Постанова № 43099732, 11.03.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2015 р. Справа № 917/1603/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Горбачова Л.П., суддя Істоміна О.А. , суддя Тарасова І. В.,

при секретарі Поспєловій С.В.,

за участю представників сторін:

прокурора - Омельченко О.С. (посв.№030961 від 22.12.2014р.),

позивача – не з’явився,

відповідача – не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ “Енергія ХХІІ” (вх.№135 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 04 листопада 2014 року по справі №917/1603/14

за позовом Виконуючого обов`язки прокурора Диканського району Полтавської області, с. Диканька, Полтавська обл. в інтересах держави в особі Диканської селищної ради, Комунального підприємства "Диканський комбінат комунальних підприємств", с. Диканька, Полтавська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія ХХII", с.Диканька, Полтавська обл.,

про стягнення 14654,24 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014р. прокурор Диканського району Полтавської області звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ «Енергія ХХІІ» 14654,24 грн. боргу згідно з договором оренди № 58 від 02.09.2010 року, з яких: 14238,96 грн. основного боргу, 415,28 грн. пені.

17.09.2014р. прокурор Диканського району Полтавської області подав до господарського суду Полтавської заяву № 86-479-14 про зменшення розміру позовних вимог та просив стягнути з відповідача 14238,96 грн. та 243,49 грн. пені (а.с.69-а.с.70).

30.09.2014р. від прокурора Диканського району Полтавської області до господарського суду Полтавської області надійшла заява №86-480-14 про уточнення розміру позовних вимог, в якій зменшено розмір пені до 130,38 грн. (а.с.96-а.с.97).

15.10.2014р. від прокуратури до суду першої інстанції надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій прокурор просив суд стягнути з відповідача 14238,96 грн. основного боргу по договору оренди та 111,62 грн. пені (а.с.99-а.с.100).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 04 листопада 2014 року по справі №917/1603/14 (суддя Гетя Н.Г.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія ХХII" (38500, Полтавська область, Диканський район, смт. Диканька, вул. Щорса, 1, код ЄДРПОУ 34894342, інші реквізити невідомі) на користь Комунального підприємства "Диканський комбінат комунальних підприємств" (38500, Полтавська область, Диканський район, смт. Диканька, вул. Гоголя, 2, код ЄДРПОУ 32546679, р/р 260066837101, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", МФО331832) 14238,96 грн. заборгованості по сплаті орендної плати та 111,62 грн. пені. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія ХХII" (38500, Полтавська область, Диканський район, смт. Диканька, вул. Щорса, 1, код ЄДРПОУ 34894342, інші реквізити невідомі) до спеціального фонду державного бюджету України 1827,00 гривень судового збору.

Відповідач з рішенням суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 04.11.2014 року по справі №917/1603/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги – стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія ХХІІ” 6119,13 грн., в іншій частині позову відмовити у зв’язку з безпідставністю та пропуском позовної даності.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.01.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 09.02.2015р. о 10:30 год.

22.01.2015р. від апелянта (відповідача) надійшло клопотання (вх.№853) про розгляд справи №917/1603/14 в режимі відеоконференції.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2015р. розгляд даної справи призначено в режимі відеоконференції. Зобов`язано господарський суд Житомирської області забезпечити проведення відеоконференції у справі №917/1603/14, розгляд якої відбудеться 09.02.2015р. о 10-30 год. в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду.

06.02.2015р. від Диканського комбінату комунальних підприємств (позивач) надійшло клопотання (вх.№1870) про розгляд справи без участі його представника за наявними в матеріалах справи документами.

06.02.2015р. від позивача до суду надійшов відзив (вх.№1871) на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 04.11.2014 року по справі №917/1603/14 – без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.02.2015р. розгляд справи було відкладено на 11.03.2015р. об 11:30 год.

10.03.2015р. від прокуратури Диканського району Полтавської області до суду електронною поштою надійшли письмові пояснення (вх.№3826) по справі.

10.03.2015р. від позивача до суду надійшло клопотання (вх.№3828), в якому він просить суд розглянути справу без участі представника Диканського комбінату комунальних підприємств. Також від позивача надійшли письмові пояснення (вх.№3829) по справі.

Представник апелянта у судове засідання 11.03.2015р. не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.02.2015р. про відкладення розгляду справи, яку відповідач отримав 20.02.2015р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

У судовому засіданні 11.03.2015р. прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважає її необґрунтованою з підстав, зазначених у відзиві (вх.№1716) на апеляційну скаргу, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення господарського суду Полтавської області від 04.11.2014 року по справі №917/1603/14 залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні доводи прокурора, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила наступне.

02.09.2010р. між Комунальним підприємством "Диканський комбінат комунальних підприємств" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія ХХII" укладено договір оренди №58, за умовами якого позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування наступні приміщення: цілісний майновий комплекс - приміщення котельні з обладнанням (далі за текстом: "приміщення, що орендуються" (п.1.1 Договору) (а.с.23-а.с.24).

Згідно з п. 3.3 договору, передача приміщень, що орендуються здійснюються за актом здачі-приймання, підписання якого свідчить про фактичну передачу приміщення в оренду.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що договір діє 2 роки та 11 місяців з моменту прийняття приміщень, що орендуються за актом здачі-приймання.

Відповідно до п. 4.2 договору, орендар має право відмовитися від даного Договору, письмово попередивши орендодавця за місяць до дати відмови, але не пізніше чим за місяць до початку опалювального періоду і не під час опалювального періоду.

Після закінчення терміну оренди відповідач зобов'язаний передати позивачу приміщення, що орендується протягом десяти робочих днів з моменту закінчення терміну оренди за актом передачі-приймання (п. 8.1 Договору).

Умовами договору визначено, що орендна плата сплачується орендодавцю як в готівковому так і в безготівковому порядку щомісячно, але не пізніше 10 числа наступного за звітним (п. 5.3 Договору).

Згідно з п.9.1 договору, у випадку прострочення по сплаті орендних платежів відповідач повинен сплатити пеню в розмірі 0,01 % від суми боргу за кожен день прострочення.

Передача приміщень в оренду підтверджується відповідним актом від 10.09.2010 р., який підписаний сторонами та скріплений їх печатками (а.с.25).

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому між сторонами було укладено дві додаткові угоди, якими змінювався розмір орендної плати. Договір доповнено положенням про те, що відповідач повинен самостійно укладати угоди на постачання електричної енергії (а.с. 26-а.с.27).

Як стверджує позивач, за період з травня 2013р. по листопад 2013р.відповідач не вносив оплату за оренду, внаслідок чого, за вказаний період, за даними позивача утворилась заборгованість у сумі 14238,96 грн.

Крім того, відповідно до п. 9.1 договору, позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 111,62 грн. за період з 11.08.2013 р. по 10.12.2013 р.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції зазначив, що сторонами не надано доказів того, що договір оренди припинений, а саме: не надано належним чином оформлених документів (актів), що підтверджують повернення наймачем предмета договору оренди.

З такими доводами суду першої інстанції погодитись не можна, виходячи з наступного.

Як вже зазначалося вище, пунктом 4.1 договору №58 від 02.09.2010р. цей договір діє 2 роки та 11 місяців з моменту прийняття приміщень, що орендуються за актом здачі-приймання від 10.09.2010р., тобто строк дії договору закінчився 10 серпня 2013 року.

З матеріалів справи вбачається, що 04.09.2013р. ТОВ «Енергія ХХІІ» направило Диканському комбінату комунальних підприємств лист (вих..№52), в якому просить розірвати договір №58 від 02.09.2010р. оренди котельні та тепломережі (а.с.75).

25.11.2013 року між Диканським комбінатом комунальних підприємств та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія ХХІІ» укладено договір №154 оренди комунального майна, відповідно до умов якого позивач передає, а відповідач бере в строкове платне користування наступне майно: цілісний майновий комплекс - приміщення котельні з обладнанням (п.1.1 Договору) (а.с.80-а.с.81).

З розрахунку заборгованості по договору №58 від 02.09.2010 року станом на 20 червня 2014 року вбачається, що позивачем розраховано суму заборгованості в розмірі 14238,96 грн. за період з травня по листопад 2013р., тоді як строк договору №58 від 02.09.2010р. закінчився 10.08.2013р.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості з відповідача за договором оренди №58 від 02.09.2010р. за травень-липень 2013 року в сумі 6119,13 грн. Задоволення судом першої інстанції решти позову в сумі 8119,83 грн. є безпідставним, оскільки в період з серпня по листопад 2013р. договірні відносини між сторонами були відсутні, адже строк дії договору №58 від 02.09.2010року закінчився 10.08.2013р., а договір №154 оренди комунального майна був укладений між сторонами 25.11.2013р.

Згідно зі ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

За змістом ст.ст.283,286 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Орендна плата встановлюється у грошовій формі і строки її внесення визначаються в договорі.

Відповідно до п.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з п. п.1, 3 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції дійшов висновку про задоволення заборгованості з орендної плати в сумі 6119,13 грн. за травень-серпень 2013 р., в решті позовних вимог слід відмовити.

Щодо заявленої до стягнення суми пені в розмірі 111,62 грн., то колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачаться з матеріалів справи, сума пені розрахована позивачем станом за період з 11.08.2013р. по 10.09.2013р., в сумі 18,97 грн., з 11.09.2013р. по 10.10.2013р. в сумі 24,47 грн., з 11.10.2013р. по 10.11.2013р. 31,56 грн., з 11.11.2013р. по 10.12.2013р. 36,62 грн. (а.с.101).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вже зазначалося, відповідач не сплатив орендну плату позивачу на травень-липень 2013 року за договором №58 оренди комунального майна від 02.09.2010 року, а тому безпідставно нарахував пеню за період з серпня по листопад 2013 року.

Відповідно до ст.ст.256-258 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється у три роки. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, що його порушила. За зобов'язаннями із визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ст.261 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст.267 ЦК України).

Позивачем не подано доказів наявності обставин, що свідчили б про зупинення або переривання позовної давності, або про поважність причин пропущення позовної давності.

Таким чином, суд обґрунтовано задовольнив заяву відповідача про застосування строку позовної давності до позовних вимог про стягнення пені.

При цьому, суд першої інстанції, задовольнивши вказане клопотання про застосування строку позовної давності до позовних вимог в частині стягнення пені, необґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача 111,62 грн. пені.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 8119,83 грн. та пені в сумі 111,62 грн.

Щодо заборгованості в сумі 6119,13 грн., то дана заборгованість документально підтверджена матеріалами справи і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Полтавської області 04.11.2014 року по справі №917/1603/14 прийнято при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому оскаржуваний судовий акт підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга – задоволенню.

Керуючись ст.ст.85, 99, 101, п.2 ст.103, п.1 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 04 листопада 2014 року по справі №917/1603/14 скасувати в частині стягнення суми основного боргу у розмір 8119,83 грн. та суми пені в розмірі 111,62 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 8119,83 грн. та суми пені в розмірі 111,62 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області 04 листопада 2014 року по справі №917/1603/14 залишити без змін.

Стягнути з Комунального підприємства "Диканський комбінат комунальних підприємств" (38500, с.Диканька, Полтавська область, вул..Гоголя,2, код ЄДРПОУ 32546679) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія ХХII" (38500, с.Диканька, Полтавська області, вул. Щорса,1 код ЄДРПОУ 34894342) – 913,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 16.03.2015 року.

Головуючий суддя Горбачова Л.П.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Тарасова І. В.