Постанова № 43112951, 03.03.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2015 року м. Київ 810/6584/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Управління забезпечення функціонування об'єктів Чорнобильської АЕС»

до Вишгородської об'єднаної державної фінансової інспекції в Київській області

про визнання неправомірними і скасування пунктів вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Державне підприємство «Управління забезпечення функціонування об'єктів Чорнобильської АЕС» (далі - позивач, Підприємство, ДП «УЗФО ЧАЕС») з позовом до Вишгородської об'єднаної державної фінансової інспекції в Київській області (далі - відповідач, Інспекція) про визнання неправомірними і скасування пунктів 2, 3, 5 вимоги Вишгородської об'єднаної державної фінансової інспекції в Київській області від 29.10.2014 № 17-16/3343 «Про усунення виявлених ревізією Державного підприємства «Управління забезпечення функціонування об'єктів Чорнобильської АЕС» порушень законодавства з фінансових питань» (далі - Вимога), якими приписано наступне:

пункт 2 Вимоги. Відшкодувати витрати на оплату праці, проведені з порушенням чинного законодавства, що призвели до втрат фінансових ресурсів (коштів державного бюджету), у встановленому законодавством порядку в сумі 138087,57 грн., а саме :

- зайво нарахована та виплачена доплата за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт - 97318,82 грн.;

- зайво нарахована та виплачена доплата за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника - 3617,27 грн.;

- зайво сплачений єдиний соціальний внесок по незаконно виплачених сумах з оплати праці 37151,48 грн. (35818,92 грн. + 1332,56 грн.).

пункт 3 Вимоги. Укласти договори з юридичними особами на санітарно-гігієнічне обслуговування та відобразити в обліку дебіторську заборгованість за недоотримані доходи на загальну суму 30290,30 грн. Провести претензійно-позовну роботу з корпорацією «Укртрансбуд», Дочірнім підприємством «Ютем-Інжиніринг» ПАТ «Південнотеплоенергомонтаж», ТОВ «Буденергомонтаж» щодо стягнення коштів за послуги, які надаються на платній основі, в сумі 30290,30 грн.

пункт 5 Вимоги. Відобразити в обліку дебіторську заборгованість за 2-ДПРЗ м. Чорнобиль ГУ ДСНС України у Київській області та ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» щодо яких здійснені безпідставні витрати бюджетних коштів за надані послуги автотранспорту та послуги з організації лікувально-профілактичного харчування на суму 2986478,98 грн. Провести претензійно-позовну роботу з контрагентами щодо відшкодування коштів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає наступне.

Щодо пункту 2 Вимоги позивач зазначає, що нормативними документами, які регулюють оплату праці на підприємстві є Кодекс законів України про працю, Закон України «Про оплату праці», Галузева угода між Державним агентством України з управління зоною відчуження і Профспілкою працівників атомної енергетики та промисловості України на 2012-2013 роки, а також Порядок оплати праці та надання соціальних гарантій працівникам державного підприємства «Управління забезпечення функціонування об'єктів Чорнобильської АЕС» від 30.05.2012, погоджений Головою ДАЗВ, який діє на підприємстві внаслідок відсутності Колективного договору.

Позивач стверджує, що вказаними нормативними актами не передбачено такої обов'язкової умови, як наявність на підприємстві такої вакантної посади, для встановлення доплати за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт. Тому, на думку позивача, висновки Інспекції про безпідставність встановлення такої доплати внаслідок відсутності вакансій не відповідають діючому законодавству.

Стосовно порушень встановлення доплати за виконання обов'язків тимчасового відсутнього працівника позивач зазначає, що така доплата була встановлена та виплачена підприємством за наявності визначених на те підстав, у розмірі, передбаченому нормативними документами (до 100% посадового окладу (тарифної ставки) відсутнього працівника), та виключно в межах бюджетних асигнувань (фонду оплати праці).

Стосовно вимоги про відшкодування зайво сплаченого єдиного соціального внеску позивач зауважив, що таке питання стосується виконання підприємством обов'язків страхувальника в системі обов'язкового державного соціального страхування та в залежності від періоду вчинення тих чи інших порушень відноситься до виключних повноважень органу Пенсійного фонду України чи податкового органу щодо здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Позивач розцінює вимогу Інспекції здійснити відшкодування зайво проведеного нарахування єдиного соціального внеску як перевищення меж визначеної законом компетенції, взяття на себе повноважень відповідних державних органів, та протиправне спонукання страхувальника вчинити певні дії у зв'язку зі сплатою єдиного страхового внеску.

Також позивач звертає увагу, що зміст пункту 2 Вимоги не розкриває точного юридичного змісту дій, які зобов'язане вчинити Підприємство, отже є неконкретними і не можуть вважатися такими, що містять чіткий імперативний припис, а як наслідок, виконатися не можуть.

Щодо пункту 3 Вимоги позивач зазначає, що підставою для такої вимоги стали висновки ревізії щодо порушення ДП «УЗФО ЧАЕС» вимог ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.1999; п.8 П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290. ДП «УЗФО Чорнобильської АЕС» про проведення безоплатної реалізації послуг на загальну суму 30290,30 грн., в т.ч. в 2012 році - 1487,80 грн., в 2013 році - 26024,30 грн., в 2014 році - 2778,20 грн., що призвело до втрачених Підприємством доходів, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) на вищевказану суму.

Позивач пояснює, що забезпечення шафами для переодягання, в обсязі, вказаному в акті ревізії, виконувалися підприємством не в порядку здійснення господарської операції, внаслідок укладення господарського договору, а в порядку виконання своїх статутних завдань та функцій.

Зазначає, що одним із предметів діяльності ДП «УЗФО ЧАЕС» відповідно до п.2.2.1. Статуту є організація санітарно-перепускного режиму (куди входить надання шаф для переодягання) персоналу ДСП ЧАЕС, підрядного (субпідрядного) та відрядженого персоналу. Відповідно до п.1.3.2. Програми робіт забезпечення персоналу ЗІЗ (в тому числі шафами для переодягання) відбувається за бюджетні кошти. Згідно з п. 3.5 Статуту ДП «УЗФО ЧАЕС» Підприємство є правонаступником майнових прав і обов'язків ДСП ЧАЕС відповідно до акту передачі та розподільчого балансу, в межах переданого йому майна та повноважень. ДСП ЧАЕС є Реципієнтом та пов'язане зобов'язаннями перед Європейським банком реконструкції та розвитку та іншими виконавцями робіт, які реалізуються за Планом здійсненням заходів на об'єкті «Укриття», що фінансуються за кошти Чорнобильського Фонду «Укриття» відповідно до Рамкової угоди між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку стосовно діяльності Чорнобильського Фонду «Укриття» в Україні, яка ратифікована Законом України № 80/98-ВР від 04.02.1998. За умовами зазначеної Угоди Україна гарантує повне і своєчасне виконання Реципієнтом та АЯР їх відповідних обов'язків, які викладені в Угодах про надання Грантів, в тому числі в обов'язковому порядку своєчасно надавати кошти, приміщення, послуги та інші засоби, необхідні та доцільні для реалізації Проектів. За зверненням Європейського банку Реконструкції та розвитку до Державного агентства України з управління зоною відчуження від 21.02.2012, ДП «УЗФО ЧАЕС» надавало шафи для переодягання персоналу, який виконував саме роботи, визначені зазначеними вище умовами та підставами, як правонаступник прав та обов'язків після реорганізації ДСП ЧАЕС за листами ДСП ЧАЕС, які підтверджували виконання саме цими підприємствами вказаного об'єму робіт за міжнародними проектами.

Стосовно вимоги Інспекції про вчинення певних дій в інтересах державного бюджету та в інтересах самого позивача (пред'явити позови до інших осіб) суперечить загальним Конституційним нормам щодо набуття права, а не обов'язку захищати свої інтереси у судовому порядку.

Позивач стверджує, що обов'язок по відшкодуванню збитків настає для суб'єктів господарювання у разі порушення господарського зобов'язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (статті 224, 225 Господарського кодексу України, стаття 23 Цивільного кодексу України). Оскільки дії ДП «УЗФО ЧАЕС» не стали наслідком порушення господарського зобов'язання, то висновки щодо наявності збитків та необхідності їх відшкодування вчинені в інтересах ДП «УЗФО ЧАЕС». Відповідно до статті 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Щодо пункту 5 Вимоги позивач зазначає, що така вимога здійснена на підставі висновків ревізії щодо вчинення ДП «УЗФО ЧАЕС» порушення підпунктів 5, 6 пункту 1 статті 7 Бюджетного кодексу України, абзацу 2, 3 пунктів 5, 8, 9, 20, 22 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 протягом періоду з 01.01.2012 по 01.07.2014 та безпідставно здійснених за рахунок бюджетних коштів витрат юридичних осіб всупереч законодавству при відсутності дебіторської заборгованості в обліку на загальну суму 2986478,98 грн. Внаслідок допущеного порушення Підприємству завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 2986478,98 гривень. Окрім того, ревізором зроблено висновок про безпідставність проведення списання пально-мастильних матеріалів та продуктів харчування витрачених на зазначені цілі, в т.ч.: 2-ДПРЗ ГУ ДСНС України в Київській області в розмірі 1341340,50 грн. (а саме продуктів харчування - 943452,03 грн., паливно-мастильних матеріалів - 397888,47 грн.); ВВО-1 ДСП «ЧСК» в розмірі 1645138,48 грн. (а саме: продуктів харчування - 1578919,63 грн., паливно-мастильних матеріалів - 66218,85 грн.).

Позивач зауважує, що Підприємство брало бюджетні зобов'язання та витрачало бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених планом використання бюджетних коштів, який на початок кожного року погоджує уповноважений орган, тобто Державне агентство України з управління зоною відчуження, а зазначені дії не є порушенням вимог бюджетного законодавства. Списання продуктів харчування та паливно-мастильних матеріалів в бухгалтерському обліку проводилось цілком законно відповідно первинних документів в межах норм з віднесенням на собівартість послуг, які надавались ВВО-1 ДСП «ЧСК» та 2-ДПРЗ ГУ ДСНС України в Київській області, в частині забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням та забезпечення автомобільних пасажирських перевезень, включених до програми робіт ДП УЗФО ЧАЕС на 2012-2014 роки, які погоджені Державним агентством України з управління зоною відчуження, яке є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та відповідальним виконавцем бюджетної програми відповідно до пункту 4 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для підтримки у безпечному стані енергоблоків та об'єкта "Укриття" і здійснення заходів щодо підготовки до зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2011 № 234.

Відповідач позову не визнав, під час судового розгляду справи надав суду письмові заперечення в яких просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Стосовно порушень з боку Підприємства порядку встановлення доплати за виконання обов'язків тимчасового відсутнього працівника відповідач зазначив, що згідно з пункту 5.10 Положення про встановлення та виплату доплат працівникам ДП «УЗФО Чорнобильської АЕС», затвердженого наказом від 25.06.2012 № 76, за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюється доплата у відсотках посадового окладу відсутнього працівника. Таким чином, нарахування вказаної доплати, у відсотках до посадового окладу працівників за основною роботою є безпідставною, що призвело до зайвого використання коштів та завищення витрат та нанесення матеріальної шкоди (збитків) Держбюджету.

Щодо порушень з боку Підприємства порядку встановлення доплати за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт зауважив, що відповідно до пункту вищеозначеного Положення розмір доплати одному працівнику не обмежуються і визначається наявністю економії за тарифними ставками і окладами, які могли б виплачуватися за умови дотримання нормативної чисельності працівників. На думку відповідача, основною умовою, за якою може бути встановлена доплата за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт, є наявність вакантної посади у штатному розписі. Якщо вакансії немає, встановити таку доплату неможливо, оскільки немає ні відповідних тарифних ставок і окладів, ні економії, розрахованої за цими ставками.

Також відповідач звернув увагу на невідповідність службових записок керівників підрозділів Підприємства, на підставі яких встановлювалися доплати за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт, вимогам вказаного Положення.

Відносно пункту 3 Вимоги відповідач зазначив, що з метою виключення перенесення радіоактивних речовин із зони суворого режиму в зону вільного режиму, в зону відчуження та за її межі, на території ЧАЕС встановлений санітарно-пропускний режим. Одним із предметів діяльності Підприємства є організація санітарно-перепускного режиму. Пересування на усі об'єкти, розташовані на території, яка закріплена за підрозділами ЧАЕС в зоні відселення і назад, здійснюється тільки через санперепускник «Семіходи». Санпропускник є основним розділовим санітарно-гігієнічним об'єктом, призначеним для переодягання, дезактивації і санітарної обробки шкірних покривів, радіаційного контролю забрудненості шкірних покривів, спецодягу, особистого одягу, з дотриманням стандартного порядку проходження. У санпропускнику передбачені місця для зберігання додаткових засобів індивідуального захисту і переодягання. Відповідно до наданих під час ревізії договорів на організацію санітарно-гігієнічного обслуговування та даних Розшифровок по надходженню не бюджетних коштів за напрямками діяльності ДП «УЗФО Чорнобильської АЕС» отримувало дохід від організації санітарно-гігієнічного обслуговування. Однак, шляхом співставлення даних договорів, Актів виконаних робіт, Журналу реєстрації обліку поселення на ділянці санпропускника «Семіходи» персоналу організацій встановлено, що протягом періоду з 14.09.2012 по 31.03.2014 персонал трьох суб'єктів господарювання (корпорації «Укртрансбуд», Дочірнього підприємства «Ютем-Інжиніринг» ПАТ «Південно- теплоенергомонтаж», Товариства з обмеженою відповідальністю «Буденергомонтаж») безкоштовно забезпечувався шафами для переодягання. При цьому, Підприємством договори на надання шаф для переодягання в санпропускнику «Семиходи» із такими суб'єктами господарювання не укладалися, а вказані послуги їм надавалися на підставі листів на ім'я начальника адміністративно-господарського цеху Задерея В.І., на яких міститься резолюція про безкоштовне надання таких послуг.

Відповідач стверджує, що виконання умов договорів між ДСП ЧАЕС та ДП «УЗФО ЧАЕС» можуть стосуватись тільки господарських відносин між ними, а не з підрядними організаціями, що виконують роботи за договорами з ДСП ЧАЕС, адже Підприємство фактично не має зобов'язань перед ЄБРР та не є стороною Грантової угоди між ЄБРР та ДСП ЧАЕС.

Щодо пункту 5 Вимоги відповідач пояснив суду, що протягом періоду з 01.01.2012 по 01.07.2014, ДП УЗФО ЧАЕС зайво виділені бюджетні кошти, які використані на покриття витрат сторонніх юридичних осіб при відсутності дебіторської заборгованості в обліку на загальну суму 2 986 478,98грн., чим порушено вимоги підп. 5, 6 п.1 ст.7, п. 6 ст. 20 Бюджетного кодексу України. Так, ревізією встановлено, що ДП УЗФО ЧАЕС протягом ревізованого періоду, за рахунок бюджетних коштів, безкоштовно надавалися послуги автотранспорту та послуги з організації лікувально-профілактичного харчування іншим юридичним особам, а саме: для 2-ДПРЗ ГУ ДСНС України в Київській області та ВВО-1 ДСП «Чорнобильський спецкомбінат».

У судове засідання, призначене на 03.03.2015 уповноважені представники сторін не з'явились, надали до суду клопотання у яких просили провести судовий розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до положень частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

На підставі викладеного, розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Державне підприємство «Управління забезпечення функціонування об'єктів Чорнобильської АЕС», код за ЄДРПОУ 36359955, зареєстроване як юридична особа 11.01.2012 Виконавчим комітетом Славутицької міської ради; організаційно-правова форма: державне підприємство; форма власності - державна.

Підприємство здійснює свою діяльність на підставі Статуту, затвердженого наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження від 29.12.2011 №119 (далі - Статут).

Відповідно до Наказу МНС України № 643 від 23.06.2011 та Статуту Підприємство є правонаступником майна, прав та обов'язків Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» (ДСП ЧАЕС) у частині майна, прав та обов'язків, пов'язаних з діяльністю Управління забезпечення функціонування об'єктів ДСП ЧАЕС, згідно з розподільчим балансом.

На виконання п. 6.4.5.1 плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в Київській області на II квартал 2014 року, відповідно до звернення Управління ГУ МВС України в Київській області від 13.03.2013 № 562 та на підставі направлень на проведення ревізії від 26.06.2014 № 254-255 та від 04.08.2014 № 282, виданих начальником Вишгородської об'єднаної державної фінансової інспекції в Київській області, з 26.06.2014 по 18.09.2014 ревізійною групою Інспекції проведено ревізію фінансово-господарської діяльності в Державному підприємстві «Управління забезпечення функціонування об'єктів Чорнобильської АЕС» за період з 01.01.2012 по 01.07.2014, висновки якої зафіксовані у Акті ревізії № 17-31/25 від 25.09.2014.

За результатами розгляду заперечень Підприємства на Акт ревізії № 17-31/25 від 25.09.2014 висновки останнього залишені без змін.

На підставі Акту ревізії Інспекцією на адресу Підприємства виставлено вимогу від 29.10.2014 №17-16/3343 «Про усунення виявлених ревізією Державного підприємства «Управління забезпечення функціонування об'єктів Чорнобильської АЕС» порушень законодавства з фінансових питань», оскаржуваними пунктами 2, 3 та 5 якої приписано:

пункт 2 Вимоги - відшкодувати витрати на оплату праці, проведені з порушенням чинного законодавства, що призвели до втрат фінансових ресурсів (коштів державного бюджету), у встановленому законодавством порядку в сумі 138087,57 грн., а саме:

- зайво нарахована та виплачена доплата за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт - 97318,82 грн.;

- зайво нарахована та виплачена доплата за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника - 3617,27 грн.;

- зайво сплачений єдиний соціальний внесок по незаконно виплачених сумах з оплати праці 37151,48 грн. (35818,92 грн. + 1332,56 грн.).

пункт 3 Вимоги - укласти договори з юридичними особами на санітарно-гігієнічне обслуговування та відобразити в обліку дебіторську заборгованість за недоотримані доходи на загальну суму 30290,30 грн. Провести претензійно-позовну роботу з корпорацією «Укртрансбуд», Дочірнім підприємством «Ютем-Інжиніринг», ПАТ «Південнотеплоенергомонтаж», ТОВ «Буденергомонтаж» щодо стягнення коштів за послуги, які надаються на платній основі, в сумі 30290,30 грн.

пункт 5 Вимоги - відобразити в обліку дебіторську заборгованість за 2-ДПРЗ м. Чорнобиль ГУ ДСНС України у Київській області та ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» щодо яких здійснені безпідставні витрати бюджетних коштів за надані послуги автотранспорту та послуги з організації лікувально-профілактичного харчування на суму 2986478,98 грн. Провести претензійно-позовну роботу з контрагентами щодо відшкодування коштів.

Вважаючи такі пункти Вимоги неправомірними, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам суд зазначає про таке.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні врегульовані Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».

Частина 2 статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII визначає, що лише законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Таким чином, вимоги щодо усунення наслідків порушення законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, викладені у вимозі, повинні відповідати передбаченим законом способам захисту порушених інтересів держави.

Розглядаючи позовну вимогу про скасування пункту 2 Вимоги, суд виходить з наступного.

За змістом статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Статтею 98 Кодексу законів про працю України встановлено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Вказані норми кореспондуються зі статтею 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР відповідно до змісту якої, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

Галузевою угодою між Державним агентством України з управління зоною відчуження і Профспілкою працівників атомної енергетики та промисловості України на 2012-2013 роки (далі - Галузева угода) визначено наступне.

Пункт 1.2. Галузевої угоди: Сторонами Угоди є Державне агентство України з управління зоною відчуження (далі - Агентство), з одного боку, в особі Голови Агентства, і Профспілка працівників атомної енергетики та промисловості України (далі - Профспілка), з другого боку, в особі Голови Атомпрофспілки (далі - Сторони).

Пункт 1.3. Галузевої угоди. Угода поширюється на всіх працівників, прийнятих на умовах найму незалежно від форми трудового договору підприємств, організацій, установ незалежно від форм власності, що знаходяться у сфері управління Агентства (далі - Підприємства), а також на виборних та штатних працівників організаційних ланок Профспілки. Положення Угоди діють безпосередньо і поширюються на всіх суб'єктів, які перебувають у сфері дії кожної із Сторін, які підписали цю Угоду.

Пункт 1.4 Галузевої угоди. Угода встановлює мінімальні гарантії і умови оплати праці та інші взаємні зобов'язання, які є обов'язковими для Сторін та для застосування під час укладання колективних договорів.

Пункт 1.5. Галузевої угоди. Умови Угоди, укладеної відповідно до чинного законодавства, спільні зобов'язання та домовленості є обов'язковими для виконання Сторонами. Договори і угоди, укладені колективно або індивідуально, розпорядчі документи Агентства та Підприємств не можуть погіршувати становище працівників порівняно з Угодою. Положення документів, які погіршують становище працівників порівняно з Угодою, вважаються недійсними.

Встановленим Галузевою угодою нормам кореспондують положення Порядку оплати праці та надання соціальних гарантій працівникам державного підприємства «Управління забезпечення функціонування об'єктів Чорнобильської АЕС» від 30.05.2012 року, погодженим Головою Державного агентства України з Управління зоною відчуження (т. 1 а. с. 181-194) (далі - Порядок), що діє на підприємстві внаслідок відсутності Колективного договору.

Порядок встановлення доплат працівникам ДП УЗФО ЧАЕС визначено внутрішнім Положеннями «Про встановлення та виплату доплат працівникам ДП УЗФО ЧАЕС», затвердженими наказами від 25.06.2012 № 76 та від 19.08.2013 (12П-УЗФО) (далі - Положення).

Пунктом 6.1 Положення визначено, що доплата за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт може призначатися працівникам підприємства, які пов'язані з ним трудовим договором. Розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт визначається як виконання наряду зі своєю основною роботою, яка обумовлена укладеним трудовим договором, додаткового об'єму робіт по одній і тій же професії або посаді.

Згідно з пунктами 6.3, 6.4 Положення виплата доплати здійснюється в межах фонду оплати праці. Підставою для встановлення доплати є наказ директора про встановлення доплати, який видається на підставі рішення комісії. Рішення про встановлення доплати та визначення розміру доплати приймає спеціально створена комісія, призначена наказом директора по підприємству на підставі клопотань відповідних керівників структурних підрозділів, поданих у вигляді службової записки на кожного кандидата.

Відповідно до пункту 6.5 Положення розмір доплати одному працівнику не обмежуються і визначається наявністю економії за тарифними ставками і окладами, які могли б виплачуватися за умови дотримання нормативної чисельності працівників.

Як було зазначено вище, відповідач стверджує, що основною умовою, за якою може бути встановлена доплата за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт, є наявність вакантної посади у штатному розписі; якщо вакансії немає, встановити таку доплату неможливо.

Суд вважає таке твердження відповідача безпідставним та таким, що ґрунтується на вільному трактуванні умов Положення.

При цьому, судом встановлено, що під час встановлення доплати працівникам Підприємства дотримано визначений Положенням порядок їх встановлення, а саме наявність відповідних клопотань (службових записок) керівників відділів Підприємства, протоколів засідань Спеціальної комісії, наказів керівника.

Також суду доведено наявність одержаної економії за тарифно-окладним фондом та меншу штатну чисельність працівників Підприємства (звіти форми 6-ПВ, т. 1 а.с. 177-180), ніж нормативна, визначена Розрахунком, погодженим Головою Державного агентства з управління зоною відчуження (т. 1 а.с. 173-176).

В свою чергу, факт встановлення працівникам Підприємства доплати за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт у межах бюджетних асигнувань (фонду оплати праці) відповідачем не заперечується.

У зв'язку з викладеними пункт 2 Вимоги в частині відшкодування зайво нарахованої та виплаченої доплати за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт в сумі 97318,82 грн., а також у похідній від неї частині про відшкодування зайво сплаченого єдиного соціального внеску по незаконно виплачених сумах з оплати праці в сумі 35818,92 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно пункту 2 Вимоги в частині відшкодування зайво нарахованої та виплаченої доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника в сумі 3617,27 грн. та похідної від неї частини про відшкодування зайво сплаченого єдиного соціального внеску по незаконно виплачених сумах з оплати праці в сумі 1332,56 грн., суд зазначає наступне.

Як було встановлено, така вимога ґрунтується на твердженні відповідача про те, що за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюється доплата у відсотках посадового окладу саме відсутнього працівника.

Статтею 105 Кодексу законів про працю України визначено, що Працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника. Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.

Відповідно до Положення про встановлення та виплату доплат працівникам ДП «УЗФО Чорнобильської АЕС», затвердженого наказом від 25.06.2012 № 76 за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюється доплата у відсотках посадового окладу відсутнього працівника.

За приписами пунктів 5.6 та 5.9 цього ж Положення розмір доплати одному працівнику не обмежується максимальним розміром і встановлюється в межах економії фонду заробітної плати за тарифною ставкою і окладом заміщуваної посади працівника. Доплата встановлюється у розмірі до 100 відсотків тарифної ставки (окладу, посадового окладу) відсутнього працівника.

Таким чином, доводи відповідача в цій частині знаходять своє підтвердження.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до положень частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі, розсудливо та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій наказів директора Підприємства про встановлення працівникам доплат за виконання обов'язків відсутніх працівників (зокрема т. 1 а.с. 114, т. 2 а.с. 33-35) та зведеної таблиці таких виплат (т. 1 а.с. 7), такі доплати встановлювалися на рівні від 5 до 40 відсотків посадового окладу, а не на рівні 100 можливих.

Тому суд зауважує, що навіть за наявності формальної помилки у порядку встановлення зазначених доплат, висновки Інспекції про спричинення шкоди Державному бюджету є безпідставними, оскільки позивач фактично не вийшов за межі бюджетних асигнувань, і дану обставину не заперечували представники відповідача в ході судового розгляду.

Крім того, судом встановлено, що наказом № 167 від 30.09.2014 (т. 2 а.с. 39) накази про встановлення працівникам доплат за виконання обов'язків відсутніх працівників приведені у відповідність до вимог зазначеного Положення.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що ця частина пункту 2 Вимоги є неправомірною, у зв'язку з чим такий пункт підлягає скасуванню повністю.

Розглядаючи позовну вимогу про скасування пункту 3 Вимоги, суд виходить з наступного.

Законом України № 80/98-ВР від 04.02.1998 ратифіковано Рамкову угоду між Україною та Європейським Банком Реконструкції та Розвитку стосовно діяльності Чорнобильського Фонду «Укриття» в Україні, відповідно до пункту «а» розділу 4 якої Україна гарантуватиме повне і своєчасне виконання Реципієнтом (Чорнобильська атомна електростанція) та АЯР (Адміністрація ядерного регулювання) їх відповідних обов'язків, які викладені в Угодах про надання Грантів.

За приписами пункту «с» розділу 1 вказаної Рамкової угоди Гранти будуть надані Чорнобильській атомній електростанції (Реципієнт). Крім того, Грант може бути доступним з боку Банку безпосередньо для Адміністрації ядерного регулювання (АЯР) в тій мірі, в якій вона бере участь в роботі по впровадженню ПЗУ (План здійснення заходів на об'єкті «Укриття»).

Пунктом «с» розділу 4 Рамкової угоди визначено, що Україна вживатиме всіх необхідних заходів для впровадження Всеохоплюючої програми, спрямованої на підтримку рішення України про закриття Чорнобильської атомної електростанції до 2000 року у відповідності до Меморандуму про взаєморозуміння від 20 грудня 1995 року, підписаного відповідними Урядами країн Великої Сімки і Комісією Європейських співтовариств та Урядом України.

Відповідно до Всеохоплюючої програми України та «Великої сімки» для підтримки закриття Чорнобильської АЕС, затвердженої Меморандумом про взаєморозуміння між Урядом України і Урядами країн «Великої сімки» та Комісією Європейського Співтовариства щодо закриття Чорнобильської АЕС, Перетворення об'єкту «Укриття» в екологічно безпечну систему є одним із пріоритетних напрямів діяльності Програми.

Отже, Чорнобильська атомна електростанція визначена реципієнтом для отримання грантів від Європейського Банку Реконструкції та Розвитку.

Як вже було зазначено, позивач відповідно до Наказу МНС України № 643 від 23.06.2011 та Статуту, затвердженого наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження від 29.12.2011 № 119, створено шляхом реорганізації - виділення зі складу Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», та є правонаступником майна, прав та обов'язків останнього у частині майна, прав та обов'язків, пов'язаних з діяльністю Управління забезпечення функціонування об'єктів Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», згідно з розподільчим балансом.

При цьому, згідно з пунктом 2.1 Статуту Підприємство створено з метою забезпечення ефективності виконання робіт із зняття Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об'єкта «Укриття» на екологічно безпечну зону, а згідно з підпунктом 2.2.1 Статуту одним із предметів діяльності Підприємства є організація санітарно-перепускного режиму, дезактивація спецодягу і засобів індивідуального захисту.

З метою виключення перенесення радіоактивних речовин із зони суворого режиму в зону вільного режиму, в зону відчуження та за її межі, на території ЧАЕС, відповідно до вимог пункту 3.3 Правил радіаційної безпеки при проведенні робіт у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04.04.2008 № 179/276, встановлений санітарно-пропускний режим.

Пересування на усі об'єкти, розташовані на території, яка закріплена за підрозділами ЧАЕС в зоні відселення і назад, здійснюється тільки через санпропускник «Семіходи».

Як пояснив позивач та не заперечувалося відповідачем, до організації санітарно-перепускного режиму входить і надання шаф для переодягання.

Наявність порушень з боку Підприємства пояснюється відповідачем тим, що під час ревізії встановлено, що протягом періоду з 14.09.2012 по 31.03.2014 персонал трьох суб'єктів господарювання (корпорації «Укртрансбуд», Дочірнього підприємства «Ютем-Інжиніринг» ПАТ «Південно-теплоенергомонтаж», ТОВ «Буденергомонтаж») безкоштовно забезпечувався шафами для перевдягання. При цьому, ДП «УЗФО Чорнобильської АЕС» договори на надання шаф для переодягання в санпропускнику «Семиходи» з вказаними суб'єктами господарювання не укладалися, а вищевказані послуги їм надавалися на підставі листів на ім'я начальника адміністративно-господарського цеху Задерея В.І., на яких міститься резолюція про безкоштовне надання таких послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, Директор Департаменту ядерної безпеки Європейського Реконструкції та Розвитку листом від 21.02.2012 (т. 1 а.с. 108) звернувся до Державного агентства України з управління зоною відчуження, в якому, у зв'язку зі створенням нового підприємства «Управління забезпечення функціонування об'єктів Чорнобильської АЕС» наголосив на необхідності дотримання принципу безкоштовного надання послуг, які надаються підрядникам Чорнобильського Фонду «Укриття».

Зміст вказаного листа доведено до відома підрядних організацій ДСП «ЧАЕС» листом від 02.03.2012.

Листом ДСП «ЧАЕС» від 18.09.2012 (а.с. 113) звернулося до позивача із проханням забезпечити безоплатне обслуговування в санітарних пропускниках персоналу всіх підрядних організацій, з якими ДСП «ЧАЕС» в рамках проектів міжнародної технічної допомоги уклало і укладатиме контракти, що ідентифікуються шифром SIP@@.., де символи @ є номером Грантової угоди з ЄБРР.

Отже, позивачем, як правонаступником Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» (Управління забезпечення функціонування об'єктів Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС»), на виконання своїх статутних функцій, підрядникам ДСП «ЧАЕС», контракти з якими (SIP09-3-002/УТБ-03.12, SIP09-1-003, SIP09-3-003 та ін.) фінансуються з Чорнобильського Фонду «Укриття» у рамках міжнародного договору - Рамкової угоди між Україною та Європейським Банком Реконструкції та Розвитку стосовно діяльності Чорнобильського Фонду «Укриття» в Україні, надавалися безкоштовні послуги з надання шаф для переодягання персоналу у санітарно-пропускному пункті «Семіходи».

При цьому, Конституцією України закріплено принцип переваги норм міжнародного права перед національним законодавством.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в даному випадку Підприємство діяло у межах статутної, а не господарської діяльності, на виконання приведеної міжнародної угоди.

Вимога Інспекції про відображення в обліку дебіторської заборгованості за недоотримані доходи, які є одним із видів збитків, не може бути виконана Підприємством, оскільки такому має передувати наявність сукупності таких обставин:

1) наявність збитків у межах саме господарської діяльності;

2) протиправність дій сторони угоди (цивільне правопорушення);

3) причинно-наслідковий зв'язок між діями сторони угоди та збитками.

Отже, суд вважає твердження позивача обґрунтованими з огляду на те, що обов'язок по відшкодуванню збитків настає для суб'єктів господарювання у разі порушення господарського зобов'язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору, а оскільки дії ДП УЗФО ЧАЕС не стали наслідком порушення господарського зобов'язання, то висновки щодо наявності збитків та необхідності їх відшкодування вчинені в інтересах ДП УЗФО ЧАЕС є безпідставними.

За таких обставин, пункт 3 Вимоги в частині зобов'язання відобразити в обліку дебіторську заборгованість за недоотримані доходи підлягає скасуванню.

Стосовно вимоги Інспекції укласти договори з вказаними вище суб'єктами господарювання, суд зазначає, що пункт 3 Вимоги у цій частині підлягає скасуванню як необґрунтований у зв'язку з наступним.

Цивільний кодекс України, зокрема статті 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Розкриваючи зміст засади свободи договору у статтях 6, 627, Цивільний кодекс України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Між тим, виключення з цього загального правила містить норма ч.3 ст. 179 Господарського кодексу України, якою передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Отже, зі змісту зазначених норм чинного законодавства вбачається, що обов'язок сторін укласти договір виникає лише у разі, якщо такий договір заснований на державному замовленні, виконання його є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. У всіх інших випадках сторони вправі, втім не зобов'язані укласти певний договір.

Крім того, виходячи з принципу свободу договору, суд звертає увагу, що суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здiйснювати владнi управлiнськi функцiї шляхом втручання у вiдносини сторiн договору, але має право контролювати належнiсть виконання договору та вiдповiднiсть його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такi умови не суперечили iнтересам суспiльства.

Таким чином, пред'явлена вимога про зобов'язання позивача забезпечити укладання договорів з юридичними особами на санітарно-гігієнічне обслуговування суперечить суті договірних відносин, не узгоджується з принципом свободи договору, порушує визначений законодавством механізм укладання договорів.

При цьому, Вишгородська об'єднана державна фінансова інспекція в Київській області відповідно до своїх повноважень за наведених обставин в даному випадку не має ні обов'язку, ні права зобов'язати ДП «УЗФО ЧАЕС» укласти договори з юридичними особами на санітарно-гігієнічне обслуговування.

Розглядаючи адміністративний позов в частині скасування вимог Інспекції щодо проведення Підприємством претензійно-позовної роботи, які відображені у пунктах 3 та 5 Вимоги, суд зазначає, що такі вимоги також підлягають скасуванню на підставі наступного.

Зі змісту Розділу ІІ Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 3 Цивільно-процесуального кодексу України, статті 1 Господарсько-процесуального кодексу України звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів є невід'ємним та гарантованим державою правом, а не обов'язком. З огляду на це, ніхто не може бути зобов'язаний скористатися своїм правом звернутися до суду для захисту своїх або державних інтересів.

Таким чином, вимоги відповідача щодо проведення Підприємством претензійно-позовної роботи, не ґрунтується на законі та є такими, що прийняті органом фінансового контролю з перевищенням наданих йому повноважень. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.09.2012 у справах № К/9991/36433/12 та № К/9991/40559/12, від 27.09.2012 № К/9991/40179/12.

Розглядаючи позовну вимогу про скасування пункту 5 Вимоги в частині відображення в обліку дебіторської заборгованості за 2-ДПРЗ м. Чорнобиль ГУ ДСНС України у Київській області та ДСП «Чорнобильський спецкомбінат», щодо яких здійснені безпідставні витрати бюджетних коштів за надані послуги автотранспорту та послуги з організації лікувально-профілактичного харчування, на суму 2986478,98 грн., суд виходить з наступного.

Як вбачається зі змісту Акта ревізії, підставою для такої вимоги стало встановлення того факту, що Підприємством протягом ревізованого періоду, за рахунок бюджетних коштів, безкоштовно надавалися послуги автотранспорту та послуги з організації лікувально-профілактичного харчування іншим юридичним особам, а саме: для 2-ДПРЗ ГУ ДСНС України в Київській області та ВВО-1 ДСП «Чорнобильський спецкомбінат».

Відповідно до положень частини 1 статті 6 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.02.1991 № 791а-XII фінансування робіт для подолання наслідків Чорнобильської катастрофи здійснюється за рахунок державного бюджету України, а також інших фінансових надходжень.

Частинами першою та третьою статті 5 названого Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що Україна визначає правовий режим зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, укладає договори на проведення робіт з іншими державами, міжнародними організаціями. Координацію робіт у зонах здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов'язкового) відселення.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» управління зоною відчуження, а також зоною безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів з населених пунктів, віднесених до цієї зони, та припинення у зв'язку з цим у зазначених пунктах діяльності місцевих рад здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов'язкового) відселення.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов'язкового) відселення, організовує та координує проведення всіх заходів на територіях зони відчуження, а також зони безумовного (обов'язкового) відселення, вирішує питання їх фінансування, охорони громадського порядку, захисту наукових і економічних інтересів держави, вживає заходів до створення безпечних умов праці та зменшення рівня опромінення персоналу, який працює на цих територіях, з метою охорони його здоров'я, забезпечує додержання норм радіаційної безпеки, порядку поводження з радіоактивними відходами, а також несе відповідальність за оперативне, повне та об'єктивне інформування населення про екологічний стан у цих зонах.

Накази центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов'язкового) відселення, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, розташованими або залученими до робіт у зазначених зонах, незалежно від форм власності та організаційно-правових форм.

Відповідно до пункту 1 Положення «Про Державне агентство України з управління зоною відчуження», затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 393/2011, Державне агентство України з управління зоною відчуження (ДАЗВ України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України. ДАЗВ України входить до системи органів виконавчої влади та забезпечує реалізацію державної політики у сферах управління зоною відчуження і зоною безумовного (обов'язкового) відселення, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему та є органом державного управління у сфері поводження з радіоактивними відходами на стадії їх довгострокового зберігання і захоронення.

Пунктом 8 цього Положення визначено, що ДАЗВ України у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази організаційно-розпорядчого характеру, які підписуються керівником ДАЗВ України, виконання яких є обов'язковим для юридичних та фізичних осіб, що провадять діяльність у зоні відчуження чи зоні безумовного (обов'язкового) відселення або залучені для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи незалежно від відомчої підпорядкованості.

Відповідно до частини 1 статті 22 Бюджетного Кодексу України Для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Частиною 6 цієї статті визначено, що розпорядник бюджетних коштів може уповноважити одержувача бюджетних коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, та надати йому кошти бюджету (на безповоротній чи поворотній основі) в межах відповідних бюджетних асигнувань. Одержувач бюджетних коштів використовує такі кошти на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі цього розпорядника бюджетних коштів.

Пунктом 4 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для підтримки у безпечному стані енергоблоків та об'єкта «Укриття» Чорнобильської АЕС, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2011 № 234 (в редакції, чинній на момент винесення постанови), визначено, що головним розпорядником бюджетних коштів є Міністерство надзвичайних ситуацій, розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та відповідальним виконавцем бюджетної програми «Підтримка у безпечному стані енергоблоків та об'єкта «Укриття» Чорнобильської АЕС» є Державне агентство з управління зоною відчуження.

Внесеними в подальшому у даний пункт змінами розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та відповідальним виконавцем бюджетної програми залишилося Державне агентство з управління зоною відчуження.

Пунктом 5 названої Постанови у всіх редакціях, починаючи з 15.02.2012, одержувачами бюджетних коштів визначено підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління Державного агентства з управління зоною відчуження.

Отже, Підприємство як таке, що належить до сфери управління Державного агентства з управління зоною відчуження, є одержувачами бюджетних коштів, передбачених у державному бюджеті для підтримки у безпечному стані енергоблоків та об'єкта «Укриття» Чорнобильської АЕС.

Крім того, Статутом Підприємства серед основних напрямків діяльності визначено забезпечення персоналу підприємств лікувально-профілактичним харчуванням та надання транспортних послуг, в тому числі і пасажирських перевезень.

Як вбачається з матеріалів справи та було зазначено сторонами, витрати бюджетних коштів за надані послуги автотранспорту та послуги з організації лікувально-профілактичного харчування, на загальну суму 2986478,98 грн. здійснені Підприємством за період з 01.01.2012 по 01.07.2014 для:

- 2 державного пожежно-рятувального загону (2-ДПРЗ) ГУ ДСНС України в Київській області - 1 341 340,50 грн.;

- ВВО-1 ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» - 1 645 138,48 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ЗДПО (2-ДПРЗ ГУ ДСНС України в Київській області) в період 2012 - 2014 років забезпечувався лікувально-профілактичним харчуванням, транспортом та відповідно пально-мастильними матеріалами на підставі:

- Листа Міністерства надзвичайних ситуацій України № 03-1186/202 від 13.02.2012 (т. 1 а.с. 124);

- Протоколу засідання фінансово-економічної ради № 2 від 25.01.2011 (т. 1 а.с. 115-120);

- Протоколу розгляду Державним агентством України з управління зоною відчуження і Головним територіальним управлінням МНС у Київській області порядку утримання та надання послуг 1-ЗДПО з охорони ДСП ЧАЕС і 2-ЗДПО з охорони зони відчуження (т. 1 а.с.121-123);

- Листа Державного агентства України з управління зоною відчуження № 02-1665/1.4.2 від 15.05.2012 (т. 1 а.с. 125);

- Листа Державного агентства України з управління зоною відчуження № 02-71/1.4.2 від 11.01.2013 (т. 1 а.с. 126);

- Протоколу засідання фінансово-економічної ради № 3від 28.12.2012 (т. 1 а.с.127);

- Листа Державного агентства України з управління зоною відчуження №1-582/1.4.2 від 03.03.2014 (т. 1 а.с.140-141);

- Протоколу спільної наради Державної служби з надзвичайних ситуацій та Державного агентства України з управління зоною відчуження (зі змінами) від 15.05.2014 (т.1 а.с.132-139);

- Програм робіт на виконання бюджетної програми «Підтримка у безпечному стані енергоблоків та об'єкта «Укриття» та заходи щодо підготовки до зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС (КПКВ 3202120) по ДП УЗФО ЧАЕС на 2012 рік (т. 1 а.с. 199-207).

Між позивачем та 2-ДПРЗ ГУ ДСНС України в Київській області були укладені відповідні угоди.

Підставами для забезпечення Позивачем в період 2012- 2014 років лікувально-профілактичним харчуванням та пально-мастильними матеріалами ВВО-1 ДСП ЧСК є відповідні акти Міжвідомчої комісії з перевірки стану охорони, дислокації постів, приміщень, що підлягають обладнанню інженерно-технічними засобами охорони, транспорту, забезпечення вогнепальною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, спеціальними засобами самооборони та визначення необхідної чисельності воєнізованої охорони для охорони об'єктів Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська атомна електростанція», які розташовані на території радіоактивного забруднення та у м. Славутичі, затверджений головою Державного агентства України з управління зоною відчуження (від 10.11.2005, від 23.07.2012 та від 24.09.2013).

Між позивачем та ДСП «ЧСК» були укладені відповідні угоди.

Вказане дає підстави для висновку про те, що Державне агентство України з управління зоною відчуження, розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня за бюджетною програмою «Підтримка у безпечному стані енергоблоків та об'єкта «Укриття» та заходи щодо підготовки до зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС» КПКВ 3202120 (2408120) в порядку, визначеному частиною 6 статті 22 Бюджетного Кодексу України, уповноважило Підприємство, як одержувача бюджетних коштів за вказаною програмою, на виконання відповідних заходів, а саме надання відповідних послуг 2-ДПРЗ ГУ ДСНС України в Київській області та ДСП «ЧСК».

Таким чином, відповідач дійшов помилкового висновку про наявність з боку Підприємства у цій частині порушень бюджетного законодавства стосовно надання послуг 2-ДПРЗ м. Чорнобиль ГУ ДСНС України у Київській області, у зв'язку з чим пункт 5 Вимоги у цій частині підлягає скасуванню.

Відповідно до положень частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статей 69, 86 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено належними та достатніми доказами правомірності оскаржуваних пунктів Вимоги.

Враховуючи викладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та скасування оскаржуваних пунктів Вимоги.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 122, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати пункти 2, 3 та 5 вимоги Вишгородської об'єднаної державної фінансової інспекції в Київській області № 17-16/3343 від 29 жовтня 2014 року «Про усунення виявлених ревізією ДП «УЗФО Чорнобильської АЕС» порушень законодавства з фінансових питань».

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Управління забезпечення функціонування об'єктів Чорнобильської АЕС» (код за ЄДРПОУ 36359955) судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.