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

П.177.4. ст.177 ПК України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Разом з цим п.44.1. ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину та не реальність господарської операції між позивачем і його контрагентами не знайшла свого підтвердження здобутими по справі доказами, а інших фактичних мотивів в основу спірних податкових повідомлень-рішень не покладено, а також наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, суд приходить до висновку про недоведеність факту порушення ФОП ОСОБА_3 вимог п.177.2, п. 177.4 ст. 177, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України.

Крім того, податковим органом зазначено, що в порушення п. 2 частини 1 ст. ст.7 Закону України від 08.07.2010 р. №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", позивачем занижено чистого доходу на суму 253366,50 грн. та згідно ст. 9 цього Закону занижено суму страхових внесків від суми чистого доходу за 2013 рік, внаслідок чого було донараховано єдиного соціального внеску на суму 87918,18 грн.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. №2464-УІ платниками єдиного соціального внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. №2464-УІ для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

З огляду на те, що в ході розгляду даної справи заниження чистого доходу позивача на суму 253366,50 грн. визнано судом таким, що ґрунтується на хибних висновках та спростовано первинними документами, що підтверджують реальне виконання договорів з його контрагентами, тому суд вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 29.10.2014 р. №Ф-985-17/8 щодо заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 87918,18 грн.; рішення від 18.11.2014 р. №0022691701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасного не нарахованого єдиного внеску в сумі 4395,91 грн.; податкове повідомлення-рішення від 18.11.2014 р. №0022671701 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 128088 грн., в т.ч. за основним платежем - 85392 грн., за штрафними санкціями - 42696 грн.; податкове повідомлення-рішення від 18.11.2014 р. №0022681701 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 60479,27 грн., в т.ч. за основним платежем - 40319,51 грн., за штрафними санкціями - 20159,76 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 2, ст.7, ст. 158, ст. 161-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 18.11.2014 р. №0022671701.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 18.11.2014 р. №0022681701.

4. Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 29.10.2014 р. №Ф-985-17/8.

5. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 18.11.2014р. №0022691701.

6. Відшкодувати судові витрати в сумі 487,20 грн. з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (код НОМЕР_4).

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення/отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А. П. Єнтіна