Ухвала суду № 43111673, 12.03.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/560/15

Головуючий у першій інстанції Крачкова С. В.

Доповідач Гайворонський С. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2015 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Гайворонського С.П.

суддів Виноградової Л.Є.

Кононенко Н.А.

при секретарі Сілуковій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання ордеру на житлове приміщення недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_6 (в інтересах ОСОБА_3) на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 17 жовтня 2014 року,

встановила:

14 серпня 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області, в якій просила визнати недійсним ордер №13, виданий профкомом радгоспу "Хаджибейський" 02 серпня 1995 року ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову ОСОБА_3 послалась на те, що на момент видачі ордеру ОСОБА_4 не була громадянкою України, оскільки постійно проживала та була зареєстрована на території Російської Федерації. Крім того, позивач вважає, що профком радгоспу "Хаджибейський" не мав повноважень на видачу ордера.

В судовому засіданні:

- представник позивача на позові наполягав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. При цьому зазначив, що в позовній заяві помилково вказана дата видачі ордеру 02 серпня 1995 року, який фактично був виданий 08 серпня 1995 року;

- представник відповідача Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області в судове засідання не з'явився, направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності;

- відповідач ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилась.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 17 жовтня 2014 року ОСОБА_3 в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 (в інтересах ОСОБА_3.) просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне в її задоволенні відмовити.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Рішення не повинно містити зайвої деталізації, яка не має правового значення в даній справі, а також незрозумілих словосполучень, занадто довгих речень, через які викладення фактичних обставин важко сприймається.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні вищевказаного позову, суд першої інстанції правильно виходив з наступного.

Згідно вимог ст. 52 ЖК України, жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів, а у випадках, передбачених Радою Міністрів СРСР, - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.

08 серпня 1995 року на підставі рішення адміністрації та профспілкового комітету радгосп-заводу "Хаджибейський" ОСОБА_4 був виданий ордер №13 на квартиру АДРЕСА_2, ордер підписаний директором підприємства та посвідчений печаткою профкому, що не суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки виданий особі, яка працювала на той час в радгоспі "Хаджибейський" (а.с. 06).

З паспорту громадянина України на ім'я відповідача та довідок державної міграційної служби України в Одеській області вбачається, що вона народилась в 1943 році на території України і набула 31 січня 2003 року громадянство України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про громадянство України", так як народилась на території України до 24 серпня 1991 року (а.с. 05, 24, 40).

Згідно положень ч. 1 ст. 59 ЖК України, ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

Суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що в задоволенні зазначеного вище позову слід відмовити.

При цьому, судова колегія звертає увагу на наступне.

Як вбачається з п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 12 квітня 1985 року (з наступними змінами), "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", у справах із питань, віднесених до компетенції органів місцевого самоврядування чи місцевої державної адміністрації, або з питань управління житловим фондом, віднесених його власником або уповноваженим ним органом до свого відання згідно зі ст. 18 ЖК (наприклад, про визнання ордера недійсним, надання, бронювання або обмін жилого приміщення, визнання права на жиле приміщення крім випадків, коли в ньому проживають інші члени сім'ї наймача), належною стороною повинен бути відповідний орган чи власник житлового фонду.

Отже, по даній справі про визнання ордеру на вищевказану квартиру недійсним, належною стороною повинні бути органи місцевого самоврядування, місцевої державної адміністрації.

ОСОБА_3 не є власником і не є відповідним державним органом яким надано право пред'явлення вищевказаного позову.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 57 - 60 ЦПК України.

На підставі зазначеного вище, судова колегія вважає, що позивач не довела ті обставини, на які вона посилались як на підставу своїх вимог щодо вищевказаного позову, що є обов'язком сторін згідно з засадами змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України.

Отже, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до невірного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 (в інтересах ОСОБА_3) - відхилити.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 17 жовтня 2014 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання ордеру на житлове приміщення недійсним - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді С.П. Гайворонський

Л.Є. Виноградова

Н.А. Кононенко