Постанова № 43112304, 17.02.2015, Комсомольський районний суд м.Херсона

Справа № 667/7859/14-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 лютого 2015 року м. Херсон

Комсомольський районний суд м. Херсона у складі:

головуючого судді - Скрипніка Л.А.,

за участю секретаря - Скакун Я.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А 3163 Міністерства оборони України про стягнення грошової компенсації вартості не отриманого речового майна, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини А 4591, яким просив суд стягнутим з відповідачів на його користь заборгованість з компенсації вартості речового майна на суму 9512,27 грн.

Позов мотивував тим, що він проходив військову службу у спортивному клубі Міністерства оборони України м. Севастополь, а саме у Військовій частині А 4591, де перебував на речовому забезпеченні. Згідно наказу першого заступника Міністерства оборони України від 23.12.2013 року № 227 та на підставі наказу начальника спортивного клубу Управління спорту Міністерства оборони України № 152 від 27.12.2013 року, вказаного дня позивач був звільнений з військової частини в запас згідно п. 2г» ч. 6 ст. 26, а саме через скорочення штату та проведення організаційних заходів, через що 30.12.2013 року позивач був знятий з фінансового речового забезпечення й виключений зі списків особового складу спортивного клубу Управління спорту МОУ м. Севастополя. На час звільнення позивача , а саме 27.12.2013 року, заборгованість військової частини А 4591 з приводу компенсації вартості речового майна становить 9512,27 грн., що підтверджується відповідною довідкою від 20.01.014 року. Однак, під час проходження служби, відповідачем не було в повному обсязі проведено розрахунку із позивачем по грошовому забезпеченню останнього, а саме не було виплачено заборгованість по компенсації за речове майно. При цьому позивачу було відмовлено у видачі вказаної компенсації. Таким чином, посилаючись на норми ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» та на ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», просить суд захистити його порушені права у спосіб визначений в розглядуваному позові.

Окрім того заявив клополтання про поновлення пропущенного процесуального строку на звернення до суду із розглядуванним спірним питанням, посилаючись на рреорганізаційні моменти в діяльності відповідачів, що були пов'язані із загальнодержавними питаннями.

Так, через реорганізацію первісного відповідача, відповідача по справі було замінено на належного його правонаступника, а саме Військову частину А 3163, доцільність чого вбачається з дослідженого судом плану розформування ВЧ А 4591 ВМС ЗСУ затвердженого Командувачем ВМС ЗСУ 11.09.2014 року.

Суд вважає клпотання про поновлення процесуального строку на звернення до суду із розглядуванним спором таким, що підлгяає задоволенню, через вищевстановлені судом заальнодержанві птання та реорганізаційні моменти.

У судовому засіданні позивач повністю підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити з викладених у позові підстав.

Представник відповідача за довіреністю Кудактін І.І. щодо задоволення позову заперечував у повному обсязі, про що також надав суду заперечення у письмовому вигляді в яких вказував про те, що оскільки позивач як подав заяву про виплату йому грошової компенсації за речове майно так і звернувся до суду із розглядуваним позовом після зняття його з грошового забезпечення, то, відповідно до вказаних обставин закон не передбачає можливості відповідної компенсації особам, які звернулись із такою заявою після їх звільнення з лав Збройних Сил України та, відповідно зняття їх з грошового забезпечення.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши позивача, представника відповідача, суд дійшов наступних висновків:

Судом встановлено, що відповідно до наказу спортивного клубу Управління спорту МО України (по стройовій частині) № 152 від 27.12.2013 року проходив військову службу на посаді капітана 3-го рангу, старшого тренера - начальника команди майстрів з вітрильного спорту спортивного клубу Управління спорту Міністерства оборони України (м. Севастополь), звідки відповідно до наказу першого заступника Міністра оборони України № 227, від 23.12.2013 року був звільнений з військової служби в запас відповідно до ст. 26 ч. 6 п. «нг» ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», через скорочення чисельності штатів або проведенням організаційних заходів, та з 30.12.2013 року вважається таким, що справи та обов'язки здав та знятий з фінансового забезпечення і речового забезпечення, виключений зі списків особового складу спортивного клубу Управління спорту МОУ.

Як вбачається з довідки № 41 від 20.01.2014 року, затвердженої уповноваженими особами ВЧ А 4591, вартість речового майна не отриманого позивачем при його звільненні у запас склала 8694,38 грн., із урахуванням арифметичної помилки при таких розрахункам зробленої у вказаній довідці, з чим сторони у судовому засіданні погодились.

До звільнення позивач звернувся до командування ВЧ А 4591 із заявою про компенсацію йому вартості вищевказаного речового майна, що вбачається із пояснень самого позивача, однак відповіді командування вказаної частини, яку було надано лише 21.02.2014 року за вих. № 269, у здійсненні вказаних дій позивачу було відмовлено, проте вказаною довідкою не заперечувалось його право на отримання такої компенсації.

Закон України від 20.12.1991, № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до положень ст. 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (ст.11 Закону № 2011-XII).

Відповідно до пункту 2 статті 9-1 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Дію пункту 2 статті 9 даного Закону було зупинено на 2007 рік згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Підпунктом 3 пункту 67 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» пункт 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було виключено.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 3 пункту 67 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Верховний Суд України у постанові від 19 березня 2013 року (справа № 21-38а13) висловив правову позицію, яка полягає у тому, що положення частини другої статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.

Відповідно до вимог статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України є обов'язковим, зокрема, для всіх судів України.

З огляду на викладену позицію Верховного Суду України та обставини справи, враховуючи те, що позивач звертаючись із вимогою, щодо якої судом наразі розглядається спір, ще на час проходження ним кадрової військової служби, суд прийшов до висновку про наявність підстав для виплати позивачу грошової компенсації замість речового майна за 2014 рік, оскільки положення пункту 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відновили свою дію після прийняття Конституційним Судом України рішення від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.

Порядок речового забезпечення військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів Збройних Сил та інших військових формувань, а також військових ліцеїстів у мирний час, визначає Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час затверджене постановою від 28.10.2004, № 1444.

Відповідно до п. 20 Положення №1444 офіцерам, прапорщикам і мічманам за їх бажанням дозволяється (з дати виникнення права на отримання речового майна) замість одних предметів речового майна, передбачених нормами забезпечення, видавати інші, вартість яких не перевищує вартості предметів, що замінюються, або виплачувати за них грошову компенсацію. Дія цього пункту поширюється на військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, після перших трьох років служби за умови подальшого продовження ними контракту.

За таких обставин, суд, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій (бездіяльності).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Комсомольський районний суд м. Херсона, -

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на звернення до суду із розглядуваним адміністративним позовом.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини А 3163 Міністерства оборони України про стягнення грошової компенсації вартості не отриманого речового майна, - задовольнити частково.

Стягнути з військової частини А 3163 Міністерства оборони України (код. 26613898) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІКПП НОМЕР_1) грошову компенсацію вартості не отриманого речового майна в розмірі 8694,38 ( вісім тисяч шістсот дев'яносто чотири) гривні 38 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІКПП НОМЕР_1) понесені позивачем по справі та документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог на загальну суму 66,79 (шістдесят шість) гривень 79 коп..

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського Апеляційного Адміністративного суду через Комсомольський районний суд міста Херсона, шляхом подачі в десятиденний строк з дня отримання копії повного тексту постанови апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.А. Скрипнік