Рішення № 43106762, 11.03.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/1232/15 Головуючий І інстанції - Грінчук О.П.

Справа № 642/897/14-ц Доповідач - Сащенко І.С.

Категорія: відшкодування шкоди

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Сащенко І.С.

суддів: - Овсяннікової А.І., Бездітко В.М.,

при секретарі - Стрельченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення шкоди внаслідок залиття квартири,-

в с т а н о в и л а:

У січні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у зв'язку з залиттям його квартири.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що він є власником квартири АДРЕСА_1. Відповідачка є власником квартири АДРЕСА_2 поверхом вище. 03.12.2013 року квартиру позивача було залито. Залиття сталося з квартири, яка належить відповідачці, через халатність власників квартири. Згідно звіту про оцінку майна, вартість відновлюваного ремонту складає 57855,38 грн., окрім того за складання звіту позивач заплатив 1800 грн. Вказані суми він просив стягнути з відповідачки. Крім цього, в результаті залиття квартири позивачу було заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює у 2000 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити через недоведеність вини відповідача.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на його користь матеріальну шкоду в сумі 57855,38 грн., компенсацію моральної шкоди у сумі 1000 грн., а також суму судового збору в розмірі 598,55 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати і постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що акт про залиття квартири не відповідає вимогам п.2.3.6 «Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій», затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року №76, оскільки при складанні акту не був встановлений характер залиття і його причини; акт про залиття квартири складався без присутності позивача і відповідача. Вказує, що причиною залиття міг бути незадовільний стан інженерних комунікацій в будинку або через несправність комунікацій у квартирі позивача.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, що з'явилися, доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4, стягуючи на його користь відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що діями відповідачки позивачу спричинена шкода.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 08.10.2010 року ( а.с. 47 ).

Квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 13.11.2012 року ( а.с. 4 ).

Згідно звіту про оцінку вартості реального збитку від залиття квартири від 04.12.2013 року, складеного ПП «Агенція оцінки майна та землі», величина збитку від пошкодження частини квартири та майна складає 57855,38 грн. ( а.с. 5 - 97 ).

Частиною 1 статті 64 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність одночасно усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Актом обстеження від 03.12.2013 року, складеним працівниками дільниці №29 КП «Жилкомсервіс» встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 залиті: стеля, стіни, підлога, меблі - кухня дубова, стіл обіденний, диван, ноутбук. Також в акті зазначено, що залиття відбулося з квартири АДРЕСА_2, що розташована над квартирою АДРЕСА_1 по причині халатності жильців ( а.с. 3 ).

Згідно з п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (далі - Правил), у разі залиття квартири складається відповідний акт. Типова форма цього акту міститься у додатку № 4 до Правил.

Проте, вищеописаний акт складений з порушенням Правил, оскільки його складено без участі заінтересованих сторін, без огляду приміщення на другому поверсі, з якого, як вказано, відбулося залиття, отже, без належного з'ясування причин цього залиття. Зазначена в акті причина залиття - халатність жильців квартири АДРЕСА_2 не дає змоги зробити висновок про те, в чому полягала ця халатність та встановити дійсну причину залиття квартири АДРЕСА_1.

Згідно зі ст. ст. 59, 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

При цьому кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, які мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні суду першої інстанції були допитані свідки, які підтвердили факт залиття квартири АДРЕСА_1.

Так, майстер дільниці ОСОБА_5 вказала, що в квартиру АДРЕСА_1 вона заходила і особисто бачила всі наслідки від залиття квартири, вказані в акті. В квартиру АДРЕСА_2 поверхом вище вона не заходила.

Начальник дільниці №29 КП «Жилкомсервіс» ОСОБА_9 пояснив, що він підписав акт обстеження від 03.12.2013 року, при цьому до приміщень, які обстежувалися він не заходив, в цей час знаходився на зборах керівників підрозділів в іншій частині міста.

Інженер дільниці ОСОБА_7, який фактично складав акт обстеження в судовому засіданні допитаний не був.

Тобто доказів на підтвердження того, що залиття квартири позивача відбулося в результаті винних дій відповідачки, ОСОБА_4 та його представником не надано.

Відповідачка ОСОБА_3, заперечуючи проти позову надала докази на підтвердження того, що залиття квартири поверхом нижче відбулося не з її вини. Так, свідок ОСОБА_8 пояснив, що він працює сантехніком і на прохання чоловіка відповідачки 03.12.2013 року обстежив всі комунікації в квартирі АДРЕСА_2. Ніяких слідів залиття, наявності води в приміщенні чи пошкоджень сантехнічного обладнання ним виявлено не було.

Таким чином, у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позову, стягнення з відповідачки відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди та судових витрат, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті спору.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.3; 313, 316, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2014 року - скасувати. Ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_4 - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді