Ухвала суду № 43106684, 17.02.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №645/6948/13-к

Провадження №11кп/790/209/15 Головуючий в суді 1 інстанції

Категорія: ч.2 ст.368 КК України Сілантьєва Е.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

17 лютого 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого, судді - Соколенка В.Г.,

суддів - Ємця О.П., Шабельнікова С.К.,

при секретарі - Круглих К.О.,

з участю прокурора - Кочетова В.Ю.,

захисника - ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

здійснивши у місті Харкові, у приміщенні суду, у відкритому судовому засіданні апеляційний розгляд у кримінальному провадженні №12013220100000091 за апеляційною скаргою прокурора Нестерова Д.І. на вирок Фрунзенського районного суду міста Харкова від 14 листопада 2014 року стосовно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Бабаї Харківського району Харківської області, громадянина України, з повною вищою освітою, виконуючого обов'язки завідувача травматологічного відділення Комунального закладу охорони здоров'я «Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня», одруженого, жителя АДРЕСА_1, раніше не засуджувався, який у пред'явленому обвинуваченні - у злочині, передбаченому ч.2 ст.368 КК України, визнаний невинуватим та виправданий у зв'язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачувався,-

В с т а н о в и л а:

Органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачувався в одержанні неправомірної вигоди за вчинення в інтересах ОСОБА_4, який надав цю вигоду, дій з використанням свого службового становища за таких обставин.

В середині березня 2013 року до ОСОБА_3 - виконувача обов'язків завідувача травматологічним відділенням Комунального закладу охорони здоров'я «Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня», розташованого за адресою: місто Харків, вулиця Салтівське шосе, будинок №266, корпус «В», за місцем його роботи звернувся ОСОБА_4 у питанні проходження курсу лікування щоби отримати медичні документи для надання їх до комісії з визначення працездатності та оформити інвалідність.

Обвинувачений направив ОСОБА_4 до однієї із палат, де він повинен був пройти лікування протягом тижня. При цьому ОСОБА_3, діючи з корисливих спонукань, з метою незаконного збагачення, повідомив ОСОБА_4, що за отримання потрібних останньому медичних документів при фактичній відсутності на лікуванні необхідно передати йому 700 гривень.

ОСОБА_4 один день пробув у лікарні, а потім обвинувачений відпустив його додому і сказав повернутись 22 травня 2013 року. Обумовленого дня ОСОБА_4 відвідав службовий кабінет ОСОБА_3 для отримання виписки із медичної карти хворого. Обвинувачений послався на свою зайнятість і запропонував ОСОБА_4 звернутися за документом наступного дня до заступника головного лікаря з лікувальної роботи Харківської обласної клінічної травматологічної лікарні. Після цього ОСОБА_3 одержав від ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 700 гривень - за виконання в інтересах останнього дій з використанням свого службового становища

Згідно вироку Фрунзенського районного суду міста Харкова від 14 листопада 2014 року ОСОБА_3 у пред'явленому обвинуваченні - у злочині, передбаченому ч.2 ст.368 КК України, визнаний невинуватим та виправданий у зв'язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачувався.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Апелянт посилається на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, оскільки під час судового розгляду порушувались права учасників провадження, необґрунтовано відхилено декілька клопотань прокурора стосовно з'ясування обставин та перевірки їх доказами, суд не дотримався процедури залучення спеціаліста, порушив встановлений порядок допиту обвинуваченого та свідків, дослідження документів, наявні докази оцінив неналежним чином, безпідставно признав недопустимими докази сторони обвинувачення, а інші об'єктивні дані залишив без уваги.

Вислухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, ствердження обвинуваченого та його захисника про законність судового рішення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши обґрунтування апеляційних вимог, колегія суддів вважає за необхідне скасувати вирок суду першої інстанції.

Так, ст.9 КПК України встановлено, що суд та службові особи органів державної влади, які мають відношення до здійснення кримінального провадження, повинні неухильно дотримуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до ч.6 ст.22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. В силу ст.30 КПК України правосуддя здійснюється судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.

На підставі положень ст.ст.20, 42 КПК України обвинувачений має право на захист, в тому числі знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують, а обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, також формулювання обвинувачення - ст.291 КПК України.

Як передбачено ст.23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Допит свідків здійснюється з дотриманням правил ст.352 КПК України. Документи - джерела доказів повинні бути оголошені в судовому засіданні, що витікає із вимог ст.358 КПК України.

Згідно ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Норми кримінального процесуального закону - ст.ст.71, 359 КПК України регулюють процедуру залучення та участь спеціаліста в кримінальному провадженні, в тому числі під час судового розгляду, порядок відтворення відеозаписів. Сторони кримінального провадження мають право заявити відвід спеціалісту.

Окрім цього, в силу ст.ст.370, 374 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, а в мотивувальній частині вироку у разі визнання особи виправданою зазначаються, крім інших даних, також підстави для виправдання обвинуваченого з відображенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

На той же час суд, який ухвалив виправдувальний вирок стосовно ОСОБА_3, не приділив належної уваги вказаним правовим нормам.

Судове рішення постановлено при наявності не тільки істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, але й неповноти судового розгляду, вбачається невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.

Зокрема, формулювання обвинувачення було зазначено в обвинувальному акті нечітко і суперечливо, що торкається часу та місця дій, у вчиненні яких обвинувачувався ОСОБА_3, а також обставин вручення йому грошових коштів ОСОБА_4

Під час судового провадження не в повній мірі забезпечувалась змагальність сторін, створення необхідних умов для реалізації ними своїх процесуальних прав та виконання обов'язків, порушувався порядок дослідження доказів.

Так, під час судового розгляду виникла необхідність у встановленні і допиті третьої особи, яка знаходилась на місці події, описаної в обвинуваченні, також була потреба з метою перевірки та оцінки пояснень свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 отримати додаткову інформацію від Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України у Харківській області, але з цього приводу суд не розглянув належним чином клопотання прокурора, не перевірив можливість доручити органу досудового розслідування провести слідчі (розшукові) дії.

Журнали і технічні записи судових засідань свідчать, що суд при допиті свідків не завжди дотримувався процедури, передбаченої ст.352 КПК України. Зокрема, це торкалося черговості допиту, що свідка обвинувачення першим допитує прокурор, а не сторона захисту, що суд стосовно обставин кримінального правопорушення може поставити запитання свідку тільки після його допиту, за відсутності запитань в учасників судового провадження.

Крім того, при дослідженні наданих стороною обвинувачення документів не всі вони були оголошені, або ж оголошувались частково, припускалось озвучення тільки назв документів, а не їх змісту.

Відеозаписи досліджувалися судом з порушенням вимог ст.ст.71, 359 КПК України, що відноситься як до процедури залучення та участі спеціаліста у кримінальному провадженні, так і процесу демонстрації відеозапису, відображення в журналі судового засідання технічних характеристик обладнання та носіїв інформації, відповідних процесуальних дій. Здійснюючи судовий розгляд, суд не з'ясував з достатньою повнотою службове становище ОСОБА_3, об'єм його службових повноважень, в якій мірі вони були пов'язані з тими протиправними діями, у вчиненні яких він обвинувачувався.

Зробивши висновок про відсутність доказів на підтвердження обізнаності ОСОБА_3 в тому, що він виконував обов'язки завідувача травматологічним відділенням КЗОЗ «Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня», суд разом з тим не дав належної оцінки поясненням свідків і документам, на які посилався прокурор при доказуванні зазначеної обставини.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження та змісту вироку, суд стосовно доказів зі сторони обвинувачення вдіяв таким чином: частину залишив без уваги, або ж тільки перерахував, не оцінивши їх, інші докази навів як достовірні, ще одну частину даних визнав недопустимими, недостовірними чи вказав про їх сумнівність, але в остаточних своїх висновках суд стверджує, що всі докази, які покладені в обґрунтування винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, недостовірні, неналежні та недопустимі. Таким чином, висновки суду, викладені в судовому рішенні, містять істотні суперечності.

Отже, всупереч ст.370 КПК України вирок відносно ОСОБА_3 не є законним, обґрунтованим та вмотивованим, згідно ч.1 ст.409, ч.1 ст.412, ст.415 КПК України підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 376, 405, 407, 409, 415, 419 КПК України, колегія суддів,

П о с т а н о в и л а:

Вирок Фрунзенського районного суду міста Харкова від 14 листопада 2014 року стосовно ОСОБА_3 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

_____ _____ _____

Соколенко В.Г. Ємець О.П. Шабельніков С.К.