Рішення № 43110770, 04.03.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №482/1567/14-ц 04.03.2015 04.03.2015 04.03.2015

Провадження №22-ц/784/526/15

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №22-ц/784/526/15

Категорія 54 Головуючий у 1 - й інстанції: Баранкевич В.О.

Доповідач апеляційного суду: Буренкова К.О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Буренкової К.О.,

суддів: Крамаренко Т.В., Шолох З.Л.,

із секретарем судового засідання: Богуславською О.М.,

за участі: позивачки ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4, представника відповідача Деркач Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою

ПАТ «Миколаївобленерго»

на рішення Новоодеського районного суду від 29 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Миколаївобленерго» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Миколаївобленерго» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивачка зазначала, що вона працювала в ПАТ «Миколаївобленерго» на посаді контролера енергонагляду ІІІ групи кваліфікації групи енергоінспекції дільниці №1 філії Новоодеського району. Наказом ПАТ «Миколаївобленерго» від 08 серпня 2014 року № 1207-к її звільнено з займаної посади на підставі п. 7 ст. 40 КЗпП України, за появу 24 липня 2014 року на роботі у нетверезому стані.

ОСОБА_3 вважає, що її звільнено незаконно, так як факт перебування її на робочому місці у нетверезому стані належними доказами відповідачем не підтверджено.

Посилаючись на наведене, позивачка просила скасувати наказу про її звільнення, поновити на роботі, стягнути 4753 грн. 60 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В грудні 2014 року ОСОБА_3 збільшила позовні вимоги та просила стягнути з відповідача на її користь 21392 грн. 20 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Новоодеського районного суду від 29 грудня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Постановлено:

- визнати незаконним та скасувати наказ про припинення трудового

договору;

- поновити ОСОБА_3 на посаді контролера енергонагляду ІІІ

кваліфікаційної групи енергоінспекції дільниці №1 філії Новоодеського району ;

- стягнути з відповідача на користь позивача 13 267 грн. 89 коп. заробітної плати за час вимушеного прогулу;

- стягнути з відповідача на користь держави 243 грн. 60 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ПАТ «Миколаївобленерго», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що її звільнення з роботи на підставі п.7 ст. 40 КЗпП України проведено відповідачем незаконно, оскільки факт появи 24 липня 2014 року на роботі в нетверезому стані належними доказами не підтверджено.

Проте з таким висновком суду не можна погодитись, оскільки він суперечить наявним у справі доказам та положенням трудового законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 з липня 1989 року працювала в ПАТ «Миколаївобленерго» на посаді контролера енергонагляду ІІІ групи кваліфікації групи енергоінспекції дільниці №1 філії Новоодеського району. Наказом відповідача від 08 серпня 2014 року № 1207-к її звільнено з займаної посади за п. 7 ст. 40 КЗпП України, за появу на роботі 24 липня 2014 року у нетверезому стані.

Згідно з п.7 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.25 Постанови від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», вирішуючи позови поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за п.7 ч.1 ст.40 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов'язки. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка посилалась на те, що відповідач не довів належними доказами факт появи її на роботі 24 липня 2014 року в нетверезому стані.

Між тим, в наданому відповідачем акті від 24 липня 2014 року, складеного працівниками філії Новоодеського району ПАТ «Миколаївобленерго», у тому числі медичною сестрою, зазначено про встановлення факту появи позивачки на робочому місці у стані алкогольного сп'яніння (а.с.24). У зв'язку з чим ОСОБА_3 було запропоновано пройти медичне обстеження у Новоодеській Центральній районній лікарні, від чого вона відмовилась (а.с. 24, 27). Дана обставина також підтверджується доповідною медичної сестри ОСОБА_6 на ім'я керівництва філії та її поясненнями як свідка ( а.с.25, 60, 75, 78). Надати письмові пояснення по даному факту порушення трудової дисципліни позивачка відмовилась, про що свідчить акт від 24 липня 2014 року, складений працівниками філії (а.с.46).

Із пояснень позивачки в суді апеляційної інстанції видно, що вона не являється членом профспілки, яка діє в ПАТ «Миколаївобленерго».

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Аналізуючи наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що ПАТ «Миколаївобленерго» довів належними доказами (ст. 59 ЦПК України) факт порушення позивачкою трудової дисципліни, яке виразилось у появі її 24 липня 2014 року на робочому місці у нетверезому стані. Доказів, які спростовували б наведені обставини, позивачка до суду не надала.

У п. 22 вказаного Пленуму Верховного Суду України роз'яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

В обґрунтування своїх заперечень на позов, представник відповідача пояснила, що позивачка негативно характеризується за місцем роботи, неодноразово притягувалась до дисциплінарної відповідальності. На підтвердження цього, представником відповідача надана копія рішення Новоодеського районного суду від 26 червня 2014 року, яке набрало законної сили. Із змісту цього рішення видно, що наказом ПАТ «Миколаївобленерго» від 19 липня 2013 року №91-д притягувалась до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани та позбавлення премії за червень місяць 2013 року за неналежне виконання трудових обов'язків.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не звернув належну увагу на вказані обставини, не дав належної правової оцінки наявним у справі доказам, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи та положенням трудового законодавства. Наведені порушення відповідно до пунктів 1, 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення і ухвалення нового рішення, яким в позові ОСОБА_3 слід відмовити.

Керуючись ст.ст.303,308, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ «Миколаївобленерго» задовольнити.

Рішення Новоодеського районного суду від 29 грудня 2014 року скасувати і ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_3 до ПАТ «Миколаївобленерго» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Судді: