Ухвала суду № 43109936, 04.03.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2015 р.Справа № 816/4451/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства "Перекоти-поле" на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2014р. по справі № 816/4451/14

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Перекоти-поле"

до Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області третя особа ОСОБА_1

про визнання протиправними та скасування розпоряджень, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

11 листопада 2014 року Приватне сільськогосподарське підприємство "Перекоти-поле" (далі по тексту - позивач, ПСП "Перекоти-поле") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області (далі по тексту - відповідач; Миргородська РДА), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_1, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати розпорядження №145 від 14.07.2011 "Про прийняття земель, продовження дії договорів оренди та надання дозволів на розробку технічних документацій та проектів відведення" та №169 від 26.08.2011 "Про затвердження технічної документації та надання земель в оренду";

- зобов'язання поновити договір оренди землі, а саме: на земельну ділянку сільськогосподарського призначення на території Біликівської сільської ради Миргородського району загальною площею 32,18 га.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2014 року по справі №816/4451/14 провадження у справі в частині вимог щодо визнання протиправними та скасування розпоряджень Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області №145 від 14.07.2011 "Про прийняття земель, продовження дії договорів оренди та надання дозволів на розробку технічних документацій та проектів відведення" та №169 від 26.08.2011 "Про затвердження технічної документації та надання земель в оренду" - закрито.

Адміністративний позов у частині вимог щодо зобов'язання Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області поновити договір оренди землі, а саме: на земельну ділянку сільськогосподарського призначення на території Біликівської сільської ради Миргородського району загальною площею 32,18 га - залишено без розгляду.

Повернуто Приватному сільськогосподарському підприємству "Перекоти-поле" з Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 219,24 грн., сплачену згідно з квитанцією від 11.11.2014 №0.0.314436419.1.

Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість прийнятого рішення, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2014, а матеріали справи передати до суду 1-ї інстанції для належного розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції обмежено права позивача на судовий захист, оскільки формально закрито справу в частині позовних вимог, помилково вказуючи на те, що аналогічна справа вже розглядалась та безпідставно частину позовних вимог залишено без розгляду, не врахувавши того, що позивач своєчасно звернувся, і раніше звертався, за судовим захистом.

Відповідач, у надісланому клопотанні, просив справу розглянути без його участі, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник третьої особи у надісланих запереченнях на апеляційну скаргу, з викладених підстав, просив апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2014 року залишити без змін.

Третя особа, а також її представник надіслали до суду клопотання з проханням відкласти розгляд справи через неможливість прибути у судове засідання представника третьої особи.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, враховуючи те, що третя особа не позбавлена можливості направити іншого представника, з огляду на відсутність перешкод для розгляду справи за наявними у ній матеріалами без надання пояснень представником третьої особи, з метою дотримання строків розгляду адміністративної справи, вважає, що клопотання задоволенню не підлягає, а розгляд справи слід провести у відсутність третьої особи та її представника.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування розпоряджень Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області №145 від 14.07.2011 "Про прийняття земель, продовження дії договорів оренди та надання дозволів на розробку технічних документацій та проектів відведення" та №169 від 26.08.2011 "Про затвердження технічної документації та надання земель в оренду", суд першої інстанції виходив з приписів п.4 ч. 1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначив про наявність судового рішення з того самого спору і між тими самими сторонами.

Залишаючи без розгляду частину позовних вимог щодо зобов'язання Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області поновити договір оренди землі, суд першої інстанції прийшов до висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду з даною позовною вимогою.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування розпоряджень Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області №145 від 14.07.2011 "Про прийняття земель, продовження дії договорів оренди та надання дозволів на розробку технічних документацій та проектів відведення" та №169 від 26.08.2011 "Про затвердження технічної документації та надання земель в оренду", враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2012 року у справі №2а-1670/296/12, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2012 року, у задоволенні адміністративного позову ПСП "Перекоти-Поле" до Миргородської РДА, треті особи: ОСОБА_1, СТОВ "Промінь" про визнання рішення та бездіяльності неправомірними - відмовлено у повному обсязі (а.с. 37-42).

Як вбачається з матеріалів справи, предмет спору у даній справі включає оскарження позивачем розпорядження голови Миргородської РДА від 26.08.2011 року №169 "Про затвердження технічної документації та надання земель в оренду" та від 14.07.2011 рокц №145 "Про прийняття земель, продовження дії договорів оренди та надання дозволів на розробку технічних документацій та проектів відведення".

Вказане рішення суду першої інстанції набрало законної сили з моменту винесення апеляційною інстанцією ухвали від 02.08.2012 року.

Таким чином, колегія суддів вказує на те, що вимоги, які позивач заявляє в даному позові від 10.11.2014 року, щодо визнання протиправними та скасування розпоряджень Миргородської РДА №145 від 14.07.2011 "Про прийняття земель, продовження дії договорів оренди та надання дозволів на розробку технічних документацій та проектів відведення" та №169 від 26.08.2011 "Про затвердження технічної документації та надання земель в оренду" вже були предметом судової оцінки, про що свідчать судові рішення у справі №2а-1670/296/12.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суддя закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що провадження у справі №816/4451/14 в частині вимог щодо визнання протиправними та скасування розпоряджень Миргородської РДА №145 від 14.07.2011 року "Про прийняття земель, продовження дії договорів оренди та надання дозволів на розробку технічних документацій та проектів відведення" та №169 від 26.08.2011 "Про затвердження технічної документації та надання земель в оренду" підлягає закриттю.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування розпоряджень Миргородської РДА №145 від 14.07.2011 року та №169 від 26.08.2011 року, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду в цій частині не спростовують.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо залишення без розгляду адміністративного позову в частині вимог щодо зобов'язання Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області поновити договір оренди землі, а саме: на земельну ділянку сільськогосподарського призначення на території Біликівської сільської ради Миргородського району загальною площею 32,18 га, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст.6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Як передбачено ч.ч.1, 2 ст.33 Закону України «Про оренду землі», по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що суд першої інстанції, залишаючи без розгляду адміністративний позов у зазначеній частині, дійшов висновку, що справа, яка розглядається, є адміністративною. Проте цей висновок обґрунтованим визнати не можна, з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини першої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

У даній справі районна державна адміністрація, реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, відповідно до ст.5 Земельного кодексу України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, тобто є рівноправним суб'єктом земельних відносин.

У даних спірних відносинах учасники земельних правовідносин не підпорядковані один одному, а отже, суб'єкт владних повноважень - районна державна адміністрація - владних управлінських функцій не здійснювала.

Так, колегія суддів зауважує, що зазначені обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції, хоча вони мають істотне значення для вирішення питання щодо можливості розгляду справи за правилами, встановленими КАС.

Вказана правова позиція узгоджується з судовою практикою Верховного Суду України у спорах цієї категорії, зокрема у постанові від 01 жовтня 2013 року по справі №21-345а13, врахування якої при відправленні правосуддя є обов`язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Так, у відповідності до ч.1 ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що даний спір не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як встановлено ч.3 ст.22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Отже, за суб'єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п.1.ч.1 ст.157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи зазначене, оскільки порядок розгляду даного спору регламентується нормами господарського судочинства та він не може бути розглянутий за нормами КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч.1 ст. 157 КАС України.

У відповідності до п. 4 ч.1 ст.202 КАС України порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Згідно з ч.1 ст.203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2014 року в частині залишення без розгляду позовних вимог щодо зобов'язання Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області поновити договір оренди землі, а саме: на земельну ділянку сільськогосподарського призначення на території Біликівської сільської ради Миргородського району загальною площею 32,18 га, прийнята з порушенням норм процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню з прийняттям рішення про закриття провадження у справі в цій частині позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 157, 160, 167, 195, 196, 199, 200, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Перекоти-поле" задовольнити частково.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2014р. по справі № 816/4451/14 скасувати в частині залишення без розгляду позовних вимог щодо зобов'язання Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області поновити договір оренди землі, а саме: на земельну ділянку сільськогосподарського призначення на території Біликівської сільської ради Миргородського району загальною площею 32,18 га.

В цій частині провадження у адміністративній справі № 816/4451/14 за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Перекоти-поле" закрити.

Роз'яснити позивачеві, що розгляд даного спору віднесено до юрисдикції господарського суду.

В іншій частині ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2014р. по справі № 816/4451/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П.Судді Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 10.03.2015 р.