Рішення № 43111733, 04.03.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3/15

Головуючий у першій інстанції Михайлюк О.А.

Доповідач Комлева О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.

суддів Журавльова О.Г., Ісаєвої Н.В.

при секретарі Феленко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 червня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про припинення та визнання права власності,

встановила:

У лютому 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про припинення та визнання права власності, посилаючись на те, що 20.03.2003 року між ним та ОСОБА_6 був укладений договір дарування, згідно якого він отримав у власність 374/1000 частин АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 06.04.2006 року за ОСОБА_7 визнано право власності 374/1000 частин АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 14.08.2006 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_4, ОСОБА_3 укладено договір дарування, згідно якого відповідачі отримали у власність 374/1000 частин АДРЕСА_1.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 05 червня 2013 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06.04.2006 року скасоване, справу передано до суду першої інстанції на новий розгляд. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 27 січня 2014 року позовні вимоги по зазначеній справі залишені без розгляду.

Оскільки, відповідачі не визнають право власності позивача на 374/1000 частин АДРЕСА_1, ОСОБА_5 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив припинити право власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на 374/1000 частин АДРЕСА_1 на підставі ст.. 1212 ЦК УКраїни та визнати за ОСОБА_5 право власності на зазначену частину квартири.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представники відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 05 червня 2014 року в задоволені позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про припинення та визнання права власності відмовлено.

На рішення суду ОСОБА_2, представник ОСОБА_3, а також ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, в якої просять рішення суду змінити, а саме виключивши всю мотивувальну частину рішення з 4 абзацу 1 сторінки до резолютивної частини, яку залишити без змін, посилаючись на те, що судом неповне з'ясовані обставини, що мають значення для справи, недоведені обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, оскільки розгляд і вирішення справи відбувся неповноважним судом, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду повинно бути скасовано з ухваленням нового рішення виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 3, 4 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Між тим, постановляючи рішення, суд першої інстанції цих вимог закону не врахував, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам процесуального та матеріального права.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 не правильно обраний спосіб захисту його прав, з таким висновком погоджується колегія суддів, але судом також зроблено помилковий висновок про те, що право власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 припинено рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 29.05.2014 року.

З таким висновком суду колегія суддів не погоджується, з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 20.03.2003 року ОСОБА_6 уклала договір дарування з ОСОБА_5 374/100 квартири АДРЕСА_1 (а.с. 4).

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14.02.2013 року, по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ДПІ Малиновського району м. Одеси, за участю третьої особи регіональної універсальної біржі "Александр-Н" про встановлення родинних відносин, визнання договору купівлі-продажу дійсним, про прийняття спадщини, визнано договір купівлі-продажу №Н/99-02083 від 27.09.1999 року 374/1000 часток квартири АДРЕСА_1, укладеном на Одеській Регіональній універсальній біржі "Александр-Н" з одного боку ОСОБА_8 та з іншого боку ОСОБА_6 дійсним. Встановлений факт родинних відносин між ОСОБА_7 та її племінницею ОСОБА_6. Визнано за ОСОБА_7 право приватної власності у порядку спадкування за законом на 374/1000 часток квартири АДРЕСА_1 (а.с. 8-10).

Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і криминальних справ від 05 червня 2013 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06.04.2006 року та ухвала апеляційного суду Одеської області від 14 лютого 2013 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 14-17).

При новому розгляді справи, рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 31.07.2014 року, встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 Інші позовні вимоги ОСОБА_9, правонаступника ОСОБА_7, ухвалою Малиновського районного суд м.Одеси від 27.01.2014 року залишені без розгляду (а.с. 166-167, 39).

Відповідно до інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, на підставі договору дарування, укладеним 14.08.2006 року, власниками 374/1000 часток квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках по 374/2000 (а.с. 50, 67).

В рішенні суду першої інстанції є посилання на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29 травня 2014 року, на підставі якого зроблено висновок, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на 374/1000 часток квартири АДРЕСА_1 припинено.

З таким висновком суду, колегія суддів не погоджується, в зв'язку з тим, що відповідно до матеріалів справи, рішення суду від 29.05.2014 року, у відповідності до ст.. 61 ч. 3 ЦПК України не набуло чинності, а тому судом передчасно було зроблено висновок про припинення права власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_3, на підставі саме цього рішення не набувшего чинності.

У відповідності до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих до ЦПК України в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

При поданні позову ОСОБА_5 посилався на норму ст. 1212 ЦК України.

Однак, відповідно до частин першої та другої ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно із частинами та 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобовязується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Із системного аналізу положень ЦК України можна дійти висновку про те, що правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна.

Вирішуючи спір суд першої інстанції на зазначені вимоги закону уваги не звернув, не надав належної правової оцінки правовідносинам, що виникли між сторонами, а також належним чином не встановив, чи може до цих правовідносин застосовуватись норма ст. 1212 ЦК України.

Що стосується позовних вимог про визнання права власності за ОСОБА_5, судом обґрунтовано зроблено висновок про те, що визнання права власності при договорі дарування, нормами діючого законодавства не передбачено.

Крім того, ст. 16 ЦК визначає перелік способів захисту прав та інтересів у судді, проте визнання припиненим право власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у відповідності до ст.. 1212 ЦК України, як спосіб захисту прав чинним законодавством не передбачено, на підставі чого колегія суддів вважає, що судом обґрунтовано було відмовлено в задоволені позову.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 червня 2014 року - скасувати, ухваливши нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про припинення та визнання права власності - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку на протязі двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий ________ О.С. Комлева

Судді ________ О.Г. Журавльов

________ Н.В. Ісаєва