Рішення № 43103441, 10.03.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2015 р.Справа № 922/495/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "ПО Мануфактура", м. Чугуїв до Приватного підприємства "Вударт", м. Харків про стягнення 1 398951,93 грн. за участю представників:

позивача - Бут Ю.В., довіреність від 01.12.2014 року;

відповідача - Цимбал Г.О., довіреність від 05.01.2015 року

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ПО Мануфактура", м. Чугуїв (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного підприємства "Вударт", м. Харків про стягнення 1 398951,93 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки № МФ-34 від 11.11.2011 року. В обґрунтування своєї правової позиції, позивач посилається на норми приписів ст.ст. 173, 174, ч. 1 ст. 193, ст.ст. 218, 265, 266 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 693 ЦК України. З урахуванням вищенаведених обставин та норм закону, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1 398951,93 грн. Також до стягнення заявлені понесені позивачем судові витрати по веденню даної справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 січня 2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/495/15 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 09 лютого 2015 року о 10:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 лютого 2015 року розгляд справи відкладено на 10 березня 2015 р. о 10:20год, відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

Позивач в призначене судове засідання з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач в призначене судове засідання з'явився, заявлені позовні вимоги визнав, проте письмово оформленої позиції до матеріалів справи не надав.

Таким чином, за висновками суду, в господарської матеріалах справи № 922/495/15 достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

11 листопада 2011 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) було укладено Договір поставки № МФ-34 (далі-Договір), відповідно до умов якого, сторони погодили та встановили низку цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до п. 1.1 вищенаведеного Договору, позивач (постачальник) прийняв на себе зобов'язання в порядку та у строки, встановлені цим Договором, передати у власність покупцю (відповідачу) товар, у кількості, відповідної якості та за узгодженою ціною, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти товар та сплатити його на умовах, зазначених цим Договором.

Асортимент та кількість товару, що постачається зазначається в накладній, складною на підставі замовлення покупця.

Накладні є невід'ємною частиною цього Договору та мають силу специфікацій до Договору (п. 1.2 Договору).

Пунктом 3.1 Договору, сторони зазначили, що ціна на товар, який постачається за цим Договором є договірною та зазначається в накладній на кожну партію товару.

Умовами пункту 3.2 Договору сторони погодили порядок розрахунків, а саме, покупець (відповідач) здійснює оплату до моменту поставки, проте не пізніше 30 банківських днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (позивача).

Як свідчать матеріали справи № 922/495/15, позивач (постачальник за Договором) свої зобов'язання за Договором поставки № МФ-34 від 11.11.2011 року виконав в повному обсязі та належним чином. Так, на виконання пункту 1.1 Договору поставив відповідачу 25 вересня 2014 року товар за видатковими накладними: № 204 на суму 1471805,27 грн., № 205 на суму 1 220851,02 грн., № 206 на суму 426069,94 грн., всього - товар на загальну суму3 118726,23 грн. (а.с. 20-25), відповідач товар отримав, про що свідчить підпис та печатка підприємства. Проте, оплату в строки, встановлені пунктом 3.2 Договору від 11.11.2011р. відповідач не здійснив, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за вищевказаним Договором поставки № МФ-34 від 11.11.2011р., яка склала 1398951,93 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

На момент прийняття рішення у справі в матеріалах справи № 922/495/15 відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в розмірі 1398951,93 грн. в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що заявлені Приватним підприємством "ПО Мануфактура" позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства "Вударт" 1398951,93 грн. заборгованості, підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Приписами ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди (правочини), передбачені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Із обставин справи вбачається, що у даному випадку правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі Договору поставки № МФ-34 від 11.11.2011 року, в якому сторони вільно на власний розсуд визначили низку цивільних прав та обов'язків, що підлягають виконанню з боку сторін, оскільки відповідно до наведених вимог законодавства ці умови є обов'язковими для сторін.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору, суд встановив, що даний Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до положень ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з приписами ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Більш того, між сторонами складно та підписано акт звіряння взаєморозрахунків станом на 24.12.2014 року. Вказаний Акт підписано уповноваженими особами позивача та відповідача, який скріплено печатками (а.с. 29, т.с. 1).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм закону, а також враховуючи, що відповідач, в установленому ст.ст. 32, 33 ГПК України порядку обставини, які повідомлені суду позивачем не спростував, не надав суду доказів належного виконання умов Договору, тобто доказів сплати позивачу грошових коштів за отриманий товар у розмірі 1398951,93 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПП "ПО Мануфактура" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи № 922/495/15 доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

При розподілі господарських витрат, суд керується приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, витрати зі сплати судового збору у розмірі 27979,03 грн. за майновий характер спору в даному разі покладаються на відповідача, з вини якого виник даний спір, який доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 530, 610 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Вударт" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126/1, код ЄДРПОУ 36818153) на користь Приватного підприємства "ПО Мануфактура" (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Р.Люксембург, буд. 16-а, код ЄДРПОУ 36817590, р/р 2600738313000 в ПАТ "Діамантбанк", МФО 320854) - 1 398951,93 грн. заборгованості, 27979,03 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 16.03.2015 р.

Суддя Є.М. Жиляєв