Рішення № 43107858, 20.01.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 січня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого: судді Дроботі В.В.,

суддів: Власова С.О., Бисаги Т.Ю.,

при секретарі: Чучка Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Виноградівського районного суду від 12 листопада 2014року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені від суми несплачених аліментів, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що постановою Краснолиманського міського суду Донецької області від 27 листопада 2000року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) на її користь на утримання доньки, але не менше 1/2 частини необкладаємого податком мінімуму доходів громадян, позиваючи з 10 листопада 2000року до її повноліття. Станом на 01 вересня 2014 року заборгованість по аліментам у відповідача з його вини за період з 25 листопада 2008 року по 31 серпня 2014 року становила 1433,04 грн., тому позивачка просила з відповідача стягнути пеню за невчасну виплату аліментів на утримання неповнолітньої дочки й у повному обсязі у період з 25 листопада 2008 року й по 31 серпня 2014 року у розмірі 44254,23 грн. В порядку ст.31 ЦПК України позивачка зменшила розмір позовних вимог, просила стягнути з відповідача пеню в розмірі 43295,86грн.

Рішенням Виноградівського районного суду від 12 листопада 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Скаржниця зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості по сплаті аліментів.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що постановою Краснолиманського міського суду Донецької області від 27 листопада 2000року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) на користь ОСОБА_1 на утримання доньки, але не менше 1/2 частини необкладаємого податком мінімуму доходів громадян, позиваючи з 10 листопада 2000року до її повноліття.

Відповідно до наданого розрахунку державного виконавця заборгованість по аліментах станом на 04 червня 2013 року у відповідача була відсутня (а. с.9-10), однак містилися періодичні прострочення з її сплати.

Згідно розрахунку державного виконавця вбачається, що боржник несвоєчасно сплачував аліменти, у зв'язку з чим у нього виникала заборгованість з їх сплати.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вина відповідача у виникненні заборгованості по сплаті аліментів відсутня, оскільки остання утворилась з незалежних від нього причин та що на момент звернення позивачкою до суду заборгованості зі сплати аліментів у відповідача нема.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені позовні вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи.

З огляду на зміст заявлених вимог, предметом доказування у справі є обставини, пов'язані із виконанням боржником свого обов'язку по утриманню доньки - Кристини, 11 січня 2000року народження, та щодо виконання рішення суду із щомісячної сплати аліментів у визначеному судом розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Таким чином, передбачена ст. 196 СК України відповідальність у виді сплати неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів настає за наявності вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду.

При цьому право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбачене ст. 196 СК України, не пов'язується з дотриманням державним виконавцем норм Закону України "Про виконавче провадження" стосовно примусового виконання рішення суду з урахуванням того, що відповідач знав про необхідність сплати аліментів.

Виходячи зі змісту ст. 196 СК України суд, відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України, повинен встановити факт заборгованості за аліментами і наявність або відсутність вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, у її виникненні та залежно від цього вирішити питання про наявність або відсутність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилась з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Під ухиленням від сплати аліментів закон розуміє як пряму відмову від надання утримання, так і різні дії (бездіяльність) зобов'язаної особи, спрямовані на повне або часткове ухилення від сплати аліментів; приховання особою дійсного розміру свого заробітку (доходу); зміну роботи або місця проживання з метою запобігання сплати аліментів; приховання свого місцезнаходження; інші дії, що свідчать про намір особи ухилитися від виконання обов'язків щодо утримання.

Факт наявності заборгованості по сплаті аліментів підтверджується відповідними розрахунками державних виконавців, при цьому, колегія суддів вважає, що заборгованість по аліментам виникла з вини відповідача, який не мав об'єктивних перешкод для своєчасної сплати аліментів.

Оцінюючи подані сторонами докази, суд першої інстанції вказані обставини не врахував, не навів мотивів, з яких вважав відсутніми факти, якими обґрунтовувався позов,

не взяв до уваги, що у відповідача обов'язок сплачувати аліменти виник з моменту набуття рішенням про стягнення аліментів законної сили, відповідач був обізнаний про свій обов'язок сплачувати аліменти, проте сплачував їх нерегулярно і не в повному обсязі, не вірно виходив з того, що у виникненні заборгованості зі сплати аліментів відсутня вина відповідача, та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України № 6-81 цс13 від 11 вересня 2013 року, оскільки зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, то при розгляді спорів про стягнення на підставі ч. 1 ст. 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Колегія суддів погоджується з розрахунком неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, наданим позивачкою, оскільки він відповідає вимогам закону.

Разом з тим, в силу ч. 2 ст. 196 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Ураховуючи усі обставини справи, виходячи із засад розумності і справедливості, з огляду на матеріальний і сімейний стан платника аліментів, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів до 20 000 грн.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову через неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення й ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.

Ураховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Із зазначених підстав суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Виноградівського районного суду від 12 листопада 2014 року скасувати і ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, (ідент.номер НОМЕР_1), мешканця АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1, мешканки АДРЕСА_1, неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 25 листопада 2008року по 31 серпня 2014року в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 121,80 гривні судового збору на наступні рахунки:

Одержувач: УДКСУ у м.Ужгороді (м.Ужгород) 22030001

Код одержувача: 38015610

Номер рахунку: 31214206780002

Банк одержувача : ГУ ДКСУ у Закарпатській області

МФО: 812016

Призначення платежу: Судовий збір, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені по аліментам, Апеляційний суд Закарпатської області, код ЄДРПОУ 02886255.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: