Рішення № 43105283, 11.03.2015, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/5238/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.03.2015 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Онушканича В.В.

з участю секретаря судового засідання Назарчук І.П.,

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог - служба у справах дітей Калуської міської ради, про стягнення грошових коштів та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь кошти, які відповідач отримала як опікун з 2002 рік по 2011 рік у розмірі 84172 грн. 63 коп. та 20000 (двадцять тисяч) грн. моральної шкоди.

Свої вимоги мотивує наступним.

Коли їй було 10 років, то померла її мама - ОСОБА_4 і її опікуном було призначено мамину рідну сестру - ОСОБА_5 01.09.2002 р. дочка опікуна ОСОБА_6 віддала її в спецшколу в місто Рогатин, Івано-Франківської області, де вона навчалася до 2008 року. Там вона перебувала на повному державному забезпеченні до 16 років. За цей час опікун її не провідувала, нічого не купляла і ніякої матеріальної допомоги не надавала. В 2008 році позивачка поступила на навчання в Брошнівський ліцей, де навчалася до 2011 року. За весь час навчання в Рогатинській спецшколі її провідував і допомагав батько - ОСОБА_7

За порадою відповідачки позивачка звернулася до суд з позовом про позбавлення батьківських прав батька, щоб отримувати гроші. Після рішення суду опікун пообіцяла, що отримує відповідні кошти на її утримання і всі гроші переводить на рахунок в банк, щоб в майбутньому позивачка отримала гроші. Проте, в подальшому жодних коштів відповідачка їй не повернула.

За роки навчання опікун отримувала державну допомогу, стипендію позивачки і пенсію в разі втрати годувальника. Ці кошти на підопічну не витрачала, а запевняла, що переводить на рахунок в банк. Крім того, опікун три з половиною роки здавала кватирантам належну позивачці квартиру і отримувала за це відповідні кошти.

Орган опіки і піклування не цікавився життям позивачки. Акти, які складала служба у справах дітей, про обстеження матеріально-побутових умов, не відповідають дійсності, так як вона по тих адресах ніколи не проживала. Акти складали без її присутності. Звіт, складений у 2009 році про стан виховання, утримання і розвитку в сім'ї опікуна начальником служби у справах дітей, також не відповідає дійсності.

Згідно з довідками управління ПФУ в м. Калуші та Калуському районі, за період з 2002 року по 2011 року, опікун отримала 39532 грн.63 коп., за період навчання в ліцеї з 2008 року по 2011 рік опікун отримала - 24957 грн.35 коп., за те, що опікун здавала квартиру в піднайм кватирантам, опікун отримала приблизно - 21000 грн.

Вважає, що відповідачка зобов'язана повернути їй всі кошти, які вона отримала за 10 років на її утримання та виховання.

Крім того, вважає, що такими діями, які пов'язані з неналежним виконанням обов'язків опікуна, відповідачки нанесена їй моральну шкода, яка полягає у стражданнях, яких вона зазнала. Її життя зазнало б суттєвих змін, якби опікун належно виконувала свої обов'язки. Вона змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Як вбачається з письмового заперечення на позов, позивач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з наступних підстав.

Позивачка звернулась до суду із позовом про позбавлення батьківських прав свого батька в 2009 р., тобто коли їй вже минуло 16 років, і вона розуміла що робить. Батько позивачки визнав в суді позов щодо доцільності позбавлення його батьківських прав.

Що стосується здавання в оренду належної позивачці квартири і отримання за це 21000 грн., то особи, які там проживали, оплачували тільки комунальні послуги. І жодних коштів від здавання квартири в піднайм відповідач не отримувала. Що стосується стипендії за період навчання в Брошнівському ліцеї, то стипендію ОСОБА_1 отримувала на свою банківську картку. З приводу отриманих коштів як опікун за 2002-2010р., то ці кошти були потрачені виключно на ОСОБА_1

Вважає, що кошти, які просить стягнути позивачка не можна розцінювати як завдану шкоду. І відсутні правові підстави для стягнення зазначених сум коштів.

Окрім цього, відповідач посилається на пропущення позивачем строку позовної давності, оскільки, остання стала повнолітньою 01.10.2010р., і з цього часу у неї виникла повна дієздатність, а відповідно і виникла можливість звернутись до суду за захистом свого порушеного права, якщо таке мало місце в 2002-2010рр.

Позивач та її представник, яка в подальшому в судове засідання не з'явилась без поважних причин, позов підтримали з підстав, зазначених у самому позові, просять суд його задоволити. Позивач додатково суду пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мама і вона залишилась проживати з батьком. На той час відповідач ОСОБА_5, яка є рідною сестрою її мами, тобто її рідною тіткою, була закордоном. З вересня 2002 р. дочка відповідачки задала її в Рогатинську спецшколу. За шість років навчання в спецшколі тітка лише тричі відвідувала її, а відвідував її тато. У тітки вона не проживала. У 2008 році поступила навчатись у Брошнівський ліцей. За час навчання в ліцеї тітка відвідала її лише два рази. Банківську карточку вона віддала тітці і остання брала її стипендію. На вихідні приїжджала на свою квартиру в м. Калуші.

Також позивачка визнала ті факти, що похорон її мами організувала дочка відповідачки. Батько зловживав спиртними напоями і не заперечував щодо поміщення її в спецшколу. Тітка купила їй мобільний телефон і телевізор. Також тітка зробила косметичний ремонт в її квартирі і до травня 2014 року, тобто вже після досягнення повноліття, оплачувала комунальні послуги на її квартирі.

Відповідач позов не визнала і просить відмовити в його задоволенні з підстав наведених у запереченні. Суду пояснила, що після смерті її сестри і матері позивачки, похорон організували її діти. Батько позивачки зловживав спиртними напоями і не забрав дитину до себе. Коли племінниця навчалась у спецшколі, то вона забирала її до себе додому на вихідні і канікули, купляла їй одяг, відвідувала її в лікарні. Коли племінниця навчалась у ліцеї, то вона забезпечувала її продуктами. Своєю стипендією позивачка розпоряджалась самостійно, хоча і передавала гроші на зберігання їй. Всі кошти, які їй виплачували, вона тратила на племінницю. Окрім того, за власні кошти зробила пам'ятник на могилі матері позивачки. Щодо квартирантів, яких вона пустила до квартири племінниці, то ці люди оплачували тільки за комунальні послуги і жодних грошей їй не давали. Вже після досягнення позивачкою повноліття до травня 2014 вона надалі допомагала племінниці і до того часу остання претензій їй не висловлювала.

Представник відповідача наголосив, що зі сторони відповідачки немає жодних неправомірних дій, а, тому, безпідставно говорити про збитки або шкоду для позивача. Не існує норми права, яка б зобов'язувала відшкодовувати кошти отримані на виховання і піклування. Окрім того, позивач пропустила строк позовної давності, оскільки, просить стягнути суми коштів, за період до 2010 року.

Представник третьої особи вважає, що позов є безпідставним і задоволенню не підлягає. Наголосила, що служба у справах дітей Калуської міської ради здійснювала контроль щодо стану утримання, навчання, виховання та розвитку дитини ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_5 Остання здійснювала належний догляд за підопічною. Соціальна допомога, яка виплачувалась опікуну, використовувалась за цільовим призначенням на утримання і виховання дитини. Під час перебування ОСОБА_1 під опікою жодних скарг щодо нецільового використання коштів чи неналежного виконання обов'язків опікуном ОСОБА_5 до служби у справах дітей чи до правоохоронних органів не надходило. Також до 2014 року не було скарг щодо неналежного контролю органом опіки і піклування за утриманням та вихованням ОСОБА_1

В подальшому представник третьої особи подав заяву про розгляд справи без її участі.

Вислухавши сторін, допитавши свідків, дослідивши докази по справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки - ОСОБА_4 (а.с. 37) На той час позивачці ОСОБА_1 було 9 років (а.с. 44). Рішенням Виконавчого комітету Калуської міської ради № 409 від 17.09.2003 р. встановлено опіку ОСОБА_8 на неповнолітньою племінницею ОСОБА_1, у зв'язку з тим, що її мати померла, а батько ОСОБА_7 протягом шести років з сім'єю не проживає, утриманням, вихованням та навчанням дочки не займається, ніяких зв'язків з нею не підтримує (а.с. 21). ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 38) Сторони по справі визнавали той факт, що за життя ОСОБА_7 зловживав спиртними напоями. Рішенням Калуського міськрайонного суду від 27.03.2009 р. позов ОСОБА_1 було задоволено і позбавлено батьківських прав відносно неї її батька ОСОБА_7 Останній не заперечував щодо позбавлення його батьківських прав (а.с. 69-70)

Відповідно до витягу з рішення виконавчого комітету Калуської міської ради від 23.11.2010 р. № 279, піклування ОСОБА_5 над ОСОБА_1 припинено з 01.10.2010 р. у зв'язку із досягненням повноліття (а.с. 103).

Як вбачається з копії витягу з протоколу № 525 засідання психолого-медико-педагогічної консультації від 17.12.2002 р., ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлено діагноз легка розумова відсталість з торпідністю психічних процесів ЗНМ ІІІ рівня, рекомендовано навчання в допоміжній школі-інтернаті (а.с. 91) Управлінням освіти і науки Івано-Франківської обласної державної адміністрації 17.12.2002 р. була видана путівка № 159 про направлення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 до Рогатинської допоміжної школи-інтернату (а.с. 92).

Опікуну ОСОБА_5 була призначена пенсія в разі втрати годувальника з 20.11.2002 р. (а.с. 9) і таку пенсію вона отримувала з листопада 2002 р. по червень 2011 р., що підтверджується відповідними довідками УПФУ в м. Калуші та Калуському районі (а.с. 10-19). Як вбачається з довідки про отримання допомоги № 17 від 16.01.2015 р., виданої Управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради, ОСОБА_5 відповідно до ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» призначено допомогу на дітей, які знаходяться під опікою. Таку допомогу вона отримувала в період з вересня 2008 р. по жовтень 2010 р. на загальну суму 12909 гр. 50 коп. (а.с. 65)

Згідно з пунктом 46 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 р. № 866, опікун, піклувальник має право: самостійно визначати способи виховання з урахуванням думки дитини і рекомендацій органу опіки та піклування; вимагати повернення дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду; давати згоду на усиновлення підопічного; самостійно здійснювати витрати, необхідні для задоволення потреб підопічного, за рахунок призначеної державної допомоги, пенсії, аліментів, доходів від майна підопічного; представляти інтереси підопічного в установах, організаціях і закладах.

Як вбачається з копії довідки про доходи № 308 від 07.11.2013 р., виданої Брошнівським професійним лісопромисловим ліцеєм, ОСОБА_1 нараховувалась стипендія з вересня 2008 р. по червень 2011 р. (а.с. 7-8) Стипендію вона отримувала на особистий картковий рахунок у Приватбанку (а.с. 72) Позивачем не надано суду жодних належних і допустимих доказів на підтвердження того, що її стипендію отримувала опікун і забирала собі.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 3 ст.60 ЦПК встановлено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Згідно ч. 4 цієї ж статті, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні позивач відмовилась від виклику і допиту в судовому засіданні свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15

Свідок ОСОБА_16 розповіла суду лише про окремі епізоди з життя ОСОБА_1, коли остання приходила до неї в гості без відома батька чи опікуна. Вказала на те, що ОСОБА_1 була забезпечена одягом і харчами.

Як вбачається з пояснень свідка ОСОБА_17, він зі своєю сім'єю з дозволу ОСОБА_5 з 2004 року проживав в квартирі за адресою АДРЕСА_1. Вони займали одну кімнату, а в іншій кімнаті знаходились меблі. ОСОБА_5 за проживання вони не платили, а оплачували тільки за спожиті комунальні послуги. Перед заселенням і виселенням він робив у квартирі косметичний ремонт.

Таким чином, твердження позивача, що відповідач отримала за здавання в оренду її квартири кошти в розмірі 21000 грн. не підтверджується жодними доказами.

Також позивачем не доведено, що її тітка неналежним чином здійснювала виховання та догляд за нею, а отримані від держави кошти не витрачала на підопічну. Такі твердження позивача спростовуються показами свідків.

Зокрема, свідки ОСОБА_18, яка проживає по сусідству з позивачкою, ОСОБА_19, яка є сестрою відповідачки, ОСОБА_20 та ОСОБА_21, які проживають по сусідству з відповідачкою, розповіли, що ОСОБА_5 провідувала свою племінницю в школі інтернаті, забирала її до себе на вихідні і канікули, купляла їй одяг та харчі, цікавилась навчанням племінниці в ліцеї. Вона допомагала племінниці і після досягнення повноліття. Батько позивачки зловживав спиртними напоями і не допомагав дочці. Похорон мами позивачки організували діти відповідачки, остання також поставила пам'ятник на могилі своєї сестри.

Свідок ОСОБА_22, яка працює на посаді майстра виробничого навчання Брошнівського ліцею, охарактеризувала ОСОБА_1 як нестаранного учня. Повідомила, що під час навчання в ліцеї опікун цікавилась навчанням своєї племінниці, приїжджала на батьківські збори. Попри те, що ОСОБА_1 проживала в гуртожитку і перебувала на державному забезпеченні, їй харчами і одягом допомагала тітка. Також, за час навчання в ліцеї ОСОБА_1 жодного разу не жалілась на свою тітку.

Також, як вбачається з актів обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1, які складались представниками Служби у справах дітей Калуської міської ради за адресою реєстрації опікуна (а.с. 23, 24), за адресою фактичного місця проживання опікуна (а.с. 26), за адресою реєстрації позивача (а.с. 25), умови проживання задовільні, неповнолітня перебуває на повному утриманні тітки, яка займається її вихованням і навчанням, стан здоров'я дитини задовільний; неповнолітня забезпечена одягом, взуттям і навчальними приладдям.

Те, що опікун ОСОБА_5 належним чином здійснювала догляд та виховання своєї племінниці ОСОБА_1 підтверджується довідкою Рогатинської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату (а.с. 68)

Дані з акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї ОСОБА_5 від 26.06.2014 р. (а.с. 76) підтверджують той факт, що відповідач і після досягнення ОСОБА_23 повноліття продовжувала допомагати своїй племінниці, зокрема оплачувала за комунальні послуги на її квартирі. Також ОСОБА_5 зробила ремонт у двох кімнатах даної квартири. Ці обставини визнавала в судовому засіданні сама ОСОБА_1 Факт відсутності заборгованості по оплаті за комунальні послуги на квартирі позивача станом на час досягнення нею повноліття підтверджується довідкою Калуського управління газового господарства (а.с. 87), актом звірки розрахунків КП «Житлово-експлуатаційна організація № 1» (а.с. 88-89), актом звірки розрахунків за послуги КП «Водотеплосервіс» (а.с. 90)

Калуською міжрайонною прокуратурою також не встановлено фактів неналежного виконання опікуном ОСОБА_5 своїх обов'язків та нецільового використання нею коштів (а.с. 29-30).

Суд бере до уваги те, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не передбачений діючим цивільним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Окрім цього, відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. Захист же цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

Право вибору способу захисту, передбаченого законом, належить особі, яка звернулася за захистом свого права (ст.ст. 3, 4, 11 ЦПК України).

Згідно із ч. 2 ст. 31 ЦПК України, позивачеві належить й право визначення предмета і підстав позову.

Оскільки позивачем не доведено порушення її права передбаченого нормами діючого цивільного законодавства, то у задоволенні її позову слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Позовні вимоги з приводу відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки, в межах розгляду справи з обраним способом захисту не встановлено, якими саме винними діями відповідача спричинено таку шкоду позивачу.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 29.12.2014 р. позивачу ОСОБА_1 відстрочено сплату судового збору при подачі позову до ухвалення судового рішення (а.с. 39) При визначенні розміру судового збору, який підлягає стягненню, суд виходить з того, що за позовну вимогу майнового характеру ставка судового збору становить 841,73 грн. (1 відсоток від ціни позову 84173 грн. 63 коп.), за позовну вимогу немайнового характеру (стягнення моральної шкоди) ставка судового збору становить 243,60 грн. Враховуючи, що позов задоволенню не підлягає, то сума судового збору 1085,33 грн. (841,73 + 243,60) підлягає стягненню з позивача на користь держави за рішенням суду.

На підставі викладеного, ст.ст. 11, 15, 23 ЦК України, Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 р. № 866, керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 31, 58-60, 88, 209, 215 ЦПК України,

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог - служба у справах дітей Калуської міської ради, про стягнення грошових коштів у розмірі 84172 грн. 63 коп. та моральної шкоди у розмірі 20000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) в дохід держави 1085 грн. 33 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Івано-Франківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, у цей же строк з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення виготовлено 16.03.2015 р.

Головуючий: