Ухвала суду № 43100366, 13.03.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/2157/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А.В. Провадження № 22-ц/773/503/15 Категорія: 53 Доповідач: Стрільчук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Стрільчука В.А.,

суддів - Карпук А.К., Бовчалюк З.А.,

при секретарі - Концевич Я.О.,

з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представників відповідача Слюсар Н.В., Мозольської О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації (далі - ППО) Державного комунального підприємства (далі - ДКП) "Луцьктепло" про визнання звітно-виборної конференції такою, що не відбулася, та визнання нечинним (недійсним) рішення конференції за апеляційною скаргою відповідача ППО ДКП "Луцьктепло" на ухвалу Луцького міськрайонного суду від 17 лютого 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що на профспілковій конференції, яка відбулася 31 грудня 2013 року його було обрано головою ППО ДКП "Луцьктепло".

22 січня 2015 року окремими членами профспілкового комітету ППО ДКП "Луцьктепло" нібито проведено звітно-виборну конференцію, на якій були прийняті рішення про анулювання та скасування рішення попередньої ППО ДКП "Луцьктепло" від 31 грудня 2013 року, про обрання головою ППО ОСОБА_3, про виключення його з членів ППО ДКП "Луцьктепло".

Вважає, що звітно-виборну конференцію, яка нібито мала місце 22 січня 2015 року, скликано та проведено з грубим порушенням чинного законодавства України та Статуту профспілки, внаслідок чого прийняті на ній рішення є нечинним (недійсним).

Враховуючи викладене, просив визнати звітно-виборну конференцію ППО ДКП "Луцьктепло" від 22 січня 2015 року такою, що не відбулася. Визнати нечинними та скасувати рішення звітно-виборної конференції ППО ДКП "Луцьктепло", які затверджені протоколом звітно-виборної конференції ППО ДКП "Луцьктепло" від 22 січня 2015 року.

16 лютого 2015 року ОСОБА_1 подав суду заяву (клопотання) про забезпечення позову, в якій просив заборонити реєстраційній службі Луцького міського управління юстиції вчиняти будь-які дії по реєстрації зміни керівника ППО ДКП "Луцьктепло".

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 17 лютого 2015 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Постановлено заборонити реєстрацій службі Луцького міського управління юстиції вчиняти будь-які дії по реєстрації зміни керівника ППО ДКП "Луцьктепло".

В апеляційній скарзі ППО ДКП "Луцьктепло" просить скасувати цю ухвалу і постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволені заяви про забезпечення позову, покликаючись на те, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не підлягають розгляду в суді.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.

Задовольняючи заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в даній справі.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як роз'яснив Пленуму Верховного Суду України у п. 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами дійсно існує спір щодо зміни керівника ППО ДКП "Луцьктепло", позивачем зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, а саме: звітно-виборну конференцію ППО ДКП "Луцьктепло" було проведено з порушенням вимог закону, проведення реєстрації зміни керівника ППО ДКП "Луцьктепло" може суттєво утруднити та зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

З огляду на зазначені обставини, існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. А тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

В апеляційній скарзі не наведено доводів на спростування висновків суду по суті оскаржуваної ухвали, а зазначено про те, що заявлені ОСОБА_1 вимоги не підлягають розгляду в суді. При цьому апелянт послався на ст. 12 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", відповідно до якої професійні спілки, їх об'єднання у своїй діяльності незалежні від державних органів та органів місцевого самоврядування, роботодавців, інших громадських організацій, політичних партій, їм не підзвітні і не підконтрольні. Профспілки самостійно організовують свою діяльність, проводять збори, конференції, з'їзди, засідання утворених ними органів, інші заходи, які не суперечать законодавству. Забороняється втручання державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, роботодавців, їх об'єднань у статутну діяльність профспілок, їх організацій та об'єднань.

З огляду на такі положення закону, на думку ППО ДКП "Луцьктепло", відсутня можливість оскарження рішень, прийнятих в процесі внутрішньої діяльності профспілок.

Однак наведені доводи апелянта є неспроможними.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 15 цього Кодексу передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з ч. 3 ст. 36 Конституції України, ч. 1 ст. 6 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" громадяни мають право на участь у професійних спілках на основі вільного волевиявлення з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів.

В контексті наведених правових норм та ст. 270 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України право бути членом профспілки і здійснювати діяльність у ній на виборних посадах є особистим немайновим правом фізичної особи у сфері її соціального буття.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.

Частиною 1 ст. 15 та ч. 1 ст. 16 цього Кодексу встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених положень законодавства в їх сукупності дає підстави зробити висновок про те, що право позивача на членство у профспілковій організації та на участь в її керівних органах, яке, на його думку, порушене відповідачем, у разі доведення позовних вимог підлягає судовому захисту. Відмова у здійсненні права людини на такий захист не допускається.

Розгляд судом позову члена профспілкової організації про захист його прав не є втручанням державних органів у статутну діяльність такої організації.

Тому твердження ППО ДКП "Луцьктепло" про те, що вимоги ОСОБА_1 не можуть розглядатися судом, є безпідставним.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваної ухвали, яка постановлена з додержанням норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Первинної профспілкової організації Державного комунального підприємства "Луцьктепло" відхилити, а ухвалу Луцького міськрайонного суду від 17 лютого 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: