Рішення № 43100990, 11.03.2015, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/234/15-ц

Провадження № 2/355/141/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2015 року Баришівський районний суд Київської області в складі

головуючого судді Лисюка О.Д.

при секретарі Ющенко Л.А., Сивоголовко Н.В.

з участю представників: позивача - Андрійченка В.М.

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в смт. Баришівка справу за позовом Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом про стягнення боргу за кредитним договором із відповідача, мотивуючи тим, що 03 лютого 2010 року між ними та відповідачкою ОСОБА_3 був укладений кредитний договір б/н, відповідно якого, позичальник отримав кредит у розмірі 12 000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, іншими витратами відповідно до умов договору. У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором станом на 31.12.2014 року утворилася заборгованість в сумі 21 041 грн.53 коп., яка складається з 11 938, 37 грн. - заборгованість за кредитом, 6924,99 - заборгованість за процентами за користування кредитом, 6288,03 грн.- заборгованість по комісії за користування кредитом, 1478, 53 заборгованість по штрафам. У зв'язку з цим просив стягнути зазначені грошові кошти на свою користь.

В судовому засіданні представник позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК Андрійченко Віталій Миколайович позовні вимоги банку підтримав в повному обсязі пояснивши, що згідно виписки по картковому рахунку, відповідач отримала 03.02.2010 року кредит у розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% річних. Відповідно до п. 3.2 «Умов та правил надання банківських послуг» після отримання Банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, Банк проводить перевірку наданих клієнтом документів і приймає рішення про можливість видачі кредиту на платіжну картку. Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється по рішенню Банку і клієнт дає право Банку в будь-який час змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Згідно даного п. 3.2 «Умов та правил надання банківських послуг» відповідачу було збільшено кредитний ліміт 08.12.2010 року до 5 500 грн. , 08.04.2011 року кредитний ліміт було збільшено до 6 500 грн. та 02.11.2012 року відповідачу було збільшено кредитний ліміт до 12 000 грн.

Даними коштами відповідач користувалася до 25.04.2013 року.

29.05.2013 року ОСОБА_3 було погашено заборгованість за кредитним договором у розмірі 12 642,33 грн.

Однак після повного погашення заборгованості за кредитним договором, згідно виписки по картковому рахунку відповідач продовжувала користуватися кредитними коштами та скористалася ними починаючи з 02.06.2013 року по 25.07.2013 року на суму 11 708,72 грн. ( даними коштами відповідач розраховувалася в магазинах та було знято готівку в банкоматах). Сплачені нею в подальшому кошти йшли на погашення заборгованості по процентах, пені та інших платежах, передбачених кредитним договором.

Вважаючи позовні вимоги законними та обгрунтованими, просить суд заявлені банком позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заперечуючи проти пред'явленого позову, представник відповідачки ОСОБА_2 суду пояснив, що відповідно до чинного законодавства, правочин має вчинятися у формі встановленій законом, а як вбачається із заяви позичальника вона не відповідає даним вимогам.

Вважає, що заборгованість по даному кредитному договору б/н в його довірительки взагалі відсутня, оскільки ОСОБА_3 сплатила всю суму боргу в розмірі 12642,33 29.05.2013року, що підтверджується копією квитанції №KIVZ000XW7.

Також представник відповідача просив суд застосувати строки позовної давності, оскільки даний договір був укладений 03.02.2010 року, а позивач звернувся до суду із даним позовом 09.02.2015 року, тому вважає, що строки позовної давності закінчилися. Заслухавши думку представника банку Андрійченка В.М., представника відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи суд вважає заявлений позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення в повному об'ємі.

Частина 1 ст.207 ЦК України встановлює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Судом встановлено, що 03.02.2010 року ОСОБА_3 заповнила заяву, з якої вбачається, що вона бажала оформити на своє ім'я кредитку «Універсальну» «55 днів пільгового періоду» з кредитним лімітом 5000 грн. з процентною ставкою за кредитом 2,5 % на місяць на залишок заборгованості, номер кредитної картки - НОМЕР_1 ( а.с.7)

Відповідно до розділу 2 «Терміни і поняття» Умов та правил надання банківських послуг надано визначення поняттям платіжна картка та Договір надання банківських послуг, а саме:

платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої у встановленому законодавством порядку пластикової або іншого виду картки, яка використовується для ініціалізації переказу коштів з рахунку платника, або відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів та послуг, перерахування коштів з власних рахунків на рахунки інших осіб, отримання грошових коштів в готівковій формі у касах банку, через банківський автомат, а також здійснення інших операцій, передбачених даним договором. Договір про надання банківських послуг - форма договору, який укладається між банком та держателем платіжної картки.

Згідно п. п. 3.1,3.4 Умов, клієнт або його довірена особа використовують платіжні картки в розмірі платіжного ліміту відповідного картрахунку як засіб для безготівкових розрахунків за товари ( послуги ), для перерахування коштів з картрахунків на рахунки інших осіб, а також як засіб для отримання готівкових грошових коштів у касах банків, фінансових установ, через банкомати, та здійснення інших операцій, передбачених угодами сторін та законодавством України.

З банківської виписки за період з 27.01.2010 по 27.02.2015 року по основній карті НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_3 вбачається, що з 05 лютого 2010 року по 31.01.2015 року ОСОБА_3 періодично знімала з вказаної картки гроші та перераховувала на цю ж картку гроші ( а.с. 35-74 ).

Як вбачається із даної виписки ( а.с. 44,45,46,47), згідно п. 3.2 «Умов та правил надання банківських послуг» відповідачці збільшувався кредитний ліміт 08.12.2010 року до 5 500 грн. , 08.04.2011 року кредитний ліміт було збільшено до 6 500 грн. та 02.11.2012 року відповідачу було збільшено кредитний ліміт до 12 000 грн.

Даними коштами відповідачка користувалася до 25.04.2013 року, оскільки 29.05.2013 року нею було погашено заборгованість за кредитним договором у розмірі 12 642,33 грн. (а.с. 77). Однак, після повного погашення заборгованості за кредитним договором, відповідачка продовжувала користуватися кредитними коштами та скористалася ними починаючи з 02.06.2013 року ( а.с. 40 ) по 24.03.2014 року ( а.с.44 ) на суму 11 948,74 грн. (даними коштами відповідач розраховувалася в магазинах та було знято готівку в банкоматах).

Після 24.03.2014 року ОСОБА_3 вказаним рахунком не користувалася.

На переконання суду, своїм підписом у заяві, відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з умовами надання банківських послуг, складає між нею і банком договір, а тому, твердження представника відповідача про те, що підписана його довірителем заява не може вважатися договірним зобов'язанням, не ґрунтується на нормах закону.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа кредитодавець ) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і випливає із суті кредитного договору (ч.2).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

У відповідності до п.6.5 умов надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п.6.6 умов надання банківських послуг, у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Пунктом 8.6 умов надання банківських послуг встановлено, що при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Проте, ОСОБА_3 свої обов'язки за договором на відкриття карткового рахунку та обслуговування кредитної картки Універсальна належним чином не виконувала, що призвело до виникнення заборгованості.

Станом на 31 грудня 2014 року заборгованість відповідача за договором на відкриття карткового рахунку становить: по тілу кредиту - 11938,37 грн., по нарахованим відсоткам - 6924,99 грн.; комісія - 6288,03 грн., штраф 1478,17 грн., а всього на загальну суму 21 041,53 грн.

Оскільки факт не виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору на відкриття карткового рахунку достовірно встановлений, то суд вважає, що наявні всі правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості на загальну суму 21041,53 грн.

Суд не може погодитися з позицією представника відповідача про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, з огляду на таке.

Згідно з п.7 ч.13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

З правового висновку Верховного суду України, викладеного в постанові від 20 листопада 2013 року по справі №6-126цс13 вбачається, що пункт 7 частини 11 статті11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у системному зв'язку з самою частиною 11 статті11 зазначеного Закону стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямований на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту

Відповідно до положень ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно вимог ч.1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до п.9.12 умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий же термін.

Разом з тим, відповідно до п.3.13 умов та правил надання банківських послуг, у випадку, якщо по закінченню терміну вкладу, клієнт не заявив банку про відмову від продовження терміну дії, вклад автоматично рахується продовженим, ще на один термін. Термін дії вкладу продовжується не однократно без явки клієнта в банк.

З наведеного вбачається, що укладений сторонами правочин передбачає автоматичну пролонгацію договору на новий строк, якщо жодна із сторін не висловила бажання його розірвати. Підписуючи договір на відкриття карткового рахунку та обслуговування кредитної картки ОСОБА_3 засвідчила, що вона ознайомлена з правилами, тарифами та погоджується вважати їх обов'язковими до застосування до відносин, що виникли на підставі даного договору.

В судовому засіданні представник відповідача не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що зобов'язання за договором на відкриття карткового рахунку були ним виконані та/або доказів на підтвердження розірвання договору у порядку, визначеному п.9.12 після закінчення строку дії основної картки.

Окрім того судом безспірно встановлено, що остання транзакція за платіжною карткою відповідача, тобто поповнення карткового рахунку, була здійснена позичальником 01 квітня 2014 року. За наведених обставин, суд приходить до висновку, що на час звернення позивача до суду з позовом договір на відкриття карткового рахунку та обслуговування кредитної картки є діючим, а тому позивачем строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом не пропущено.

Оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства « Приватбанк » заборгованості на загальну суму 21 041, 53 грн.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України необхідно стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 243,60 коп.

Керуючись ст.ст. 256, 257, 509, 525, 526, 527, 530, ч. 1 ст. 598, 599, 610, ч. 2 ст. 615, 625, 629, 631, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 15, 88, 107, 110 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 5, 14 Закону України «Про захист персональних даних», ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»,

в и р і ш и в:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, задовольнити в повному об'ємі.

1. Стягнути із ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570):

заборгованість у розмірі 21041, 53 грн. за кредитним договором № б/н від 03.02.2010 року, яка складається з наступного:

- 11938.37 грн. - заборгованість за кредитом;

- 6924.99 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 700.00 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;

а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500.00 грн. - штраф (фіксована частина).

- 978.17 грн. - штраф (процентна складова).

2. Стягнути із ОСОБА_3 сплачений судовий збір на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (р/р 64993919400001, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570), у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 коп.

На дане рішення апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Баришівського

районного суду О. Д. Лисюк