Постанова № 43101214, 13.03.2015, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/826/15-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2015 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Чернова Д.Є.

при секретарі Чамор Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ірпінського міського суду при судовому розгляді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бучанської міської ради Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

Позивач у січні 2015 року звернувся до суду з позовом до Бучанської міської ради Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, мотивуючи свої вимоги, тим, що він 09 грудня 2014 року звернувся до Бучанської міської ради Київської області (далі - Відповідач) з запитом на отримання інформації в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме: надати інформацію про кількість квартир переданих м. Буча АТ ХК «Київміськбуд» відповідно до умов Договору №39 від 21.04.2006 року з зазначенням їх адреси, площі та балансової вартості на момент передачі у власність міської громади; надати інформацію про передачу вказаних квартир у користування та/або власність юридичних та/або фізичних осіб з зазначенням прізвища, імені, по-батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно; надати інформацію про підставу передачі вказаних квартир у користування та/або власність юридичних та фізичних осіб; надати копії рішень виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області про передачу вказаних квартир громадянам та/або юридичним особам в користування та/або приватну власність. Зазначає, що в грудні 2014 року Відповідач надав відповідь на його запит, в якій повідомив наступну інформацію:АТ ХК «Київміськбуд» відповідно до умов Договору №39 від 21.04.2006 року передав наступні квартири: 17 квартир, загальною площею 1 307,84 кв.м., загальною вартістю 3 446 158,4 грн. у будинку АДРЕСА_1; 14 квартир, загальною площею 1 134 кв.м., загальною вартістю 7 790 580 грн. у будинку АДРЕСА_2. Квартири, які були передані АТ ХК «Київміськбуд» були надані, відповідно до рішень виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області, для постійного користування: одну квартиру - в порядку черговості згідно квартирного обліку, одну квартиру - в порядку черговості осіб із числа воїнів-інтернаціоналістів, дві квартири - в порядку черговості із числа осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Решта квартир були надані, як службове житло: чотири квартири - працівникам КП «Бучанське управління житлово-комунального господарства»; чотири квартири - медичним працівникам, три квартири - працівникам правоохоронних органів, суду, юстиції; три квартири - працівникам Бучанської міської ради; одну квартиру - священнослужителю, дванадцять квартир - працівникам освіти. Вважає, що Відповідач, в порушення Закону України «Про доступ до публічної інформації», надав неповну відповідь на його запит.

Враховуючи все вище викладене, просив зобов'язати Відповідача надати йому наступну публічну інформацію: надати інформацію про кількість квартир переданих м. Буча АТ ХК «Київміськбуд» відповідно до умов Договору №39 від 21.04.2006 року з зазначенням їх адреси, площі та балансової вартості на момент передачі у власність міської громади; надати інформацію про передачу вказаних квартир у користування та/або власність юридичних та/або фізичних осіб з зазначенням прізвища, імені, по-батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно; надати інформацію про підставу передачі вказаних квартир у користування та/або власність юридичних та фізичних осіб; надати копії рішень виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області про передачу вказаних квартир громадянам та/або юридичним особам в користування та/або приватну власність; судові витрати покласти на відповідача.

В судове засідання Позивач з'явився, позов підтримав, просив його задоволити.

Представник Відповідача в судове засідання з'явився, позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 09 грудня 2014 року звернувся до Бучанської міської ради Київської області з запитом на отримання інформації в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме: надати інформацію про кількість квартир переданих м. Буча АТ ХК «Київміськбуд» відповідно до умов Договору №39 від 21.04.2006 року з зазначенням їх адреси, площі та балансової вартості на момент передачі у власність міської громади; надати інформацію про передачу вказаних квартир у користування та/або власність юридичних та/або фізичних осіб з зазначенням прізвища, імені, по-батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно; надати інформацію про підставу передачі вказаних квартир у користування та/або власність юридичних та фізичних осіб; надати копії рішень виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області про передачу вказаних квартир громадянам та/або юридичним особам в користування та/або приватну власність (а.с.5). Судом встановлено, що в грудні 2014 року Відповідач надав відповідь на запит ОСОБА_1, в якій повідомив наступну інформацію: АТ ХК «Київміськбуд» відповідно до умов Договору №39 від 21.04.2006 року передав наступні квартири: 17 квартир, загальною площею 1 307,84 кв.м., загальною вартістю 3 446 158,4 грн. у будинку АДРЕСА_1; 14 квартир, загальною площею 1 134 кв.м., загальною вартістю 7 790 580 грн. у будинку АДРЕСА_2. Квартири, які були передані АТ ХК «Київміськбуд» були надані, відповідно до рішень виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області, для постійного користування: одну квартиру - в порядку черговості згідно квартирного обліку, одну квартиру - в порядку черговості осіб із числа воїнів-інтернаціоналістів, дві квартири - в порядку черговості із числа осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Решта квартир були надані, як службове житло: чотири квартири - працівникам КП «Бучанське управління житлово-комунального господарства»; чотири квартири - медичним працівникам, три квартири - працівникам правоохоронних органів, суду, юстиції; три квартири - працівникам Бучанської міської ради; одну квартиру - священнослужителю, дванадцять квартир - працівникам освіти. Судом встановлено, що Відповідач надав неповну відповідь на запит ОСОБА_1 (а.с.6).

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» до розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють: інформацією про стан довкілля;

інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Враховуючи те, що інформація яку витребовує Позивач не відноситься до перелічених категорій, а відноситься до інформації яка регламентована ч. 3 ст. 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації», згідно якої розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані: надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом; використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом; вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб; виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.

Враховуючи те, що в рішеннях які витребовує Позивач міститься інформація, яка не стосується Позивача, а стосується інших осіб, тому Відповідач правомірно вжив заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб.

Крім того, згідно ч. 1, 2 ст. 14 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб'єкта персональних даних.

Поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини, а другим реченням ч. 5 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» вказано, що при дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Беручи зазначене до уваги, суд звертає увагу на п.п.1, 2, 3 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», де йде мова про наступне: обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про захист персональних даних» володільці, розпорядники персональних даних та треті особи зобов'язані забезпечити захист цих даних від випадкових втрати або знищення, від незаконної обробки, у тому числі незаконного знищення чи доступу до персональних даних.

Крім того стаття 22 Закону України «Про захист персональних даних» передбачає, що контроль за додержанням законодавства про захист персональних даних у межах повноважень, передбачених законом, здійснюють такі органи: Уповноважений; суди.

Поняття інтересів національної безпеки регламентовано в ст. 1 Закону України «Про основи національної безпеки України», а саме: національна безпека - захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони, міграційної політики, охорони здоров'я, освіти та науки, науково-технічної та інноваційної політики, культурного розвитку населення, забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки, соціальної політики та пенсійного забезпечення, житлово-комунального господарства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних паперів, податково-бюджетної та митної політики, торгівлі та підприємницької діяльності, ринку банківських послуг, інвестиційної політики, ревізійної діяльності, монетарної та валютної політики, захисту інформації, ліцензування, промисловості та сільського господарства, транспорту та зв'язку, інформаційних технологій, енергетики та енергозбереження, функціонування природних монополій, використання надр, земельних та водних ресурсів, корисних копалин, захисту екології і навколишнього природного середовища та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам; національні інтереси - життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток.

Згідно ст. 3 Закону України «Про основи національної безпеки України» зазначено, що об'єктами національної безпеки є зокрема людина і громадянин - їхні конституційні права і свободи.

Щодо принципів забезпечення національної безпеки то зокрема ст. 5 Закону України «Про основи національної безпеки України» основними принципами забезпечення національної безпеки є зокрема пріоритет прав і свобод людини і громадянина.

Зокрема ст. 33 Конституції України передбачає, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом, а щодо особистого та сімейного життя ст. 32 Конституції України зазначає про те, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України, а саме не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 20.01.2012 року №2-рп/2012 Положення частини першої статті 32 та частини третьої статті 34 Конституції України перебувають у системному взаємозв'язку і передбачають як недопустимість порушення права людини на недоторканість особистого та сімейного життя, так і реалізацію особою права на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації.

Щодо іншої інформації яку вимагає надати Позивач зокрема, що знаходиться в рішенні виконавчого комітету Бучанської міської ради щодо надання квартир, яка згідно Закону України «Про захист персональних даних» не підлягає розголошенню, оскільки дана інформація містить дані щодо осіб, зокрема прізвище, ім'я та по-батькові, рік народження, а також інформація щодо членів їх сімей, інформація щодо місця проживання особи.

Оскільки Відповідач, обмежуючи Позивача в доступі до спірної інформації, діяв в рамках Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про захист персональних даних», Закону України «Про основи національної безпеки України» та рішення Конституційного суду України від 20.01.2012 року №2-рн/2012, суд відмовляє у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, на підставі ст. ст. 6, 10, 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», ст. ст. 14, 22, 24 Закону України «Про захист персональних даних», ст. ст. 1, 3, 5 Закону України «Про основи національної безпеки України», ст. ст. 32, 33 Конституції України та керуючись ст.ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69, 71, 86, 99, 100, 158-163 КАС України суд, -

постановив:

Відмовити в задоволенні позову повністю.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Ірпінський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її отримання.

Суддя: Д. Є. Чернов