Рішення № 43104959, 11.03.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3357/15 Справа № 200/17608/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Єлісєєва Т. Ю. Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2015 року м. Дніпропетровськ

колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Волошина М.П., Куценко Т.Р.

при секретарі - Назаренко А.С.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "АКТАБАНК" на заочне рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 17 жовтня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "АКТАБАНК" про стягнення банківського вкладу, -

в с т а н о в и л а:

В жовтні 2014 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з уточненим позовом до публічного акціонерного товариства "АКТАБАНК" (далі - ПАТ "АКТАБАНК") про стягнення банківського вкладу, мотивуючи тим, що 07 липня 2014 року між ОСОБА_5 та ПАТ "АКТАБАНК" укладено договір банківського вкладу "Класік" №В17-2299/Т/622731, за умовами якого ОСОБА_5 внесла на особистий рахунок НОМЕР_1 500.000 грн.

Зазначали, що 08 липня 2014 року між ОСОБА_5 та ними укладені договори про відступлення права вимоги за договором банківського вкладу "Класік" №В17-2299/Т/622731 від 07 липня 2014 року.

Посилаючись на те, що вони як нові кредитори набули право вимоги до банку на повернення грошових сум у загальному розмірі 450.000 грн. та те, що після їх звернення з письмовим повідомленням про укладання договорів про відступлення права вимоги та про дострокове повернення вкладу, банк грошові кошти так і не повернув, просили суд визнати ОСОБА_2 вкладником на суму 189.000 грн. на 08 серпня 2014 року на підставі договору про відступлення права вимоги, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 згідно договору банківського вкладу "Класік" №В17-2299/Т/622731, укладеного між ПАТ "АКТАБАНК" та ОСОБА_5, та стягнути вказану суму з ПАТ "АКТАБАНК". Зобов'язати ПАТ "АКТАБАНК" відкрити поточний рахунок на ім'я ОСОБА_2 Визнати ОСОБА_3 вкладником на суму 194.000 грн. на 08 серпня 2014 року на підставі договору про відступлення права вимоги, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 згідно договору банківського вкладу "Класік" №В17-2299/Т/622731, укладеного між ПАТ "АКТАБАНК" та ОСОБА_5, та стягнути вказану суму з ПАТ "АКТАБАНК". Зобов'язати ПАТ "АКТАБАНК" відкрити поточний рахунок на ім'я ОСОБА_3 Визнати ОСОБА_4 вкладником на суму 67.000 грн. на 08 серпня 2014 року на підставі договору про відступлення права вимоги, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 згідно договору банківського вкладу "Класік" №В17-2299/Т/622731, укладеного між ПАТ "АКТАБАНК" та ОСОБА_5, та стягнути вказану суму з ПАТ "АКТАБАНК". Зобов'язати ПАТ "АКТАБАНК" відкрити поточний рахунок на ім'я ОСОБА_4

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 17 жовтня 2014 року позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Вирішено питання стосовно судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ "АКТАБАНК" ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, зазначаючи, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального й процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга ПАТ "АКТАБАНК" підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5)чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6)як розподілити між сторонами судові витрати; 7)чи є негайні підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8)чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

У в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" від 18 грудня 2009 року №14 роз'яснено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст.2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст.8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (а аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення суду не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив з того, що договори про відступлення права вимоги були укладені у письмовій формі, як і договір банківського вкладу, а отже вони відповідають ст.ст.512-514,516 ЦК України, а порушені права позивачів на отримання грошових коштів підлягають захисту.

Такі висновки суду не можна визнати обґрунтованими з огляду на наступне.

Статтями 3,11 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 07 липня 2014 року між ОСОБА_5 та ПАТ "АКТАБАНК" укладено договір банківського вкладу "Класік" №В17-2299/Т/622731, за умов п.1.1 якого вкладник передав, а банк прийняв грошові кошти в розмірі 500.000 грн. на строк 2 місяці: з 07 липня 2014 року по 07 вересня 2014 року включно. Сума вкладу є незмінною протягом дії договору. Процентна ставка на суму вкладу складає 23% річних. Факт передачі грошових коштів підтверджується квитанцією №206206 від 07 липня 2014 року (а.с.16-17,18).

Відповідно до умов договору банківського вкладу "Класік" №В17-2299/Т/622731 банк зобов'язався повернути вкладнику суму вкладу в обумовлений договором строк та сплатити проценти за вкладом.

Також судом встановлено, що 08 липня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладений в простій письмовій формі договір відступлення права вимоги за договором банківського вкладу "Класік" №В17-2299/Т/622731 на суму 67.000 грн.(а.с.19-20).

08 липня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладений в простій письмовій формі договір відступлення права вимоги за договором банківського вкладу "Класік" №В17-2299/Т/622731 на суму 194.000 грн.(а.с.21-22).

08 липня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладений і простій письмовій формі договір відступлення права вимоги за договором банківського вкладу "Класік" №В17-2299/Т/622731 на суму 189.000 грн. (а.с.23-24).

За умовами п.1.1 договорів про відступлення права вимоги первісний кредитор (вкладник) передає новим кредиторам (позивачам), а останні приймають право вимоги, що належить первісному кредиторові (вкладнику), і стають кредиторами за договором банківського вкладу "Класік" №В17-2299/Т/622731 від 07 липня 2014 року в межах грошових сум у загальному розмірі 450.000 грн.

Згідно змісту п.1.2 договорів про відступлення права вимоги нові кредитори одержують право (замість первісного кредитора/вкладника) вимагати від відповідача належного виконання всіх зобов'язань за основним договором в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цих договорів.

Умовами п.1.3 вказаних вище договорів право вимоги засноване на договорі банківського вкладу "Класік" №В17-2299/Т/622731 від 07 липня 2014 року.

Позивачі та третя особа по справі ОСОБА_5 08 липня 2014 року за вказаними договорами склали акти приймання-передачі документів про відступлення права вимоги від 08 липня 2014 року згідно яким ОСОБА_5 передала кожному позивачу копію договору банківського вкладу №В17-2299/Т/622731 від 07 липня 2014 року та копію квитанції №206206 від 07 липня 2014 року про залучення коштів на депозит (а.с.25,26,27).

В той же день, 08 липня 2014 року, ОСОБА_5 та кожний позивач на ім'я голови правління ПАТ "АКТАБАНК" направили повідомлення про відступлення права вимоги та вимогу про дострокове повернення банківського вкладу.

Згідно поштових повідомлень ПАТ "АКТАБАНК" отримав повідомлення та копії вказаних договорів 11 липня 2014 року.

Частинами першою, третьою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги - договір цесії, а його суб'єкти відповідно цедент (старий кредитор) та цесіонарій (новий кредитор). Договір відступлення права вимоги може бути оплатним та безоплатним і відповідно на відносини цесії розповсюджують положення про договір купівлі-продажу або про договір дарування.

Судом першої інстанції не з'ясовувалось питання платності чи безоплатності договорам цесії, які укладені між позивачами та третьою особою у справі.

Так, цесія це сам факт заміни особи в зобов'язанні, що складається в силу укладення відповідної угоди купівлі-продажу, міни чи дарування прав, що випливають із зобов'язання.

Заміна кредитора у зобов'язанні допускається шляхом відступлення права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (стаття 514 ЦК України).

Статтею 517 ЦК України передбачено, що укладаючи правочин про заміну кредитора у зобов'язанні первісний кредитор у зобов'язанні, повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ч.2 ст.517 ЦК).

Крім того, районний суд не звернув увагу на те, що згідно актам приймання-передачі документів за договорами про відступлення права вимоги від 08 липня 2014 року цедентом передано цесіонаріям лише копію договору банківського вкладу від 07 липня 2014 року, копію квитанції №206206 від 07 липня 2014 року про залучення коштів на депозит (а.с.25,26,27), а в листі до банку цедент і цесіонарій повідомили останнього про відступлення права вимоги та вимогу про дострокове повернення банківського рахунку від 07 липня 2014 року та надали банку лише копії договорів про відступлення права вимоги від 08 липня 2014 року (а.с.35,36,37), що не відповідає вимогам ст.517 ЦК України, а відтак посилання суду на порушення банком-відповідачем прав позивачів є безпідставним.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вимоги позивачів про визнання їх вкладниками на підставі договорів про відступлення права вимоги у судовому порядку не відповідають способам захисту прав, передбачених ст.16 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1060 ЦК України - договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (ст.1058 ЦК України).

Статтею 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки, за договором банківського рахунку - поточні рахунки.

Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до змісту статей 526 та 1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому самому банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки за допомогою платіжної банківської картки).

Договір банківського рахунку є публічним договором, тобто банк повинен укласти договір банківського рахунку з будь-яким клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах. Банк не має права відмовити клієнту у відкритті банківського рахунка, якщо дотримано наступних умов: клієнт звернувся до банку з пропозицією відкрити рахунок для вчинення відповідних операцій за рахунком, які передбачені законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією; відкриття рахунка не призведе до порушення законодавства та економічних нормативів; у банка є необхідні виробничі та технічні можливості для відкриття рахунка; відсутні інші причини, що позбавляють банк можливості відкрити рахунок.

Можливість відмови банку від відкриття рахунку може допускатися законом або банківськими правилами.

У разі ненадання клієнтом необхідних документів чи відомостей про себе банк відмовляє клієнту у його обслуговуванні (ч.V ст.64 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року N 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за N 1172/8493, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8 Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9 Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10 Інструкції).

Пункт 10.1 Інструкції передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Згідно правовим позиціям Верховного Суду України, - письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошових сум підтверджується договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки.

Суд першої інстанції не врахував вказаних положень закону, оскільки вирішив і стягнути суму грошових коштів за договором банківського вкладу на користь позивачів і зобов'язати банк відкрити поточні рахунки на ім'я позивачів на підставі договорів відступлення права вимоги та договору банківського вкладу, що не відповідає вимогам закону.

Частиною 2 ст.1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно ч.1 ст.26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200.000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Статтею 28 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх представникам та спадкоємцям у національній валюті України в готівковій або безготівковій формі не пізніше семи днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти.

Частина 5 ст.26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зазначає, що відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до статті 36 цього Закону.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та зазначені норми Цивільного кодексу України до спірних правовідносин, оскільки за змістом наведених норм закону випливає, що позивачі, як нові кредитори за укладеними договорами цесії, мають право на виконання банком зобов'язань за договором банківського вкладу, тобто в межах цього одного вкладу і за умовами надання доказів прав нових кредиторів.

Позовні вимоги про визнання вкладниками банка-відповідача на підставі договорів цесії є безпідставними, оскільки відповідно до вимог закону позивачі не є вкладниками, а є новими кредиторами, які мають право лише вимагати виконання зобов'язання, а не вимагати укладення з ними договорів вкладу та відкриття поточних рахунків на їх ім'я, а тому позовні вимоги про визнання вкладниками ПАТ "АКТАБАНК" та зобов'язання відповідача відкрити поточні рахунки в ПАТ "АКТАБАНК" не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.303,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Актабанк" задовольнити.

Заочне рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 17 жовтня 2014 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "АКТАБАНК" про стягнення банківського вкладу відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Волошин М.П.

Куценко Т.Р.