Ухвала суду № 43100170, 10.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5834/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

10 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ ТІ СІСТЕМЗ" до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙ ТІ СІСТЕМЗ" звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.09.2014 №0005872220.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Бориспільською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «АЙ ТІ СІСТЕМЗ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 12.09.2014 № 472/22-2/31863903, в якому зроблено висновок про порушення позивачем зокрема, п. 138.4 ст. 138 ПК України, що призвело до заниження зобов'язань з податку на прибуток у сумі 1 564 230,00 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень, Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.09.2014 №0005872220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 955 288,00 грн., з яких 1 564 230,00 грн. - за основним платежем, та 391 058,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з вказаним рішенням податкового органу позивач звернувся до суду про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є безпідставним і підлягає скасуванню як протиправне.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «АЙ ТІ СІСТЕМЗ» на підставі Рішення НКРЗІ від 27.10.2006 № 422 зі змінами, внесеними рішенням від 14.02.2013 № 74, № 77 від 11.02.2014, включене до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій.

На підставі угод укладених з нерезидентами (Consorta Ltd.; Redlimtech Limited; Artaviana Limited), позивач отримував наступні телекомунікаційні послуги:

- послуги транзиту та обміну інтернет трафіком (для транзиту і обміном інтернет трафіком зі світовими телекомунікаційними мережами);

- оренда міжнародних каналів передачі даних (для передачі інтернет трафіку з/на Україну);

- послуги розміщення обладнання та комунікацій.

Вказані послуги були спожиті позивачем у процесі здійснення господарської діяльності з надання послуг третім особам.

Так, з пояснень позивача вбачається, що дані послуги використовувались підприємством для забезпечення зв'язку зі світовими телекомунікаційними мережами та надання швидкісного доступу до всесвітньо відомих закордонних Інтернет серверів, які генерують Інтернет трафік, що проходить від закордонних точок отримання послуг транзиту та обміну трафіком через орендовані міжнародні канали передачі даних до українського сегменту мережі, і до якого підключені клієнти-споживачі Інтернет послуг - оператори зв'язку, Інтернет провайдери та корпоративні клієнти, що закуповують у позивача Інтернет трафік (послуги Інтернет) та перепродають його кінцевим споживачам.

Реальність виконання вказаної угоди підтверджують акти прийому-передачі послуг.

Зазначені вище документи підписані мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Колегія суддів також зазначає, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентами в судовому порядку не оспорювалися, недійсними (фіктивними) не визнавалися, їх зміст не суперечить вимогам чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання угод, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

Разом з тим, зі змісту Акту перевірки слідує, що висновки про порушення платником вимог закону ґрунтуються на тому, що позивачем не доведено фактичне отримання послуг в ході виконання умов Генеральної угоди про надання послуг № 201207001 від 02.07.2012 з Consorta Ltd.; Рамочного договору про надання послуг № ITS-01-2012 від 25.06.2012 з Redlimtech Limited; Генеральної угоди про надання послуг № ITS102013-1 від 01.10.2013 з Artaviana Limited, оскільки не надано актів звірки з вказаними компаніями-нерезидентами щодо обсягів використання телекомунікаційних послуг, не надано дані лічильників обліку тривалості телекомунікаційних послуг, в зв'язку з чим неможливо встановити подальшу реалізацію придбаних послуг.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 132.2 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 8 ст. 24 Закону України «Про телекомунікації» визначено порядок використання лічильників обліку тривалості телекомунікаційних послуг.

Так, лічильники встановлюються на кінцевому обладнанні споживачів, і їх встановлення для обліку транзиту трафіку законодавством не передбачено.

Крім того, акти звірки з компаніями-нерезидентами були надані податковим інспекторам на перевірку про що зроблено запис на останній сторінці Акту, однак дані акти не були взяті представниками відповідача до уваги.

З огляду на викладене, доводи податкового органу в цій частині є необґрунтованими.

Також відповідачем в акті перевірb зазначено про те, що акти наданих послуг (по операціям надання послуг позивачем) не містять даних, які б підтверджували надання послуг, придбаних за кордоном; обсяги використаного трафіку та використання трафіку понад встановлений ліміт; обмін трафіком De-CIX; користування міжнародними каналами; зберігання інформаційних ресурсів на серверах, розміщених за кордоном.

Колегія суддів з цього приводу зазначає наступне.

Так, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містить вимоги до оформлення первинних документів. Цей перелік є вичерпним, а тому позивач не зобов'язаний відображати будь-яку додаткову інформацію в актах наданих послуг.

Послуги, отримані позивачем від нерезидентів, використовуються ним у комплексі для забезпечення зв'язку зі світовими телекомунікаційними мережами та надання швидкого доступу до закордонних Інтернет сервісів. Абонентна плата для клієнтів позивача включає в себе Інтернет трафік, отриманий від вітчизняних компаній та закордонних постачальників, тобто, до кінцевого розрахунку собівартості 1 мб/с включено витрати та об'єми трафіку, отриманих і від вказаних компаній.

Таким чином, зауваження відповідача з цього приводу є безпідставними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Що стосується доводів податкового органу про неможливость встановити дату виникнення доходу від операцій та суму отриманого доходу, оскільки не можливо встановити коли та яким клієнтам (покупцям) позивач надає послуги, що придбані за межами України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з абз. 2 п. 137.1 ст.37 ПК України дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до п. 137.4 ст. 137 ПК України датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та ст. 159 цього Кодексу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, оплата вартості придбаних у нерезидентів послуг включена позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку платника податку в тому ж звітному періоді, що відповідає вказаним вимогам закону.

Крім того в Акті перевірки ставиться під сумнів доцільність вибору позивачем контрагентів-нерезидентів (а саме Consorta Ltd.; Redlimtech Limited; Artaviana Limited), оскільки позивач має змогу отримувати аналогічні послуги від компаній, які знаходяться на території України, в зв'язку з чим відповідач прийшов до висновку про недоведеність позивачем економічної вигоди від даних операцій.

Суд апеляційної інстанції з цього приводу зазначає, що доводи податкового органу в цій частині також є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про телекомунікації» споживачі телекомунікаційних послуг мають право на вільний вибір оператора, провайдера, виду та кількості телекомунікаційних послуг.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Згідно з ч. 5 зазначеної статті Господарського кодексу України, незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що позивач є вільним у виборі своїх контрагентів.

При цьому, позивач пояснив, що послуги, які купувалися в нерезидентів дають змогу з'єднання з світовими телекомунікаційними мережами та надання швидкісного доступу до таких всесвітньо відомих закордонних Інтернет сервісів, які генерують Інтернет трафік, який проходить від закордонних точок отримання послуг транзиту та обміну трафіком до українського сегменту мережі.

Якщо послуги доступу до закордонних Інтернет сервісів купувати в резидентів, то це буде значно дорожче ніж купувати послуги безпосередньо у нерезидентів без посередників.

Також, відповідачу при перевірці надавалися висновки державного підприємства «Державний інформаційно-ресурсний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» по всім послугам, наданим контрагентами-нерезидентами Consorta Ltd.; Redlimtech Limited; Artaviana Limited щодо відповідності кон'юнктурі ринку. Всі заключення були позитивними але вони не були взяті до уваги податковим органом.

Крім того, з матеріалів справи також вбачається, що відповідач звертає увагу на те, що деякі акти виконаних робіт складені у вихідні дні.

Проте, колегія суддів з цього приводу зазначає, що телекомунікаційні послуги, які отримуються та надаються позивачем, носять безперервний характер, а тому первинні документи щодо їх надання (отримання) оформляються в останній день місяця не залежно від того, робочим чи вихідним він є згідно законодавства України.

Також, згідно п.3.2.1 Акту перевірки податковим органом підтверджено зобов'язання позивача з податку на додану вартість, у т.ч. сформовані за наслідками взаємовідносин з вказаними нерезидентами.

Податкові накладні виписані з кодом 300000000000 для послуг, які враховуються в господарській діяльності. Дані податкові накладні перевірені податковим органом, яким не заперечувалось їх належне заповнення.

Згідно п.11 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міндоходів України від 14.01.2014 № 10, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.01.2014 за № 185/24962 у разі постачання товарів/послуг покупцю, який не зареєстрований як платник податку, включаючи постачання на експорт, здійснення операцій у рахунок оплати праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, у рядку «Індивідуальний податковий номер покупця» відображається умовний ІПН "400000000000".

У разі складання податкової накладної покупцем (отримувачем) послуг від нерезидента, місце постачання яких розташоване на митній території України, у рядку "Індивідуальний податковий номер продавця" відображається умовний ІПН "300000000000", а у разі, якщо такі послуги не призначаються для використання у господарській діяльності або придбані з метою їх використання для постачання послуг за межами митної території України або послуг, місце постачання яких визначається відповідно до пункту 186.3 статті 186 розділу V Податкового кодексу України, - умовний ІПН "200000000000".

У разі постачання товарів/послуг у межах балансу платника податку для невиробничого використання; використання товарів/послуг, за якими суми податку на додану вартість попередньо були включені до податкового кредиту, в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування; визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов'язань за товарами/послугами, необоротними активами, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; ліквідації основних засобів за самостійним рішенням платника податку; переведення виробничих основних засобів до складу невиробничих рядок "Індивідуальний податковий номер покупця" заповнюється у порядку, визначеному абзацом першим цього пункту».

Таким чином, податковим органом підтверджено надання послуг, які відносяться до його господарської діяльності саме нерезидентами.

Нормами податкового законодавства чітко визначено як склад валових витрат так і порядок їх формування, так у відповідності до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Статтею 139 ПК України передбачено виключний перелік господарських операцій, що не відносяться до валових витрат.

У той же час, в Акті перевірки не вказано жодного пункту ст. 139 ПК України, яким керувався податковий орган, приймаючи рішення про невизнання валових витрат платника податків.

Виходячи з вищенаведеного відповідачем безпідставно зроблено висновок про порушення ТОВ «АЙ ТІ СІСТЕМЗ» п. 138.4 ст.138 Податкового кодексу України та заниження податку на прибуток за 2013 рік.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість прийнятих ним рішень, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.