Рішення № 43101077, 11.02.2015, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/4369/14-ц

Провадження № 2/359/39/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

11 лютого 2015 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Величка В.П.,

при секретарі судового засідання - Шукало М.І.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідачів - ОСОБА_2,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Управління Держземагентства в Бориспільському районі Київської області та Реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, скасування державної реєстрації земельної ділянки, та зобов'язання вчинити дії та за зустрічними позовними вимогами ОСОБА_7, ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації земельної ділянки, а також Громадської організації Садівницьке товариство «Святище-2» до Відкритого акціонерного товариства «Домобудівний комбінат ім. М.В. Співака», Товариства з обмеженою відповідальністю «Тампер», ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, Бориспільської районної державної адміністрації, Управління земельних ресурсів у Бориспільському районі, Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Бориспільського міського управління юстиції у Київській області, Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання актів та правочинів недійсними та витребування землі -

ВСТАНОВИВ:

Зважаючи на складність у викладені повного рішення суду, пов'язаного з необхідністю додаткового часу для обґрунтування його мотивувальної частини, суд вважає за необхідне проголосити вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст., 3, 10, 60, 88, 209, 212, 213-215, 218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_7 та ОСОБА_4 задовольнити.

Скасувати державну реєстрацію та виключити з Державного земельного кадастру земельну ділянку з кадастровим номером 3220882600:04:002:1507.

Зустрічний позов Громадської організації Садівницьке товариство «Святище-2» задовольнити частково.

Визнати нечинним Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САК №867939 від 12.05.2014 р., що видане на ім'я ОСОБА_3;

Витребувати з володіння ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим №3220882600:04:002:1507 площею 0,3329 га. та передати її Громадській організації Садівницьке товариство «Святище-2»;

Скасувати державу реєстрацію права власності на земельну ділянку ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим №3220882600:04:002:1507 площею 0,3329 га.;

Зобов'язати Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Бориспільського міського управління юстиції у Київській області вилучити з державного реєстру записи про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим №3220882600:04:002:1507 площею 0,3329 га.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

З мотивованим рішенням суду сторони зможуть ознайомитись 17.02.2015р.

Суддя Бориспільського міськрайонного суду

Київської області В.П. Величко

Копія

Справа № 359/4369/14-ц

Провадження № 2/359/39/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Величка В.П.,

при секретарі судового засідання - Шукало М.І.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідачів - ОСОБА_2,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Управління Держземагентства в Бориспільському районі Київської області та Реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, скасування державної реєстрації земельної ділянки, та зобов'язання вчинити дії та за зустрічними позовними вимогами ОСОБА_7, ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації земельної ділянки, а також Громадської організації Садівницьке товариство «Святище-2» до Відкритого акціонерного товариства «Домобудівний комбінат ім. М.В. Співака», Товариства з обмеженою відповідальністю «Тампер», ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, Бориспільської районної державної адміністрації, Управління земельних ресурсів у Бориспільському районі, Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Бориспільського міського управління юстиції у Київській області, Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання актів та правочинів недійсними та витребування землі -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаним позовом та обґрунтовує його тим, що в її власності перебуває земельна ділянка площею 0,3329 га, розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району. Вказує, що її земельна ділянка знаходиться між земельними ділянками, які належать на праві власності Відповідачам 2,3,4,6 (з боку річки Дніпро), та земельними ділянками, які належать Відповідачам 1,5, що підтверджується ситуативною схемою наданою ТОВ «Землевпорядний інститут». В травні 2014 року після отримання земельної ділянки у власністю Позивачу стало відомо про неможливість доступу до земельної ділянки та доступу до узбережжя річки Дніпро, оскільки, Відповідачами 1-6 йому було відмовлено в можливості доступу до її земельної ділянки.

Зазначила також про те, що їй стало відомо, що до складу земель наданих у власність Відповідачам

1-6, що перешкоджають в доступі до земельної ділянки та річки Дніпро, входять землі водного фонду та землі загального користування (дорога). Тому Позивач вважає дії Відповідачів 1-6 такими, що порушують її право на здійснення загального використання природних ресурсів, яке гарантується Конституцією України.

Ухвалою суду, у якості відповідачів, у справу було залучено Громадську організацію Садівницьке товариство «Святище-2», Відкрите акціонерне товариство «Домобудівний комбінат ім. М.В. Співака», Товариство з обмеженою відповідальністю «Тампер», ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та Бориспільську районну державну адміністрацію.

В судовому засіданні представник позивача, уточнивши позовні вимоги, просить скасувати державну реєстрацію в Держаному земельному кадастрі вищевказаних земельних ділянок. Зобов'язати Управління Держземагентства в Бориспільському районі Київської області скасувати державну реєстрацію в Держаному земельному кадастрі вказаних земельних ділянок. Визнати недійсною державну реєстрацію права власності на земельні ділянки. Зобов'язати Реєстраційну службу Бориспільського міськрайонного управління юстиції скасувати державну реєстрацію права власності на земельні ділянки та усунути перешкоди в користуванні ними, шляхом повернення земельних ділянок в державну власність.

Представник відповідачів 1,2 не визнає позов, заперечує проти його задоволення. Окрім того, звернувся до суду із зустрічним позовом до позивача про скасування державної реєстрації земельної ділянки. В обґрунтування своїх заперечень та зустрічного позову він посилається на те, що земельна ділянка позивача межує з ділянкою ОСОБА_4, проте жодного погодження останнім меж земельної ділянки не проводилось. Окрім того, вказує, що до земельної ділянки, яка була надану позивачу із земель садового товариства «Святище-2», включено також землі загального користування, однак за вимогами діючого законодавства ці землі не можуть перебувати в приватній власності.

Управління Держземагентства в Бориспільському районі Київської області у поданих до суду запереченнях просило справу слухати без участі їх представника. Проти позову заперечили, вважали його необґрунтованим та просили відмовити в його задоволенні.

Інші учасники цивільного процесу не з'явились у судове засідання.

Вислухавши пояснення представників сторін, та дослідивши письмові докази, суд дійшов до наступних висновків.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що у власності ОСОБА_3 перебуває земельна ділянка площею 0,3329 га, розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 12 травня 2014 року(т.1, а.с.9).

Вказана земельна ділянка позивача межує з земельними ділянками відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_4, що вбачається з ситуаційної схеми розміщення земельних ділянок в урочищі «Млиново» Гнідинської сільської ради Бориспільського району(т.1, а.с.6).

З копії Державного акту на право постійного користування та викопіювання з Генерального плану забудови Садового товариства «Святище-2» вбачається, що земельна ділянка ОСОБА_3 була виділена із земель Садового товариства «Святище -2». При цьому під час виділення у земельну ділянку ОСОБА_3 було включено землі загального користування (дорогу) Гнідинської сільської ради, які відповідно до діючого законодавства не можуть перебувати у приватній власності.

Про відведення земель загального користування свідчить також копія державного акту серія ЯЕ № 598059, виданого на ім'я ОСОБА_4 відповідно до якого межа від А до Б є землями загального користування (т.1, а.с.46).

Крім того, як зазначає сам Відповідач у ситуаційній схемі розміщення земельних ділянок, ділянка ОСОБА_4 межує з ділянкою ОСОБА_3, проте жодного погодження меж ОСОБА_4 не проводилось, хоча такий обов'язок власника сусідньої земельної ділянки, передбачений у ст.106 Земельного кодексу України.

Тобто, виходячи з викладеного, приватизація земельної ділянки ОСОБА_3, позбавила можливості користуватися земельними ділянками відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_4, як законних власників цих ділянок. Оскільки, закривши доступ до неї, позивач фактично позбавила останніх можливості користуватися землями загального користування Садового товариства «Святище-2».

Стаття 152 Земельного кодексу України дає право землекористувачу вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці права не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, надання у власність земельної ділянки ОСОБА_3 відбулося з порушенням діючого законодавства України, і як наслідок позбавляє можливості Позивачів користуватися своїми земельними ділянками та землями загального користування.

Окрім того, позивач стверджує, що громадяни ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у порушення вимог ст.ст. 88, 89 Водного кодексу України та ст.ст. 60, 61, 83, 84 Земельного кодексу України набули право власності на земельні ділянки.

Однак, з такою позицією позивача не можна погодитися з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 60 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Даною статтею також передбачено, що прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Крім того, ч. 2 ст. 58 Земельного кодексу України передбачено, що для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Відомості про розроблення проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги та водоохоронної зони на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області в управлінні Держземагентства у Бориспільському районі Київської області відсутні.

Отже, встановити належність земельних ділянок громад ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до земель водного фонду на даний час неможливо.

Крім того, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що земельні ділянки громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 знаходяться в межах прибережної захисної смуги та водоохоронної зони.

Також, не знаходить свого підтвердження і позиція позивача про те, що земельні ділянки громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 належать до земель державної власності, які відповідно до ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України не можуть передаватися у приватну власність.

З підстав викладеного, суд приходить до висновку, що первісний позов ОСОБА_3 слід відхилити, а зустрічний позов ОСОБА_7 та ОСОБА_4 - задовольнити, скасувавши державну реєстрацію та виключити з Державного земельного кадастру земельну ділянку ОСОБА_3.

З приводу зустрічного позову Громадської організації Садівницьке товариство «Святище-2» суд виходить з таких міркувань.

Встановлено, що у користуванні ВАТ «Домобудівний комбінат №1 імені М.В. Співака» перебуває земельна ділянка площею 6,3 га., розташована в урочищі «Млиново» на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.

Ця обставина встановлена ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 квітня 2014 року, а тому, на підставі ч.3 ст.61 ЦПК України, вона не підлягає доказуванню.

ВАТ «Домобудівний комбінат №1 імені М.В. Співака» є власником бази відпочинку та оздоровлення «Либідь», що розташовується на цій земельній ділянці. Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно №729 від 18 травня 2005 року.

З метою розширення бази відпочинку та оздоровлення 11 лютого 2010 року ВАТ «Домобудівний комбінат №1 імені М.В. Співака» уклав з Бориспільською РДА договір оренди земельної ділянки, за яким Бориспільська РДА передала позивачу в довгострокову оренду на 49 років земельну ділянку площею 1,9039 га з кадастровим номером 3220882600:04:002:0621, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.

Вказана вище земельна ділянка виділена ВАТ «Домобудівний комбінат №1 імені М.В. Співака» під розширення зазначеної бази відпочинку.

Статтею 22 Земельного кодексу Української РСР у редакції 1990 року передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Відповідно до положень ст. 23 цього кодексу право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Отже, відповідно до норм як раніше чинного, так і чинного на теперішній час земельного законодавства України виникнення права власності та права користування земельною ділянкою здійснюється після отримання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Земельного кодексу Української РСР у редакції 1990 року при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установами і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

Аналогічна норма міститься і у ч. 2 ст. 120 нині чинного ЗК України.

Пункт 6 Перехідних положень ЗК України визначає, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Проте обов'язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься у п. 6 Перехідних положень ЗК України, визнаний неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року.

Разом з цим п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2002 року № 449 «Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» встановлює, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням апеляційного суду Київської області від 03 листопада 2011 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 липня 2011 року, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 15 листопада 2011 року, встановлено факт чинності державного акта на право постійного користування ВАТ «ДБК № 1 імені М.В. Співака» земельною ділянкою площею 6,3 га від 15 квітня 1991 року, а його право на постійне користування земельною ділянкою, наданою йому на підставі державного акта від 15 квітня 1991 року, підтверджується в самих рішеннях судів, які зазначили, що фактично у ВАТ «ДБК № 1 імені М.В. Співака» є право на постійне користування земельною ділянкою, але воно ним не реалізовано.

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте в установленому законом порядку, не втрачається, а зберігається до його належного переоформлення.

Згідно з ч. 5 ст. 116 ЗК України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Таким чином, спірну земельну ділянку спочатку потрібно було вилучити у встановленому законом порядку у СТ «Святище-2», а потім вирішувати питання про надання її іншим особам.

Викладене кореспондується з ч.5 ст.116 ЗК України, відповідно до якої, передача земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідно до листа Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 05 січня 2015 року запитувана судом інформація щодо копій розпоряджень відсутня(а.с.150).

Також, відповідно до листа приватного нотаріуса ОСОБА_17 договір купівлі-продажу земельної ділянки від 20 серпня 2012 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_13 не посвідчувався(а.с.164).

Окрім того, з листа Виконавчого комітету Гнідинської сільської ради Бориспільського району вбачається, що рішення №3472 від 18 листопада 2009 року стосовно надання у власність ОСОБА_12 земельної ділянки у матеріалах засідань сесії сільської ради та її виконавчого комітету відсутнє.

Тому посилання позивача за зустрічним позовом на начебто неправомірність розпоряджень Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, а так само, в частині усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, яка розташована в урочищі «Млиново» Гнідинської сільської ради Бориспільського району, шляхом демонтажу частини паркану, що перегороджує в'їзд на відповідну земельну ділянку, не знайшло свого підтвердження. А тому зустрічний позов СТ «Святище-2» підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст., 3, 10, 60, 88, 209, 212, 213-215, 218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_7 та ОСОБА_4 задовольнити.

Скасувати державну реєстрацію та виключити з Державного земельного кадастру земельну ділянку з кадастровим номером 3220882600:04:002:1507.

Зустрічний позов Громадської організації Садівницьке товариство «Святище-2» задовольнити частково.

Визнати нечинним Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САК №867939 від 12.05.2014 р., що видане на ім'я ОСОБА_3;

Витребувати з володіння ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим №3220882600:04:002:1507, площею 0,3329 га. та передати її Громадській організації Садівницьке товариство «Святище-2»;

Скасувати державу реєстрацію права власності на земельну ділянку ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим №3220882600:04:002:1507 площею 0,3329 га.;

Зобов'язати Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Бориспільського міського управління юстиції у Київській області вилучити з державного реєстру записи про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим №3220882600:04:002:1507 площею 0,3329 га.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду виготовлено 17.02.2015р.

Суддя Бориспільського міськрайонного суду

Київської області (підпис) В.П. Величко

Згідно оригіналу:

Суддя В.П. Величко